Організаційні основи системи прокуратури. Статус прокурора
Прокуратура України становить єдину централізовану систему органів, пов’язаних спільними завданнями та функціями.
Прокурорська система може бути визначена як централізована в масштабах України сукупність прокурорських органів, пов’язаних
структурною єдністю і загальною функцією здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, нагляду при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, підтримують державне обвинувачення в суді, а також здійснюють представництво інтересів громадянина або держави в суді, у випадках визначених законом.
Система органів прокуратури будується згідно з державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом України, а також за функціональними ознаками і визначається статтею 7 Закону України «Про прокуратуру». До її складу входять:
1) Офіс Генерального прокурора;
2) обласні прокуратури;
3) окружні прокуратури;
4) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
У разі потреби рішенням Генерального прокурора можуть утворюватися спеціалізовані прокуратури на правах структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, на правах обласних прокуратур, на правах підрозділу обласної прокуратури, на правах окружних прокуратур, на правах підрозділу окружної прокуратури.
Перелік, утворення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
У системі прокуратури може запроваджуватися спеціалізація прокурорів.
Особливості організації і діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури визначені статтею 81 Закону України «Про прокуратуру». Утворення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, визначення її структури і штату здійснюються Генеральним прокурором за погодженням з Директором Національного антикорупційного бюро України.
Єдність системи прокуратури України забезпечується:
1) єдиними засадами організації та діяльності прокуратури;
2) єдиним статусом прокурорів;
3) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів;
4) фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України;
5) вирішенням питань внутрішньої діяльності прокуратури органами прокурорського самоврядування.
II. Офіс Генерального прокурора є органом прокуратури вищого рівня щодо обласних та окружних прокуратур, обласна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо окружних прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури[174].
Структура Офісу Генерального прокурора та повноваження Генерального прокурора
Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, а також здійснює управління об’єктами державної власності, що належать до сфери управління Офісу Генерального прокурора.
Офіс Генерального прокурора очолює Генеральний прокурор, який має двох перших заступників та заступників, а також заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
У структурі Офісу Генерального прокурора утворюються департаменти, управління, відділи, а також Генеральна інспекція (на правах Департаменту). Управління та відділи можуть бути самостійними або входити до складу департаменту (управління)™. Положення про самостійні структурні підрозділи Офісу Генерального прокурора затверджуються Генеральним прокурором.
В Офісі Генерального прокурора утворюється (на правах Департаменту) Спеціалізована антикорупційна прокуратура, на яку покладаються такі функції:
1) здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України;
2) підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях;
3) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених Законом України «Про прокуратуру» і пов’язаних із корупційними або пов’язаними з корупцією правопорушеннями, а також представництво у межах своєї компетенції інтересів держави у справах про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
У межах реалізації своїх функцій Спеціалізована антикорупційна прокуратура здійснює міжнародне співробітництво.
Особливості організації і діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури визначені статтею 81 Закону України «Про прокуратуру».
Призначення прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури за результатами відкритого конкурсу, який проводить конкурсна комісія у складі керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та визначених ним і Генеральним прокурором осіб.
Склад комісії та порядок проведення нею відкритого конкурсу визначаються керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Призначення на адміністративну посаду в Спеціалізованій
антикорупційній прокуратурі здійснюється за результатами відкритого конкурсу. На посади, передбачені пп. 1-3 ч. 3 ст. 39 1) заступника Генерального прокурора — керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
2) першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 3) заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) Закону України «Про прокуратуру», призначення здійснюється Генеральним прокурором, а на посади, передбачені пп. 4 і 5 ч. 3 ст. 39
4) керівника підрозділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
174 Про затвердження структури Офісу Генерального прокурора : наказ Генеральної прокуратури України від 21 груд. 2019 р. № 99-шц. Верховна Рада України : [сайт]. URL:
https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/v0099900-19#Text.
5) заступника керівника підрозділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) цього Закону, - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Участь у конкурсі можуть брати особи, які відповідають вимогам, визначеним у ст. 27 цього Закону.
