§ 1. Державний контроль за використанням та охороною земель

Земельне законодавство надає землевласникам та землекористу­вачам широкі права щодо самостійного господарювання на землі. Однак відповідно до ст. 41 Конституції така діяльність не повинна завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Контроль за використанням і охороною земель є однією з най­важливіших функцій державного управління земельним фондом. Згідно зі ст. 187 ЗК він полягає у забезпеченні додержання органа­ми державної влади, органами місцевого самоврядування, підпри­ємствами, установами, організаціями і громадянами земельного за­конодавства України.

Аналіз чинного законодавства дає можливість виділити такі ви­ди контролю за використанням і охороною земель: 1) державний; 2) самоврядний (такий, що здійснюється органами місцевого са­моврядування); 3) громадський.

Державний контроль за використанням і охороною земель являє собою діяльність компетентних органів держави, спрямовану на додержання вимог земельного законодавства, забезпечення гаран­тій реалізації земельно-правових норм та утвердження законності у земельних відносинах. Він дозволяє не тільки виявляти і усувати наслідки земельних правопорушень, а й застосовувати у необхідних випадках до порушників земельного законодавства заходи відпові­дальності. Цей контроль охоплює усі категорії земель незалежно від форм власності та видів землекористування і поширюється на всіх суб'єктів земельних відносин.

Органами, що здійснюють державний контроль за використан­ням і охороною земель, є Держкомзем, Мінекоресурсів, інші спе-

391

ціально уповноважені державні органи. З метою підвищення ефек­тивності державного управління земельними ресурсами, вдоскона­лення контролю за використанням і охороною земель Указом Пре­зидента України від 19 серпня 2002 р.

Держкомзем та його органи на місцях згідно з Тимчасовим по­ложенням, затвердженим наказом Держкомзему від 29 липня 1993 р. № 652, здійснюють державний контроль за: раціональною організа­цією території та використанням земельних ділянок власниками землі і землекористувачами відповідно до умов їх надання; повер­ненням самовільно зайнятих земельних ділянок в стані, придатно­му для їх використання; виконанням комплексу заходів, передба­чених умовами надання земельних ділянок, нормативними доку­ментами та затвердженими проектами по захисту земель від водної та вітрової ерозії, заростання бур'янами, чагарниками та дрібноліс­сям, селів, підтоплення, заболочування, засолення, висушування, ущільнення та від інших негативних процесів; рекультивацією по­рушених земель, зніманням, використанням і зберіганням родючо­го шару ґрунту при проведенні робіт, пов'язаних з порушенням зе­мель, а також своєчасним приведенням цих земель у стан, придат­ний для їх використання за призначенням; збереженням та експлу­атацією протиерозійних і гідротехнічних споруд та систем, захис­них лісонасаджень, встановленням та збереженням межових зна­ків; наданням достовірних даних державного земельного кадастру про наявність, стан і використання земельних угідь, а також інфор­мації про наявність земель запасу; проектуванням, розміщенням, будівництвом, реконструкцією, введенням у дію, експлуатацією та ліквідацією об'єктів, що негативно впливають на стан земель; сво­єчасним і якісним виконанням комплексу заходів по запобіганню та ліквідації псування земель, їх забруднення виробничими та ін­шими відходами і стічними водами, а також при видобуванні ко­рисних копалин, виконанні будівельних, геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт.

Виконуючи функції, покладені на органи земельних ресурсів, головні державні інспектори та державні інспектори по викорис­танню та охороні земель мають право: безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації, у тому числі військові й обо­ронні об'єкти, незалежно від форм власності та відомчої належнос­ті; давати власникам і землекористувачам незалежно від відомчої належності обов'язкові для виконання вказівки з питань викорис­тання та охорони земель, а також щодо усунення виявлених пору­шень; вносити на розгляд відповідних рад пропозиції про припи­нення права власності або права користування землею у випадках,

' Офіційний вісник України.

передбачених главою 22 ЗК; складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення в галузі земельного законодавства; порушувати перед відповідними радами питання про скасування рішень рад, які суперечать чинному земельному за­конодавству; одержувати від органів виконавчої влади, власників землі та землекористувачів дані про наявність, стан і використання земельних угідь, а також інформацію про наявність земель, які зна­ходяться у запасі; залучати на договірній основі фахівців підпри­ємств, установ, організацій, науково-дослідних та проектних інсти­тутів до участі в обстеженні земель.

Вони також можуть ставити перед органами виконавчої влади або виконавчими органами місцевого самоврядування питання про: припинення розробки корисних копалин і торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт, якщо вони про­вадяться з порушенням земельного законодавства і можуть приз­вести до знищення, забруднення, псування родючого шару ґрунту, розвитку ерозії, засолення, заболочування та інших процесів, які знищують продуктивність земель; припинення промислового, ци­вільного та інших видів будівництва, експлуатації об'єктів, агротех­нічних, культуртехнічних лісомеліоративних робіт, які ведуться з порушенням вимог земельного законодавства; вилучення або тим­часову консервацію деградованих або забруднених земель, подаль­ше використання яких може призвести до негативних наслідків, або якщо іншими способами відновити родючість ґрунтів немож­ливо.

Головні державні інспектори і державні інспектори по викорис­танню та охороні земель мають також право брати участь у роботі комісій по прийняттю в експлуатацію меліорованих і рекультиво­ваних земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних і гідротех­нічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підви­щення родючості ґрунтів й охорони земель.

Самоврядний контроль за використанням і охороною земель — це діяльність відповідних органів сільських, селищних, міських, ра­йонних і обласних рад, спрямована на додержання вимог земель­ного законодавства, забезпечення гарантій реалізації земельно-пра­вових норм та утвердження законності у земельних відносинах.

Сільські, селищні, міські ради безпосередньо не здійснюють контроль за використанням та охороною земель. Водночас вони ма­ють повноваження, які опосередковано дозволяють їм контролюва­ти земельні відносини на відповідних територіях. Відповідно до За­кону "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції заз­начених рад належить: вирішення питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку, розміру плати за користування природними ресурсами, які знаходяться у власнос­ті відповідних територіальних громад; дача дозволів на спеціальне

393

використання природних ресурсів місцевого значення, а також їх скасування; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших терито­рій, які підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до від­повідних державних органів про визнання природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну чи наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури; дача згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, сфера екологічного впливу яких включає відповідну територію; прийнят­тя рішень про адміністративно-територіальний устрій; затверджен­ня місцевих містобудівних програм, планів забудови відповідних на­селених пунктів, іншої містобудівної документації тощо.

Безпосередніми контрольними функціями у галузі використання та охорони земель наділені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, які здійснюють контроль за додержанням земельного законодавства; використанням й охороною земель; виконанням проектів і схем землеустрою, зокрема внутрішньогосподарського.

Районні та обласні ради також вирішують загальні питання ре­гулювання земельних відносин, віднесені до їх відання, делегуючи функції безпосереднього контролю за використанням і охороною земель відповідним місцевим державним адміністраціям. Зокрема, останні у встановленому законом порядку готують питання про ви­лучення (викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб, висновки по проектах місцевих містобудівних програм від­повідних адміністративно-територіальних утворень, координують на відповідній території діяльність місцевих землевпорядних орга­нів, видають забудовникам архітектурно-планувальні завдання і технічні умови на проектування, будівництво, реконструкцію бу­динків і споруд, впорядкування територій та дають дозвіл на про­ведення цих робіт.