§ 1. Цивільні процесуальні правовідносини
Правосуддя у цивільних справах є складним видом державної діяльності. Тому звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів породжує виникнення між учасниками цивільного судочинства відносин, які врегульовано ЦПК України.
Цивільним процесуальним правовідносинам як різновиду правових відносин притаманні специфічні, лише їм властиві ознаки, які є підставою для розмежування цивільно-процесуальних та інших правовідносин. Ознакою цивільних процесуальних правовідносин є те, що вони мають правовий характер і за загальним правилом виражаються у спеціальній, установленій законом цивільній процесуальній формі[72]. Ця особливість передбачає той факт, що процесуальні правовідносини виникають лише на основі норми права.
Інша ознака цивільно-процесуальних правовідносин полягає у тому, що обов'язковим їх суб'єктом є суд. Підставою цього є ст. 124 Конституції України, відповідно до якої правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Отже, суд є не лише обов'язковим, але й основним суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин. Його наділено владними повноваженнями стосовно осіб, які беруть участь у цивільному судочинстві, а тому такі відносини будуються за принципом влади і підпорядкування. Разом із тим такі відносини не можна порівнювати з державним адмініструванням чи управлінням підприємства, банку тощо, адже в цьому разі носієм владних повноважень є орган правосуддя, а в державному управлінні чи іншій сфері управлінської діяльності - орган державного чи іншого виду управління. При цьому таке управління ґрунтується на безумовному підпорядкуванні нижчих ланок управління вищим, правосуддя ж є незалежним. Крім того, процесуальні відносини впорядковано ЦПК України, і виникають вони лише під час виконання юрисдикційної діяльності.
Разом із тим це не означає, що у суду є лише права, а в інших учасників цивільного процесу - лише обов'язки.
Вивчаючи процесуальні права й обов'язки, ми поділяємо їх теоретично з метою кращого розуміння функціонування судочинства. У практичній же площині такі права й обов'язки всіх учасників процесу переплітаються і мають взаємопов'язаний характер.Особливістю цивільних процесуальних правовідносин є також те, що вони мають владний характер. Ця особливість зумовлюється тим, що за законом суду відведено головну роль у виконанні завдань цивільного судочинства.
Цивільні процесуальні правовідносини мають свої елементи, до яких зазвичай відносять суб'єктів, об'єкт та зміст. До суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин належать суд та інші учасники цивільних процесуальних правовідносин.
Об'єктом цивільних процесуальних правовідносин у юридичній науці традиційно визнають те, у зв'язку з чим вони виникають або на що спрямовуються. Під час здійснення правосуддя в суді першої інстанції правовідносини між судом та сторонами спрямовано на вирішення спору, якщо це позовне провадження, та на задоволення тієї вимоги, яку заявлено у справах наказного чи окремого провадження. Правовідносини, що виникають під час апеляційного та касаційного провадження, з'являються у зв'язку із перевіркою законності та обґрунтованості судових рішень.
Зміст цивільних процесуальних правовідносин складається із прав та обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин.