<<
>>

§ 6. Міліція охорони

Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ України є централізованою системою підрозділів, створених на договірних засадах для охорони об'єктів та майна, вантажів, а також грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться,

інкасації у місцях, не охоплених централізованою службою інкасації, і перевезення цінностей Національного банку України, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб у порядку, встановленому законодавством.

Служба охорони діє на засадах самофінансування за рахунок коштів, одержаних за виконання договорів про забезпечення особистої і майнової безпеки громадян та юридичних осіб.

Система служби охорони складається з Головного управління Державної служби охорони при МВС України, управлінь (відділів) Державної служби охорони при УВС Автономної Республіки Крим, ГУВС міста Києва, УВС областей та міста Севастополя, відділів (відділень) Державної служби охорони при УВС, РУВС, РВВС та навчальних закладів підготовки особового складу.

У своїй діяльності зазначені органи керуються Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативними актами МВС, а також рішеннями місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Правовий статус та основні напрями функціонування підрозділів цієї служби визначаються Положенням про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ1.

Основні завдання Державної служби охорони: забезпечення недоторканності власності, збереження цінностей, особистої без пеки фізичних осіб тощо. При цьому служба охорони розробляє основні вимоги до захисту об'єктів усіх форм власності та грома дян від злочинних посягань, готує типові договори і вимоги До технічного забезпечення та оснащення засобами охоронної сигналізації об'єктів охорони..

Відповідно до зазначених завдань Державна служба охорони покликана виконувати такі функції:

— визначати за погодженням з власниками майна або уповноваженими ними органами та громадянами вид охорони (міліцейська, воєнізована, сторожова, спеціалізована, за допомогою пунктів централізованої охорони тощо);

Постанова Кабінету Міністрів України "Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ" від 10 серпня 1993 року J* 615// Зібрання постанов Уряду України.

— 1994. — № 2. — Ст. 31.

203

202

Розділ III. Правоохоронні органи України

Глава 2. Органи внутрішніх справ України

— запобігати правопорушенням і припиняти їх у місцях несення служби;

— проводити монтаж, ремонт і профілактичне обслуговування засобів сигналізації тощо.

Для реалізації своїх функцій Державну службу охорони наділено відповідними повноваженнями. Зокрема, її підрозділи мають право:

— інспектувати діяльність служб відомчої охорони державних підприємств, організацій та установ і вносити до Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств, органів місцевого та регіонального самоврядування пропозиції про усунення причин і умов, що сприяють розкраданню державного майна;

— видавати керівникам об'єктів державної власності обов'язкові для виконання приписи про впровадження технічних засобів охорони;

— контролювати діяльність суб'єктів підприємницької діяльності з надання охоронних послуг, послуг з монтажу, ремонту і профілактичного обслуговування охоронної сигналізації, роботу підприємств та організацій, що виробляють засоби охоронної сигналізації, роботу служб охорони недержавних підприємств та організацій тощо. Безпосередньо керує службою охорони Головне управління Державної служби охорони при МВС України.

Управління, відділи, відділення Державної служби охорони при виконанні покладених на них завдань оперативно підпорядковуються керівникам відповідних органів внутрішніх справ. Порядок створення та ліквідації воєнізованих, сторожових і спеціалізованих підрозділів служби охорони, інших самоокупних підрозділів визначається положеннями про управління (відділи) Державної служби охорони при УВС Автономної Республіки Крим, ГУВС міста Києва, УВС областей та міста Севастополя, що їх затверджують у порядку, встановленому МВС України.

Чисельність міліції охорони встановлюється відповідно до чинного законодавства.

Працівники цих підрозділів під час відбування служби зобов'язані захищати власність і громадян від злочинних посягань та забезпечувати додержання режиму охорони згідно з укладеними договорами, запобігати правопорушенням і припиняти їх у місцях несення служби, зберігати державну, службову та комерційну таємницю.

Вони мають право вимагати від працівників підприємств, установ та організацій, що охороняються, додер

жання встановлених пропускного та внутрішнього режимів, а також громадського порядку; затримувати й доставляти до службових приміщень охорони для встановлення особи та складання протоколу про правопорушення осіб, які вчинили правопорушення чи перебувають без належних підстав на території об'єкта, що охороняється, у необхідних випадках передавати їх до органу внутрішніх справ для прийняття рішення. У встановленому законодавством порядку працівники державної охорони можуть проводити особистий огляд громадян, які перебувають у приміщені чи на території об'єкта, що охороняється, або поблизу нього, а також огляд їхнього майна та транспортних засобів, щоб запобігти розкраданню, і вилучення викраденого тощо. Наслідком використання зазначених прав має бути складання протоколу про адміністративні правопорушення на осіб, які вчинили дрібні крадіжки. У порядку і випадках, передбачених законодавством, до правопорушників можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та зброя.

Крім того, під час виконання службових обов'язків вони мають право застосовувати технічні засоби і здійснювати фотографування, звукозапис, кіно та відеозйомку для виявлення вкраденого і фіксації протиправних дій у порядку, визначеному чинним законодавством.

Працівники Державної служби охорони за неналежне виконання службових обов'язків відповідають згідно з Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ України, Кодексом законів про працю України та укладеними контрактами.

Відносини підрозділів служби охорони з юридичними особами та громадянами, відповідальність, права та обов'язки сторін визначаються договорами.

Служба охорони за рахунок власних коштів може здійснювати особисте страхування працівників воєнізованої, сторожової та спеціалізованої охорони, спеціалістів, управлінського та обслуговуючого персоналу від нещасних випадків, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Головне управління Державної служби охорони при МВС, управління, відділи, відділення Державної служби охорони та навчальні заклади підготовки особового складу є юридичними особами; вони мають штампи і печатки із зображенням Державного герба України, бланки із своїм найменуванням, самостійні баланси та рахунки в установах банків.

204

205

Розділ III. Правоохоронні органи України

Глава 2. Органи внутрішніх справ України

Питання для самоконтролю

1. Що являє собою Державна служба охорони?

2. На виконання яких завдань та функцій спрямована діяльність Державної служби охорони?

3. В чому полягають особливості правового статусу працівників Державної служби охорони?

<< | >>
Источник: B.C. Ковальський. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник. 2002

Еще по теме § 6. Міліція охорони:

  1. Податкова міліція
  2. Податкова міліція
  3. § 3. Кримінальна міліція
  4. 3. Міліція — складова частина органів внутрішніх справ
  5. § 4. Міліція громадської безпеки
  6. § 4. Організація охорони і захисту лісів та правовий статус служби лісової охорони
  7. § 2. Правова охорона водних ресурсів через охорону інших природних об'єктів: охорона земель водного фонду та ділянок дна річок, озер, морів та інших водних об'єктів
  8. 2. Правове регулювання охорони і використання земель оздоровчого призначення в межах окремих зон округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони
  9. § 2. Правове забезпечення охорони живих ресурсів виключної (морської) економічної зоні: особливості правової охорони рибних ресурсів та морського середовища
  10. Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких на­дана Верховною Радою України, і складається із Закону України «Про охорону дитинства» від 21. 06. 2001 року №-2558-111, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
  11. Стаття 21. Управління державної охорони України
  12. 9.1. Управління охороною здоров'я
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -