Правова природа права на земельну частку (пай) у землях, переданих свого часу у колективну власність.
Дискусійність питання про правову природу права на земельну частку (пай) у землях, що були передані у колективну власність сільськогосподарських підприємств, обумовлена насамперед суперечливістю законодавства, що визначає суб'єкта права колективної власності на землю (ст.
5 ЗКУ в ред. 1992 p., ст. 10 ЗУ "Про колективне сільськогосподарське підприємство"): з одного боку, закон проголошував, що земельна ділянка належить "співвласникам" - громадянам, але в той же час суб'єктом права називається відповідна юридична особа - колективне сільськогосподарське підприємство (КСП)547.Природно, що за таких умов думки науковців також розділилися. Одні визнавали право громадян речовим, обґрунтовували свої погляди на тій частині законодавчих положень, що називали громадян співвласниками, і з тих чи інших підстав не брали до уваги положення про юридичну особу як суб'єкта права колективної власності548. Інші вчені (більшість) обирали прямо протилежний підхід і визнавали за громадянами лише зобов'язальне право вимоги до власника - юридичної особи549.
На наш погляд, право на земельну частку (пай) є речовим правом вимагати виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, що за вартістю відповідає частці особи у сільськогосподарських угіддях, переданих у колективну власність відповідної юридичної особи.
Право на земельну частку (пай) як речове право вимоги є своєрідним різновидом т. з "прав на чужі речі". На речову природу права на земельну частку (пай) вказує:
(1)його існування незалежно від можливої ліквідації суб'єкта права колективної власності (право слідує за земельною ділянкою). Про це свідчать положення абз. 2 п. 17 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ, прийнятого вже після того, як більшість суб'єктів права колективної власності було ліквідовано, за якими право існує "до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю";
(2)його пріоритет над правом власності (колективної або державної) та правом користування відповідною земельною ділянкою. Такий пріоритет випливає із процитованих вище положень відповідних Указів Президента щодо паювання, п. 17 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ, а також із ст. 13 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (передбачає можливість здачі в оренду неви-требуваних земельних ділянок за рішенням місцевої ради або райдержадміністрації).
Еще по теме Правова природа права на земельну частку (пай) у землях, переданих свого часу у колективну власність.:
- Момент виникнення права на земельну частку (пай).
- Колективна власність на землю.
- §1. Власність орендних і колективних підприємств
- Стаття 117. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність та земельних ділянок комунальної власності у державну власність
- 5. Соотношение земельного права с водным, лесным, горным правом и правовой охраной природы
- Соціальне партнерство, колективний договір, колективна угода.
- Стаття 89. Спільна сумісна власність на земельну ділянку
- 1. Предмет правового регулювання земельного права. Земельний кодекс України
- Земельне право, категорії земель, спільна сумісна та спільна часткова власність на землю, добросусідство.
- Вопрос 42. Правовая система в украинских землях в XIX — начале XX в. Кодификационные работы. Характеристика отраслей права
- Стаття 122. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування
- § 2. Загальна характеристика міжнародних правових норм, що регулюють порядок укладення колективних договорів
- § 1. Правове регулювання управління на теренах України в період середньовіччя і Нового часу
- § 2. Правовая природа и понятие права на общее землепользование
- Правовий режим майна, що є особистою приватною власністю подружжя. Підстави набуття
- Правовая природа бюджета и источники бюджетного права