Стаття 565. Співробітництво органів доходів і зборів України з органами доходів і зборів суміжних держав.

1. Відповідно до міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, органами доходів і зборів України спільно з органами доходів і зборів суміжних держав може здійснюватися:

1) проведення спільного митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України;

Під поняттям спільний пункт пропуску слід розуміти такий пункт пропуску, на якому здійсню­ється спільний митний контроль митними органами України та митними органами суміжних держав (Договірні Сторони) і який створений на підставі міжнародного договору (див.

Спільний митний контроль здійснюється митними органами Договірних Сторін з метою вдоско­налення митного контролю за транспортними засобами і вантажами, прискорення їх переміщення че­рез митний кордон (скорочення часу митного оформлення і спрощення митних процедур), а також недопущення провезення контрабандних товарів, інших предметів і матеріалів, заборонених до ввозу та вивозу.

«Спільний митний контроль» - це здійснення митного контролю митними органами Договірних Сторін спільно без розриву в часі між їхніми діями, до його закінчення, на митній території однієї з держав. Умови проведення спільного митного контролю у пунктах пропуску на митному кордоні України визначаються відповідною двосторонньою угодою між Сторонами, укладеною в установле­ному законом порядку.

Процедура запровадження спільного митного контролю за загальним правилом включає такі етапи:

- укладення двосторонньої угоди між суміжними державами;

- підписання Протоколу на рівні митних адміністрацій країн;

- затвердження єдиної технологічної схеми митного контролю в пункті пропуску, де планується спільний митний контроль.

Співробітники однієї держави, які у зв’язку з виконанням обов’язків перебувають на території іншої держави, зобов’язані дотримуватись законодавства держави перебування.

Співробітники митних органів, які беруть участь у спільному контролі, пропускаються на тери­торію пункту пропуску іншої Сторони за своїми службовими посвідченнями. Вони повинні бути одя­гнуті в установлений формений одяг та не мати при собі зброї. Митні органи Сторони, на території держави якої здійснюється спільний контроль, створюють митним органам іншої Сторони умови для здійснення контролю, надають необхідні приміщення, а також можливість використання устаткуван­ня, яке є в пунктах пропуску, та встановлення власного устаткування. Утримують службові примі­щення, відповідні органи тієї Сторони, на території держави якої вони розташовані. Порядок надання робочих площ, приміщень, технічних засобів, майна та послуг визначається на погоджених умовах взаємності й гарантій Сторін щодо компенсації витрат.

Міжнародними договорами України може передбачатися узгоджене застосування процедур мит­ного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються для здійснення митних процедур.

Узгоджене застосування операцій, пов’язаних з митним контролем і митним оформленням, пе­редбачає попереднє проведення робочих нарад, консультацій, погодження переліків митної докумен­тації, взаємне визнання засобів митного забезпечення тощо.

Митні органи суміжних держав за міжнародним договором можуть взаємовизнавати документи, що використовуються ними для здійснення митних процедур. У Міжнародній конвенції про узго­дження умов проведення контролю вантажів на кордонах від 21.10.1982 (приєднання відбулося від­повідно до Указу Президента України від 04.07.2002 № 616-2002) в ст. 9 зазначено, що Договірні Сторони повинні прагнути широко використовувати у відносинах одна з одною та з компетентними міжнародними органами документи, складені відповідно до зразка-формуляра Організації Об’єднаних Націй.

2) узгодження в установленому законом порядку часу здійснення митного контролю у пун­ктах пропуску через державний кордон України, процедур митного контролю, митного оформ­лення та взаємне визнання документів, що використовуються органами доходів і зборів для виконання митних формальностей;

3) проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення кон­трабанди та порушень митних правил;

Одним із важливих напрямків у співробітництві митних служб держав є їх взаємодія в боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил. Загальною правовою основою для цього слугує Між­народна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства, 1977 р. (Україна приєдналась до Конвенції Найробі та додатків I, II, III, V, VI, VII, VIII Указом Президента України № 699/2000 від 23.05.2000). На базі даної Конвенції та відповідних рекомендацій Всесвітньої митної організації укладені міжурядові угоди України з Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Чехією, Китаєм, Ізраїлем, Туреччиною, Францією, США, Фін­ляндією, усіма країнами Балтії та ін. У даних угодах визначаються наступні спільні заходи, що спря­мовані на запобігання, виявлення і припинення контрабанди і порушення митних правил: обмін ін­формацією між митними адміністраціями як за власною ініціативою, так і за запитом; проведення розслідування однією стороною за запитом іншої, з метою отримання свідчень щодо порушення мит­ного законодавства; сповіщення осіб митною адміністрацією однієї Договірної Сторони за письмо­вим запитом іншої, про будь-які дії в їх відношенні з боку запитуючої Сторони; участь представників митних адміністрацій при розгляді справ у суді або трибуналі іншої Сторони та ін.

4) проведення в установленому законом порядку спільних заходів, спрямованих на запобі­гання, виявлення і припинення правопорушень у сфері службової діяльності працівників орга­нів доходів і зборів України та митних служб суміжних держав;

5) проведення інших спільних одноразових чи постійних заходів з питань, що відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України належать до повноважень органів доходів і зборів;

6) обмін інформацією, у тому числі з використанням інформаційних технологій та систем.

Виходячи з положень статей 2 Віденських конвенцій 1969 і 1986 років, міжнародний договір - це письмова угода, що регулюється міжнародним публічним правом, укладена між двома або декіль­кома суб’єктами міжнародного права незалежно від того, міститься вона в одному документі, у двох або кількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретної назви.

За кількістю учасників міжнародні договори поділяються на двосторонні та багатосторонні. Ос­новну кількість договорів складають двосторонні, що укладаються з урахуванням специфіки міждер­жавних відносин. Багатосторонні договори часто виступають як основний засіб кодифікації та про­гресивного розвитку міжнародного права.

Саме міжнародні багатосторонні договори (міжнародні конвенції) визначають основні напрями діяльності у галузі митного права.

Так, приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних про­цедур (Кіотської конвенції) сприяє розвитку відносин між митницею та бізнесом, подоланню закри­тості митного регулювання та стимулюванню удосконалення митного законодавства і практики його застосування.

Міжнародні конвенції, ратифіковані Верховною Радою України у встановленому законодавством порядку, дозволяють органам доходів і зборів України спільно з митними органами суміжних держав реалізовувати напрями своєї діяльності, що перераховані у зазначеній статті.