§ 7. Генеральний прокурор України
Строк повноважень Генерального прокурора Україні
— п'ять років.
У своїй діяльності Генеральний прокурор України н> менш як один раз на рік звітує перед Верховною Радон про діяльність органів прокуратури.
Звільнення (відставка) Генерального прокурора Укра їни протягом строку повноважень може мати місце лиш< у випадках вчинення ним злочину, порушення виконай ня службових обов'язків, у зв'язку з неможливістю вико нання обов'язків за станом здоров'я, а також за власник бажанням (ст. 2 Закону «Про прокуратуру»).
Повноваження Генерального прокурора України щ керівництву органами прокуратури передбачені в ст. 1' Закону «Про прокуратуру». В ній визначено, що Генераль ний прокурор України:
1) спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю;
2) призначає першого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших працівників Генеральної прокуратури України;
Розділ VII. Органи прокуратури України
3) затверджує структуру та штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання в межах загальної чисельності працівників і фонду заробітної плати залежно від конкретних умов, складності, обсягу наглядової та іншої діяльності;
4) призначає за погодженням з Верховною Радою АРК прокурора АРК;
5) призначає заступників прокурора АРК, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів;
6) відповідно до законодавства визначає порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів, за винятком осіб, призначення яких передбачено Законом «Про прокуратуру». Генеральний прокурор України призначає членів колегій прокуратур АРК, прокуратур областей та прирівняних до них прокуратур міст Києва і Севастополя.
Начальники управлінь і відділів, старші помічники прокурора АРК, прокурори областей та прирівняні до них прокурори призначаються відповідними прокурорами за погодженням з Генеральною прокуратурою України (заступниками Генерального прокурора України, начальниками управлінь і відділів, які керують відповідними ділянками роботи). Особи, призначення яких повинно погоджуватись з Генеральною прокуратурою України, не можуть бути звільнені з посади, яку посідають, без її згоди;7) відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції;
8) присвоює класні чини згідно з Положенням про класні чини працівників прокуратури, затвердженим постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. Вносить подання Президенту України про присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів.
Вказівки Генерального прокурора України з питань розслідування є обов'язковими для виконання всіма органами дізнання і попереднього слідства.
Організація судових та правоохоронних органів
Накази та інші акти Генерального прокурора України нормативного характеру в разі невідповідності їх Конституції або іншим законам України можуть бути скасовані як Верховною Радою України або відповідним судом у порядку, передбаченому законом, так і самим Генеральним прокурором України.
Еще по теме § 7. Генеральний прокурор України:
- Роль та місце Генерального прокурора України в системі органів прокуратури України
- Форми та методи діяльності Генерального прокурора України
- 2.1 Принципи та гарантії діяльності Генерального прокурора України
- Особливості правового статусу Генерального прокурора України
- Напрями удосконалення діяльності Генерального прокурора України
- Історико-правовий аналіз витоків інституту Генерального прокурора України
- Методологія дослідження інституту Генерального прокурора України
- 3.1 Проблеми розмежування функціональних та адміністративних повноважень Генерального прокурора України
- Сучасний стан нормативно-правового регулювання діяльності Генерального прокурора України
- Закон СРСР «Про присвоєння Прокурору СРСР найменування Генерального Прокурора СРСР» (19 березня 1946 р.)
- Вказівка Генерального прокурора СРСР № 13/132с (20 липня 1954 р.)