Глава 5 ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ПОВНОГО ТОВАРИСТВА

Найяскравішим представником господарсь-

ких товариств, що належать до персональних об'єднань, є

повне товариство (далі ПТ). Цей вид господарського това-

риства сформувався під своєрідним впливом середньові-

ччя [1].

римську socіetas, яка мала певний вплив на розвиток цієї

форми товариства [2]. Як зазначає Г. Шершеневич [3], ПТ

зобов'язане своїм походженням не римському праву, а се-

редньовічним звичаям.

Вірогідно, що коріння повного товариства походять від

сім'ї, яка володіла торговим промислом. Інтереси глави

сім'ї та його синів, насамперед, полягали в неподільності

цього промислу, загрозою чому могла бути смерть батька.

Для підтримки своєї кредитоспроможності (можливості

отримання кредиту, доброї репутації та довіри у креди-

торів/контрагентів) глава торгового промислу зв'язував ,

своїх синів обіцянкою не ділити торгову справу після його

смерті, про що сповіщалися кредитори. Відтак виникала

-207-

compagnіa fraterna, socіetas fratrum, в основі якої лежало

не прагнення скласти спільний капітал, а бажання попе-

редити розпад уже існуючого капіталу. Остання обстави-

на зумовила появу й закріплення ідеї про самостійність

майна товариства і відповідно - право кредиторів това-

риства на задоволення їхніх вимог переважно перед кре-

диторами учасників товариства.

Виникши в надрах сім'ї, подібне утворення завдяки сво-

їм перевагам стало прийнятним і для сторонніх одна одній

осіб, які об'єднували свої особисті зусилля і майно для

здійснення спільного торгового промислу. У сучасному

вигляді ПТ почало окреслюватися в Італії в XІV ст. Звідти

воно поширилося по всій Європі, в т. ч. у Франції. Тут воно

вперше зазнало законодавчого регулювання, отримавши

назву socіate generale в Ordonnans de commerce 1673 р.,

перейменоване в Торговому кодексі 1808 р.

collectіf (товариство колективного імені). Цю назву було

сприйнято в багатьох законодавствах. На відміну від Фран-

ції, формування ПТ в Німеччині відбувалося під впливом

римського права, що привело до невизнання за ПТ статусу

юридичної особи [4].

Російський термін "полное товарищество" (і відповід-

ний йому український термін "повне товариство") був спро-

бою охарактеризувати в назві саму форму і сутність това-

риства. І хоча за висловом А. Камінки "така спроба за

своєю сутністю рідко може бути вдалою" [5], однак слід

визнати, що ця назва більш-менш відображає сутність та-

кого товариства щодо відповідальності: а) самого товари-

ства (тобто всім майном, що належить йому на праві влас-

ності); б) його учасників із їхньою додатковою необмеже-

ною (повною) відповідальністю у зовнішніх відносинах

(тобто перед третіми особами) за борги товариства.

ПТ в країнах ринкової економіки і досі зберігає своє

значення як засіб для попередження розпаду торгового

капіталу (справи), створеного однією сім'єю. Водночас цю

-208-

форму об'єднання використовують особи, між якими не-

має кровної спорідненості, з метою створення капіталу,

розмір якого перевищує кошти окремої особи, а також роз-

поділу можливих втрат від підприємницької діяльності.

Остання обставина й характер відповідальності та широкі

права кожного учасника вимагають повної довіри між

ними, а тому такі товариства виникають за участю небага-

тьох осіб, які добре знають одна одну.

Цей тип товариства був вельми поширеним до початку

XX ст. З легалізацією ТОВ підприємці стали обирати саме

цю нову форму товариства, враховуючи її переваги щодо

обмеження їхнього ризику. Втім, останнім часом інтерес

до ПТ знову посилився, що викликано перевагами в опо-

даткуванні, введеними в багатьох країнах ринкової еконо-

міки (можливості вибору схеми оподаткування, в т. ч. тієї

з них, що звільняє товариство від корпоративного податку,

передбачаючи лише сплату його учасниками податку на

отримані ними доходи від участі в товаристві) [6].

