ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Корпоративне право багатьох країн світу тривалий час розвивалося під впливом ідеї про забезпечення захисту акціонерів та кредиторів товариства від можливих негативних проявів корпоративної форми ведення підприємницької діяльності.

Для виходу із цієї кризи сьогодні у світовому масштабі відбувається процес фундаментального реформування корпоративного права. Основним вектором при проведенні реформ є зменшення регуляторного навантаження на товариства, створення для них максимально сприятливого правового середовища. Відставання ж країни у світовій конкуренції корпоративних законодавств погіршує інвестиційний клімат і сприяє витоку національного капіталу за кордон.

Україна мусить вивчати зарубіжний досвід регулювання корпоративних відносин і сприймати найкраще з напрацьованого іншими країнами в цій сфері.

Актуальність теми дослідження зумовлена також тим, що за Угодою про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами наша держава взяла на себе обов'язок адаптувати своє законодавство до законодавства ЄС у пріоритетних сферах, до яких віднесено й законодавство про компанії (тобто корпоративне законодавство).

У роботах багатьох вітчизняних науковців звертається увага на необхідність приведення законодавства України у відповідність з європейськими стандартами. Але немає жодної наукової праці, яка б містила комплексний порівняльно-правовий аналіз корпоративного права ЄС та України з визначенням чітких пропозицій щодо адаптації. Більшість дослідників, звертаючись до джерел європейського права, не враховують, що саме зараз на рівні ЄС відбувається процес фундаментального реформування корпоративного права. Законодавчі акти ЄС, які обираються за взірець правового регулювання, у сучасній Європі зазнають суттєвої критики, бо внаслідок своєї застиглості, незмінності протягом десятиріч вони фактично перетворилися на гальма для розвитку підприємництва.

Потребують вивчення і процеси реформування корпоративного права, що відбуваються в країнах – членах ЄС на національному рівні. Особливо цікавим є право Великобританії, оскільки саме в цій країні реформи отримали найбільш масштабний характер. Крім того, законодавство ЄС, яке на перших етапах свого існування розвивалося під впливом переважно німецького і французького права, наразі все ширше починає використовувати механізми регулювання, властиві саме британській правовій системі, визнаючи їх більш досконалими й демократичними.

Приведення вітчизняного корпоративного законодавства у відповідність із сучасними європейськими стандартами дозволить значно поліпшити загальний інвестиційний клімат в Україні, створить умови для залучення іноземних і вітчизняних інвестицій, сприятиме виходу бізнесу з тіньової сфери й запобігатиме витоку капіталу за кордон.

Зв'язок робот з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження обрано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках комплексної цільової програми "Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)" № 0186.0.070869.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є розробка рекомендацій щодо можливих шляхів удосконалення корпоративного законодавства України з метою зменшення регуляторного навантаження на господарські товариства, урахування потреб малого, середнього й крупного бізнесу, забезпечення збалансованого захисту інтересів як самих господарських товариств, так і їх учасників, працівників, кредиторів і суспільства в цілому, а також досягнення певного ступеня відповідності вітчизняного корпоративного законодавства законодавству ЄС (чинному та/або перспективному).

Для досягнення поставленої мети в роботі зроблено спробу розв'язати наступні завдання:

- здійснити всебічний аналіз корпоративного права ЄС як наднаціональної правової системи;

- провести аналіз корпоративного права держав – членів ЄС, ухваленого відповідно до законодавчих актів ЄС і такого, що має оригінальний (національний) генезис (основним об'єктом дослідження обрано право Великобританії);

- визначити основні тенденції, а також короткострокові й довгострокові перспективи розвитку європейського корпоративного права;

- встановити предмет адаптації корпоративного законодавства України до законодавства ЄС, розробити методологію адаптування;

- порівняти існуючі й перспективні моделі правового регулювання за окремими інститутами корпоративного права ЄС, Великобританії та України, (створення товариств; розкриття інформації про товариства; капітал товариств; корпоративне управління; поглинання; реорганізація; діяльність груп товариств);

- щодо кожного із зазначених інститутів розробити рекомендації стосовно доцільності й можливих шляхів адаптації до законодавства ЄС;

- сформулювати рекомендації щодо вдосконалення чинного корпоративного законодавства України з метою зменшення регуляторного навантаження на господарські товариства, створення для них максимально сприятливого правового середовища.

Об'єктом дослідження є існуюче й перспективне правове регулювання відносин, пов'язаних зі створенням, діяльністю та припиненням господарських товариств у праві ЄС, Великобританії, інших держав – членів ЄС та України.

Предметом дослідження обрано: 1) джерела корпоративного права ЄС, Великобританії та інших країн (країн – членів ЄС, США, Канади, Австралії, Росії тощо), а також документи, пов'язані з реформуванням корпоративного права на рівні ЄС і в окремих країнах; 2) джерела корпоративного права України, перспективне законодавство, адміністративна й судова практика, пов'язана з реєстрацією, діяльністю та припиненням господарських товариств.

Методи дослідження. Основним методом дослідження виступає порівняльно-правовий, який застосовувався для зіставлення підходів, що використовуються різними країнами у сфері правового регулювання корпоративних відносин. Використання історико-правового методу й методу наукових прогнозів було необхідним для виявлення основних тенденцій та перспектив розвитку європейського корпоративного права. Для тлумачення норм корпоративного права ЄС, його країн-членів та України вжито логіко-семантичний, формально-юридичний, системний методи й метод аналізу і синтезу. Ці ж методи застосовувались і при побудові нових норм, які рекомендуються до запровадження в законодавство України.

Теоретичним підґрунтям дослідження послужили праці вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема, А.В. Асоскова, В.І. Борисової, О.М. Вінник, Г.В. Друзенка, О.А. Дубовицької, Р.М. Ентова, А.П. Єфименка, А. Камінки, Т.В. Кашаніної, А.В. Коровайко, В.М. Кравчука, М.І. Кулагіна, І.М. Кучеренко, В.В. Луця, В.К. Мамутова, Ю.В. Петровичевої, Г.В. Полковникова, А.Д. Радигіна, О.М. Сиродоєвої, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Д.І. Степанова, В.С. Щербини, О.В. Щербини, Ю.С. Шемшученка, Г.Ф. Шершеневича, Ю.В. Юмашева, У. Батлера, К. Верлоффа, Р. Гамільтона, П. Дейвіса, С. Гу, Д. Леві, Д. Маклентаєра, С. Мейсона, С. Мокка, Ф. Палмера, Д. Прентіса, К. Раєна, К. Тіммерманса, Д. Фаррара, Е. Ферран, Д. Френча, Б. Ханіган, Е. Хігса, К. Хопта та ін.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше здійснено комплексний порівняльно-правовий аналіз регулювання корпоративних відносин у праві ЄС, Великобританії та України, на підставі чого сформульовані загальні рекомендації щодо побудови оптимальної моделі розвитку вітчизняного корпоративного права й запропоновано концептуально нові підходи до регулювання корпоративних відносин в окремих сферах.

1. Вперше у вітчизняній науці визначено термін "корпоративне право ЄС", який може вживатися досить умовно для позначення системи правових норм, що містяться в актах вторинного законодавства ЄС і спрямовані на регулювання відносин, що виникають у зв’язку зі створенням, діяльністю та припиненням юридичних осіб, шляхом: а) встановлення вимог або рекомендацій по запровадженню в державах – членах ЄС узгодженого правового регулювання; б) прямого регулювання зазначених відносин.

2. Доводиться, що корпоративне право ЄС знаходиться на стадії фундаментальної реформи, яка має яскраво виражений регуляторний характер і відбувається не тільки в країнах ЄС, а й у світовому масштабі. Основним вектором при проведенні реформ є зменшення регуляторного навантаження на товариства, створення для них максимально сприятливого правового середовища.

3. Вперше аргументовано необхідність проведення комплексної фундаментальної реформи вітчизняного корпоративного права. Розроблено проект Концепції розвитку корпоративного законодавства України. Орієнтиром при проведенні реформування пропонується визначити поточне та перспективне законодавство ЄС.

4. Вперше у вітчизняній науці опрацьовано методологію адаптації корпоративного законодавства України до законодавства ЄС. Запропоновано низку адаптаційних заходів у наступних напрямках: регулювання правовідносин щодо створення товариства та розкриття інформації про нього, створення та підтримки розміру капіталу товариства, управління товариством, реорганізації товариств, поглинання товариств, діяльності груп товариств.

