Глава 6 ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ КОМАНДИТНОГО ТОВАРИСТВА

До господарських товариств - персональних об'єднань

належить також командитне товариство (далі КТ), хоч у

ньому більше, ніж у ПТ, елементів об'єднання капіталів

(майнових елементів).

товариства" (ст. 75) визначає КТ таке господарське това-

риство, що має поряд з одним чи більшою кількістю учас-

ників, які здійснюють від імені товариства підприємниць-

ку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями

товариства всім своїм майном, також одного чи більше

учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у

майно товариства (вкладників). У законодавстві Росії (як

дореволюційного періоду, так і в сучасному) це товариство

отримало назву "товариство на вірі" [1]. У КТ обов'язко-

вою є наявність двох категорій учасників: 1) учасники з

повною (необмеженою) і солідарною (якщо їх двоє та біль-

ше) відповідальністю (за законодавством дореволюційної

Росії та деяких країн ринкової економіки вони називають-

ся "товаришами" або "повними товаришами") [2]; з огля-

-223-

ду на невикористання українським законодавцем подібних

термінів та зваживши на повний характер додаткової май-

нової відповідальності таких учасників, їх можна імену-

вати "повними учасниками"; 2) вкладники (за законодав-

ством країн Західної та Центральної Європи - команди-

тисти [3]), ризик яких обмежується їхніми внесками до

майна товариства.

КТ притаманні такі ознаки

1. Як і будь-яке господарське товариство, воно об'єднує

осіб - юридичних та/або фізичних і тому повинно мати

принаймні двох учасників, один із яких відповідав би за

зобов'язаннями товариства всім своїм майном, а другий

лише був би зобов'язаний внести певний вклад у майно

товариства, ризикуючи в разі несприятливого перебігу справ

у товаристві втратити можливість повернення грошового

(майнового) еквівалента своєї частки в цьому майні.

в КТ беруть участь два чи більше учасників із повною відпо-

відальністю, вони несуть солідарну відповідальність за бор-

ги товариства. Правове становище повних учасників ана-

логічне становищу учасників ПТ і відповідно їхні взаємо-

відносини будуються за правилами останнього. Згідно зі

ст. 77 Закону України "Про господарські товариства" щодо

КТ застосовуються норми цього Закону про ПТ з ураху-

ванням особливостей першого.

2. КТ належить до договірних господарських това-

риств, основним і єдиним установчим документом яко-

го є установчий договір (статті 4, 76 Закону України "Про

господарські товариства").

3. Найхарактернішою ознакою КТ є неоднорідність обо-

в'язків і відповідальності його учасників. Якщо одні з них

не лише вносять свій вклад у майно товариства, а й беруть

особисту участь в управління його справами та несуть до-

даткову відповідальність за зобов'язаннями товариства

всім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення,

то інші, навпаки, обмежуються лише внесенням вкладів,

-224-

не маючи обов'язку персональної участі в товаристві, і не

несуть субсідіарної відповідальності за борги товариства

своїм майном, якщо не укладали угод від імені та в інте-

ресах товариства. У такому товаристві, отже, поєднуються

елементи персонального товариства та об'єднання капіталів,

хоч елементи першого переважають. Таке поєднання дає

КТ певні переваги перед ПТ, зберігаючи всі вигоди персо-

нального об'єднання. По-перше, тут зберігаються основні

риси (а, отже, й переваги) ПТ, в т. ч. і ведення справ това-

риства особисто учасниками з повною відповідальністю

(повними учасниками), найбільш зацікавленими в успі-

ху справи через необмежений і солідарний характер своєї

відповідальності. По-друге, кредитоспроможність КТ ба-

зується як на довірі до повних учасників, які управляють

справами товариства і несуть тягар додаткової необмеже-

ної відповідальності, так і на капіталі, що складається із

вкладів учасників (у т.

обмеженість ризику вкладників (командитистів) лише ме-

жами Їхніх вкладів, дозволяє залучити до участі в КТ більше

учасників, ніж у ПТ, і відповідно - створити більший капі-

тал. По-четверте, участь у КТ в ролі вкладника дає більші

переваги, ніж позика (за оцінкою Г. Ф. Шершеневича [4])

чи зберігання грошей в установах банку, тому що: а) час-

тина прибутку, що отримує вкладник, зазвичай більша за

розміром, ніж відсотки по вкладах в установах банку чи

плата (відсотки) за користування позичкою; б) вкладнику

належить право контролю за угодами, укладеними повними

учасниками, і веденням ними справ товариств, чого не

мають кредитор за договором позики і вкладник банку.