Кредитоспроможність ПТ грунтується на довірі третіх

осіб до учасників, до їхньої спроможності (здатності) на-

лежним чином вести справи товариства і відповідати за

його зобов'язаннями. Нерідко в ПТ розподіляються ролі

між учасниками, що дозволяє їм виконувати різні операції

без залучення найманих працівників, які більше зацікав-

лені в оплаті своєї праці, ніж у належному веденні чужої

(дорученої) справи.

Домінування особистих елементів у ПТ свідчить не лише

про їхні кращі якості, а й про вади: незгода між учасниками

щодо способу ведення торгової справи, втрата довіри, роз-

біжності в готовності ризикувати - усе це створює умови,

що шкодять справі та можуть спричинити її занепад.

Український законодавець визначає ПТ як таке госпо-

дарське товариство, всі учасники якого займаються спіль-

ною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відпо-

відальність за зобов'язаннями товариства усім своїм май-

-209-

ном [7). За законодавством дореволюційної Росії ПТ на-

зивалося ще торговим домом [8].

Розглянемо ознаки ПТ.

1. Насамперед, воно є об'єднанням осіб - юридичних

та/або фізичних, максимальна кількість яких законом не

встановлюється, а мінімальна - становить 2 особи, ос-

кільки ПТ функціонує на підставі лише установчого дого-

вору. Тісний зв'язок між учасниками ПТ, обсяг і характер

їхньої відповідальності (а отже, і значний ступінь ризику,

пов'язаного з участю в такому товаристві) зумовлює не-

обхідність відносин цілковитої довіри між учасниками і

відповідно - незначну їх кількість в цьому виді господарсь-

кого товариства.

2. Поєднання осіб у ПТ має договірні підстави. Відпові-

дно до статті 4, 67 Закону України "Про господарські то-

вариства" єдиним установчим документом такого това-

риства є установчий договір, що укладається відповідно до

загальних правил укладення договорів (тобто з урахуван-

ням основних положень зобов'язального права [9]).

3) ПТ створюється для спільного заняття господарською

діяльністю осіб, що його засновують та беруть у ньому

участь, із метою отримання прибутку, а це передбачає за-

плановану засновниками (учасниками) і розраховану на

більш-менш тривалий час діяльність.

складність виходу з ПТ, ніж з акціонерного, ТОВ чи ТДВ.

4. Основна ознака, що відрізняє ПТ від інших видів гос-

подарських товариств, полягає в необмеженій або повній

відповідальності усіх його учасників за зобов'язаннями

товариства (тобто всім майном, що належить їм на праві

власності і на яке відповідно до закону може бути зверне-

не стягнення). Будь-які застереження в установчому до-

говорі ПТ про межу відповідальності того чи іншого його

учасника неприпустимі. Закон України "Про господарські

товариства" не містить такої заборони (що е одним з його

недоліків).

-210-

5. Відповідальність учасників є солідарною, тобто вони

відповідають перед кредиторами товариства як солідарні

боржники (за висловом дореволюційного російського за-

конодавця - "спільно й нарізно" [10]). Учасник, який спла-

тить повністю борги товариства, вправі звернутися з ре-

гресною вимогою у відповідній частині до решти учасників,

які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй

частці у майні.

6. Повна (необмежена) солідарна відповідальність учас-

ників має субсидіарний характер: вона настає лише у ви-

падках, коли у ПТ не вистачає майна для покриття своїх

боргів. Такий характер відповідальності учасників зумов-

лений визнанням ПТ за українським законодавством юри-

дичною особою (остання відповідно до канонів цивільного

права відповідає за власними зобов'язаннями лише май-

ном, що належить їй на праві власності).

У процедурі створення ПТ вирізняють два основні ета-

пи: а) укладення установчого договору між учасниками

товариства, який встановлює зобов'язальні відносини між

ними; б) момент виникнення ПТ як юридичної особи -

учасника господарських правовідносин, що пов'язується з

фактом його державної реєстрації, хоча має бути присутнім

і проміжний етап - створення майнової бази товариства,

яка його установчим договором визнається мінімальною

для започаткування товариством підприємницької діяль-

ності.

Установчий договір товариства укладається в письмовій

формі та повинен містити, крім загальних для всіх госпо-

дарських товариств, ще й додаткові умови, а саме: визна-

чати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад і

порядок внесення вкладів, форму їхньої участі у справах

товариства, а також фіксувати характеристику відповідаль-

ності учасників [додатковий, солідарний і повний (необме-

жений) її характер].

Прав юридичної особи ПТ як повноправний суб'єкт гос-

-211-

подарського права набуває з моменту його державної реє-

страції, яка відбувається в загальному для всіх суб'єктів

підприємницької діяльності порядку. Наявність статусу

юридичної особи визнається за законодавством більшості

країн континентального права, однак у Німеччині та дея-

ких інших країнах ПТ не наділяються цим статусом, хоч

і визнаються носіями прав та обов'язків суб'єктів гос-

подарювання. За законодавством Російської Федерації

(Законом від 25.12.1990 р. "Про підприємництва та під-

приємницьку діяльність"), що діяло до прийняття нового

Цивільного кодексу РФ, також було закріплене аналогіч-

не положення [11]. Однак із набуттям чинності Цивіль-

ним кодексом РФ почала діяти нова норма (закріплена в

ч. 2, ст. 48) про наявність у ПТ прав (статусу) юридичної

особи.

Відносини між учасниками ПТ (внутрішні відносини)

визначаються взаємною угодою, зафіксованою в установ-

чому договорі. Свобода учасників ПТ щодо визначення

взаємних відносин як в установчому договорі, так і в змінах

(доповненнях) до нього, обмежується лише вимогою щодо

вищезгаданих обов'язкових умов такого договору та загаль-

них засад зобов'язального права, в т. ч. відсутності в тако-

му договорі положень, що суперечать інтересам держави

й суспільства.

Внутрішні відносини між учасниками ПТ включають

їхні взаємні права та обов'язки щодо товариства і один до

одного.

Однією з важливих умов установчого договору є зобо-

в'язання сторін щодо внесення вкладів, за рахунок яких

формується майнова база товариства.

новлює вимог до розміру (зокрема мінімального) майнової

бази ПТ. Зазначена обставина зумовлена тим, що креди-

тоспроможність ПТ базується не лише на майні самого

товариства, а й на сумі всього майна, що належить усім

учасникам такого товариства. Треті особи, укладаючи угоди

-212-

з ПТ, розраховують на забезпечення своїх вимог усім май-

ном, що належить учасникам такого товариства. Однак

створення самостійної майнової бази товариства має пев-

ний сенс: товариство потребує окремих коштів, якими могло

б вільно розпоряджатися для власних господарських по-

треб. Тому кожний учасник вносить частину свого майна

як вклад у ПТ.

Вклади учасників можуть бути різними за змістом: май-

нові (складені з необхідних для товариства речей), грошові,

у формі цінних паперів або майнових прав, що мають цін-

ність для господарської діяльності товариства (право на

користування земельною ділянкою, право на винахід тощо)

або у формі цілісного майнового комплексу підприємства

з усіма його активами, в т. ч. і клієнтелою (господарськи-

ми зв'язками). Учасники також можуть вносити (що на

практиці має місце) свої досвід, знання, зв'язки, які, втім,

не створюють капіталу (майнової бази) товариства, а отже,

немає підстав для визнання їх вкладом.

Якщо вклад учасника складається з рухомих речей, то

надходження їх до складу майна товариства відбувається

шляхом передачі, а якщо з нерухомих - то відповідно до

порядку, встановленого законом для відчуження нерухо-

мого майна.

Законодавець не встановлює порядку передачі вкладів

учасників товариству, залишаючи це на їхній розсуд. Роз-

мір, порядок і строки внесення вкладів визначаються уста-

новчим договором, що його підписують усі учасники. Ці

умови мають виконуватися всіма учасниками. У разі по-

рушення обов'язку щодо повної сплати вкладу, до учасни-

ка можуть бути застосовані передбачені установчими до-

говором міри відповідальності, в т. ч. й виключення зі

складу товариства. У законодавстві деяких країн [12] ус-

тановлюється обов'язок учасників, що прострочили сплату

вкладу, заплатити за це неустойку певного розміру і відшко-

дувати заподіяні таким простроченням збитки. Подібний

-213-

порядок можна передбачити у вітчизняному законодавстві

на той випадок, якщо установчий договір товариства не

згадує про розмір такої відповідальності.

Учасники відповідають перед товариством за право-

мірність (твердість - за висловом Г. Шершеневича [13])

переданого права власності на майно, що вноситься до то-

вариства як вклад. Відповідальність учасника за вади пе-

реданого права на вклад можна розглядати лише з позицій

відповідальності за шкоду, заподіяну передачею товариству

учасником неправомірно набутого майна, якщо цей учас-

ник знав або повинен був знати про відсутність у нього

законних підстав набуття права власності на таке майно.

Майно може передаватися учасниками товариству на

різних підставах: з передачею права власності або на праві

користування. В установчому договорі товариства важли-

во це точно визначити, оскільки воно має значення для:

а) визначення, хто (товариство чи учасник) несе ризик

випадкової загибелі чи пошкодження такого майна; б) для

вирішення питання, в якій формі таке майно повинно по-

вертатися учаснику в разі його виходу з товариства та у

випадку ліквідації останнього, - в натуральній формі чи

грошовим еквівалентом. Невизначеність в установчому

договорі цього питання, на жаль, не компенсується чинним

законодавством України, як це має місце в країнах ринко-

вої економіки. Так, за законодавством Німеччини [14] у

разі сумніву (неточності визначення в установчому дого-

ворі) внесені речові вклади вважаються спільною власні-

стю учасників.

Закон не встановлює вимог до майнової бази ПТ, оскіль-

ки кредитоспроможність товариства забезпечується не ли-

ше його майном, а й усім майном його учасників. На

підтримання кредитоспроможності ПТ в дореволюційно-

му російському законодавстві була спрямована й зафіксо-

вана в законі заборона брати участь в інших товариствах

та в аналогічних із товариством справах (підприємствах)

-214-

[15]. Законодавство України не містить таких положень, а

йде шляхом країн Західної Європи, які забороняють учас-

никам конкурувати а товариством, про що йтиметься далі.

Розмір вкладів учасників визначається в установчому

договорі товариства. Хоча в результаті діяльності товари-

ства фактична майнова база може змінитися, в т.ч. змен-

шитися, що відповідно призведе до зменшення розміру

вкладів учасників, ця обставина не зобов'язує учасників до

поповнення своїх вкладів до початкового розміру. Втрата

товариством свого майна або зменшення його до розміру,

що унеможливлює подальше ведення справи, створює підста-

ви для припинення діяльності товариства. Однак законо-

давство не пов'язує припинення діяльності ПТ з утратою

ним необхідної для ведення справи майнової бази, зали-

шаючи вирішення цього питання на розсуд учасників.

Останні можуть прийняти рішення про сплату додаткових

внесків для поповнення майна товариства. Втім це не

послаблює повної (необмеженої) майнової відповідальності

учасників ПТ за його зобов'язаннями.

