Стаття 36. Визначення країни походження товару.

1. Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщу­ються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

2. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, установлених цим Кодексом.

3. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регі­он чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

4. Для цілей визначення країни походження товару не враховується походження енергії, машин та інструментів, що використовуються для його виробництва або переробки.

5. Приладдя, запасні частини та інструменти, використовувані в машинах, пристроях, агре­гатах або транспортних засобах, вважаються такими, що походять з тієї самої країни, що і ці машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби, за умови їх ввезення та продажу разом із зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транспортними засобами і відповідності їх комплектації та кількості звичайно використовуваним приладдю, запасним частинам та ін­струментам.

6. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (не­преференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом за­ходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

7. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

8. При існуванні встановлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспортування неможли­ве в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах.

9. Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціаль­них (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

За загальним правилом (п. «Ь» ст. 9 ч. IV Угоди СОТ) країною походження товарів вважається та країна, в якій товари були повністю вироблені, або в якій були здійснені останні операції з їх переро­бки або виготовлення. При цьому ступінь впливу виробничого процесу або виготовлення товарів, до­статня для того, щоб товар вважався зробленим з цієї країни, визначається за допомогою критеріїв достатньої переробки (позитивні критерії).

Під країною походження розуміється також група країн чи митні союзи (наприклад, країни СНД, що входять у зону вільної торгівлі). Країною походження може бути й окремий регіон (частина) краї­ни, якщо відповідно до законодавства вони виділяються для цілей визначення країни походження то­варів.

Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних і нетарифних заходів ре­гулювання ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країна походження є однією з трьох основних, поряд з кодом товару і митною вартістю товару, характеристик, на яких базується застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зов­нішньоекономічної діяльності.

Визначення країни походження товару здійснює рівень оподаткування ввізним митом, оскільки відповідно до Кодексу ввізне мито є диференційованим:

- щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційно­го митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верхов­ною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тари­фом України.

- До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого спри­яння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо ін­ше не встановлено законом.

- До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Також визначення країни походження впливає при застосуванні заходів Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі відповідно до Законів України від 22.12.98 № 330-XIV «Про захист національ­ного товаровиробника від демпінгового імпорту», від 22.12.98 №331-XIV «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», від 22.12.98 № 332-XIV «Про застосування спеціаль­них заходів щодо імпорту в Україну».

Встановлення ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій в окремих випадках здійснюється відповідно до Закону України від 16.04.91 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяль­ність» в залежності від країни походження товарів на підставі укладених Україною угод.

Відповідно до статті 38 Кодексу товарами, повністю виробленими у даній країні, вважаються:

1) корисні копалини, добуті з надр цієї країни, в її територіальних водах або на її морському дні;

2) продукція рослинного походження, вирощена або зібрана в цій країні;

3) живі тварини, що народилися та вирощені в цій країні;

4) продукція, одержана від живих тварин у цій країні;

5) продукція, одержана в результаті мисливського або рибальського промислу в цій країні;

6) продукція морського рибальського промислу й інша продукція морського промислу, одержана судном цієї країни або судном, що орендоване (зафрахтоване) цією країною;

7) продукція, одержана на борту переробного судна цієї країни виключно з продукції, зазначеної у пункті 6 цієї статті;

8) продукція, одержана з морського дна або з морських надр за межами територіальних вод цієї країни, за умови, що ця країна має виключне право на розробку цього морського дна або цих морсь­ких надр;

9) брухт та відходи, одержані в результаті виробничих або інших операцій з переробки в цій кра­їні, а також вироби, що були у вжитку, зібрані в цій країні та придатні лише для переробки на сиро­вину (утилізації);

10) електроенергія, вироблена в цій країні;

11) товари, вироблені в цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах 1-10 цієї статті.

У статті 40 Кодексу визначені критерії достатньої переробки товару, які застосовуються при ви­значенні країни походження товарів, у виробництві якого беруть участь дві або більше країн.

Якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вва­жається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достат­ньої переробки згідно з положеннями цієї статті.

Критеріями достатньої переробки є:

1) виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифі­каційний код товару за УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) зміна вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використа­них матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару (правило адвалорної частки);

3) виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в результаті переробки товару не ведуть до зміни його класифікаційного коду за УКТ ЗЕД або вартості згідно з правилом адвалорної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

Якщо стосовно конкретного товару виконується визначений для нього критерій достатньої пере­робки, то вважається, що товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці в даній країні.