Стаття 159. Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів

1.Земельні спори розглядаються органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у місячний термін з дня подання заяви.

2.Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

3.Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

4.У рішенні органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів визначається порядок його виконання.

5. Рішення передається сторонам у 5-денний термін з часу його прийняття.

Загальна характеристика. Зазначимо, що в силу низки причин вирішення спорів органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування не забезпечує дієвого захисту земельних прав (див. коментар до ч.ч. З та 4 ст. 158 ЗКУ). З огляду на це, практика вирішення спорів такими органами практично відсутня. Положення коментованої статті не мають практичного застосування.

До частини першої. Підставою для початку процедури вирішення земельного спору є подання належним чином оформленої заяви, у якій викладено сутність спору та вимоги заявника. Оскільки закон не містить спеціальних вимог до форми і змісту заяви, вона повинна відповідати загальним вимогам до звернення громадян (ст. 5 ЗУ "Про звернення громадян").

До частини другої. У коментованій нормі ЗКУ передбачив процесуальні норми порядку розгляду земельних спорів органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та орга­нами місцевого самоврядування. Зокрема, встановлений порядок повідомлення зацікавлених сторін про час і місце розгляду спору.

Разом із тим, норми коментованої частини ст. 159 не є настільки чіткими, як норми відповідно цивільного, господарського тощо процесуального закону. ЗКУ не визначає поняття "зацікавлені особи", відтак про їх коло можна лише здогадуватись. За логікою законодавця, втіленою в актах процесуального законодавства, до зацікавлених осіб варто відносини усіх тих, на чиї права та обов'язки може вплинути вирішення спору.

Завчасне повідомлення про розгляд справи, на нашу думку, має полягати у письмовому повідомленні з відміткою про вручення такого повідомлення зацікавленій особі. Дана позиція грунтується на тому, що ЗКУ пов'язує з повідомленням особи настання певних юридично значимих наслідків.

Відтак факт повідомлення чи неповідомлення особи має бути належним чином зафіксованим. Завчасність повідомлення також є оціночним поняттям і має полягати у наданні особі розумного строку, необхідного для підготовки до вирішення спору та прибуття у місце його вирішення.

Коментована норма містить і деякі недоречності. Так, встановлено, що "у разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіиійної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься"'. Закон не вказує, ким повинна бути дана "офіційна згода" на розгляд питання відповідним органом, і у чому має полягати офіційний характер згоди. Вважаємо, що закон слід розуміти так, що згода повинна бути однозначно виражена.

Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з "поважних причин". Поважність причини, очевидно, має визначатись на розсуд органу, уповноваженого роз­глядати спір, адже розкриття змісту такого поняття ЗКУ не містить.

До частини третьої. Формулювання коментованої норми передбачає можливість розгляду земельного спору і прийняття рішення при відсутності однієї із сторін без поважних причин при другій спробі розглянути спір, коли розгляд було відкладено через неявку сторони. Законодавець вживає не зовсім коректне словосполучення "при повторному розгляді земельного спору", адже процедура розгляду спору триває, і рішення не виносилося.

Може скластися уявлення про повторний розгляд як процедуру перегляду рішення, насправді ж це не так. Системний аналіз норм ст. 160 ЗКУ підтверджує викладений висновок.

До частини четвертої. Рішення за результатом розгляду земельного спору повинно містити вказівку на спосіб захисту порушеного права. Рішення також має визначати механізм поновлення порушеного права. На відміну від рішень суду, які можуть бути примусово виконані на підставі норм ЗУ "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, рішення органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування під дію даного закону не підпадають. Щодо виконання таких рішень див. ч. 2 ст. 161 ЗКУ.

Рішення має містити усі необхідні реквізити: результат дослідження доказів, обгрунтування та мотивацію прийнятого рішення, результат розгляду спору, спосіб реалізації постановленого рішення, повинно бути підписане та завірене належним чином тощо.

До частини п'ятої. Під "передачею" рішення розуміється, очевидно, його видача на руки зацікавленій особі в разі особистої явки або направлення поштою.

<< | >>
Источник: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України. - К., 2009. - 496 с.. 2009

Еще по теме Стаття 159. Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів:

  1. Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин
  2. Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин
  3. Стаття 161. Виконання рішення органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів...
  4. § 5. Повноваження органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів
  5. Стаття 155. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок
  6. § 6. Повноваження органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів й інших органів виконавчої влади спеціальної компетенції
  7. Стаття 122. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування
  8. § 5. Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування
  9. ГЛАВА 1 ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
  10. Стаття 154. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за по­рушення права власності на землю
  11. 4. Юридична природа органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування: особливі й спільні риси
  12. 2. Органи місцевого самоврядування
  13. § 4. Служба в органах місцевого самоврядування: загальна характеристика
  14. Держава, органи місцевого самоврядування: реалізація прав і свобод громадян
  15. § 6. Місцеві органи виконавчої влади
  16. if( !cssCompatible ) { document.write("\ \ 18.3. Поняття і ознаки нормативно-правового акта\ \ \ Поняття "нормативно-правові акти" включає комплекс актів правотворчості, виданих органами законодавчої і виконавчої влади. Нормативно-правові акти видаються органами державної влади лише у певній формі й у рамках компетенції певного правотворчого органу. Звідси юридична чинність нормативно-правового акта визначається місцем у системі органів держави того органу, від імені якого він виданий.
  17. 2. Органи виконавчої влади та їх класифікація
  18. § 5. Центральні органи виконавчої влади
  19. 3. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -