<<
>>

Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин належить:

а) участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель;

б) організація моніторингу земель;

в) участь у розробці нормативних документів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів;

г) здійснення державної екологічної експертизи землекористування;

ґ) внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони та раціонального використання земель;

д) здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони земель;

є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Загальна характеристика. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів регламентуються насамперед ст. 20 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами екологічного заквнодавства.

На даний час центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди України), що діє на підставі Положення, затвердженого ПКМ від 02.11.2006 №1524. Аналогічне положення було затверджено також Указом Президента України від 27.12.2005 №1842, що формально не скасований. За таких умов застосуванню підлягає положення, затверджене ПКМ, оскільки саме на цей орган відповідно до п. 9-1 ст. 116 Конституції України (в ред. ЗУ №2222-IV від 08.12.2004) покладено утворення, ліквідацію та реорганізацію міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

До складу Міністерства, окрім центрального апарату, входять його територіальні органи (діють згідно із положенням, що затверджене наказом Мінприроди від 19.12.2006 №548), Державна екологічна інспекція як урядовий орган державного управління (Положення затверджене ПКМ від 17.11.2001 №1520).

До пункту "а". Згідно із даним пунктом, центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів бере участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель.Розробка загальнодержавних програм використання та охорони земель покладена на KM України, а фактично вона здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (див. п. "ґ" ст. 13 ЗКУ, п. "в" ст. 15, ст. 177 ЗКУ та коментарі до них). Розробка регіональних програм покладена на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації (див. п. "б" ст. 16, п. "б" ст. 17, ч. 1 ст. 178 ЗКУ та коментарі до них).

До пункту "б". Коментований пункт (а також ст. 17 ЗУ "Про охорону земель") покладає на центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів організацію моніторингу земель. Очевидно, мається на увазі те, що на Мінприроди України покладається організаційна інтеграція суб'єктів системи моніторингу довкілля в цілому - див. п. 12 Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого ПКМ від 30.03.1998 №391. Щодо моніторингу земель та його співвідношення із моніторингом довкілля див. главу 33 "Моніторинг земель" ЗКУ та коментар до неї.

До пункту "в". Даним пунктом передбачена участь центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів "у розробці нормативних документів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів".

Форми і порядку такої участі законодавство не визначає (див. ст. 165 ЗКУ та коментар до неї).

Щодо поняття "нормативний документ" див. п. 1.2.4. коментарю до ст. З ЗКУ.

До пункту "г". П. "г" ст. 14 ЗКУ передбачає здійснення центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів "державної екологічної експер­тизи землекористування".

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про екологічну експертизу" від 09.02.1995, екологічна експертиза - це "вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об 'єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об 'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки".

Державна екологічна експертиза "організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади" (ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про екологічну експертизу"). Згідно зі ст. 14 Закону, об'єктами державної екологічної експертизи можуть бути різного роду проектні матеріали та документація, що можуть мати екологічно значимий вплив, а також "екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також: діючі об 'єкти та комплекси ... що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища". Перераховані об'єкти лише з великою долею умовністю можна вважати "землекористуванням", тому положення коментованого пункту виглядають не зовсім коректними.

Проведення державної екологічної експертизи регламентується насамперед ЗУ "Про екологічну експертизу", постановами KM України "Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" від 27.07.95 №554 (перелік складають об'єкти, що підлягають обов'язковій державній екологічній експертизі), "Про Порядок передачі документації на державну екологічну експертизу" від 31.10.95 №870, "Про нормативи витрат на проведення державної екологічної експертизи" від 03.06.96 №644.

Щодо пункту "ґ". Пунктом передбачено повноваження щодо "внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони та раціонального використання земель". Власне кажучи, "внесення пропозицій" навряд чи можна вважати повноваженням, адже вносити пропозиції можуть будь-які суб'єкти, і саме по собі внесення пропозицій не тягне за собою будь-яких правових наслідків (крім випадків їх подачі як звернень громадян, коли у адресата виникає обов'язок розглянути пропозицію та відповісти на неї - див. ст. 14 ЗУ "Про звернення громадян").

Щодо пункту "д". Здійснення центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів "міжнародного співробітництва з питань охорони земель" є можливим без спеціальної згадки про це в законі. Порядок укладення міжнародних договорів України міжвідомчого характеру, зокрема, у сфері охорони земель, визначений ПКМ "Про затвердження Положення про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру" від 17.06.1994 №422.

Щодо пункту "є". Перелік повноважень центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин, наведений у ст. 14 ЗКУ, не є вичерпним, на що вказує п. "є" коментованої статті. П. 4 Положення про Мінприроди, затвердженого ПКМ від 02.11.2006 №1524, передбачає 44 напрямки діяльності міністерства, і більшість із них тією чи іншою мірою пов'язана із земельними відносинами. Насамперед, надзвичайно істотною є роль Мінприроди у здійсненні державного контролю за викори­станням та охороною земель (див. ст. 188 ЗКУ та коментар до неї).

<< | >>
Источник: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України. - К., 2009. - 496 с.. 2009

Еще по теме Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин:

  1. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ словник
  2. Стаття 13. Державне управління в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду
  3. 2. Правовий режим земельних ділянок державних сільськогосподарських підприємств та організацій
  4. Стаття 5. Принципи земельного законодавства
  5. Стаття 9. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин
  6. Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин
  7. Стаття 16. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин
  8. Стаття 17. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин
  9. § 5. Повноваження органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів
  10. § 3. Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства
  11. 1.3. Суб’єкти, об’єкти і зміст землеустрою
  12. 1.2. ДЖЕРЕЛА ГЕОЛОГІЧНОГО ПРАВА
  13. Сучасний стан адміністративно-правового регулювання державного контролю у сфері ведення лісового господарства в Україні
  14. Основні фактори неправомірної діяльності у сфері ведення лісового господарства та проблеми адміністративної відповідальності
  15. 3.1. Сутність та зміст поняття «державний контроль у сфері ведення лісового господарства України
  16. Функціональні принципи державного контролю у сфері ведення лісового господарства України (адміністративно-правовий аспект)
  17. Напрями розвитку адміністративно-правового регулювання у сфері державного контролю ведення лісового господарства в Україні
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -