Справа № 22-ц-3205/2009 р.

Головуючий

Категорія: позбавлення 1 інстанції: Курганнікова О.А.

батьківських Доповідач: Міненкова Н.О.

прав

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2009 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської облас­ті в складі:

Головуючого - Міненкової Н.О., суддів - Гальянової І.Г., Ларенка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хар­кові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБИ-1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2009 року по цивільній справі за позовною заявою прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах неповнолітньої ОСОБИ до ОСОБИ-1 про поз­бавлення батьківських прав, третя особа - служба у спра­вах дітей Комінтернівської районної в м. Харкові ради, -

ВСТАНОВИЛА:

в листопаді 2008 року до суду звернувся прокурор Ко­мінтернівського району м. Харкова в інтересах непов­нолітньої ОСОБИ до її матері - ОСОБИ-1 про позбавлення батьківських прав посилаючись на те, що мати не вико­нує своїх обов’язків щодо виховання доньки, зловживає спиртними напоями, з лютого 2008 року родина перебу­ває на профілактичному обліку у службі зі справ дітей Ко­мінтернівської районної в м. Харкові ради.

Просив позбавити ОСОБУ-1 батьківських прав віднос­но доньки ОСОБИ 30 вересня 1998 року народження поси­лаючись на те, що вона ухиляється від виховання дитини, зловживає алкогольними напоями, ухиляється від ліку­вання, веде аморальний спосіб життя, чим створює загро­зу життю та здоров’ю дитини.

Одночасно просив зберегти право на житло за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 за малолітньою ОСОБОЮ.

Відповідачка проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що бажає виховувати доньку, але не має грошей, проходила лікування, на теперішній час не зловживає спиртними напоями і шукає роботу.

Прокурор та представник третьої особи позов підтри­мали, вважаючи, що ОСОБА-1, зловживаючи спиртними напоями, не може надати дитині належне виховання та матеріальне забезпечення.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Хар­кова від 09 квітня 2009 року позовні вимоги задово­лені.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА-1 просить рішення скасувати, посилаючись на порушення норм ма­теріального і процесуального права, вважає, що суд пер­шої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку про те, що вона не приділяє належної уваги своїй доньці, вона її дуже любить і піклується за нею як може.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апе­ляційної скарги, вислухавши пояснення сторін по справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скар­га підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі ви­моги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуван­ню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно ві­дображені обставини, що мають значення для даної спра­ви, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та під­тверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам не відпові­дає.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що підставою для задоволення позову про позбавлення відповідачки батьківських прав по відно­шенню до доньки є те, що остання зловживає спиртними напоями, веде аморальне життя, не створила за місцем проживання умови для навчання і нормального розвитку доньки, а тому суд прийшов до висновку про те, що від­повідачка свої батьківські обов’язки не виконує. Свої вис­новки суд першої інстанції обґрунтував письмовими пояс­неннями сусідки ОСОБИ-1 - ОСОБИ та тітки відповідачки ОСОБИ (а.с.

Судова колегія не може погодитись з висновками суду відносно забезпечення доказів для висновку про застосу­вання до відповідачки такої крайньої міри, як позбавлен­ня батьківських прав.

Вичерпний перелік позбавлення батьківських прав пе­редбачений ст. 164 Сімейного Кодексу України.

Пред’являючи позовні вимоги представник позивача не зазначив за яким конкретно пунктом ст. 164 належить позбавити батьківських прав відповідачку і не надав суду належні докази на підтвердження позовних вимог.

Позбавлення батьківських прав завжди є результатом протиправної, винної поведінки. Це насамперед спосіб за­хисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі ди­тини, який має настати. Такі обґрунтування і докази на їх підтвердження повинні бути наведені в позовній заяві.

З матеріалів справи вбачається, що 22 жовтня 2008 року ОСОБА-1 звернулась із заявою до Комінтернівсь­кого РВ ХМУ МВС України в Харківській області 02 го­дини 20 хвилин про зникнення її доньки. Перевіркою було встановлено, що 21 жовтня 2008 року мати дів­чинки ОСОБА-1 в квартирі ІНФОРМАЦІЯ_1 розпивала спиртні напої зі своїми знайомими. В квартирі знаходи­лась її донька ОСОБА, 30.09.98 року народження, яка о 17 годині 00 хвилин вийшла з квартири погуляти й не повернулась.( а.с. 6).

Перевіркою було встановлено, що малолітню дівчину запросили до себе на квартиру ІНФОРМАЦІЯ_2 знайо­мі ОСОБИ-1 ОСОБИ та його співмешканка ОСОБА, про що не повідомили матір дівчинки. (а.с. 6). Після того як місцезнаходження дитини було встановлено, дитина була влаштована для тимчасового перебування до дитя­чого притулку „Гармонія” де і знаходиться по теперішній час.

