Стаття 346. Підстави та порядок проведення органами доходів і зборів документальних виї­зних перевірок.

1. Документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного органу доходів і зборів з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом.

2. Документальною плановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка передбачена в плані-графіку органу доходів і зборів та проводиться за місцезнаходженням підприємства, що перевіряється.

У разі відсутності на підприємстві належних умов для роботи посадових осіб органу доходів і зборів виїзна перевірка такого підприємства, за згодою його керівника, може проводитися у примі­щенні органу доходів і зборів.

Проведення перевірки в приміщенні органу доходів і зборів не спростовує обов’язки посадових осіб підприємства, що перевіряється, які відповідно до частини 2 статті 350 МКУ полягають в тому, що вони зобов’язані не перешкоджати законній діяльності посадових осіб органу доходів і зборів під час проведення перевірки та виконувати законні вимоги зазначених осіб, у тому числі отримані в письмовій формі, які стосуються надання до перевірки документів, їх копій, інформації, у тому числі, за наявності - в електронній формі, проведення інвентаризацій, оглядів та реалізації інших прав по­садових осіб органів доходів і зборів, передбачених цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 8 статті 346 у тривалість документальної виїзної перевірки не включається період часу між врученням керівнику підприємства, що перевіряється, або уповноваженій ним особі письмової вимоги про надання документів і відомостей, необхідних для з’ясування питань перевірки, та наданням таких документів і відомостей.

3. Проведення документальних планових виїзних перевірок здійснюється органами доходів і зборів на підставі квартальних планів, які формуються ними самостійно, виходячи з резуль­татів аналізу зовнішньоекономічних операцій підприємств із застосуванням системи управлін­ня ризиками.

4. Документальна планова виїзна перевірка одного й того самого підприємства може про­водитися не частіше одного разу на 12 місяців, а підприємства, яке отримало статус уповнова­женого економічного оператора, - не частіше одного разу на 30 місяців.

Документальна планова виїзна перевірка повинна бути передбачена у плані роботи органу дохо­дів і зборів. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка, до якого відбираються платники, виходячи з результатів аналізу зовнішньоекономічних операцій підприємств із застосуванням системи управління ризиками.

Законодавець установлює періодичність проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків залежно від статусу платника податків.

Платник податків - особа, на яку відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладено обов’язок зі сплати митних платежів.

Порядок планування органами доходів і зборів виїзних перевірок визначається визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

5. У разі планування митними та іншими контролюючими органами проведення планової виїзної перевірки одного й того самого підприємства така перевірка проводиться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок централь­ним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, визначається Кабінетом Міністрів України.

6. Право на проведення документальної планової перевірки підприємства надається лише за умови, що керівнику цього підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення докумен­тальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Статтею 253 Цивільного Кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступно­го дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Таким чином, у випадку вручення керівнику підприємства або уповноваженій ним особі копії наказу про проведення документальної планової перевірки та письмового повідомлення із зазначенням дати по­чатку проведення такої перевірки під розписку, датою початку перевірки буде 11-й день з дати вру­чення цих документів.

7. Документальною позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка підприємства, яка не передбачена планами роботи органу доходів і зборів і може проводитися за наявності хо­ча б однієї з таких обставин:

1) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує держав­ну податкову і митну політику, в порядку контролю здійснено перевірку матеріалів документа­льної перевірки, проведеної органом доходів і зборів, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з’ясування під час перевірки питань, що повинні бути з’ясовані під час перевірки для винесення об’єктивного висновку щодо дотримання під­приємством вимог законодавства з питань державної митної справи. Проведення такої поза­планової документальної виїзної перевірки може ініціюватися центральним органом виконав­чої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, тільки за умови, що стосовно посадових осіб органу доходів і зборів, які проводили таку перевірку, розпочато службове розслідування або кримінальне провадження. У такому разі центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, визначає орган доходів і зборів, що проводитиме таку перевірку;

2) виявлено факти або отримано документальну інформацію, які свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань державної митної справи, якщо підприємство не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит орга­ну доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту;

3) підприємством не подано в установлений строк митну декларацію;

Частиною 1 статті 263 МКУ передбачено, що митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації або в ми­тному оформленні товарів, а також у разі прийняття органом доходів і зборів рішення про коригуван­ня митної вартості товарів, нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів.