КТ виникло пізніше, ніж ПТ. Його поява в епоху Серед-

ньовіччя була зумовлена розвитком морської торгівлі, в

якій брали безпосередню участь купці, а опосередковану

- особи, які доручали купцям здійснити певні торгові

операції, надавши їм для цього відповідні кошти. Подібні

відносини в середземноморській торгівлі тих часів отри-

-225-

мали назву accomenda, commanda, accomandіta. В юридич-

ному відношенні вони поєднували елементи позики, дору-

чення та особистого найму, не маючи певної організацій-

но-правової форми, оскільки для третіх осіб відповідаль-

ним був лише купець (portator), який здійснював усі тор-

гові операції від власного імені. Це звільняло вкладників

(commendatores), які не вважалися купцями, від обов'язку

платити частину отриманого від торгівлі прибутку на цер-

кву, а представникам дворянства дозволяло отримувати

вигоди від торгівлі, не займаючись нею безпосередньо, що

вони вважали неприйнятним для свого стану.

Законодавче визначення командитного товариства впер-

ше зустрічається у французькому Ordonance de commerce

1673 р., але увагу законодавця привернули лише внутрішні

відносини в товаристві, тоді як зовнішні відносини (з тре-

тіми особами) залишилися поза його увагою.

у Code de commerce (Торговому кодексі Франції) це товари-

ство отримує права юридичної особи - самостійного су-

б'єкта права, що має власний капітал і діє під своїм іменем

у відносинах із третіми особами. Французький законода-

вець визнав дві форми командити - просту й акціонерну.

У другій формі капітал (майно) товариства, що має склада-

тися з вкладів, поділяється на акції. Ця форма набула знач-

ного поширення в епоху, коли звичайні АТ створювалися

лише з дозволу уряду, а на акціонерну командиту це пра-

вило не розповсюджувалося. Спрощений порядок створен-

ня (як для ПТ і КТ) в поєднанні з легкістю створення ак-

ціонерного капіталу сприяв поширенню цієї організацій-

но-правової форми до скасування суворого нагляду з боку

уряду над АТ наприкінці 60-х р. минулого століття.

Торгове уложення Німеччини сприйняло дві форми ко-

мандити, відомі французькому законодавству [5], а до того

ж зберегло третю форму - командиту в її первісному ви-

гляді під назвою "негласне товариство" [6]. Важливою особ-

ливістю третьої форми є те, що вкладники, в разі банкрут-

-226-

ства повного товариша (власника торгової справи), мають

право пред'явити до нього свої вимоги як кредитори. Для

третіх осіб існування вкладників не має жодного значення

- вони мають справу лише з повним товаришем. Неглас-

ний учасник (вкладник) бере участь у розподілі прибутків

і видатків, а також має право по закінченні кожного гос-

подарського року вимагати звіту з укладених протягом

цього періоду угод [7].

Дві форми командити (проста й акціонерна) відомі та-

кож деяким іншим законодавствам (італійському, іспан-

ському). У країнах англо-саксонського права КТ відповідає

форма партнершипу з обмеженою відповідальністю (lі-

mіted partnershіp). В Англії ця організаційно-правова фор-

ма господарських товариств, хоча й була врегульована за-

коном 1907 р. (Lіmіted Partnershіp act 1907), однак знач-

ного поширення не набула.

з обмеженою відповідальністю використовується досить

широко, чому сприяє пільговий податковий режим для

таких товариств. А втім, ця форма товариств не може за-

стосовуватись у страховій та банківській справах, а особли-

вістю таких товариств за законодавством США є мож-

ливість для однієї особи виступати водночас у ролях по-

вного товариша і командитиста (параграф 12 Уніфікова-

ного закону США про партнершип із обмеженою відпові-

дальністю) [8].

Українське законодавство сприйняло лише одну форму

командити: просте КТ, залишивши поза увагою решту

форм.

Умови створення КТ такі самі, як і для ПТ. Насамперед,

між учасниками товариства укладається установчий до-

говір, в якому, крім загальних для всіх господарських то-

вариств умов, мають міститися відомості про розмір час-

ток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір,

склад і порядок внесення ними вкладів, форму їхньої участі

у справах товариства, а стосовно вкладників вказуються

-227-

сукупний розмір їхніх часток у майні товариства, розмір,

склад і порядок внесення ними вкладів [9]. При цьому

сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищу-

вати 50% майна товариства, зазначеного в установчому

договорі.

Для визнання товариства суб'єктом господарського пра-

ва необхідно провести його державну реєстрацію, з момен-

ту якої воно набуває прав юридичної особи. Дореволюцій-

ним російським законодавством і сучасним законодав-

ством країн ринкової економіки передбачається ще обо-

в'язкова публікація про створення такого товариства у

спеціальних органах масової інформації з зазначенням

основних параметрів товариства та імен учасників із нео-

бмеженою відповідальністю.

До моменту державної реестрації товариство не існує як

самостійний суб'єкт права, а угоди, укладені засновника-

ми до того часу, будуть обов'язковими для них, а не для

товариства, якщо останнє не схвалить такі угоди.

Законодавством країн ринкової та перехідної економік

передбачається, що назва (фірма) КТ має містити імена

повних учасників або хоча б одного з них (подібне поло-

ження передбачалось і дореволюційним російським зако-

нодавством). До того ж повні учасники повинні мати ста-

тус суб'єкта підприємницької діяльності або комерсанта

(бути зареєстрованими як такі суб'єкти). Імена вкладників

не повинні включатися до назви (найменування) КТ, а по-

рушення цієї вимоги тягне для вкладника певні наслідки:

він визнається учасником, що несе необмежену відпові-

дальність за борги товариства [10]. Українське законодав-

ство таких положень не містить і не передбачає відпові-

дальності вкладників за можливі втрати (шкоду) для третіх

осіб, уведених в оману подібними діями.

ВНУТРІШНІ ВІДНОСИНИ. Права та обов'язки учас-

ників із необмеженою відповідальністю (повних учасників),

їхні взаємовідносини визначаються правилами, що діють

-228-

стосовно учасників ПТ. На відміну від останнього в КТ при-

сутні вкладники, які мають своєрідне правове становище.

Вкладник (командитист) може вступити до КТ, зробив-

ши грошовий або матеріальний вкладів (будь-якого мате-

ріального блага). А втім, не можуть бути визнані вкладом

праця, особиста участь у створенні чи діяльності товари-

ства. У майновій участі полягає головний обов'язок вклад-

ника щодо товариства. При цьому вклад може вноситися

частинами в порядку, передбаченому установчим догово-

ром товариства, однак на момент державної реєстрації КТ

кожний з вкладників повинен внести принаймні 25% сво-

го вкладу. За невиконання обов'язку щодо повної оплати

вкладу вкладник несе відповідальність відповідно до уста-

новчого договору (це може бути відшкодування збитків і

сплата неустойки); закон не встановлює санкцій за таке

порушення, як це має місце щодо учасників АТ, ТОВ і ТДВ;

тут діє загальний принцип відшкодування збитків, заподі-

яних порушенням договірного зобов'язання [11].

За несприятливого перебігу справ у товаристві вклад-

ник додаткової відповідальності за борги товариства не несе,

якщо він не укладав від імені та в інтересах товариства

угод без відповідних повноважень.

Вкладники КТ участі в управлінні справами товариства

не беруть, а згідно зі ст. 79 Закону України "Про госпо-

дарські товариства" мають право:

діяти від імені КТ тільки в разі наявності доручення

і згідно з ним;

вимагати першочергового повернення вкладу (пере-

важно від учасників із повною відповідальністю) в разі

ліквідації товариства;

вимагати від учасників із повною відповідальністю,

які управляють справами товариства, подання їм річних

звітів і балансів, а також забезпечення можливості пере-

вірки правильності їх складення.

Крім обов'язку внести вклад (на момент реєстрації не

-229-

менш як 25%, а решту - у строк, визначений установчим

договором), на вкладників також може покладатися обо-

в'язок щодо внесення додаткових внесків у розмірі, спосо-

бами і в порядку, передбаченими установчим договором.

Вкладники також не мають права перешкоджати діям

учасників з повного відповідальністю з управління спра-

вами КТ.

Участь вкладників у КТ обмежується, як правило, вне-

сенням майнового вкладу. Особиста участь для них не

передбачається, оскільки: а) вони менше зацікавлені у ве-

денні справ, товариства, ніж учасники з необмеженою відпо-

відальністю; б) особиста діяльність вкладника з управлін-

ня справами товариства може ввести в оману третіх осіб,

які можуть на підставі цього вирішити, що мають справу

з повним учасником. В зв'язку з цим законодавець пе-

редбачає захист прав кредиторів і самого товариства в разі

вчинення вкладником дій від імені товариства, встанов-

люючи: 1) якщо вкладник КТ укладає угоду від імені та в

інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі

схвалення його дій КТ він разом з учасниками з повною

відповідальністю відповідає за угодою перед кредиторами

всім своїм майном, на яке відповідно до законодавства

може бути звернено стягнення; 2) якщо схвалення не буде

одержано, вкладник відповідає перед третьою особою само-

стійно всім своїм майном, на яке відповідно до законодав-

ства може бути звернено стягнення.

Вкладник КТ, який вступив до товариства після його

створення (тобто пізніше за інших учасників), несе нарівні

з рештою вкладників ризик збитків, пов'язаних із діяль-

ністю товариства до його вступу в останнє.

За своїм правовим становищем вкладники дещо нага-

дують власників привілейованих акцій. Як перші, так і

другі не беруть участі в управлінні справами товариства,

сплативши повністю свої вклади (акції), додаткової відпо-

відальності за борги товариства, як правило, не несуть і

-230-

мають переважне право перед іншими учасниками на

отримання своєї частки у разі ліквідації товариства. Однак

між ними є істотна різниця, а саме: якщо власникам при-

вілейованих акцій гарантується виплата фіксованого про-

цента незалежно від результатів фінансово-господарської

діяльності товариства, то вкладники такого привілею по-

збавлені; характер відповідальності вкладника за борги

товариства може змінитися, якщо він укладе угоду від імені

та в інтересах товариства без відповідних повноважень (у

разі схвалення такої угоди товариством вкладник відпо-

відатиме нарівні з повними учасниками, а в разі несхвален-

ня самостійно відповідатиме за такою угодою всім своїм

майном, на яке може бути звернене стягнення), а на харак-

тер відповідальності власника привілейованої акції подібні

обставини не впливають.

Управління справами КТ здійснюється, як уже зазна-

чалося, тільки повними учасниками, хоча вкладники мо-

жуть бути уповноважені повними учасниками на укладен-

ня окремих угод (вчинення окремих дій) від імені та в інте-

ресах товариства. У КТ, де є тільки один повний учасник,

управління справами здійснюється цим учасником само-

стійно.

Наявність декількох повних учасників дозволяє засто-

сувати одну з трьох схем управління товариством: веден-

ня справ покладається на одного повного учасника, який

діє на підставі доручення, підписаного рештою учасників

із необмеженою відповідальністю; на кількох із них, які

так само діють на підставі виданого рештою повних учасни-

ків доручення; здійснюється всіма повними учасниками

за спільною згодою чи з розподілом між ними обов'язків

щодо ведення справ.

КТ, крім загальних для всіх господарських товариств

підстав припинення діяльності (в результаті реорганізації

або ліквідації, як добровільної, так і примусової; у зв'язку

з закінченням строку, на який воно створювалося; після

-231-

досягнення мети, поставленої при його створенні), припи-

няється також у разі вибуття всіх учасників із повною

відповідальністю, про що вносяться відповідні відомості до

державного реєстру. В разі вибуття всіх вкладників учас-

ники з повною відповідальністю вправі замість ліквідації

товариства прийняти рішення про його перетворення у

повне товариство, внісши відповідні зміни до установчого

договору і повідомивши в передбаченому законом поряд-

ку орган, що здійснив державну реєстрацію товариства, для

внесення відповідних відомостей до державного реєстру.

Наявні у КТ грошові кошти, в т. ч. і виручка від прода-

жу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті

праці найманих працівників товариства і виконання обо-

в'язків перед банками, бюджетом, іншими кредиторами у

першу чергу розподіляються насамперед між вкладника-

ми для повернення їм їхніх внесків, а потім між учасни-

ками з повною відповідальністю в порядку і на умовах,

передбачених Законом України "Про господарські това-

риства" та установчим договором. За недостатності кош-

тів товариства для повного повернення вкладникам їхніх

вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками

відповідно до їхньої частки у майні товариства.

Проблеми вдосконалення правового регулювання діяль-

ності КТ подібні до аналогічних проблем ПТ. Їх вирішен-

ня передбачає: необхідність законодавчого закріплення

вимоги до повних учасників щодо наявності у них статусу

суб'єкта підприємницької діяльності; зазначення в назві

(фірмі) КТ імен повних учасників (принаймні одного з них);

можливість установлення додаткових внесків для всіх

учасників товариства (включаючи і вкладників) за одно-

стайним рішенням усіх учасників (у т. ч. і вкладників);

установлення в законі відповідальності учасників, які не-

своєчасно сплачують основні та додаткові внески, у формі

пені в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення, якщо

установчим договором товариства не передбачено відпо-

-232-

відальності за таке порушення взагалі; запровадження ре-

жиму пільгового оподаткування для ПТ і КТ як своєрід-

ної плати за тягар добровільно взятої учасниками на себе

додаткової повної відповідальності за зобов'язаннями то-

вариства, передбачивши лише сплату учасниками подат-

ку на отримані від участі в товаристві доходи з відповід-

ним звільненням товариства від сплати податку на отри-

маний ним прибуток.

Стисло визначити характерні риси КТ за українським

законодавством можна так:

господарська організація корпоративного типу;

різновид господарського товариства;

наявність статусу юридичної особи;

обов'язковість одного установчого документа - уста-

новчого договору;

наявність власного майна, що формується за рахунок

вкладів учасників, виробленої продукції, отриманих доходів

і майна (коштів), набутих на інших законних підставах;

відсутність законодавчих вимог до розміру майна і

порядку його формування (ці питання регулюються уста-

новчим договором);

наявність двох категорій учасників, хоча б по одному

учаснику від кожної категорії: а) повних учасників, б)

вкладників;

обмеження сукупної частки вкладників 50% майна

товариства;

відсутність органів товариства, оскільки управління

справами здійснюється повними учасниками;

порядок управління справами товариства (зокрема в

тих випадках, коли в товаристві двоє та більше повних

учасників) визначається установчим договором;

-233-

правове становище повних учасників аналогічне пра-

вовому становищу учасників ПТ;

можливість реорганізації у ПТ, якщо вибувають усі

вкладники;

обов'язкова ліквідація в разі вибуття з товариства всіх

повних учасників.

Особливість правового становища повних учасників

і вкладників командитного товариства

Повні учасники:

зобов'язані брати майнову й персональну участь у КТ;

вносять вклади в порядку, встановленому установчим

договором товариства;

здійснюють від імені товариства підприємницьку ді-

яльність і управляють справами товариства;

несуть субсидіарну майнову відповідальність за зобо-

в'язаннями товариства всім своїм майном, на яке може

бути звернене стягнення; якщо повних учасників двоє та

більше, то вони відповідають перед кредиторами товари-

ства як солідарні боржники;

мають права та обов'язки, аналогічні правам та обо-

в'язкам учасників ПТ, в т. ч.: заборона конкурувати з то-

вариством; вимога про попередження виходу з товариства

щонайменше за три місяці, а якщо товариство створене на

визначений строк - за шість місяців і за наявності по-

важних причин для цього;

якщо повних учасників двоє та більше, то вони можуть

здійснювати управління справами спільно або доручати це

одному чи кільком повним учасникам, які діють на під-

ставі доручення, підписаного рештою учасників.

Вкладники:

зобов'язані брати лише майнову участь у товаристві

(сплачувати як основний, так і додаткові внески);

на момент державної реєстрації товариства зобов'я-

зані внести принаймні 25% свого вкладу;

-234-

мають право брати участь у розподілі прибутку това-

риства відповідно до розміру своїх часток;

вправі вимагати першочергового (переважно перед

повними учасниками) повернення вкладу в разі ліквідації

товариства;

не беруть участі в управлінні справами товариства, але

в разі необхідності на підставі та відповідно до виданого

доручення можуть діяти від імені товариства;

зобов'язані не перешкоджати здійсненню повними

учасниками управління справами товариства;

не несуть субсидіарної відповідальності за зобов'язан-

нями товариства, якщо не укладали угод від імені товари-

ства без наявності відповідного доручення;

відповідають нарівні з повними учасниками за укла-

деною без наявності відповідних повноважень в інтересах

товариства угодою в разі її схвалення товариством;

самостійно відповідають усім своїм майном, на яке

може бути звернене стягнення, якщо без наявності відпо-

відних повноважень уклали угоду від імені товариства і

останнє не схвалило цю угоду.

-235-