З позовної заяви вбачається, що сім’я ОСОБИ-1 перебу­ває на профілактичному обліку у службі у справах дітей з лютого 2008 року у зв’язку з тим, що мати не займаєть­ся вихованням дитини. Між тим належні докази на під­твердження цього суду не надані. З акту обстеження жит­лово - побутових умов родини ОСОБИ-1 від 07 жовтня 2008 року ( а.с. 12) вбачається, що на момент обстеження мати була твереза, але дуже хвора, раніше до відповідаль­ності вона не притягувалась, а також зазначено, що дити­на з 22 жовтня 2008 року перебуває в притулку, у зв’язку з чим комісія прийшла до висновку про притягнення ма­тері до адміністративної відповідальності за невиконан­ня нею батьківських обов’язків та матері рекомендовано звернутися до лікаря.

Згідно з поданням директора ХСШ№ 114 на адресу начальника служби у справах дітей Комінтернівської районної в м. Харкові ради від 27 жовтня 2008 року ос­тання просила поставити родину ОСОБИ-1, у зв’язку з випадком зникнення дитини, на облік як неблагополучну сімою. (а.с. 13). З характеристики на ученицю 5-го класу ОСОБУ вбачається, що дівчинка дисципліну в школі не порушує, хоча має середній рівень навчальних досягнень. Зазначено на несистематичний контроль з боку батьків і те, що батько дівчини проживає окремо, але матеріаль­но доньку підтримує. Постійні зв’язки класний керівник підтримує з матір’ю. ( а.с. 14).

В матеріалах справи на а.с. 17 є висновок опікунсь­кої ради при виконкомі Комінтернівської районної в м. Харкові ради про можливість та доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБИ-1 по відношенню до малоліт­ньої доньки ОСОБИ де також зазначено, що родина пере­буває на профілактичному обліку з лютого 2008 року, у в зв’язку з тим, що мати зловживає спиртними напоями, веде аморальний образ життя. Між тим, до висновку не було надано жодного доказу на підтвердження вказаних висновків. Крім того, суду наданий висновок опікунської ради при виконкомі Комінтернівської в м. Харкові ради, що протирічить п.5 ст. 19 Сімейного кодексу про те, що письмовий висновок щодо розв’язання спору подає суду орган опіки і піклування.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № - 2342­IV безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківсько­го піклування покладаються на служби у справах дітей. Висновок оформляється на бланку державних адміністра­цій, виконавчих органів місцевих чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписується головою (заступ­ником голови) та скріплюється печаткою.

До висновку органу опіки та піклування мають бути додані документи, зазначені в частині третій статті 253 ЦПК України.

Суду не були надані належно оформлені документи, передбачені вищезазначеними нормами закону. Акт об­стеження житлових умов від 07жовтня 2008 року ( а.с.12) має протиріччя по часу його складання. Акт складався вже після того, як Кузнєцова Мілена була поміщена до притулку.

Суду не були надані докази на підтвердження того, що на облік у службі по ділам сім’ї сім’я ОСОБИ-1 була пос­тавлена в лютому 2008 року. Навпаки, досліджені дока­зи підтверджують те, що до 22 жовтня 2008 року, коли ОСОБА-1 звернулась до міліції із заявою про зникнення її доньки вказана сім’я не перебувала на обліку у службі у справах дітей Комінтернівської районної у м. Харкові ради.

В судовому засіданні було встановлено, що донька від­повідачки школу постійно відвідувала, одягалась вона охайно і чисто. Представник третьої особи в суді апеля­ційної інстанції пояснювала те, що службі у справах дітей з письмових пояснень сусідів відомо, що одяг дівчинці прали сусіди. Між тим, суду не були надані належні дока­зи на підтвердження того, що мати дівчинки не піклува­лась про її зовнішній вигляд. Письмові пояснення надані позивачем не є належними доказами. Громадяни ОСОБА та ОСОБА в суді у якості свідків допитані не були, їх пись­мові докази ніким не завірені.( а.с. 37-38).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилаєть­ся як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції при­йняте поспішне рішення, без належної перевірки доказів щодо позбавлення батьківських прав ОСОБИ-1. Не усу­нені судом також і протиріччя у письмових доказах нада­них представником служби у справах сім’ї, про які було вказано вище.

Відповідно до принципу шостого Декларації прав ди­тини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листо­пада 1959 року малолітня дитина повинна, коли це мож­ливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та ма­теріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути роз­лучена зі своєю матір’ю.

