Суд як обов’язковийучасник цивільних процесуальних правовідносин

Склад суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин не є незмінним і постійним. Він залежить від обставин справи, предмета судового розгляду, від характеру спірного матеріаль­ного правовідношення, що виникає між сторонами, від стадії (етапу) процесу та характеру процесуальних дій, які вчиняються під час розвитку процесу, та інших чинників.

Особливий статус суду як суб'єкта цивільних процесуаль­них правовідносин визначається конституційними принципами, якими закріплено, що цей орган влади є єдиним, який наділений компетенцією здійснювати правосуддя в Україні. Саме суд пере­віряє наявність або відсутність підстав для відкриття проваджен­ня справі, створює умови для її розгляду та своїм владним актом вирішує спір між сторонами, чим здійснюючи захист порушено­го чи оспореного суб'єктивного цивільного права та/або охоро- нюваного законом інтересу. Тому суд є обов’язковим суб’єктом усіх процесуальних правовідносин, що виникають у цивільному процесі.

Правосуб’єктність суду. Правовий статус суду визна­чається його правосуб'єктністю, структурними компонентами якої є юрисдикція та численні повноваження, які суворо визна­чені законом. Кожен суд наділений тільки йому притаманною юрисдикцією та комплексом повноважень. Юрисдикція як елемент цивільної процесуальної правосуб'єктності суду визна­чає сферу діяльності органів судової влади.

Відтак відповідно до ст. 124 Конституції України, юрис­дикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що вини­кають у державі. Особливість вияву правосуб’єктності суду в тому, що на відміну від інших учасників процесу (сторін, третіх осіб) йому не притаманна праводієздатність.

Оскільки суд як орган влади вже наділений комплексом прав та обов’язків та не може своїми діями набувати нові, стосо­вно його правосуб’єктності доцільно говорити про компетенцію як про комплекс повноважень, визначених законом.

Для забезпечення всебічно повного та об’єктивного роз­гляду справ, законності судових рішень в Україні діють:

- місцеві суди;

- апеляційні суди;

- вищі спеціалізовані суди;

- Верховний Суд України.

Правовий статус кожної ланки судової системи регламен­тується ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд».

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди.

Відповідно до ст. 291 ЦПК України судами апеляційної ін­станції є судові палати в цивільних справах апеляційних загаль­них судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, яке оскаржується.

Касаційною інстанцією у цивільних справах є Вищий спе­ціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції та переглядає судові рішення у цивільних справах з підстав, передбачених ЦПК України.

Склад суду. Складом суду є склад суду, який уповноваже­ний (компетентний) згідно з законом розглядати конкретну цивільну справу. Якщо склад суду у конкретній справі не уповно­важений розглядати справу, тобто виникає юридичний дефект складу, то такий суд є незаконним і не може слухати справу. Цивільно-процесуальною санкцією (наслідком) порушення норм, що визначають законний склад суду, є згідно зі ст. 309 ЦПК України скасування рішення суду першої інстанції і ухва­лення нового рішення або зміна рішення.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами і не допускається де­легування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами.

Судова влада в Україні реалізується через професійних суддів, а також у випадках, передбачених законом, народних за­сідателів і присяжних шляхом здійснення правосуддя в межах відповідних судових процедур, які під час здійснення правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні та підко­ряються лише закону.

Професійні судді - це особи, призначені й обрані відповід­но до ст. 128 Конституції України для здійснення правосуддя на професійній основі. Згідно зі ст. 52 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» усі судді в Україні мають єдиний статус, причому неза­лежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя займає в суді.

Згідно зі ст. 65 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі не менше як три роки, проживає в Україні не менш як десять років і володіє державною мовою.

Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі подання Вищої ради юстиції впродовж тридцяти днів із дня отримання такого подання.

Відповідно до положень ст. 128 Конституції України пер­ше призначення на посаду професійного судді строком на п 'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються ВР України безстроково.

