4. Державний контроль за використанням та охороною земель
як принцип випливає зі ст. 14 Конституції України: земля перебуває під особливою охороною держави. Він передбачає ряд організаційно-правових заходів, спрямованих на забезпечення конституційних прав громадян і юридичних осіб на землю, на використання та охорону земель з метою забезпечення додержання всіма державними і громадськими органами, а також підприємствами, установами організаціями і громадянами вимог земельного законодавства з питань ефективного використання та охорони земель.
Основу цього принципу становлять такі заходи:
а) створення спеціальних органів для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і визначення їх функцій і компетенцій. До таких органів належать: виконавчі органи, органи місцевого самоврядування, Державний комітет України по земельних ресурсах (Держкомзем України), органи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, інші спеціально уповноважені на те державні органи (наприклад, Міністерство аграрної політики України, Міністерство з надзвичайних ситуацій України, органи прокуратури, державної контрольно-ревізійної служби тощо);
б) встановлення змісту і порядку здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також функцій і компетенції органів, уповноважених здійснювати контроль, забезпечити їх охорону, зокрема у питаннях розпорядження землями усіх категорій, приватизації і надання земельних ділянок у приватну власність громадянам і юридичним особам України;
в) здійснення управління земельними ресурсами, моніторингу, тобто спостереження за станом земельного фонду з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів, ведення землеустрою, кадастру та державної реєстрації;
г) припинення права постійного користування земельною ділянкою в разі використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;
ґ) притягнення до юридичної (адміністративної, цивільної чи кримінальної) відповідальності осіб, винних у порушенні земельного законодавства.
5.
Нормативне встановлення правового режиму земель відповідних категорій як принцип, спрямований на правове забезпечення раціонального та ефективного використання всіх земель України, виходить з того, що землі — це найцінніше надбання Українського народу, які перебувають під особливою охороною держави. З цією метою ЗК України (ст. 19) усі землі України відповідно до їх цільового призначення поділяються на землі:1)сільськогосподарського призначення;
2)житлової та громадської забудови;
3)природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
4)лісогосподарського призначення;
5)водного фонду;
6)промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Враховуючи, що правовий режим земель кожної категорії висвітлюється в спеціальних розділах, немає потреби розкривати його зміст у цьому розділі, оскільки законодавством особливо підкреслюється пріоритетність земель сільськогосподарського призначення, цей принцип доцільно виділити у спеціальний принцип земельного права.