Додатки

«Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей»

від 20 грудня 1991 р. № 2011ХІІ

(Із змінами, внесеними Декретом КМ№ 4393 від 30.04.93,

Законами № 64/97ВР від 12.02.97, № 533/97ВР від 18.09.97,

№ 1082ХІУвід 21.09.99, № 1459111 від 17.02.2000, № 1577ІП

від 23.03.2000, № 2171Швід 21.12.2000, № 2463Ш

від 29.05.2001, № 2905Ш від 20.12.2001)

(Офіційне тлумачення до Закону див.

Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів Тх сімей

Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей складається з цього Закону, інших актів законодавства України, а також військових статутів Збройних Сил України.

Стаття 2. Заборона обмежень прав військовослужбовців

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Стаття 3. Особи, які належать до військовослужбовців

До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової і надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Служби національної безпеки України, військ цивільної оборони, а також інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, стратегічних сил стримування, які дислокуються на території України, військовослужбовціжінки, курсанти військових навчальних закладів.

354

Стаття 4. Особи, на яких поширюється дія цього Закону

Дія цього Закону поширюється на:

військовослужбовців, які проходять службу на території України, і військовослужбовців громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України;

членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні військової служби;

військовозобов'язаних, призваних на збори, та членів їх сімей.

Розділ П ПРАВА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Стаття 5.

Військовослужбовці громадяни України, які проходять службу на території України, беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до Рад народних депутатів та інших виборних державних органів згідно з Конституцією України. На них поширюються положення Закону України «Про вибори Президента Української РСР».

Військовослужбовцям, які балотуються кандидатами у народні депутати, їх командири (начальники) повинні створювати належні умови для здійснення цього права.

Військовослужбовці, обрані до Рад народних депутатів чи призначені у сформовані цими Радами органи, залишаються на військовій службі, і за ними зберігається статус військовослужбовців. Військовослужбовці, які є народними депутатами та звільнені від виконання службових обов'язків у зв'язку з обранням до складу органів відповідних Рад народних депутатів і при цьому не виявили бажання звільнятися в запас, прикомандировуються до цих Рад з залишенням на військовій службі у порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. Строк роботи в Радах чи їх органах зараховується до загального і безперервного стажу військової служби. Після закінчення строку повноважень в Раді народних депутатів та її органах військовослужбовець направляється у розпорядження військового формування, де він проходив службу до обрання, для подальшого проходження служби на посаді не нижче тієї, яку він займав до обрання на виборну посаду в Раді народних депутатів.

Військовослужбовці мають право створювати свої громадські об'єднання відповідно до законодавства України. Військовослужбовці не можуть бути членами будьяких політичних партій або організацій чи рухів. Організація військовослужбовцями страйків і участь в їх проведенні не допускається.

12* 355

Розділ IV. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКІВ, УСТАНОВЛЕНИХ ЦИМ ЗАКОНОМ

Стаття 21. Відповідальність за невжиття заходів безпеки

Неприйняття рішень, несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо обгрунтованих рішень, невжиття відповідних заходів безпеки працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів відповідними посадовими особами органів, зазначених у статтях 14 і 15 цього Закону, тягне за собою дисциплінарну чи кримінальну відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Стаття 22.

1. Розголошення відомостей про заходи безпеки особами, які прийняли рішення про забезпечення заходів безпеки, або особами, які їх здійснюють, тягне за собою дисциплінарну відповідальність, а у випадках, коли розголошення таких відомостей спричинило тяжкі наслідки,— кримінальну відповідальність відповідно до чинного законодавства.

2. Розголошення таких відомостей особою, взятою під захист, тягне за собою адміністративну відповідальність, а у випадках, коли розголошення відомостей про заходи безпеки спричинило тяжкі наслідки, кримінальну відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Стаття 23. Майнова відповідальність особи, взятої під захист

1. У випадках умисного невиконання або неналежного виконання законних вимог органу, який здійснює заходи захисту, особа, взята під захист, зобов'язана відшкодувати відповідно до законодавства завдані внаслідок цього збитки.

2. Продаж, застава чи передача іншим особам майна, наданого в особисте користування особі, взятій під захист, для забезпечення її безпеки, а також втрата чи пошкодження цього майна тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Стаття 24. Контроль і нагляд за виконанням законодавства про захист працівників суду та правоохоронних органів

Контроль за забезпеченням захисту працівників суду, правоохоронних органів та be близьких родичів здійснюють відповідно Міністр внутрішніх справ України, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Верховного Суду України, Голова Державного комітету у справах охорони державного кордону України, керівник розвідувального органу Міністерства оборони України.

Нагляд за дотриманням законності при забезпеченні захисту працівників суду, правоохоронних органів та їх близьких родичів здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

406