Стаття 126. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку

1. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

2. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

3. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

4. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

6. При набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.

У разі зміни співвласника або набуття права спільної власності на земельну ділянку орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, також вносить зміни до державного акта на право власності на землю щодо співвласників земельної ділянки.

7. Відчуження частини земельної ділянки з виділенням її в окрему земельну ділянку здійснюється після отримання її власником державного акта, що посвідчує право власності на сформовану нову земельну ділянку.

8. У разі якщо державним актом на право власності на земельну ділянку було посвідчено право власності на декілька земельних ділянок, відчуження однієї з цих ділянок здійснюється після виготовлення державного акта, що посвідчує право власності на кожну з цих ділянок.

9. Державний акт на право власності та право постійного користування земельною ділянкою видається на одну земельну ділянку.

Право постійного користування на декілька земельних ділянок, наданих під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів (доріг, трубопроводів, ліній електропередачі та зв'язку), може посвідчуватися одним державним актом"; "{стаття 126 із змінами, внесеними згідно із Законом 05.03.2009 N 1066-VI}

1. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

2. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. (РЕДАКЦІЯ НЕ ЧИННА)

До частини першої. Правопосвідчуючими документами щодо оформлення прав власності на земельну ділянку і постійного користування земельною ділянкою є держав­ний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (форма та зміст цих документів затверджені ПКМ від 02.04.2002 №449).

Щодо державної реєстрації державних актів див. ст. 202 ЗКУ та коментар до неї.

Коментована стаття, а також ст. 125 ЗКУ не встановлюють ніяких винятків щодо посвідчення права державної та комунальної власності на земельні ділянки. Формально, право власності на землю держави та територіальних громад також має виникати після отри­мання державного акта. Між тим, форми державних актів, якими можна було б посвідчити право державної або комунальної власності, на сьогодні не існує (очевидно також, що посвідчувати такі права державними актами навряд чи можливо і вже точно - недоцільно). У таких умовах слід вважати, що ст.ст. 125, 126 ЗКУ поступаються дією спеціальним поло­женням ч. 1 ст. 84 ЗКУ, яка передбачає існування права державної власності безпосередньо в силу вимог закону. З цих міркувань ми вважаємо помилковою позицію Міністерства юстиції України, викладену у п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, за якою слід вимагати підтвердження права державної та комунальної власності державним актом. Очевидно, так само вважають і багато нотаріусів, які часто ігнорують вимоги Інструкції, посвідчуючи договори про відчуження державних земель.

До частини другої. Щодо договорів оренди землі див. коментар до ст. 93 України. Щодо реєстрації договорів оренди землі див. ст. 202 ЗКУ та коментар до неї.

<< | >>
Источник: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України. - К., 2009. - 496 с.. 2009

Еще по теме Стаття 126. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку:

  1. Виникнення права на земельну ділянку та документи, що посвідчують це право.
  2. Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності
  3. Стаття 42. Документи, що посвідчують повноваження представників
  4. Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою
  5. Стаття 94. Право концесіонера на земельну ділянку
  6. Земельний сервітут, оренда земельної ділянки, право постійного користування землею, суборенда.
  7. Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства
  8. Глава 16-1 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови
  9. § 5. Виникнення та посвідчення прав на земельну ділянку
  10. 1. Земельна ділянка. Суб’єкти права власності на землю
  11. Стаття 79. Земельна ділянка як об'єкт права власності
  12. Підстави припинення права власності на земельну ділянку та користування нею
  13. Стаття 89. Спільна сумісна власність на земельну ділянку
  14. Стаття 140. Підстави припинення права власності на земельну ділянку
  15. Стаття 87. Виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку
  16. Стаття 111. Обмеження прав на земельну ділянку
  17. Стаття 153. Гарантії права власності на земельну ділянку
  18. Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -