Глава 3 ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ТОВАРИСТВ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ), так

само, як і АТ, належить до об'єднань капіталів. Деякі ав-

тори називають ці товариства "акціонерними компаніями

в мініатюрі" [1] або різновидом АТ [2].

більше особистих елементів, ніж в АТ. Це пояснюється тим,

що ТОВ було створене штучно німецькими юристами шля-

хом поєднання найбільш прийнятних для малого бізнесу

рис акціонерного і повного товариств. Такий підхід дав

змогу вирішити проблему створення зручної своєю про-

стотою і водночас незначним підприємницьким ризиком

форми ведення бізнесу.

Перший і досі чинний Закон "Про товариства з обмеже-

ною відповідальністю" було прийнято в Німеччині 1892 р.

Якщо в Німеччині та значною мірою в Австрії ці това-

риства досить швидко набули значної популярності, а кіль-

кість-їх неухильно зростала (за свідченням проф. Ю. Гірке

кількість ТОВ 1911 р. досягла 22 179 з основним капіта-

лом 41,4 млрд марок [3], то в Російській імперії вони не

-169-

знайшли прихильного ставлення законодавця і значної

частини юристів - як практиків, так і науковців (А. Ка-

мінка, наприклад, убачав у них лише організацію, що має

на меті "не платити своїм кредиторам" [4]). З недовірою

до ТОВ також ставилася після Жовтневої революції нова

влада, не визнаючи цього виду товариства [5], і лише зап-

ровадження нової економічної політики з метою відбудо-

ви зруйнованого революцією та громадянською війною

народного господарства викликало легалізацію (лише тим-

часову) ТОВ у Цивільному кодексі УРСР 1922 р. [6].

Як і всі господарські товариства, ТОВ належить до орган-

ізацій корпоративного типу, тобто має двох і більше заснов-

ників та поділене на частки (рівні або різні за розмірами)

майно. Назва - товариство з обмеженою відповідальністю

- неточно відображає характер відповідальності і самого

товариства, і його учасників, як слушно зауважують ряд

авторів В.

дає за своїми зобов'язаннями усім майном, що належить

йому на праві власності; учасники товариства власним

майном за борги товариства не відповідають, а лише ризи-

кують утратити можливість повернення грошового (май-

нового) еквівалента своєї частки в майні (статутному фонді)

товариства, або іншими словами - несуть ризик збитків

за результати діяльності товариства. Відсутність в учас-

ників обов'язків щодо додаткової відповідальності за бор-

ги товариства підкреслюють і законодавці деяких країн

(Німеччини, Російської Федерації, Угорщини) [8].

Назва "ТОВ" виправдовує себе у двох випадках: 1) якщо

учасник неповністю сплатив свій внесок і установчими

документами товариства передбачається його додаткова

відповідальність перед кредиторами товариства в межах

несплаченої частини вкладу; 2) коли установчими доку-

ментами товариства передбачається обов'язок учасників

зробити додаткові внески в разі відсутності (недостатності)

у товариства майна, необхідного для покриття його борго-

-170-

вих зобов'язань (хоч у даному разі відповідальність учас-

ників виникає не перед кредиторами товариства, а перед

самим товариством). У багатьох країнах світу з огляду на

це не передбачається - як окремий вид товариства - то-

вариство з додатковою відповідальністю, оскільки така

відповідальність може бути передбачена самими учасни-

ками в ТОВ. Законодавством УРСР періоду непу також

передбачалися подібні ТОВ, на учасників яких покладала-

ся відповідальність у межах вкладів та в будь-якому ви-

значеному за взаємною згодою учасників кратному розмірі

до їх вкладів [9].

Уперше ТОВ, як уже зазначалося, було легалізоване в

Німеччині 1892 р. і отримало визнання в інших країнах

континентальної Європи, а також у тих країнах світу, де

застосовується континентальне право. В Англії подібни-

ми до ТОВ за правовим статусом є приватні компанії, у

США - закриті корпорації.

Найбільш грунтовно й послідовно питання створення,

діяльності та ліквідації ТОВ регулюються законодавством

Німеччини.

Український законодавець, сприйнявши організаційно-

правову форму ТОВ і відповідно зафіксувавши це в Законі

України "Про господарські товариства", досить схематич-

но регулює пов'язані з функціонуванням цих товариств

питання. Наводячи визначення ТОВ. вітчизняний законо-

давець повторює помилку про обмеженість відповідальності

учасників товариства, зазначаючи в ст. 50, що учасники

товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть відпо-

відальність в межах цих вкладів, а ті з учасників, які не

повністю сплатили вклади, у випадках, передбачених уста-

новчими документами, відповідають за зобов'язаннями

товариства також у межах невнесеної частини вкладу.

У цій формі підприємницької діяльності збережено ос-

новні переваги АТ: виключну майнову відповідальність

товариства за своїми зобов'язаннями та увільнення від

-171-

такої відповідальності його учасників (останні, як уже за-

значалося, ризикують лише втратою своїх часток); диспо-

зитивність більшості норм, що регулюють правове стано-

вище ТОВ на відміну від аналогічних положень щодо АТ,

які мають імперативний характер; легкість зміни статут-

ного фонду порівняно з АТ; більшу простоту управління;

менш обтяжливі обов'язки для ТОВ, що пов'язано з мен-

шим ступенем публічності його діяльності тощо.

Українське законодавство передбачає можливість ство-

рення ТОВ двома та більше особами, хоча загальною тенден-

цією в країнах континентальної Європи є легалізація ство-

рення цього товариства однією особою, що зафіксовано у

дванадцятій директиві Європейського економічного співто-

вариства. Це положення сприйнято більшістю країн рин-

кової та перехідної економік, у т. ч. Російською Федера-

цією в прийнятому новому Цивільному кодексі [10], оскільки

вони відповідають потребам і станові сучасної ринкової

економіки, в якій діє чимало підприємців, спроможних влас-

ними силами і коштами започаткувати нову справу; на-

явність у такої господарської організації власного майна

(переданого засновником і набутого в результаті діяльності

на законних підставах) робить її (на відміну від вітчизня-

ного унітарного підприємства-невласника, за яким майно

закріплене на праві повного господарського відання) по-

вноправним суб'єктом підприємницької діяльності [11].

Установчі документи ТОВ (за українським законодав-

ством ними є установчий договір і статут), окрім загаль-

них для всіх господарських товариств відомостей, повинні

ще містити інформацію про розмір часток кожного з учас-

ників, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. При

цьому закон передбачає, що зміни вартості майна, внесено-

го як вклад, і додаткові внески учасників не впливають на

розмір їхньої частки у статутному фонді, вказаної в уста-

новчих документах товариства, якщо інше не передбачено

установчими документами товариства.

-172-

Як і інші об'єднання капіталів ТОВ повинно мати ста-

тутний та резервний фонди, щодо яких закон встановлює

певні вимоги: мінімальний розмір статутного капіталу ТОВ

має становити щонайменше суму, еквівалентну 625 міні-

мальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімаль-

ної заробітної плати, діючої на момент створення товари-

ства з обмеженою відповідальністю; розмір резервного

(страхового) фонду повинен становити не менше 25% ста-

тутного фонду. Зазначені фонди виконують стабілізацій-

ну (щодо спроможності товариства здійснювати господарсь-

ку діяльність) і гарантійну (щодо можливості задоволен-

ня вимог кредиторів) функції.

Закон дозволяє часткове внесення учасниками своїх

вкладів, але вимагає, щоб при цьому: 1) до моменту реєс-

трації товариства кожен з учасників вніс принаймні 30%

указаного в установчих документах вкладу, що має підтвер-

джуватися документами, виданими банківською установою;

2) повністю вклад було внесено протягом року після реє-

страції товариства (в разі невиконання цього зобов'язан-

ня у визначений строк учасник, якщо інше не передбаче-

но установчими документами, сплачує за час прострочення

10% річних із недовнесеної суми). Щодо розміру й поряд-

ку сплати таких санкцій за прострочення доцільно перед-

бачити такі самі положення, що були запропоновані за

прострочення повної оплати акцій - 0,1% від суми про-

строченого платежу за кожний день прострочення.

никові ТОВ, який повністю вніс вклад, видається свідоцтво

товариства. Водночас закон залишає поза увагою ситуацію,

коли статутний фонд у зазначений термін (1 рік од моменту

державної реєстрації) не буде сформовано з вини котро-

гось (чи деяких) з учасників. В зв'язку з цим на зразок

аналогічної норми німецького законодавства [12] доцільно

було б у законодавчому порядку передбачити в подібних

випадках покладення на решту учасників товариства обов'-

язку внести несплачену суму пропорційно своїм внескам

-173-

до статутного фонду (відповідальність цих учасників повин-

на мати солідарний характер).

Основною функцією статутного капіталу є гарантійна, як

і в АТ. Виплата прибутку учасникам можлива лише в тому

випадку, якщо майно товариства перевищує розмір його

статутного капіталу. Однак Закон України "Про господар-

ські товариства" не містить зазначених положень, що за-

кріплюються лише в нормативних актах, які регулюють по-

рядок ведення бухгалтерської звітності. Гарантійна функ-

ція статутного капіталу (фонду) має ще підсилюватися

солідарною відповідальністю учасників за повну оплату

часток, як це передбачається законодавством Німеччини, а

також забороною звільняти будь-кого з учасників від обов'яз-

ку внесення свого вкладу до основного капіталу ТОВ [13].

Одна з названих переваг ТОВ - відносна легкість зміни

статутного капіталу, для чого необхідно: 1) внести зміни

до установчих документів; 2) зареєструвати ці зміни у

відповідних органах, що здійснюють реєстрацію суб'єктів

підприємницької діяльності; 3) у разі збільшення статут-

ного фонду - зробити додаткові внески; у разі зменшен-

ня - отримати на це згоду кредиторів, які мають бути

повідомлені про це персонально та шляхом відповідної

публікації (при цьому закон встановлює, що рішення ТОВ

про зменшення його статутного фонду набирає чинності не

раніш як через три місяці після державної реєстрації та

публікації про це в установленому порядку).

Джерелом інвестування ТОВ, окрім вкладів його учас-

ників, є також позичковий капітал, що може надаватись і

учасниками товариства. У випадку визнання ТОВ банк-

рутом учасники товариства, що надали йому кредит, вис-

тупають як кредитори товариства поряд з іншими креди-

торами.

З метою захисту інтересів третіх осіб законодавством

деяких країн (зокрема Німеччини) приймаються положен-

ня, спрямовані на обмеження можливості для учасників

-174-

ТОВ підміняти суми (майно), що мають бути внесені в ролі

вкладів, грошовими позичками або платним користуван-

ням майном. Так, німецьке законодавство передбачає, що

суми (майно), надані учасником товариству па умовах по-

зички (майнового найму), включаються до конкурсної маси,

за рахунок якої задовольняються вимоги кредиторів [14].

Правова форма ТОВ спершу створювалася для малого

та середнього бізнесу. На практиці цю форму частіше оби-

рають саме такі підприємства. Втім, відсутність обмежен-

ня щодо складу учасників і максимального розміру його

статутного капіталу дозволяє використовувати цю органі-

заційно-правову форму і великому бізнесу. В ряді країн

(Франції, Чехії, Словакії, Російській Федерації) максимальна

кількість учасників ТОВ обмежується 50 особами [15].

Основний капітал ТОВ своїми рисами (за винятком міні-

мального розміру) подібний до складу капіталу АТ: вира-

жається у грошовій сумі, розмір якої фіксується в уста-

новчих документах, є постійним до моменту внесення змін

до останніх і має відповідати встановленому законом об-

меженню щодо мінімального розміру; за своїм складом

може включати як грошові суми, так і майно, цінні папери,

майнові права; негрошові вклади повинні мати грошову

оцінку; сукупність вкладів за їх грошовою оцінкою має

дорівнювати оголошеному (зафіксованому) в установчих

документах статутному фондові (капіталу) [16]. Однак за-

конодавець знову ж таки залишив неврегульованим по-

рядок затвердження оцінки негрошових вкладів, що ство-

рює загрозу зловживань з боку осіб, які зробили такі вне-

ски (зокрема, завищують оцінку зроблених вкладів). З

метою запобігання таких зловживань доцільно було б за-

фіксувати в законі необхідність одностайного схвалення

всіма учасниками оцінки негрошових вкладів після пере-

вірки призначеними для цього особами запропонованої

оцінки вкладів.

ТОВ розраховано, як правило, на постійний склад учас-

-175-

ників. Тому рух учасників значною мірою обмежується і

можливий у випадках:

добровільного виходу учасника з товариства і пере-

дачі його частки іншому учасникові (учасникам) або третій

особі, якщо інше не передбачено установчими документа-

ми товариства;

правонаступництва (внаслідок реорганізації учасни-

ка - юридичної особи) або спадкоємства учасника - фі-

зичної особи за умови згоди останньої та учасників това-

риства;

виключення учасника з товариства в разі грубого чи

систематичного порушення ним своїх обов'язків або коли

він своїми діями перешкоджає досягненню цілей товариств,

відбувається на основі одностайно прийнятого рішення

зборів учасників товариства. При цьому цей учасник (його

представник) участі в голосуванні не бере;

викупу частки учасника самим товариством;

виділення частки учасника на вимогу його кредиторів

(це також супроводжується, як правило, виходом або ви-

ключенням учасника з товариства).

Можливість відступлення частки обумовлюється певни-

ми правилами: учасник товариства може за згодою решти

учасників відступити свою частку (її частину) одному чи

кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не

передбачено установчими документами, то й третім особам.

Можливість не розширювати кола учасників за рахунок

небажаних осіб гарантується закріпленим у законі пере-

важним правом решти учасників товариства на придбан-

ня частки (її частини), що відступається, пропорційно їхнім

часткам у статутному фонді товариства або в іншому по-

годженому між ними розмірі.

Відповідно до вимог українського законодавства пере-

дача частки (її частини) третім особам можлива тільки

після повного внесення вкладу учасником, який її відсту-

пає (законодавство Німеччини дозволяє відступлення і не-

-176-

повністю сплаченої частки за умови згоди на це решти

учасників і солідарної відповідальності особи, яка відсту-

пає таку частку, за повну її сплату новим власником [17]);

аналогічне положення доцільно було б закріпити і в укра-

їнському законодавстві, що дозволило б учасникам ТОВ

самим вирішувати це питання). З передачею частки (її

частини) третій особі відбувається одночасний перехід до

неї всіх прав та обов'язків, що належали учасникові, який

відступив частку.

Закон передбачає, що частка учасника ТОВ після повного

внесення ним вкладу може бути придбана самим товари-

ством з метою передачі іншим учасникам або третім осо-

бам, що має бути здійснено у строк до одного року. Протя-

гом цього періоду розподіл прибутку, а також голосуван-

ня і визначення кворуму у вищому органі провадяться без

урахування частки, придбаної товариством [18].

У разі виходу, виключення учасника з ТОВ, відмови пра-

вонаступника (спадкоємця) учасника вступити до товари-

ства чи відсутності згоди решти учасників прийняти до

складу товариства правонаступника (спадкоємця) таким

особам виплачується вартість частини майна товариства

(у грошовій або натуральній - на вимогу учасника та за

згодою товариства - формі), пропорційно його частці у ста-

тутному фонді. Виплата провадиться після затвердження

звіту за рік, у якому він вийшов із товариства, і в строк до

12 місяців од дня виходу. Крім того, учасникові, який ви-

був, виплачується належна йому частка прибутку, одержа-

ного товариством у даному році до моменту його виходу.

Майно, передане учасником товариству тільки в користу-

вання, відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України "Про госпо-

дарські товариства" повертається в натуральній формі без

винагороди. Але зазначена норма не передбачає наслідків

недотримання вимог, що в ній містяться: 1) щодо нереалі-

зації викупленої товариством частки протягом року [в

такому разі було б доцільно запровадити ряд заходів:

-177-

а) передбачити можливість відповідного зменшення статут-

ного фонду (але не нижче встановлену законом мінімаль-

ну межу) в передбаченому законом порядку, тобто за умо-

ви внесення відповідних змін до установчих документів,

публікації про це у відповідному органі масової інформації,

а також відсутності заперечень кредиторів; б) у разі наяв-

ності заперечень кредиторів або зменшення розміру ста-

тутного фонду нижче від установленого законом мініму-

му передбачити обов'язок учасників товариства сплатити

цю частку пропорційно їхнім внескам у статутному фонді;

2) щодо розміру прибутку, голосування і визначення кво-

руму без урахування викупленої товариством частки

(недотримання цих вимог має тягти за собою недійсність

рішень з питань розподілу прибутку, визначення кворуму

і результатів голосування).

Відокремленість майна товариства від майна його учас-

ників зумовлює закріплення в законодавстві заборони звер-

тати стягнення на частку учасника у ТОВ за його власни-

ми зобов'язаннями. У разі недостатності майна учасника

для покриття його боргів кредитори можуть вимагати ви-

ділення частки учасника-боржника та її оплати у грошовій,

або майновій формі з відповідним зменшенням розміру

статутного капіталу товариства. В результаті зміни скла-

ду учасників у зазначених випадках (виходу чи виклю-

чення учасника з товариства, відмова правонаступника чи

спадкоємця вступити до ТОВ або відсутність на це згоди

решти учасників), якщо товариству не вдається реалізува-

ти частку учасника, що вибув, також виникає небезпека

зменшення статутного фонду, в т. ч. нижче від установле-

ної законом мінімальної межі.

Для захисту прав кредиторів товариства в законі до-

цільно передбачити можливість поповнення статутного ка-

піталу товариства за рахунок додаткових внесків учасників

або ж ліквідацію товариства, якщо протягом одного року

після сплати частки учасника, що вибув, статутний фонд

-178-

товариства не буде приведено у відповідність з установчи-

ми документами. Зменшення статутного фонду товариства

нижче від установленої законом мінімальної межі (суми,

еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам) у разі

його непоповнення протягом року від моменту зменшен-

ня в усіх випадках має тягти за собою примусову ліквіда-

цію товариства.

Управління ТОВ здійснюється, як і в АТ, органами това-

риства. Вищим органом визнаються збори учасників. За

допомогою цього органу учасники ТОВ реалізують права,

пов'язані з участю в товаристві, і насамперед - право на

участь в управлінні справами товариства. Загальні збори

складаються з учасників товариства або призначених ними

представників. Представники учасників можуть бути по-

стійними або призначеними на певний строк. Ці повнова-

ження можуть покладатися на іншого учасника товари-

ства або третю особу, однак учасник має право в будь-який

час замінити свого представника у зборах учасників, спові-

стивши про це інших учасників.

Принцип голосування на загальних зборах учасників

ТОВ подібний до відповідного принципу, що діє в АТ, тобто

учасники мають кількість голосів, пропорційну розмірові

їхніх часток у статутному фонді. Перед відкриттям зборів,

проводиться реєстрація учасників ТОВ, які беруть участь

у цих зборах, із зазначенням кількості голосів, що її має

кожний учасник.

Головування на загальних зборах здійснює обраний при-

сутніми на зборах учасниками ТОВ голова, який організує

ведення протоколів зборів, забезпечує можливість іншим

учасникам ознайомитись із записами в книзі протоколів

та отримати засвідчений витяг із протоколу, а також разом

із секретарем зборів підписує перелік зареєстрованих учас-

ників зборів.

На загальних зборах розглядаються найсуттєвіші питан-

ня діяльності товариства, що визначають його стратегію та

-179-

мають вирішальне значення для долі товариства. До ком-

петенції загальних зборів ТОВ належать:

а) визначення основних напрямків діяльності ТОВ і

затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства;

в) встановлення розміру, форми й порядку внесення

учасниками додаткових вкладів;

г) вирішення питання про придбання товариством част-

ки учасника;

д) виключення учасника з товариства;

е) обрання та відкликання членів виконавчого органу

та ревізійної комісії;

є) затвердження річних результатів діяльності акціонер-

ного товариства, в т. ч. і його дочірніх підприємств, затвер-

дження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку роз-

поділу прибутку, строк та порядок виплати частки прибут-

ку, визначення порядку покриття збитків;

ж) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх під-

приємств, філій та представництв, затвердження їхніх ста-

тутів і положень;

з) винесення рішень про Притягнення до майнової відпо-

відальності посадових осіб товариства;

и) затвердження правил процедури та інших внутріш-

ніх документів товариства, визначення його організацій-

ної структури;

і) визначення умов оплати праці посадових осіб АТ, його

дочірніх підприємств, філій та представництв;

ї) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що

перевищує зазначену в статуті товариства;

й) прийняття рішення про припинення діяльності то-

вариства, призначення ліквідаційної комісії, затверджен-

ня ліквідаційного балансу [19].

У цілому компетенція загальних зборів ТОВ відрізняєть-

ся від компетенції аналогічних зборів акціонерів можли-

вістю вирішення деяких питань, що відображають специ-

-180-

фіку цього виду товариства (встановлення розміру, форми

й порядку внесення учасниками додаткових вкладів; вирі-

шення питання про придбання товариством частки учас-

ника; виключення учасника з товариства), а також відсут-

ністю питань, притаманних лише АТ (вибори членів спо-

стережної ради товариства та вирішення питання щодо

придбання АТ власних акцій). Щоправда, дещо різняться

вимоги законодавства щодо кворуму (правомочності прий-

нятих загальними зборами рішень). Якщо в АТ рішення

з найважливіших питань приймаються кваліфікованою

більшістю голосів, то в ТОВ рішення щодо частини таких

питань (зазначених вище в пунктах а, б, д) вимагається

одностайність у вищому органі (до цього переліку в зако-

нодавчому порядку доцільно було б додати встановлення

розміру, форми й порядку внесення учасниками додатко-

вих внесків, а також оцінку негрошових вкладів учасників);

з решти питань рішення приймаються простою більшістю

голосів. Відповідно до цього і дещо специфічні вимоги до

кворуму загальних зборів учасників ТОВ: такі збори вва-

жаються повноважними, якщо на них присутні учасники

(представники учасників), що володіють у сукупності більш

як 60% голосів, а з питань, що потребують одностайності,

- всі учасники. Брати участь у зборах із правом дорад-

чого голосу можуть члени виконавчого органу ТОВ, які не

є учасниками товариства.

Право учасників ТОВ на участь у управлінні його спра-

вами забезпечується не лише можливістю для кожного з

них брати участь в загальних зборах учасників, а й закрі-

пленням у законі права запропонувати своє питання та

вимагати розгляду цього питання на зборах учасників за

умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25

днів до початку зборів.

Рішення з питань, винесених на розгляд загальних зборів

учасників, приймаються шляхом голосування на цих збо-

рах або методом опитування, якщо це передбачено уста-

-181-

новчими документами чи затвердженими товариством пра-

вилами процедури. У разі застосування другого способу

прийняття рішень проект рішення або питання для голо-

сування надсилаються учасникам, які повинні у письмовій

формі сповістити щодо нього свою думку. Протягом 10 днів

з моменту одержання повідомлення від останнього учас-

ника голосування всі вони повинні бути проінформовані

головою про прийняте рішення. Рішення методом опиту-

вання вважається прийнятим при відсутності заперечень

хоча б одного з учасників.

Збори учасників ТОВ скликаються, як правило, часті-

ше, ніж в АТ: закон вимагає, щоб це відбувалося принаймні

двічі на рік, якщо інше не передбачено установчими до-

кументами.

Право скликання позачергових зборів учасників нале-

жить:

голові товариства (за наявності обставин, зазначених

в установчих документах, у разі неплатоспроможності то-

вариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього

потребують інтереси товариства в цілому, зокрема якщо

виникає загроза значного скорочення статутного фонду);

виконавчому органу, на будь-яку його вимогу;

учасникам товариства, що володіють у сукупності

більш як 20 (а для захисту інтересів меншості доцільно

знизити до 10% ) голосів (вони мають право вимагати скли-

кання позачергових зборів учасників у будь-який час і з

будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства;

якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав за-

значеної вимоги, вони вправі самі скликати збори учас-

ників).

Ревізійна комісія має право ставити питання про скли-

кання позачергових зборів учасників, якщо виникла загроза

суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання

посадовими особами товариства.

Право участі в загальних зборах підкріплюється фікса-

-182-

цією в законі вимог щодо порядку скликання таких зборів:

про це учасники ТОВ повідомляються передбаченим ста-

тутом способом із зазначенням часу й місця проведення

зборів і порядку денного; при цьому повідомлення має бути

зроблено принаймні за 30 днів до скликання загальних

зборів; не пізніш як за 7 днів до скликання загальних

зборів учасникам товариства повинна бути надана мож-

ливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку

денного зборів; з питань, не включених до порядку денно-

го, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учас-

ників, присутніх на зборах.

На відміну від АТ виконавчий орган ТОВ на вибір його

учасників може бути колегіальним (дирекція на чолі з

генеральним директором) або одноособовим (директор).

Членами виконавчого органу можуть як учасники ТОВ, так

і особи, які не є учасниками товариства, в т. ч. й наймав

на підставі трудового договору (контракту) працівники.

Для членів виконавчого органу встановлено обмеження

щодо одночасної участі в ревізійній комісії товариства, а

для генерального директора - ще й заборона (виконува-

ти обов'язки голови зборів учасників товариства.

До компетенції виконавчого органу належать: а) забез-

печення виконання рішень зборів учасників; б) вирішен-

ня всіх питань діяльності товариства за винятком тих,

що належать до виключної компетенції зборів учасників>

а також відносно делегованих загальними зборами деяких

повноважень останніх. Виконавчий орган при цьому не

має права приймати рішення, обов'язкові для учасників

товариства. Дозволяючи делегувати деякі повноваження

загальних зборів виконавчому органу товариства, закон не

фіксує заборони робити це щодо питань, рішення з яких

мають схвалюватися одностайно. Відповідне положення

повинно міститися в законодавчому акті, що гарантувати-

ме захист інтересів учасників ТОВ.

Виконавчий орган обирається загальними зборами учас-

-183-

ників товариства і підзвітний цим зборам. Дирекція (ди-

ректор) діє від імені товариства в межах, установлених

Законом України "Про господарські товариства" та уста-

новчими документами ТОВ. Генеральний чи одноособовий

директор має право без довіреності виконувати дії від імені

товариства. Якщо в товаристві створено колегіальний ви-

конавчий орган, то цим правом можуть бути наділені та-

кож інші члени дирекції.

Можливість формування виконавчого органу ТОВ час-

тково або повністю з найманих працівників зумовлює не-

обхідність здійснення за ним контролю з боку учасників

товариства. Ця функція покладається на ревізійну комі-

сію, що утворюється зборами учасників товариства з їх

числа (але за винятком тих, що входять до складу вико-

навчого органу) в кількості, передбаченій установчими до-

кументами, але не менш як із трьох осіб. Установлення

законом мінімальної кількості членів ревізійної комісії

ТОВ має важливі для такого товариства наслідки, а саме:

мінімальна кількість його учасників за умови, що вони не

входять до складу виконавчого органу, має становити та-

кож три особи. У випадку, коли учасники виконують обов'-

язки членів виконавчого органу, то загальна кількість учас-

ників має становити відповідно три (необхідна кількість

для складу ревізійної комісії) плюс кількість учасників, що

входять до складу дирекції.

Фактично зазначене положення обмежує можливість

створення ТОВ двома особами, не кажучи вже про право

створювати таке товариство однією особою, що є загальною

тенденцією в країнах Європейського економічного співто-

вариства та постсоціалістичних країнах (країнах перехідної

економіки). Звідси випливає доцільність зняття кількісних

вимог щодо складу ревізійної комісії ТОВ із наданням

права учасникам останнього самим вирішувати це питан-

ня за умов обов'язковості контрольного органу (одноосо-

бового або колегіального).

-184-

Відповідно до вимог закону перевірка діяльності дирекції

(директора) товариства проводиться ревізійною комісією

за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу

учасників товариства. Здійснюючи свої повноваження,

ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб това-

риства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерсь-

ких чи інших документів та особистих пояснень. Резуль-

тати проведених перевірок ревізійна комісія доповідає ви-

щому органу товариства - зборам учасників.

До функцій ревізійної комісії належить також складан-

ня висновку щодо річних звітів та балансів, без якого збо-

ри учасників товариства не мають права затверджувати

баланс товариства.

З метою виконання своїх контрольних функцій ревізійна

комісія наділена правом ставити питання про скликання

позачергових зборів учасників, якщо виникла загроза сут-

тєвим інтересам товариства або виявлено зловживання

посадовими особами товариства.

Вплив учасників на перебіг справ ТОВ щодо вирішення

більшості питань функціонування товариства залежить від

розміру часток, якими вони володіють [20]. Вітчизняне

законодавство не встановлює вимоги щодо рівності часток

учасників. Розмір часток передбачається установчими до-

кументами товариства і може бути як рівним, так і різним.

В останньому випадку може мати місце ситуація, коли один

чи декілька учасників володітимуть незначними за роз-

міром частками, які не дозволятимуть їм впливати на

рішення зборів учасників. Відтак постає проблема захисту

прав меншості, яка в ТОВ розв'язується через закріплення

в законодавстві вимог щодо:

одностайності прийняття рішень із найсуттевіших

питань, що можуть зачіпати інтереси учасників (виключен-

ня з товариства, визначення предмета й напрямків ді-

яльності, внесення змін до статуту товариства, затвердження

звітів тощо);

-185-

надання кожному з учасників права вносити свої

пропозиції до порядку денного зборів учасників ТОВ;

права учасників, які в сукупності володіють не менш

як 20% статутного капіталу товариства (для порівняння:

за законодавством Німеччини таким правом наділяють-

ся учасники, які в сукупності володіють принаймні 10%

капіталу товариства [21], що свідчить про більший демо-

кратизм німецького законодавства, оскільки воно послідов-

ніше захищає права меншості вимагати скликання зборів

учасників, а якщо цю вимогу не було виконано - самим

скликати такі збори).

Перелічені заходи не можна визнати достатніми для

захисту прав меншості в ТОВ. Їх слід доповнити положен-

нями щодо: вимоги прийняття статуту ТОВ одностайним

рішенням усіх засновників; необхідності одностайності в

затвердженні негрошових вкладів учасників (про необхід-

ність цього зазначав іще В Розенберг [22]); зниження до

1/10 норми представництва у статутному капіталі для

учасників, які користувалися б правом меншості (зокрема

щодо скликання зборів учасників).

Права учасників ТОВ можна поділити на майнові й такі,

що забезпечують їхню участь в управлінні справами това-

риства. До майнових належать: право на отримання час-

тини прибутку товариства, відповідно до розміру частки

учасника; право на участь у розподілі майна товариства

під час його ліквідації та право на інші дистрибуції, пе-

редбачені установчими документами товариства (право

пільгового придбання продукції товариства тощо). Поря-

док розподілу прибутку визначається установчими доку-

ментами товариства, але закон має фіксувати можливість

здійснення цього лише в разі, якщо наявні кошти (майно)

товариства перевищують розмір його статутного фонду.

До категорії прав на участь в управлінні справами то-

вариства належать: право участі в зборах учасників това-

риства; право вносити свої пропозиції щодо порядку ден-

-186-

ного цих зборів; право меншості вимагати скликання по-

зачергових зборів, а в разі невиконання виконавчим орга-

ном цієї вимоги - самим скликати такі збори; право на

інформацію (тобто право на ознайомлення з протоколами

зборів учасників, та іншими документами товариства -

річними звітами та балансами, результатами перевірки

діяльності виконавчого органу тощо).

До обов'язків учасників ТОВ належать:

внесення повного розміру вкладу, якщо установчими

документами передбачається поетапна сплата вкладів (не

менш як 30% на момент проведення установчих зборів, а

решту - протягом року або меншого періоду, передбаче-

ного установчими документами); від цього обов'язку не

може бути увільнений жоден з учасників, хоча законода-

вець не фіксує цього положення в Законі України "Про

господарські товариства";

внесення додаткових внесків, якщо це передбачено уста-

новчими документами товариства або схвалено загальними

зборами учасників;

брати участь в зборах учасників, на яких вирішуються

питання, рішення з яких вимагають одностайності;

не розголошувати комерційної таємниці та конфіден-

ційної інформації товариства;

своїми діями не завдавати шкоди товариству.

Отже, учасники ТОВ мають не лише майнові права та

обов'язки, а й права та обов'язки особистого характеру, що

зумовлено наявністю в ТОВ окремих рис повного товари-

ства.

Наявність у ТОВ рис акціонерного і повного товариств

зумовлює необхідність порівняння цих товариств, насампе-

ред їхніх характерних рис.

Оскільки ТОВ, як уже згадувалося, нерідко називають

АТ в мініатюрі або різновидом АТ, то доцільно почати саме

з цього виду господарських товариств, а саме з ЗАТ. У де-

яких країнах ТОВ і ЗАТ навіть ототожнюються. Так було,

-187-

зокрема, в Російській Федерації за Законом РФ "Про під-

приємства та підприємницьку діяльність" від 25 грудня

1990 р. [23]. Проте з прийняттям 1994 р. Загальної час-

тини Цивільного кодексу РФ, а згодом, 24 листопада 1995 р.,

Закону РФ "Про акціонерні товариства" ці положення було

скасовано. Тепер ці форми господарських товариств роз-

глядаються як окремі, самостійні [24].

ЗАТ і ТОВ мають багато спільних рис [25]. Це зумовле-

но належністю їх до об'єднань капіталів, а також створен-

ням ТОВ на базі використання прийнятних для малого

бізнесу рис АТ. До таких рис належать:

вже згадувана належність ЗАТ і ТОВ до об'єднань

капіталів, для участі в яких досить зробити лише майно-

вий внесок - сплатити частки або акції (з деякими засте-

реженнями щодо ТОВ, про які мова йтиме далі);

наявність в обох згаданих товариствах основного ка-

піталу, що іменується статутним, мінімальний розмір якого

визначається законом; він поділяється на частки (в ЗАТ

- акції), розмір яких визначається установчими доку-

ментами;

можливість створення згідно зі ст. 1 Закону України

"Про господарські товариства" кількома засновниками

(щонайменше двома, оскільки, говорячи у множині про осіб,

які можуть бути учасниками господарського товариства,

цей Закон не зазначає їхньої мінімальної кількості); при

цьому засновниками (учасниками) можуть бути фізичні

та/або юридичні особи, що мають відповідний обсяг право- та

дієздатності;

обов'язкова наявність у ЗАТ і ТОВ поряд із статут-

ним фондом резервного (страхового) фонду, розмір якого

повинен становити принаймні 25% статутного фонду і

відрахування до якого мають здійснюватись у розмірі не

менш як 5% чистого прибутку товариства (ст. 14 Закону

"Про господарські товариства", а далі - Закону);

статус юридичної особи, що його за українським за-

-188-

конодавством господарські товариства набувають од мо-

менту державної реєстрації;

відокремленість майна товариств, що належить їм на

праві власності, від майна його засновників та учасників

(акціонерів), а це, своєю чергою, зумовлює відокремленість

відповідальності товариства та його учасників (акціонерів)

за зобов'язаннями товариства і неможливість зарахуван-

ня боргу товариства третій особі боргом останньої учас-

нику (акціонеру) цього товариства і навпаки;

щодо принципу відповідальності за своїми зобов'язан-

нями, то у ЗАТ і ТОВ вона обмежується лише наявним у

них на праві власності майном, а учасники (акціонери) за

борги товариства не відповідають, а лише ризикують втра-

тити можливість повернення своїх вкладів (вартості своїх

акцій) у разі відсутності (недостатності) у товариства ко-

штів (майна) для задоволення вимог кредиторів;

для обох товариств, що розглядаються, характерним е

обмежений рух їхніх учасників: у ТОВ можливе відступ-

лення частки, як правило, іншому учаснику товариства,

якщо установчими документами не обумовлено інше; тоді

як у ЗАТ акції розподіляються лише серед його заснов-

ників, можливість відчуження акцій обмежується лише

забороною розповсюджувати їх шляхом підписки, прода-

вати чи купувати на біржі;

ЗАТ і ТОВ мають діяти на підставі двох установчих

документів - установчого договору і статуту, зміст яких

визначається Законом (статті 4, 37, 51);

обидва зазначені товариства мають подібні принципи

та органи управління: вищий орган - загальні збори

учасників (акціонерів); виконавчий орган - правління

(ЗАТ), дирекція або директор (ТОВ); контрольний орган -

ревізійна комісія;

не допускається увільнення акціонерів ЗАТ і учасників

ТОВ відновної сплати акцій (часток); строк для повної

сплати обмежується одним роком; механізм відповідаль-

-189-

ності та наслідки за несвоєчасну сплату акцій (часток)

(згідно зі ст. 33 і ч. 3 ст. 52 Закону) однакові;

акціонери ЗАТ і учасники ТОВ мають подібні правах

(ст. 10 Закону) та обов'язки (ст. 11 Закону);

припинення діяльності й розподіл коштів (майна) цих ;

товариств за їх ліквідації відбувається в загальному для

всіх господарських товариств порядку (статті 19-21 Закону); :

обидва види товариств мають право випускати об-

лігації, а також створювати дочірні підприємства, філії,

представництва;

притаманна ВАТ публічність діяльності не обов'язкова

для ЗАТ і ТОВ, якщо вони не е емітентами облігацій, що

пропонуються для відкритого продажу.