Окрім того, частиною 4 статті 263 МКУ передбачено, що строки, зазначені у першій та другій ча­стинах цієї статті, продовжуються органами доходів і зборів на прохання декларанта:

1) у разі хвороби власника товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповно­важеної ним особи, що настала після прибуття у місця, встановлені органами доходів і зборів для здійснення митного контролю, що підтверджується документом, виданим медичним закладом;

2) коли процедура контролю, який здійснюється іншими державними органами під час перемі­щення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, по­требує додаткового часу, що підтверджується довідкою відповідного органу;

3) якщо виникли обставини та/або сталися події, що перешкоджають поданню органу доходів і зборів митної декларації, зокрема:

а) стихійне лихо (пожежа, повінь тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях у зоні митного контролю, інші надзвичайні та невідворотні за даних умов події (обставини непереборної сили);

б) протиправні дії третіх осіб, спрямовані проти перевізника, транспортного засобу комерційного призначення чи товарів, що підлягають декларуванню;

в) неможливість подальшого руху транспортного засобу внаслідок зсуву, пошкодження або роз­пакування товару, що унеможливлює пред’явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних за­собів комерційного призначення.

Для продовження строків пред’явлення або декларування органу доходів і зборів товарів, транс­портних засобів комерційного призначення власник або уповноважена ним особа звертається до ор­гану доходів і зборів з письмовою заявою, у тому числі в електронній формі.

Орган доходів і зборів на підставі заяви та доданих до неї документів продовжує строк деклару­вання товарів, транспортних засобів комерційного призначення на час, необхідний для усунення при­чин, що не дали змоги своєчасно задекларувати ці товари, транспортні засоби.

Таким чином, у випадку порушення підприємством термінів декларування, передбачених стат­тею 263 МКУ, виникає підстава для проведення позапланової документальної перевірки цього під­приємства.

4) розпочато процедуру припинення підприємства (крім перетворення), порушено прова­дження у справі про визнання підприємства банкрутом;

Важливим у випадку початку процедури припинення підприємства або порушенні провадження у справі про визнання підприємства банкрутом для органів доходів і зборів є аналіз потенційного ризи­ку допущення вищезазначеним підприємством порушень митного законодавства, що могли призвес­ти до виникнення податкових зобов’язань.

Строки заявлення вимог до боржника, що ліквідується за ст. 51 Закону про банкрутство мають свої особливості. В ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство встановлено місячний строк із дня публікації оголошення про визнання боржника банкрутом для заявлення кредиторами своїх претензій до борж­ника, який ліквідується. За загальними правилами ліквідаційної процедури, встановленими ст. 22-31 Закону про банкрутство, не встановлено строків заявлення кредиторами своїх вимог до боржника ви­знаного банкрутом. З моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації), зобов’язані за­явити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури. Розгляд та­ких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів.

Загальні правила для заявлення вимог конкурсних кредиторів, які передбачено ст. 14 Закону про банкрутство, не застосовуються при порушенні провадження у справі щодо боржника, що ліквідуєть­ся. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення 30-денного строку, встановленого для їх подання або не заявлені взага­лі, не розглядаються й вважаються погашеними. В даній нормі прямо вказано, що зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. На відміну від зазначених правил, вимоги кредиторів боржника, що ліквідується, подаються на протязі одного місяця, а якщо вимоги, заявлені після закінчення міся­чного строку, встановленого для їх подання, то вони також не розглядаються й вважаються погаше­ними, але правовою підставою для визнання їх погашеними є норма ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутст­во. Оскільки Законом про банкрутство не встановлено іншого, то вказаний місячний строк відповідно до положень ст. 50-53 ГПК України є строком для вчинення процесуальних дій, тобто процесуаль­ним. Такий строк, у разі його пропуску з поважних причин, за заявою сторони, прокурора чи з ініціа­тиви господарського суду може бути відновлений.

Кредиторами у процедурі банкрутства можуть виступати юридичні й фізичні особи (у тому числі іноземні), які мають «...у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби й інші державні органи, які здійснюють контроль за пра­вильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів)», окрім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою. Кредитор, майнові вимоги якого забезпечені за­ставою, може звернутися з заявою до господарського суду тільки на суму, яка не забезпечена заста­вою, або на суму, яка дорівнює різниці між повною сумою боргу, та «...виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного за­доволення його вимоги...» (ст. 11).