5. Вперше обґрунтовується, що основною функцією системи реєстрації юридичних осіб має бути не безпосередньо реєстраційна, а інформаційна – публічне розкриття інформації про юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців. Для ефективного функціонування реєстраційної системи в Україні пропонується:

- установити обов'язок направляти державному реєстратору рішення загальних зборів, а в окремих випадках – інших органів управління товариством;

- забезпечити вільний доступ будь-якої заінтересованої особи до документів, що містяться в реєстраційній справі, а не тільки до відомостей, занесених до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі – ЄДР);

- втілити в законодавство концепцію "офіційного повідомлення", згідно з якою треті особи можуть вважатися обізнаними про певні відомості (факти) стосовно юридичної особи, які підлягають включенню до ЄДР, тільки за умови їх офіційного оприлюднення (після перебігу 15 днів з цього моменту); за відсутності останнього до уваги має братися лише фактична обізнаність особи;

- закріпити у законі, що у випадку розбіжностей між дійсними відомостями, відомостями, внесеними до ЄДР та/або оприлюдненими, треті особи мають право посилатися на відомості, внесені до ЄДР та/або оприлюднені; останні повинні мати пріоритет над відомостями, внесеними до ЄДР;

- уніфікувати систему здійснення повідомлень, які за чинним законодавством підлягають обов'язковому опублікуванню юридичними особами;

- запровадити можливість доступу до ЄДР в режимі “он-лайн” і можливості отримання основних відомостей з реєстру безкоштовно через мережу Інтернет;

- ввести електронну реєстрацію юридичних осіб та електронне подання відомостей для включення до ЄДР.

6. Вперше доводиться необхідність перегляду функцій статуту товариства (у зв'язку з наявністю ЄДР): а) скасування законодавчої вимоги про обов'язкове затвердження засновниками індивідуального статуту як установчого документа господарського товариства (можливою повинна бути державна реєстрація з модельним статутом, затвердженим уповноваженим державним органом, або ухвалення статуту в усіченій формі: він міститиме лише ті норми, які відхиляються від норм модельного статуту); б) включення низки відомостей, які сьогодні повинні міститися у статуті, тільки до ЄДР; в) закріплення обов'язку з внесення вкладу до статутного капіталу товариства не в статуті, а в договорі.

7. Додатково аргументується потреба в перегляді законодавчої концепції інституту комерційного найменування: пропонується вважати його засобом індивідуалізації підприємства як єдиного майнового комплексу.

8. Вперше обґрунтовується, що основною функцією статутного капіталу має бути захист інтересів не кредиторів, а учасників товариства. Рекомендується змінити правовий режим капіталу в бік його лібералізації, а для захисту інтересів кредиторів використовувати нові інструменти – тести й декларацію про платоспроможність.

9. Вперше аргументується доцільність запровадження акцій без номінальної вартості.

10. Вперше доводиться необхідність суттєвого реформування інституту загальних зборів (перетворення їх на факультативний орган замість обов'язкового, модифікація процедури скликання і проведення), а також законодавчого закріплення інших форм волевиявлення учасників: письмового опитування для товариств усіх видів, неформального ухвалення рішень тощо.

11. Вперше пропонується запровадити у вітчизняне законодавство новий правовий інститут директорів товариства. Запропоновано визначення директора товариства як особи, яка здійснює функції по загальному керівництву товариством і одноосібно чи разом з іншими директорами може ухвалювати рішення, обов'язкові для товариства. Директором має визнаватись особа: 1) обрана до виконавчого органу товариства або наглядової ради (директор де-юре); 2) яка не є законно обраною, але виконує функції директора незалежно від правових підстав для такого виконання (директор де-факто); 3) яка не є директором де-юре чи де-факто, але має можливість приймати рішення з питань загального керівництва товариством, які є обов'язковими для директорів де-юре чи де-факто (тіньовий директор). Окремо пропонується врегулювати статус колишніх директорів. Пропонується ввести в законодавство України нові механізми забезпечення належного виконання директорами своїх обов'язків: а) законодавче закріплення переліку обов'язків директорів; б) запровадження: інституту дискваліфікації директорів, притягнення їх до субсидіарної відповідальності за боргами товариства у випадках, встановлених законом, обов'язкового страхування відповідальності директорів, інституту похідних позовів, механізму розкриття директорами інформації, інституту адміністративних перевірок дотримання норм корпоративного законодавства; 3) введення диференційованої адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення норм корпоративного законодавства.

12. Вперше доводиться недостатня ефективність захисту прав акціонерів за допомогою інституту наглядової ради. Пропонується на альтернативній основі запровадити однорівневу систему органів управління (дозволити всім акціонерним товариствам формувати єдиний орган – раду директорів) й ввести нові способи захисту прав акціонерів, засновані на підсиленні відповідальності посадових осіб товариства за неправомірні дії та на застосуванні спеціальних механізмів захисту прав меншості (закріплення за міноритарними акціонерами права вимагати (а) розподілу певної частки чистого прибутку, (б) викупу власних акцій у встановлених законом випадках, (в) примусової ліквідації товариства тощо).

13. Додатково аргументується неефективність діяльності такого органу, як ревізійна комісія. Пропонується запровадити поширену у Європі модель корпоративного управління і покласти функції ревізійної комісії на наглядову раду (наглядових директорів у складі ради директорів). У великих акціонерних товариствах рада зі складу своїх членів може сформувати комітет з аудиту. Основний тягар перевірки фінансового-господарської діяльності товариств має бути покладено на незалежних аудиторів, порядок обрання (заміни) яких має бути врегульований законодавчо.

14. Вперше доводиться потреба введення в законодавство України механізмів захисту не тільки міноритарних, а й мажоритарних акціонерів (концепція захисту капіталу, що несе основні ризики), для чого пропонується закріпити: (а) право мажоритарного акціонера на витиснення міноритарного акціонера, якому обов'язково має кореспондувати право міноритарного акціонера вимагати у акціонера, який набув контроль над товариством (90% голосуючих акцій), викупу власних акцій; (б) право власника контрольного пакету акцій на прорив до товариства.

15. Додатково аргументується необхідність запровадження в законодавство нової концепції інституту реорганізації. Пропонується розглядати останню як правонаступництво між юридичними особами, тобто комплексний одночасний перехід усього чи частини майна, прав та обов’язків від одних юридичних осіб (правопопередників), які можуть припинятися чи продовжувати існування, до інших новостворених або існуючих юридичних осіб (правонаступників). Вперше пропонується поширити правовий режим реорганізації на випадки відчуження підприємства як єдиного майнового комплексу або передання його в оренду.

16. Рекомендується запровадити в національне законодавство європейський підхід до регулювання реорганізації акціонерних товариств: (а) віднести питання про реорганізацію до виключної компетенції загальних зборів; (б) запровадити обов'язкове попереднє оприлюднення основних умов реорганізації і встановити перелік документів, з якими можуть знайомитися акціонери до загальних зборів; (в) відмовитися від інституту комісії з припинення і покласти на виконавчий орган юридичної особи відповідальність за проведення реорганізації; (г) втілити принцип мінімального втручання кредиторів у процес реорганізації; (д) установити скорочені строки позовної давності (6 місяців) щодо вимог про визнання реорганізації недійсною.

17. Додатково аргументується, що у випадку визнання реорганізації недійсною (винесення судового рішення про припинення юридичної особи, створеної внаслідок реорганізації) правовим наслідком має бути не ліквідація юридичної особи-правонаступника, а повернення сторін у первісне становище (відновлення правового статусу припинених юридичних осіб).

18. Доводиться, що ведення підприємницької діяльності із застосуванням груп юридичних осіб, пов'язаних відносинами контролю-підпорядкування, є звичайною діловою практикою, поширеною в більшості країн світу. Відповідно пропонується змінити правовий режим діяльності груп юридичних осіб, запровадити не тільки обмежувальні заходи, але й механізми, що полегшуватимуть їх діяльність. Першочерговими напрямками вдосконалення правового статусу груп мають бути: а) запровадження спеціальних норм щодо управління товариствами однієї особи; б) спрощення правового режиму для внутрішньогрупових правочинів і реорганізації за участю юридичних осіб, що входять до складу групи.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження були використані під час виконання обов'язків радника Центру європейського та порівняльного права при Міністерстві юстиції України в проекті "Моніторинг законодавства України у пріоритетних сферах адаптації", у рамках якого здійснено переклад українською мовою 14 законодавчих актів ЄС (директиви й регламенти) в галузі корпоративного права й опрацьовані рекомендації щодо приведення корпоративного законодавства України у відповідність до законодавства ЄС.