Судді є посадовими особами державної влади, які в консти­туційному порядку наділені повноваженнями здійснювати право­суддя і професійно виконувати свої обов'язки в судовій системі України. Для здійснення своїх обов'язків судді мають необхідні для цього повноваження, передбачені законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний:

1) своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;

2) дотримуватися правил суддівської етики;

3) виявляти повагу до учасників процесу;

4) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, зокрема таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання;

5) виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, уста­новлених законодавством у сфері запобігання корупції;

6) подавати декларацію особи, уповноваженої на виконан­ня функцій держави або місцевого самоврядування;

7) систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхід­ному для виконання повноважень в суді, де він займає посаду;

8) звертатися з повідомленням про втручання в його дія­льність як судді щодо здійснення правосуддя до органів суддів­ського самоврядування та правоохоронних органів упродовж п'яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання.

Згідно з ч.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Участь народних засіда­телів у здійсненні правосуддя є однією з гарантій повного, все­бічного і об'єктивного розгляду справ.

Народним засідателем є громадянин України, який у ви­падках, визначених процесуальним законом, вирішує справи у складі суду разом із суддею, забезпечуючи згідно з Конститу­цією України безпосередню участь народу у здійсненні право­суддя. Народні засідателі під час розгляду і вирішення справ мають повноваження судді.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» на­родним засідателем, присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на терито­рії, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду.

Народні засідателі та присяжні, незалежні від професійних суддів, користуються під час здійснення правосуддя усіма пра­вами судді та здійснюють свої повноваження відповідно до спи­ску, затвердженого місцевою радою за поданням голови місцево­го суду. Список народних засідателів переглядається у разі необ­хідності для заміни осіб, які вибули зі списку.

Частина 2 ст. 18 ЦПК України передбачає можливість роз­гляду справ у суді першої інстанції в колегіальному складі за участю народних засідателів. ЦПК України встановлює також у ч. 4 ст. 234 вичерпний перелік підстав розгляду справ у судах першої інстанції колегією, у складі одного судді і двох народних засідателів, які стосуються справ окремого провадження. Такий законодавчо визначений вичерпний перелік справ, які розгля­даються в колегіальному складі, є важливою гарантією недопу­щення будь-яких неточностей та помилок в судовій практиці чи зловживань у формуванні складу суду для слухання конкретних справ.

- обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, ви­знання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

- визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголо­шення її померлою;

- усиновлення;

- надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;

- примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Автоматизована система документообігу суду. У суді функціонує автоматизована система документообігу суду, яка регламентується ст. 11¹ ЦПК України та Положенням про авто­матизовану систему документообігу суду, затвердженим Радою суддів України 26 листопада 2010 р. за погодженням з Держав­ною судовою адміністрацією України.

Автоматизована система документообігу суду забезпечує:

- об’єктивний та неупереджений розподіл справ між суд­дями з додержанням принципів черговості та рівної кількості справ для кожного судді;

- надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду справ, у яких вони беруть участь;

- централізоване зберігання текстів рішень, ухвал суду та інших процесуальних документів;

- підготовку статистичних даних;

- реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху;

- видачу судових рішень і виконавчих листів на підставі наявних в автоматизованій системі документообігу суду даних щодо судового рішення та реєстрації заяви особи, на користь якої воно ухвалено;

- передачу справ до електронного архіву.

Позовні заяви, скарги, подання та інші передбачені зако­ном процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, у порядку їх надходження підлягають обов’язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, що здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів. До автомати­зованої системи документообігу суду обов’язково вносяться: дата надходження документів, інформація про предмет спору та сторони у справі, прізвище працівника апарату суду, який здійс­нив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені По­ложенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Визначення судді або колегії суддів для розгляду конк­ретної справи здійснюється автоматизованою системою доку­ментообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який ураховує кількість справ, що пере­бувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегля­ді рішення для судді, який брав участь в ухваленні судового рі­шення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з уваги на спеціа­лізацію суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автома­тизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям і працівникам апарату суду згідно з їх функ­ціональними обов’язками. Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду має наслідком відповідальність, установлену законом.

5.