Таким чином, у випадку, якщо розпочато процедуру припинення підприємства (крім перетворен­ня), порушено провадження у справі про визнання підприємства банкрутом та є потенційний ризик порушення цим підприємством митного законодавства, що може привести до виникнення податкових зобов’язань, позапланова документальна перевірка та виставлення податкових зобов’язань вищеза­значеному підприємству, або заявлення раніше не погашеного ним податкового боргу перед органа­ми доходів і зборів, повинні бути здійсненні до закінчення 30-денного строку, встановленого для їх подання.

5) підприємством подано в установленому порядку органу доходів і зборів заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки чи скасу­вання прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення і зазначаються обста­вини, які не були досліджені під час перевірки та об’єктивний розгляд яких неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

8. Тривалість документальної виїзної перевірки не повинна перевищувати 30 робочих днів. У зазначений строк не включаються:

1) період часу між врученням керівнику підприємства, що перевіряється, або уповноваже­ній ним особі письмової вимоги про надання документів та відомостей, необхідних для з’ясування питань перевірки, та наданням таких документів та відомостей;

2) час, необхідний для відновлення втрачених, пошкоджених або достроково знищених до­кументів, необхідних для з’ясування питань перевірки, у випадках, передбаченихПодатковим кодексом України;

3) час, необхідний для відновлення бухгалтерського обліку, у разі виявлення невідповіднос­ті показників у документах бухгалтерського обліку та/або фінансової звітності;

4) час, необхідний для складення акта (довідки) про результати перевірки.

9. Строк проведення документальної виїзної перевірки може бути продовжений наказом відповідного органу доходів і зборів, але не більше ніж на 15 робочих днів. Підставами для про­довження строку проведення планової виїзної перевірки є:

1) заява підприємства (у разі необхідності подання ним документів, що стосуються питань перевірки);

2) змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу підприємства та/або його господарських об’єктів;

3) випадки, передбачені абзацом третім пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України;

4) випадки, коли в період проведення документальної виїзної перевірки на письмовий за­пит посадової особи органу доходів і зборів, уповноваженої на проведення перевірки, підприєм­ством, яке перевіряється, не надані документи, необхідні для з’ясування питань такої перевірки.

Підстави для продовження строку проведення планової виїзної перевірки, зазначені в пункті 9 статі 346 МКУ, є вичерпними.

10. Встановлені цією статтею строки, підстави та порядок проведення документальних виї­зних перевірок підприємств не поширюються на перевірки, що проводяться за заявою самого підприємства, уповноважених економічних операторів (у тому числі на підприємствах, які зве­рнулися для отримання такого статусу), а також на перевірки, що проводяться відповідно до кримінального процесуального закону або у процесі провадження в адміністративній справі про порушення митних правил стосовно посадової особи цього підприємства.

11. Документальну виїзну (планову чи позапланову) перевірку підприємства може бути зу­пинено наказом відповідного органу доходів і зборів, копія якого не пізніше наступного робочо­го дня надсилається підприємству рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається під розписку керівнику підприємства чи уповноваженій ним особі, з подальшим по­новленням її проведення на невикористаний строк за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) необхідність відновлення підприємством втрачених документів або обґрунтованої потре­би в додатковому часі для надання документів, визначених у запиті посадової особи органу до­ходів і зборів;

2) необхідність проведення митної експертизи;

3) необхідність проведення зустрічної звірки;

4) необхідність отримання інформації від інших державних органів України або уповнова­жених органів іноземних держав.

12. Зупинення документальної виїзної (планової чи позапланової) перевірки перериває пе­ребіг строку проведення перевірки за умови вручення під розписку керівнику підприємства чи уповноваженій ним особі або надіслання підприємству рекомендованим листом з повідомлен­ням про вручення копії наказу про зупинення такої перевірки. При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведен­ня митної експертизи, отримання інформації від інших державних органів України або уповно­важених органів іноземних держав, завершення розгляду судом позовів з питань, пов’язаних з предметом перевірки, відновлення підприємством втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

13. Рішення про зупинення та поновлення документальної перевірки підприємства приймає керівник органу доходів і зборів або особа, яка виконує його обов’язки, за письмовим поданням посадової особи, яка проводить таку перевірку, або за обґрунтованим зверненням підприємст­ва, що перевіряється.

14. Посадовим особам органу доходів і зборів, уповноваженим на проведення перевірки, за­бороняється перебувати на території підприємства в період зупинення перевірки, крім випад­ків, коли виникає необхідність зняття або заміни митного забезпечення, накладеного відповідно до пункту 14 частини першої статті 347 цього Кодексу.