З метою вдосконалення чинного корпоративного законодавства України і приведення його у відповідність до стандартів ЄС підготовлено пропозиції по внесенню змін до Цивільного кодексу України (далі – ЦК), Господарського кодексу України (далі – ГК), Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі – Закон про державну реєстрацію) та інших законодавчих актів. Розроблено проект Концепції розвитку корпоративного законодавства України.

Положення дисертації можуть стати підґрунтям для визначення шляхів подальшого розвитку наукової думки в даній царині. Отримані результати можуть бути використані в учбовому процесі при викладанні курсів "Господарське право", "Цивільне право", "Міжнародне приватне право", "Корпоративне право" та "Європейське право".

Апробація результатів дисертації. Основні висновки дисертації оприлюднювалися на наступних конференціях, наукових семінарах і круглих столах: серія круглих столів "Проблеми корпоративних правовідносин і корпоративного управління" (травень-червень 1999 р., Харків); міжнародна науково-практична конференція "50 років Конвенції про захист прав людини та основних свобод і проблеми формування правової держави в Україні" (19-20 жовтня 2000 р., Харків); міжнародний науково-практичний семінар "Господарські товариства як суб'єкти підприємницької діяльності" (11-15 грудня 2000 р., Київ); міжнародна науково-практична конференція (Перший Харківський економічний форум) "Економічні реформи в Україні: проблеми та перспективи" (19 квітня 2001 р., Харків); бізнес-форум "Нові технології бізнесу. Захист прав і свобод підприємців" (20-22 квітня 2001 р., Харків); наукова конференція "Конституція України – основа модернізації держави та суспільства" (21-22 червня 2001 р., Харків); міжнародна наукова конференція "Корпоративне управління" (18-21 квітня 2002 р., Вілмінгтон, США); друга правнича конференція "Підприємницьке право в сучасній Україні" (1 червня 2002 р., Нью-Йорк, США); круглий стіл "Актуальні питання розвитку корпоративного та інвестиційного права України" (13 червня 2002 р., Балтимор, США); круглий стіл "Правовий статус ЗАТ: проблемні аспекти" (31 березня 2003 р., Київ); міжрегіональна науково-практична конференція „Становлення та розвиток корпоративного права в Україні” (26-27 вересня 2003 р., Івано-Франківськ); науково-практичний семінар „Вивчення проблем корпоративного управління в науково-дослідницькій роботі та учбовому процесі” (9 жовтня 2003 р., Харків); семінар "Корпоративне управління та діяльність спостережних рад" (16 жовтня 2003 р., Харків); семінар "Корпоративное право: практика применения" (16 березня 2004 р., Київ); міжнародна наукова конференція "Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики" (29-30 квітня 2004 р., Харків); науково-практична конференція "Проблеми юридичної особи у цивільному праві України" (21 травня 2004 р., Харків); міжнародна науково-практична конференція "План дій ЄС – Україна у контексті ширшої Європи" (25 травня 2004 р., Київ); міжнародна науково-практична конференція "Господарське законодавство України: практика застосування і перспективи розвитку в контексті європейського вибору" (30 вересня – 1 жовтня 2004 р., Донецьк); науково-практична конференція "Проблеми кодифікації цивільного і господарського права" (18-19 березня 2005 р., Київ); науково-практична конференція "Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні" (24-25 травня 2005 р., Харків).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 56 працях, зокрема, у 2-х монографіях, 24 статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України, та 6-ти тезах доповідей на конференціях, науково-практичних семінарах, круглих столах тощо.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, дев'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (497 найменувань), двох додатків. Повний обсяг роботи становить 526 сторінок, із них 430 сторінок – основний текст.