Стаття 304. Розстрочення та відстрочення сплати митних платежів.

1. За наявності обставин, що свідчать про існування загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, на підставі письмової заяви платника податків центральний орган вико­навчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, чи визначений ним орган доходів і зборів згідно з Податковим кодексом України можуть відстро­чити або розстрочити сплату митних платежів.

2. Порядок надання розстрочення та відстрочення сплати митних платежів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну пода­ткову і митну політику.

Відповідно до статті 100 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ) та статті 304 Мит­ного кодексу України (далі - МКУ) центральний орган виконавчої влади у митній сфері чи визначе­ний ним орган доходів і зборів може надавати платникам податків розстрочення (відстрочення) зі сплати митних платежів.

Пунктом 100.1 статті 100 ПКУ визначено, що розстроченням, відстроченням грошових зо­бов’язань є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 ПКУ. Така ставка застосо­вується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов’язань, крім пені, що нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Розстрочення (відстро­чення) зі сплати митних платежів вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів або центрального органу виконавчої влади, що

забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Період при сплаті розстрочених (відстрочених) митних платежів дорівнює календарному місяцю або іншому строку за згодою сторін, який зафіксовано в договорі про розстрочення (відстрочення).

На суму розстроченого (відстроченого) грошового зобов’язання нараховуються проценти за кож­ний календарний день користування платником розстроченням (відстроченням) грошових зо­бов’язань.

Сума нарахованих процентів, не сплачена платником податків у строки, визначені договором про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, нарахована за несвоєчасну спла­ту грошового зобов’язання, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми такої пені.

Подавання заяви про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання не припиняє сплату платником податку грошового зобов’язання до дня прийняття рішення про розстрочення (відстро­чення).

Строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання починається з дати, визначеної законом для сплати митних платежів, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується да­тою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зо­бов’язання.

Рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання у межах одного бюджетно­го року приймається керівником (його заступником) органу доходів і зборів.

Рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу ви­конавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику за узго­дженням з Міністерством фінансів України.

Для отримання розстрочення (відстрочення) зі сплати митних платежів платник податків зверта­ється до органу доходів і зборів за місцем обліку з письмовою заявою, в якій зазначаються суми по­датків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати.

Підставою для розстрочення сплати митних платежів платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань внаслі­док застосування режиму розстрочення.

Підставою для відстрочення сплати митних платежів платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення подат­кового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про мож­ливість погашення грошових зобов’язань внаслідок застосування режиму відстрочення.

За результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 ка­лендарних днів з дати подання заяви:

- приймає рішення, яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів;

- відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) в письмовій формі за відсутності підстав, пе­релік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Якщо рішення приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує податкову і митну політику, орган доходів і зборів за місцем обліку грошових зобов’язань платника податків протягом 10 календарних днів з дати подання заяви розглядає заяву платника, здійснює аналіз його фінансового стану та формує відповідний висновок про можливість надання розстрочення (відстрочення), який разом з копіями документів, доданих платником до заяви, надси­лає на адресу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує податко­ву і митну політику. При цьому рішення приймається центральним органом виконавчої влади, що за­безпечує формування та реалізує податкову і митну політику протягом 10 календарних днів з дати надходження заяви від органу доходів і зборів.

Рішення складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів. Якщо рішення приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує податкову і митну політику, то воно складається в трьох примірниках: пер­ший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів за місцем обліку такого грошового зобов’язання, третій - для центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реа­лізує податкову і митну політику, яка приймає рішення.

Рішення приймається на суму, визначену у гривнях з двома десятковими знаками.

Наявність рішення та договору про розстрочення (відстрочення) зі сплати митних платежів не обмежує права платника на отримання наступного розстрочення (відстрочення) зі сплати митних платежів як з цього податку, збору, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, так і з інших.

Не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття або отримання рішення орган доходів і збо­рів за місцем обліку грошового зобов’язання платника податків укладає з цим платником договір про розстрочення (відстрочення) зі сплати митних платежів.

Строк дії договору починається з дати його підписання.

