Стаття 178. Регіональні програми використання та охорони земель

1. Регіональні програми використання та охорони земель розробляються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами.

2. Програми використання та охорони земель міст Києва і Севастополя розробляються Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями та затверджуються відповідними радами.

До частини першої. Відповідно до повноважень, наданих Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним адміністраціям на підставі ст. 138 Конституції України (щодо Ради міністрів АР Крим), ст.ст. 16,17 ЗКУ, даними органами здійснюється роз­робка, а якщо бути точним "участь у розробленні та забезпеченні виконання" регіональних програм використання та охорони земель. Обов'язок затвердження таких програм ст.ст. 7, 8 ЗКУ покладає на Верховну Раду Автономної Республіки Крим та відповідні обласні ради (див. також ст. 143 Конституції України, п. 16 ч. 1 ст. 43 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

До регіональних програм, розроблених та затверджених на виконання коментованої норми, належать, наприклад, Програма розвитку земельних відносин і охорони земель в Донецькій області на 2006-2010 роки, затверджена Рішенням обласної ради від 23.12.2005 №4/31-73 942', Програма розвитку земельних відносин у Дніпропетровській області на 2001 2010 роки, затверджена Рішенням обласної ради від 16.02.2001 №346-15/ХХШ430 тощо.

До частини другої. Аналогічно до ч. 1 коментованої статті ч. 2 визначає порядок розроблення та затвердження програм використання та охорони земель міст Києва і Севастополя. Однак ст. 9 ЗКУ, яка визначає повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин, не містить вказівки на правомочність із затвердження регіональних програм використання та охорони земель. Це право хоча і може бути виведене із загальних повноважень рад у галузі земельних відносин, проте його відсутність в одній статті ЗКУ і наявність в іншій, що кореспондують одна одній, є недоліком юридичної техніки.