Меті збереження майнової бази товариства та захисту

інтересів його кредиторів відповідає закріплена в законо-

давстві (ст. 73 Закону України "Про господарські товари-

ства") заборона звернення стягнення на частку учасника

в ПТ за його (учасника) власними зобов'язаннями. Інте-

реси кредиторів товариства на задоволення своїх вимог за

рахунок майна товариства захищаються переважно перед

вимогами кредиторів учасників товариства. У випадках,

коли майна учасника не вистачає для покриття його влас-

них боргів, кредитори такого учасника можуть вимагати в

установленому порядку ліквідації товариства чи виділен-

ня частки учасника-боржника. Аби запобігти ліквідації

товариства, решта учасників має право виділити частку

учасника-боржника у грошовій або натуральній формі від-

повідно до балансу, складеного на день вибуття такого учас-

ника з товариства.

-215-

ПТ належить до категорії господарських товариств, осно-

вою яких є особистий елемент. У ньому найповніше відби-

ваються риси персонального об'єднання. Особиста участь

учасників ПТ грунтується на їхній повній чи необмеженій

майновій відповідальності за борги товариства, що зумов-

лює зацікавленість кожного учасника у веденні справ то-

вариства. Лише сам учасник може вирішити, брати участь

у веденні справ товариства чи передоручити це іншому

(іншим) учасникові (учасникам), що фіксується в установ-

чому договорі.

Статтею 68 Закону України "Про господарські товари-

ства" передбачається, що ведення справ ПТ здійснюється

за загальною згодою всіх учасників. При цьому застосо-

вується одна з трьох схем на вибір учасників: ведення

справ товариства може здійснюватися або всіма учасни-

ками, або одним, або кількома, які виступають від імені то-

вариства. В разі усунення одного чи кількох учасників від

ведення справ товариства обсяг повноважень тих учасників,

за якими зберігається це право, визначається дорученням,

що має бути підписане рештою учасників товариства.

Якщо в установчому договорі визначаються декілька

учасників, які наділяються повноваженнями на ведення

справ товариства, то передбачається, що кожен із них може

діяти від імені товариства самостійно, якщо в установчо-

му договорі не передбачено, що такі учасники мають діяти

лише спільно. Повноваження учасника на ведення справ

товариства припиняються повністю або частково: а) з при-

пиненням діяльності самого товариства; б) з відмовою

учасника від доручення; в) зі скасуванням доручення на

вимогу хоча б одного з решти учасників. Отже, якщо інші

учасники заперечують проти ведення справ одноособове

певним учасником відповідно до положень установчого

договору, то ця обставина повинна тягнути за собою скасу-

вання (зміну) відповідних положень установчого договору.

Для рішень, що приймаються учасниками, потрібна зго-

-216-

да всіх учасників, уповноважених вести справи товариства,

однак українське законодавство передбачає при цьому прий-

няття рішень лише за спільною згодою таких учасників,

тоді як німецьке законодавство [16] передбачає, наприклад,

можливість ухвалення рішень більшістю голосів, що має

обумовлюватися в установчому договорі.

Учасники, яким доручається ведення справ ПТ, зобов'я-

зані надавати решті учасників на їхню вимогу повну

інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтере-

сах товариства. Учасники товариства, що відповідно до

установчого договору усуваються від ведення справ това-

риства, мають право знайомитися з усією документацією

товариства. Водночас не виключені випадки, коли такі

учасники діятимуть у спільних інтересах, укладаючи, на-

приклад, угоди в інтересах товариства. Схвалення рештою

учасників таких дій (угод) означає перебирання товари-

ством на себе всіх прав та обов'язків, що з них виплива-

ють. Відмова схвалити зазначені дії (угоди) тягне для учас-

ника, який діяв самочинно, відповідні наслідки: він сам

відповідатиме за такі дії (по таких угодах). Однак закон

встановлює для нього і певні гарантії, передбачаючи, що

учасник, який діяв у спільних інтересах, не маючи повно-

важень, у випадках, коли його дії не будуть схвалені реш-

тою учасників, вправі ставити вимогу до товариства відшко-

дувати витрати за умови, якщо доведено, що внаслідок його

дій товариство зберегло чи відповідно надбало майно, яке

перевищує за вартістю понесені товариством витрати [17].