Якщо договір про розстрочення (відстрочення) зі сплати митних платежів укладається пізніше дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання, то таке рішення є підставою для ненарахування:

- пені, нарахованої за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов’язання, сума якого під­лягає розстроченню (відстроченню), за період з початку дії розстрочення (відстрочення) до дати під­писання договору;

- штрафу, нарахованого за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов’язання, самостійно визначеного платником податків, за період з початку дії розстрочення (відстрочення) до дати підпи­сання договору.

На розстрочені (відстрочені) митні платежі пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання.

Розстрочені (відстрочені) суми грошових зобов’язань та проценти, нараховані на такі суми, зара­ховуються на ті самі коди бюджетної класифікації України, що й податки, збори, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), пеня, за якими надано розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань.

Нарахування процентів розпочинається від першого дня початку дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання та першого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати чер­гової частки розстроченого (відстроченого) грошового зобов’язання.

Нарахування процентів здійснюється у день фактичного погашення розстроченого (відстрочено­го) грошового зобов’язання (його частини) за весь період користування розстроченням (відстрочен­ням).

Розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 розділу II ПКУ.

Платник податків розраховує суму процентів на розстрочене (відстрочене) грошове зобов’язання (його частку) самостійно та сплачує її одночасно зі сплатою розстроченої (відстроченої) або чергової частини розстроченої (відстроченої) суми у строки, визначені у відповідному договорі.

Надміру сплачені суми процентів можуть зараховуватись у рахунок сплати грошового зо­бов’язання в порядку, встановленому законодавством України.

Платник податків має право достроково погасити розстрочену (відстрочену) суму грошового зо­бов’язання або її частину разом із сумою нарахованих на цю суму процентів.

У разі сплати за рахунок авансових платежів (передоплати) платник податків робить про це від­повідне розпорядження органу доходів і зборів.

При достроковому погашенні у повному обсязі розстрочених (відстрочених) сум грошових зо­бов’язань та внесенні до договору відповідних змін договір припиняє дію як повністю виконаний.

Договір про розстрочення (відстрочення) може бути достроково розірваний у випадках, передба­чених пунктом 100.12 статті 100 розділу ІІ ПКУ:

- платником податків - при достроковому погашенні розстрочених (відстрочених) сум грошових зобов’язань;

- органом доходів і зборів, який прийняв Рішення, з повідомленням платника податків;

- центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує податкову і ми­тну політику, який прийняв рішення за поданням органу доходів і зборів, з повідомленням платника податків та органу доходів і зборів.

При цьому рішення скасовується в повному обсязі (за всіма платежами) з одночасним проведен­ням нарахування процентів за фактичний строк користування розстроченням (відстроченням).

З дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залиши­лись не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених ПКУ та МКУ, що зазна­чаються у податкових повідомленнях - рішеннях.

З дня дострокового розірвання договору платник податків зобов’язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов’язань та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення) за надісланим рішенням про скасування розстрочення (від­строчення) та податковим повідомленням - рішенням.

Розстрочені (відстрочені) суми грошових зобов’язань та суми нарахованих процентів, що зали­шилися не сплаченими на день прийняття рішення про скасування розстрочення (відстрочення), стя­гуються у порядку, встановленому для стягнення податкового боргу відповідно до статті 59 розділу ІІ ПКУ.

Рішення про скасування розстрочення (відстрочення) та дострокове розірвання договору за ініці­ативою органу доходів і зборів може бути оскаржене в порядку, установленому ПКУ.

У період дії розстрочення (відстрочення) платник має право порушувати перед органом доходів і зборів або Держмитслужбою питання про перенесення термінів сплати частки розстроченої (відстро­ченої) суми в межах строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань у ра­зі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин.

Контрольні запитання:

1. Які види мита застосовуються в Україні?

2. В яких випадках встановлюється спеціальне мито?

3. Що є об’єктом оподаткування митом?

4. Що є базою оподаткування митом?

5. В яких випадках застосовується умовне повне звільнення від оподаткування митом?

6. Які особливості оподаткування митом деяких товарів?

7. В якому випадку настає обов’язок по сплаті митних платежів?

8. В яких випадках митні платежі не сплачуються?

9. На яких осіб покладається обов’язок зі сплати митних платежів?

10. Як відбувається повернення помилково та/або надміру стягнених сум митних платежів?