Судова колегія ретельно дослідила надані сторонами доказі, задовольнила клопотання відповідачки про вико­нання вимог ст. 171 СК про врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя і в присутності вихователя зі стажем педагогічної роботи п’ять років вис­лухала думку малолітньої доньки відповідачки ОСОБИ, 30 вересня 1998 року народження, а також думку педа­гога, відносно пояснень дівчинки і встановила, що дитині відомо, що її мати випиває, але останнім часом вона, зі слів дитини, не п’є і дуже її любить, так як віддає їй що у неї є останнє. Їй жаль своєї мами і вона бажає жити з мамою, так як вона сподівається, що її мама не буде пити. Педагог після пояснень дитини зазначила, що дівчинка висловлювала свої думки щиро і без тиску на неї. І пояс­нила, що доньці все ж таки краще з мамою, ніж у держав­ній установі, якщо мама зрозуміє свою відповідальність відносно дитини.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка стар­ший дільничний інспектор ОСОБА пояснив, що дійсно часто бачив мати малолітньої ОСОБИ ОСОБУ-1 у не­тверезому стані, були випадки, коли дівчинка знаходи­лась з матір’ю у барі, який знаходиться неподалік від їх будинку. Він проводив з ОСОБОЮ-1 профілактичні бесі­ди і пропонував їй полікуватись. Документи про такий стан відповідачки він не складав, даних про те, що вона стоїть на обліку в наркологічному диспансері у нього не має. Підтвердив те, що про зникнення дівчинки 22 жовт­ня 2008 року повідомила її мати.

ОСОБА-1 в судовому засіданні не заперечувала того, що дійсно іноді вона відвідувала з донькою бар, що хоче вилікуватись від залежності до вживання алкоголю, але просила врахувати і те, що вона не має рідних і одна вихо­вує доньку, яку дуже любить і вважає, що без доньки їй не має сенсу жити. Вона має бажання розпочати нове життя, але їй дуже важко одній вирішити це.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції ці обставини не були враховані. Думка дитини при розгляді справи в суді першої інстанції не заслуховувалась, до­статні обґрунтування щодо застосування до відповідачки такої крайньої мірі, як позбавлення батьківських прав в рішенні не наводились.

Враховуючи викладене судова колегія вважає, що по­зовні вимоги відносно позбавлення відповідачки бать­ківських прав позивачем не доведені. Застосування дано­го заходу є крайньої мірою, а тому повинні бути доведенні винні та протиправні дії відповідачки і зазначені конкрет­ні підстави позбавлення батьківських прав, передбачені ст. 164 СК, що судом першої інстанції не виконано.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 30 березня 2007 року №-3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення бать­ківських прав” позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов’язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише піс­ля повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Судом встановлено, що згідно листа комунального за­кладу Харківського обласного притулку для дітей „Гар­монія” №691 від 24.11.2008 року мати ОСОБА-1 відвіду­вала доньку ОСОБУ, взагалі цікавиться здоров’ям дитини по телефону (а.с. 26). Ці обставини підтвердила також і донька, яка виявила бажання проживати з мамою.

Прийшовши до висновку про недоцільність при вищев­казаних обставинах позбавляти відповідачку батьківсь­ких прав щодо доньки ОСОБИ, судова колегія вважає, що таким чином відповідачці необхідно надати можливість оцінити своє ставлення до життя, до себе, до своїй мало­літній доньки, яку вона любить і зрозуміти всі загрози, які можуть спіткати її дитину, в залежності від умов вихо­вання, які повинна створити для неї її матір. При позбав­ленні батьківських прав особа втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання, перестає бути законним представником ди­тини і втрачає права на пільги та державну допомогу, що надається сім’ям з дітьми і т. і. Дитина може бути усинов­лена іншими людьми. І ці загрози втрати своєї доньки від­повідачка повинна усвідомити раз і назавжди.

Вислухавши думку дитини, педагога, пояснення від­повідачки, яка дуже переживала від того, що не має мож­ливості спілкуватися з дитиною, а також враховуючи те, що остання не заперечувала того, що їй необхідно ліку­ватися від залежності до вживання алкоголю, необхідно знайти роботу, щоб мати можливість утримувати доньку, щире бажання матері виховувати дівчинку самостійно, її каяття відносно того, що вона випивала в присутності доньки, а тому недостатньо приділяла їй увагу, судова ко­легія вважає, що при викладених обставинах можливо не застосовувати до неї таку крайню міру, як позбавлення батьківських прав.

А тому рішення суду першої інстанції підлягає скасу­ванню, з постановлянням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а ОСОБА, яка знаходиться у обласному дитячому притулку „Гармонія” підлягає по­верненню її матері ОСОБІ-1.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 218, 309, 313, 314,317 319 ЦПК України, ст.ст. 164,171 Сімейного Кодексу Ук­раїни судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБИ-1 - задовольнити Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 квіт­ня 2009 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог прокурору Комінтер­нівського району м. Харкова в інтересах малолітньої ОСО­БИ відмовити.

Рішення набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців шляхом по­дачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий -

Судді: