Виникнення права на земельну ділянку та документи, що посвідчують це право.
Право на земельну ділянку може бути набуто на підставі різноманітних цивільно-правових угод: купівлі-продажу, дарування, спадкування тощо. При цьому при продажу земельних ділянок може бути використано процедури земельних торгів у формі аукціонів.
Земельний аукціон — це врегульований нормами чинного Земельного кодексу України та іншими законодавчими актами конкурентний продаж земельних ділянок, відповідно до якого право власності на земельну ділянку набуває той учасник земельних торгів, який
запропонує найбільшу ціну за земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. Зацікавлені в придбанні земельної ділянки особи заздалегідь подають заявки про своє бажання, а також, як правило, вносять аукціонну заставу. Під час аукціону кожен учасник пропонує свою ціну, яка поступово підвищується. Той, хто запропонує найбільшу ціну, визнається переможцем, після сплати визначеної на аукціоні ціни він отримує право власності на землю.
Земельна ділянка з юридичної точки зору є нерухомою власністю. Саме тому право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Після реєстрації власник отримує державний акт, який посвідчує право власності на земельну ділянку.
Крім того, отримання землі, яка перебувала в приватній власності, без зміни її меж та цільового призначення може посвідчуватися цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки або свідоцтвом про право на спадщину. В цьому випадку до документа, який посвідчує перехід земельної ділянки, долучається державний акт, на якому нотаріус, котрий посвідчує цивільно-правову угоду, робить відмітку про перехід права власності на землю.
Так само відповідним державним актом иосвідчується право постійного користування земельною ділянкою.
Право оренди земельної ділянки иосвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
4. Припинення права на землю.
У деяких випадках виникає потреба в припиненні права власності або користування земельною ділянкою. Земельний кодекс України передбачив вичерпний перелік підстав припинення права власності або права користування землею, який не може бути розширений.
Ознайомтеся з витягом із Земельного кодексу України. Порівняйте підстави, відповідно до яких може бути припинено право власності на землю або право користування землею.
І
Із Земельного кодексу України
Стаття 140. Підстави припинення права власності на земельну ділянку
Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:
а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;
в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;
г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
д) конфіскація за рішенням суду;
е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою
Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунатьних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
Г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, шо суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
В обох випадках є підстави припинення права власності чи права користування земельною ділянкою, які передбачають згоду власника чи користувача на вилучення землі, і підстави для припинення прав на землю без згоди власника чи користувача, поза їхнею волею. У більшості випадків це пов’язано з протиправними діями власника чи користувача. Це, зокрема, конфіскація землі за рішенням суду; звернення стягнення на землю на вимогу кредитора (при вилученні землі у власника), а також порушення екологічних вимог чи вимог щодо охорони культурної спадщини; використання ділянки не за призначенням або систематична несплата земельного податку чи орендної плати (для користувача).
Кожен населений пункт, територіальна громада поступово розвивається, іноді потреби розвитку вступають у протиріччя з інтересами власників землі. Так, під час будівництва нової лінії київського метрополітену виникла потреба прокласти її через земельні ділянки, на яких знаходяться дачі громадян, що є їх власністю. У цьому випадку земельна ділянка може бути вилучена відповідно до ЗаконуУкраїни #9632;«Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Цей закон передбачає проведення переговорів щодо викупу права власності, здійснення оцінки об'єктів, які підлягають викупу, попереднє відшкодування вартості або надання іншої компенсації. У разі, коли дійти згоди з власником протягом року не вдається, рішення може бути прийнято через суд.
3.