Рух учасників у ПТ ще більш обмежений, ніж у ТОВ чи

в ТДВ. Це зумовлено домінуванням у такому товаристві

особистого елементу і необхідністю відносин довіри між

учасниками, пов'язаної з повною (необмеженою) та солідар-

ною їхньою відповідальністю за зобов'язаннями товариства.

Зміна складу учасників у повному товаристві можлива

лише у випадках: 1) передачі учасником своєї частки (її

частини) іншим учасникам цього товариства або третім

-217-

особам, що може мати місце лише за згодою всіх учасників;

2) реорганізації юридичної особи - учасника ПТ, або смерті

громадянина - учасника ПТ, якщо правонаступник (спад-

коємець) за згодою всіх учасників товариства реалізує своє

переважне право вступу до товариства; 3) виходу учасни-

ка з товариства, про що він має попередити решту учасників

не пізніше, ніж за три місяці, а якщо товариство було ство-

рене на визначений строк, - не менше, ніж за шість місяців;

4) виключення учасника, який систематично не виконує чи

неналежним чином виконує обов'язки або перешкоджає

своїми діями досягненню цілей товариства, відповідно до

порядку, передбаченого установчим договором; при цьому

товариство розраховується з такою особою, повертаючи їй

вартість її внеску і відповідну частину прибутку, одержа-

ного товариством у даному році, а також у натурі майно

(без винагороди), яке надавалося на праві користування;

5) виділення на вимогу кредиторів частки учасника-бор-

жника з виплатою її вартості у грошовій чи натуральній

формі, що супроводжується, як правило, виходом чи вик-

люченням такого учасника з товариства.

З передачею частки (її частини) третій особі, спадкоєм-

цю (правонаступнику) учасника водночас здійснюється

перехід усієї сукупності прав та обов'язків, що належали

учаснику, який вибув із ПТ або відступив частину своєї

частки. При цьому на нового учасника, правонаступника

(спадкоємця) падає весь тягар відповідальності за борги

колишнього учасника, що виникли за час діяльності това-

риства, перед ПТ, а також за борги товариства перед трет-

іми особами. Якщо під час ліквідації ПТ виявиться, що

наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за това-

риство в недостатній частині несуть солідарну відпові-

дальність його учасники всім своїм майном, на яке від-

повідно до законодавства України може бути звернено стя-

гнення.

Учасник, який сплатить повністю борги товариства, має

-218-

право звернутися з регресною вимогою у відповідній час-

тині до решти учасників, які несуть перед ним відпові-

дальність пропорційно своїй частці у майні товариства.

У разі виходу учасника з товариства, відмови право-

наступника (спадкоємця) від вступу до ПТ або відмови

товариства у прийнятті правонаступника (спадкоємця)

таким особам виплачують вартість частки, що належить

відповідно учаснику, що вибув, або реорганізованій юри-

дичній особі (спадкоємцю); розмір частки визначається на

день відповідно - виходу учасника з товариства або реор-

ганізації (смерті) учасника. У цих випадках відповідно

зменшується розмір майна товариства, вказаний в установ-

чому договорі.

У разі виходу учасника з товариства на його вимогу та

за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю

або частково в натуральній формі. Такому учаснику вип-

лачується також належна йому частина прибутку, одержа-

ного товариством у даному році. Майно, передане учасни-

ком товариству на праві користування, повертається в

натуральній формі без винагороди.

Обов'язковість особистої участі у справах товариства та

необмежений і солідарний характер відповідальності його

учасників зумовлює ще одне важливе обмеження: встанов-

лення для учасників ПТ заборони конкурувати з таким

товариством. Відповідно до ст. 70 Закону України "Про

господарські товариства" учасники повного товариства не

вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди,

однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати

участь у будь-яких товариствах (крім АТ), які мають од-

норідну з ПТ мету діяльності. Порушення цих правил тягне

для учасників ПТ зобов'язання компенсувати збитки, за-

подіяні товариству такими діями.

Персональний характер ПТ, відносини довіри між учас-

никами та необмежений і солідарний характер їхньої відпо-

відальності за зобов'язаннями товариства зумовлює неве-

-219-

лику кількість його учасників, а також у певних випадках

можливість функціонування таких товариств лише у пев-

ному складі, зафіксованому в установчому договорі на етапі

створення товариства. Вибуття (смерть, ліквідація) котро-

гось з учасників може спричинити припинення діяльності

товариства, якщо: а) кількість учасників зменшиться до

одного; б) установчим договором було передбачено функ-

ціонування товариства у повному складі.

Український законодавець замовчує одну важливу ви-

могу до учасників ПТ, що притаманна цьому виду това-

риств: наявність статусу суб'єкта підприємницької діяль-

ності - як для фізичних, так і для юридичних осіб. Від-

сутність у вітчизняному законодавстві цього положення

важко визнати обгрунтованим. Як дореволюційне, так і

сучасне російське законодавство, а також законодавство

інших країн (минуле й сучасне) фіксують необхідність для

засновників (учасників) ПТ мати статус комерсанта (під-

приємця) [18]. Це зумовлюється такими обставинами:

а) веденням справ ПТ безпосередньо самими учасниками,

які від його імені діють у відносинах з третіми особами;

б) необмеженим характером додаткової відповідальності

учасників за борги товариства. Персональний характер ПТ

в зарубіжних законодавствах акцентується ще положен-

ням, відповідно до якого назва ПТ має містити імена всіх

або частини його учасників [19], що також заслуговує на

увагу.

В узагальнюючому вигляді основні риси ПТ товариства

можна визначити так:

господарська організація корпоративного типу;

різновид господарського товариства;

установчий документ - установчий договір;

-220-

мінімальна кількість учасників - 2;

наявність у товариства власного майна, що формуєть-

ся за рахунок вкладів учасників, виробленої продукції,

отриманого прибутку, набутого за рахунок прибутку та на

інших законних підставах майна;

відсутність законодавчих вимог про розмір і порядок

формування майна, що регулюється установчим договором;

відсутність органів товариства, оскільки управління

справами товариства здійснюється самими учасниками;

порядок управління справами товариства визначається

в установчому договорі товариства;

можливість використання таких схем управління:

управління здійснюється спільно всіма учасниками; управ-

ління доручається або одному, або частині учасників, які

діють на підставі підписаного рештою учасників доручен-

ня;

повна відповідальність товариства за власними зобо-

в'язаннями (тобто всім майном, що належить йому на праві

власності);

субсидіарна повна (необмежена) відповідальність учас-

ників товариства за зобов'язаннями останнього; при цьо-

му учасники товариства відповідають перед кредиторами

останнього як солідарні боржники;

обмежений рух учасників; зміна складу учасників

можлива в разі: а) відступлення частки учасника (її час-

тини) іншим учасникам або третім особам за згодою всіх

учасників; б) правонаступництва в разі реорганізації учас-

ника - юридичної особи або спадкування в разі смерті

учасника - фізичної особи, якщо решта, учасників това-

риства дала згоду на вступ до товариства таких учасників;

в) виходу учасника з товариства, про що він має заздалегідь

повідомити (за три місяці - якщо товариство було ство-

рене на невизначений строк, за шість місяців і лише за

наявності поважних причин, якщо товариство було ство-

рене на визначений строк; г) виключення учасника з ПТ,

-221-

що може мати місце у разі, якщо учасник систематично

не виконує своїх обов'язків або перешкоджає своїми діями

досягненню цілей товариства; д) виділення частки учас-

ника-боржника на вимогу його кредиторів;

наявність законодавче встановлених обмежень для

учасників конкурувати з повним товариством;

заборона звернення стягнення на частку учасника

повного товариства за його власними зобов'язаннями;

можливість ліквідації ПТ на вимогу кредиторів од-

ного з учасників, якщо товариство відмовляється виділи-

ти частку учасника-боржника для задоволення вимог кре-

диторів.

222