Організація та проведення конкурсу здійснюються конкурсною комісією, до складу якої входять:
1) чотири особи, визначені Радою прокурорів України;
2) сім осіб, визначених Верховною Радою України.
Членами конкурсної комісії повинні бути особи, які мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також значний досвід діяльності у сфері запобігання або протидії корупції. Не можуть бути членами конкурсної комісії державні службовці або особи, які займають політичні посади, депутати Верховної Ради України та місцевих рад, військовослужбовці, працівники правоохоронних органів, а також члени політичних партій.
Конкурсна комісія є повноважною, якщо до її складу призначено не менше шести осіб. У разі якщо протягом трьох місяців з дня призначення до складу комісії представників Радою прокурорів України Верховна Рада України не призначить в установленому порядку жодної особи, комісія вважається повноважною за умови входження до її складу чотирьох осіб.
Конкурсна комісія на своєму першому засіданні обирає з числа членів конкурсної комісії, визначених Верховною Радою України, голову конкурсної комісії. Головою повинен бути загальновизнаний та авторитетний експерт, який має багатий досвід, зацікавленість або відомий своїми діями на підтримку боротьби з корупцією.
Інформація про дату, час та місце проведення конкурсу, кандидатів, які подали заяву про участь у конкурсі, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до початку конкурсу.
Кандидатури, відібрані конкурсною комісією, по одній на кожну з адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, що передбачені пп. 2 і 3 ч. 3 ст. 39 Закону України «Про прокуратуру», подаються на розгляд керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який вносить кандидатуру на розгляд Генерального прокурора для подальшого призначення на адміністративну посаду.
Кандидатура, відібрана конкурсною комісією на посаду керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, подається на розгляд Генерального прокурора. Відібрані конкурсною комісією кандидати на кожну з адміністративних посад, що передбачені пп.
4 і 5 ч.ч. 3 ст. 39 Закону, подаються на розгляд керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури для подальшого призначення на адміністративну посаду.Кандидатури на посади керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його першого заступника та заступника, відібрані конкурсною комісією, подаються на розгляд Генерального прокурора лише після отримання конкурсною комісією підтвердження щодо їх відповідності вимогам законів України «Про очищення влади»[175] та «Про запобігання корупції»[176], а також щодо отримання допуску до державної таємниці відповідно до Закону України «Про державну таємницю»[177].
Конкурс на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі проводиться публічно, з вільним доступом представників засобів масової інформації, журналістів на засідання конкурсної комісії та із забезпеченням трансляції у режимі реального часу відео- та аудіоінформації із засідань конкурсної комісії в мережі Інтернет. Інформація про час та місце проведення засідання конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.
Спеціалізована антикорупційна прокуратура розташовується у службових приміщеннях Національного антикорупційного бюро України або у службових приміщеннях Офісу Генерального прокурора (обласної чи окружної прокуратури), які розташовані окремо від інших службових приміщень Офісу Генерального прокурора (обласної чи окружної прокуратури).
До загальної структури Спеціалізованої антикорупційної прокуратури входять центральний апарат і територіальні філії, які розташовуються в тих самих містах, в яких розташовані територіальні управління Національного антикорупційного бюро України.
Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури
підпорядковується безпосередньо Генеральному прокурору.
Прокурорами вищого рівня для керівників управлінь, відділів та їх заступників, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури є керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його перший заступник та заступник, для заступника та першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники не мають права давати вказівки прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури їхніх повноважень. Письмові накази адміністративного характеру, які стосуються організації діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, видаються за обов’язковим погодженням керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його перший заступник і заступник в межах строку, на який їх було призначено, без їх згоди не можуть бути переведені до іншого підрозділу Офісу Генерального прокурора або до обласної чи окружної прокуратури.
Нагляд за досудовим розслідуванням корупційних кримінальних правопорушень у разі їх вчинення прокурором Спеціалізованої
антикорупційної прокуратури здійснює прокурор, який визначається Генеральним прокурором із числа своїх заступників (крім керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) або керівників департаментів Офісу Г енерального прокурора.
Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої
антикорупційної прокуратури:
1) представляє Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, громадськими об’єднаннями, міжнародними організаціями та іноземними органами влади;
2) організовує діяльність Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
3) здійснює розподіл обов’язків між першим заступником та заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
4) визначає після початку досудового розслідування прокурора, який здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні;
5) визначає групу прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів в особливо складному кримінальному провадженні, а також прокурора для керівництва такою групою;
6) приймає на роботу та звільняє з роботи працівників Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які не є прокурорами;
7) в десятиденний строк з дня їх виникнення повідомляє відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, про наявність вакантних або тимчасово вакантних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі;
8) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення і узагальнення практики застосування законодавства та інформаційно- аналітичне забезпечення підлеглих прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;
9) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
10) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
Як було зазначено вище, у разі потреби рішенням Генерального прокурора можуть утворюватися спеціалізовані прокуратури на правах структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, на правах обласних прокуратур, на правах підрозділу обласної прокуратури, на правах окружних прокуратур, на правах підрозділу окружної прокуратури. Перелік, утворення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
Так, наказом Офісу Генерального прокурора «Про затвердження Положення про Спеціалізовану екологічну прокуратуру (на правах Департаменту) Офісу Генерального прокурора» від 02 серпня 2021 р. № 247 утворена Спеціалізована екологічна прокуратура, яка є самостійним структурним підрозділом Офісу Генерального прокурора (на правах Департаменту), підпорядкованим першому заступнику або заступнику Генерального прокурора згідно з розподілом обов’язків між керівництвом Офісу Генерального прокурора[178].
До складу Спеціалізованої екологічної прокуратури входять:
1) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в суді у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища, нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно- розшукової діяльності у складі:
- першого відділу організації нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища;
- другого відділу організації нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища;
2) відділ представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природного середовища;
3) відділ організаційно-аналітичного та документального забезпечення.
Спеціалізовану екологічну прокуратуру очолює керівник, який має двох заступників. У разі відсутності керівника Спеціалізованої екологічної прокуратури його обов’язки виконує один із заступників керівника Спеціалізованої екологічної прокуратури відповідно до наказу Генерального прокурора.
До штату Спеціалізованої екологічної прокуратури входять прокурори, а відділу організаційно-аналітичного та документального забезпечення - також головні спеціалісти.
Основні завдання Спеціалізованої екологічної прокуратури
1. Організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про кримінальні правопорушення у сфері охорони навколишнього природного середовища (крім проваджень, організація і процесуальне керівництво у яких здійснюються Спеціалізованою
антикорупційною прокуратурою, Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері, самостійними структурними підрозділами, які здійснюють нагляд у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, вчинених в умовах збройного конфлікту, та протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах, а також вчинених у складі організованої групи або злочинної організації), зокрема:
• передбачені розділом VIII Кримінального кодексу України, а також статтею 441 цього Кодексу;
• вчинені особами, які надають публічні послуги, службовими особами юридичних осіб приватного права, працівниками правоохоронних органів, а також органів, які здійснюють державний контроль, нагляд та управління у галузі охорони навколишнього природного середовища, пов’язані із виконанням вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку; про оцінку впливу на довкілля; про охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу; про природно- заповідний фонд; про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; про охорону та раціональне використання надр; про поводження з відходами; щодо ліцензування (у тому числі видачі дозволів, лімітів та квот) на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; про біологічну та генетичну безпеку щодо біологічних об’єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, що посягають на охоронювані законом інтереси у сфері охорони навколишнього природного середовища;
• щодо протиправного заволодіння, відчуження, приватизації чи розпорядження майном, коштами, що призначені для використання і охорони природних ресурсів, захисту та відновлення навколишнього природного середовища;
• пов’язані із ввезенням на територію України чи транзитом через її територію відходів без належного дозволу, незаконним обігом радіоактивних матеріалів, їх незаконним поводженням, а також з порушенням вимог радіаційної безпеки;
• за фактами ухилення від сплати екологічного податку; рентної плати за спеціальне використання води, лісових ресурсів, користування надрами;
• інші кримінальні правопорушення, що посягають на охоронювані законом інтереси у сфері охорони навколишнього природного середовища та земельних відносин, а саме: земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; земель лісогосподарського призначення; земель водного фонду; земель рекреаційного призначення.
2. Виконання вимог закону під час приймання, реєстрації, розгляду та вирішення заяв і повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, своєчасне внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
3. Організація та забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, оскарження судових рішень на стадії досудового розслідування і судового розгляду кримінальних проваджень, виконання вимог закону про невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення.
4. Запобігання незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності та необгрунтованому застосуванню щодо неї заходів процесуального примусу.
5. Застосування належної правової процедури до кожного учасника кримінального провадження, забезпечення особам, затриманим за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, права на захист, у тому числі в порядку, визначеному Законом України «Про безоплатну правову допомогу»[179].
6. Здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, у частині попередження, виявлення і припинення кримінальних правопорушень, зазначених у пункті 3.1 цього Положення, розшуку осіб, які їх вчинили та переховуються від органів досудового розслідування, суду.
7. Забезпечення відшкодування збитків, завданих кримінальними правопорушеннями, передбаченими пунктом 3.1 цього Положення, адміністративними правопорушеннями, пов’язаними з корупцією, у сфері охорони навколишнього природного середовища.
8. Здійснення повноважень представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природного середовища (крім питань, вирішення яких належить до повноважень спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері).
9. Здійснення діяльності як спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції поза межами кримінального провадження (крім питань, віднесених до повноважень спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері), а також участь у розгляді судами справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, у сфері охорони навколишнього природного середовища за протоколами спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції відповідно до компетенції, визначеної наказом Генерального прокурора.
Крім цього, наказом Офісу Генерального прокурора «Про особливості організації діяльності спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері» від 22 листопада 2021 р. № 370, утворені Спеціалізовані прокуратури у військовій та оборонній сфері (на правах обласних та окружних прокуратур)[180].
Метою цього наказу є забезпечення належної організації роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері щодо виконання визначених функцій, розмежування їхніх повноважень із самостійними структурними підрозділами Офісу Генерального прокурора, обласними та окружними прокуратурами.
Структура Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері:
1. Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора;
2. Спеціалізованим прокуратурам у військовій та оборонній сфері (на правах обласних):
• Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Центрального регіону - Вінницької, Житомирської, Київської, Полтавської, Сумської, Черкаської, Чернігівської областей та м. Києва;
• Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Південного регіону - Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей, а також акваторії поміж береговою лінією Одеської, Миколаївської та Херсонської областей і лінією державного кордону в територіальному морі України, у водах спільного використання;
• Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Західного регіону - Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької та Чернівецької областей;
• Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері об’єднаних сил - Харківської, Луганської та Донецької областей, а також в акваторії поміж береговою лінією Донецької області та лінією державного кордону в територіальному морі України.
Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора, спеціалізована прокуратура (на правах обласних та окружних) щодо виконання конституційних функцій прокуратури у межах наданих повноважень забезпечує:
• комплексне виконання функцій прокуратури щодо підтримання публічного обвинувачення в суді;
• організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;
• представництва інтересів держави в суді у визначеному законом порядку;
• нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
• запобігання та протидію військовим адміністративним
правопорушенням, а також правопорушенням, пов’язаним з корупцією, згідно з вимогами наказів Генерального прокурора.
Повноваження Генерального прокурора визначено в Законі України «Про прокуратуру» (ст. 9). Так, зокрема, Генеральний прокурор:
1) представляє прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, а також прокуратурами інших держав та міжнародними організаціями;
2) організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур у частині виконання конституційних функцій;
3) призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених Законом України «Про прокуратуру»;
4) у встановленому порядку на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора Офісу Генерального прокурора, прокурора обласної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування такої особи на посаді прокурора;
5) призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Офісу Генерального прокурора у випадках та порядку, встановлених цим Законом;
6) у десятиденний строк із дня вивільнення посади повідомляє відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади в Офісі Генерального прокурора;
61) здійснює розподіл обов’язків між першим заступником та
заступниками Генерального прокурора;
7) затверджує акти з питань щодо внутрішньої організації діяльності органів прокуратури, у тому числі щодо електронного документообігу;
71) затверджує стратегію розвитку прокуратури;
72) затверджує положення про систему індивідуального оцінювання якості роботи прокурорів та систему оцінювання якості роботи прокурорів;
73) затверджує порядок вимірювання та регулювання навантаження на прокурорів;
8) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів Офісу Г енерального прокурора;
9) затверджує загальні методичні рекомендації для прокурорів з метою забезпечення однакового застосування норм законодавства України під час здійснення прокурорської діяльності;
91) за поданням Генеральної інспекції направляє матеріали до Державного бюро розслідувань;
92) визначає порядок розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов’язків, встановлених для відповідної адміністративної посади;
10) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.
Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності.
Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення.
Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
У разі відсутності Генерального прокурора його повноваження здійснює перший заступник Генерального прокурора, а в разі відсутності першого заступника - один із заступників Г енерального прокурора.
Обласні прокуратури
У системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура.
Обласну прокуратуру очолює керівник обласної прокуратури, керівник прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, керівник Київської міської прокуратури, який має першого заступника та не більше трьох заступників.
У структурі обласної прокуратури утворюються підрозділи - управління та відділи.
Утворення, перелік, територіальна юрисдикція, реорганізація та ліквідація обласних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
Повноваження керівника обласної прокуратури визначено в Законі України «Про прокуратуру» (ст. 11). Так, зокрема, він:
1) представляє обласну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями;
2) організовує діяльність обласної прокуратури;
3) призначає на посади та звільняє з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку;
4) затверджує акти з питань, що стосуються організації діяльності обласної прокуратури;
5) у десятиденний строк з моменту вивільнення посади повідомляє відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у обласній прокуратурі;
6) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів обласної прокуратури;
7) призначає на адміністративні посади та звільняє з адміністративних посад прокурорів у випадках та порядку, встановлених цим Законом;
8) у встановленому порядку та на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування його на посаді прокурора;
9) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства та інформаційно- аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;
10) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
Керівник обласної прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.
У разі відсутності керівника обласної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника обласної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника обласної прокуратури.
Окружні прокуратури
У системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
Окружну прокуратуру очолює керівник окружної прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.
У структурі окружної прокуратури в разі необхідності утворюються такі підрозділи, як відділи.
Повноваження керівника місцевої прокуратури визначено в Законі України «Про прокуратуру» (ст. 13). Так, зокрема, він:
1) представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями;
2) організовує діяльність окружної прокуратури;
3) у десятиденний строк із дня вивільнення посади повідомляє відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у окружній прокуратурі;
4) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів окружної прокуратури;
41) призначає на адміністративні посади та звільняє з адміністративних посад прокурорів у випадках та порядку, встановлених цим Законом;
42) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства, інформаційно- аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;
5) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
Керівник окружної прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.
У разі відсутності керівника окружної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник окружної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника окружної прокуратури.
Загальна чисельність працівників органів прокуратури становить не більше 15000 осіб, зокрема загальна чисельність прокурорів становить не більше 10000 осіб.
У структурі органів прокуратури встановлюються посади державних службовців, інших працівників, діяльність яких регулюється Законом України «Про прокуратуру» та іншими законодавчими актами України.
Статус прокурора
У статті 15 Закону України «Про прокуратуру» визначено статус прокурора.
Прокурором органу прокуратури є:
1) Генеральний прокурор;
2) перший заступник Г енерального прокурора;
3) заступник Генерального прокурора;
41) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
5) керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора;
6) заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора);
7) прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора);
8) керівник обласної прокуратури;
9) перший заступник керівника обласної прокуратури;
10) заступник керівника обласної прокуратури;
11) керівник підрозділу обласної прокуратури;
12) заступник керівника підрозділу обласної прокуратури;
13) прокурор обласної прокуратури;
14) керівник окружної прокуратури;
15) перший заступник керівника окружної прокуратури;
16) заступник керівника окружної прокуратури;
17) керівник підрозділу окружної прокуратури;
18) заступник керівника підрозділу окружної прокуратури;
19) прокурор окружної прокуратури.
Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
У ст. 18 Закону України «Про прокуратуру» передбачені вимоги щодо несумісності. Так, перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах.
Вимоги щодо несумісності не поширюються на участь прокурорів у діяльності виборних органів релігійних та громадських організацій.
На прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України «Про запобігання корупції».
Прокурор не може належати до політичної партії, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках.
Прокурор за його заявою може бути відряджений для роботи у відповідному органі, що здійснює дисциплінарне провадження, Тренінговому центрі прокурорів України чи в інших органах у визначених законом випадках. За відрядженим прокурором зберігаються гарантії соціального забезпечення, визначені законодавством для прокурорів.
Загальні права та обов’язки прокурора (ст. 19 Закону України «Про прокуратуру»).
Прокурор має право брати участь у прокурорському самоврядуванні для вирішення питань внутрішньої діяльності прокуратури у порядку, встановленому цим Законом. Прокурори мають право бути членами професійних спілок, утворювати громадські організації та брати в них участь з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення свого професійного рівня.
Прокурор зобов’язаний вдосконалювати свій професійний рівень та з цією метою підвищувати кваліфікацію.
Прокурор періодично проходить підготовку у Тренінговому центрі прокурорів України, що має включати вивчення правил прокурорської етики.
Прокурор зобов’язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом.
Прокурор зобов’язаний:
1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень;
2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що
охороняється законом;
3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України;
3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України;
4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Прокурор зобов’язаний щорічно проходити таємну перевірку
доброчесності.
Таємну перевірку доброчесності прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних і окружних прокуратур проводять підрозділи внутрішньої безпеки в порядку, затвердженому Генеральним прокурором[181].
Відповідальність прокурора
(ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»)
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора, відшкодовується державою незалежно від його вини в порядку, визначеному законом.
Держава, відшкодувавши шкоду, завдану прокурором, має право зворотної вимоги до нього в розмірі виплаченого відшкодування в разі встановлення в діях прокурора складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо нього, який набрав законної сили.
5.3.
Еще по теме Організаційні основи системи прокуратури. Статус прокурора:
- 14. Задачи прокуратуры в гражданском судопроизводстве. Основания и формы участия прокурора по гражданским делам. Процессуальное положение прокурора в гражданском судопроизводстве
- 2.3. Правовий статус прокурора як учасника виконавчого провадження у справах щодо захисту прав та інтересів дітей,у яких прокурор здійснював представництво інтересів громадянина або держави в суді
- § 2. Правові, організаційні та криміналістичні основи забезпечення розслідування злочинів «по свіжих слідах»
- § 5. Правовой статус работников прокуратуры
- Роль та місце Генерального прокурора України в системі органів прокуратури України
- Заняття № 2 (денна форма навчання) Тема 2. Організаційні та правові основи діяльності осіб у мережі
- 1.3. Основы конституционно-правового статуса человека и гражданина. Избирательные системы
- 1.3. Основы конституционно-правового статуса человека и гражданина. Избирательные системы
- 1.3. Основы конституционно-правового статуса человека и гражданина. Избирательные системы
- 1.3. Основы конституционно-правового статуса человека игражданина. Избирательные системы
- 1.3. Основы конституционно-правового статуса человека игражданина. Избирательные системы
- Статус Прокуратуры Российской Федерации
- ПРИКАЗ Генерального прокурора СССР от 4 марта 1989 г. «Об изменении структуры Прокуратуры Союза ССР»
- Особливості правового статусу Генерального прокурора України
- Лекція № 2 (денна форма навчання) Тема 2. Організаційні та правові основи діяльності осіб у мережі Інтернет в Україні та за її межами
- § 2. Правовой статус прокурора в гражданском процессе
- § 9. Система, структура та організація діяльності органів прокуратури
- § 3. Система прокуратури та організація її роботи
- О СТРУКТУРЕ ЦЕНТРАЛЬНОГО АППАРАТА ПРОКУРАТУРЫ СССР И ПРОКУРАТУР РЕСПУБЛИК, КРАЕВ И ОБЛАСТЕЙ Приказ Генерального прокурора СССР от 10 апреля 1956 г. № 54 (Извлечение)