Подібність значної частини рис ЗАТ і ТОВ це виклю-

чає, однак, їхньої відмінності. Це зумовлено наявністю у

ТОВ окремих рис повного товариства, а отже, і простішою

процедурою заснування й функціонування цих товариств,

а саме:

якщо правове становище ТОВ визначається передусім

Законом України "Про господарські товариства", а також

Законами України "Про власність", "Про підприємницт-

во", "Про підприємства в Україні", то діяльність ЗАТ з ог-

ляду на наявність у них акцій регулюється ще й Законом

України "Про цінні папери і фондову біржу";

належність ТОВ до об'єднань капіталів певною мірою

умовна, оскільки в ньому поєднуються риси акціонерного

і повного товариств, а отже, присутні елементи останнього

(обов'язкова участь учасників в зборах, на яких вирішу-

ються питання, що потребують одностайності);

у ЗАТ номінальна вартість акцій як найдрібніших

часток статутного фонду має бути однаковою, у ТОВ же

розмір часток учасників визначається установчими доку-

ментами і може бути будь-яким;

ЗАТ і ТОВ різняться також мінімальним розміром

статутного фонду: в першому він має бути еквівалентним

-190-

1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки

мінімальної заробітної плати, діючої на момент заснуван-

ня товариства, у другому - 625 мінімальним заробітним

платам;

статутний капітал ЗАТ на момент скликання установ-

чих зборів має бути сплачений не менш як на 50, а в ТОВ

на момент його реєстрації - не менш як на 30% (ст. 31,

ч. 2 ст. 52 Закону);

частка акціонера в ЗАТ визначається кількістю акцій,

що йому належать, а частка учасника ТОВ - установчи-

ми документами (найчастіше у відсотках до розміру ста-

тутного фонду);

якщо майнова участь акціонера в АТ обмежується

повною оплатою акцій, то в ТОВ може бути передбачена

(установчими документами або рішенням зборів учасників)

сплата додаткових внесків;

на відміну від АТ грошова оцінка негрошових внесків

учасників має затверджуватися всіма учасниками ТОВ

(адже це має фіксуватися в установчому договорі й статуті

товариства), і тому тут менша небезпека завищення такої

оцінки;

деякі відмінності у змісті установчих документів:

статут ЗАТ, крім загальних для всіх господарських това-

риств відомостей, має містити також інформацію про акції:

їхню номінальну вартість, види, кількість; наслідки неви-

конання зобов'язань щодо викупу акцій (ст. 37 Закону),

а установчі документи ТОВ - відомості про розмір час-

ток кожного учасника, розмір, склад і порядок внесення

ними вкладів;

чимало особливостей ЗАТ пов'язано з наявністю у них

акцій, а саме: необхідність реєстрації випуску акцій; ве-

дення реєстру акціонерів; заборона емісії акцій для покрит-

тя боргів АТ (збільшення ж статутного фонду ТОВ з цією

метою не забороняється);

складніша процедура зміни статутного фонду, ніж у

-191-

ТОВ, особливо у бік зменшення, що обов'язково має супро-

воджуватися гарантуванням акціонерам покриття пов'я-

заних із цим збитків;

різноманітність форм збільшення (випуск нових ак-

цій, обмін облігацій на акції або збільшення номінальної

вартості акцій) і зменшення статутного фонду (зменшен-

ня номінальної вартості акцій або зменшення кількості

акцій через викуп акцій у їхніх власників з метою анулю-

вання акцій) (статті 38, 39 Закону);

можливість для ЗАТ випуску привілейованих акцій,

які гарантують фіксований розмір дивідендів, що дає змо-

гу залучити додаткові кошти інвесторів; у ТОВ гаранту-

вання комусь із учасників отримання твердого розміру

прибутку незалежно від результатів фінансово-господар-

ської діяльності товариства не допускаються;

вихід із ЗАТ можливий через відчуження акцій, що

належать акціонерові, а вихід із ТОВ - через відступлен-

ня частки;

учасник ТОВ будь-коли може вийти з товариства, і

останнє має сплатити йому його частку; акціонер ЗАТ може

зробити це, лише позбувшись акцій, що йому належали, при

цьому він не вправі вимагати від ЗАТ викупити його акції,

якщо такий порядок не передбачено установчими докумен-

тами товариства;

для ЗАТ характерна більша складність управління спра-

вами, що зумовлено такими чинниками: значнішою, ніж

у ТОВ, кількістю учасників/акціонерів; можливістю ство-

рення спостережної ради (ради товариства) як органу, що

контролює діяльність правління ЗАТ, а також виконує де-

які делеговані йому загальними зборами повноваження;

колегіальним характером виконавчого органу ЗАТ (у ТОВ

може бути обраний або колегіальний орган (дирекція), або

одноособовий директор; детальнішою регламентацією на

законодавчому рівні діяльності органів ЗАТ та вимог до

їхнього складу, ніж у ТОВ, хоч якість і грунтовність тако-

-192-

го регулювання за українським законодавством значно

поступається законодавству про торгові (господарські) това-

риства, в тому числі акціонерні, країн ринкової економіки

(Німеччини, США, Франції тощо) і деяких постсоціалістич-

них країн (Угорщини, Естонії, Російської Федерації та ін.).

Загалом слід зазначити, що ЗАТ є складнішою органі-

заційно-правовою формою здійснення підприємницької

діяльності, ніж ТОВ, і тому прийнятнішою для ведення

значної за розмахом справи і з більшою кількістю учас-

ників, ніж у ТОВ. ЗАТ доцільно створювати в тому разі,

коли потрібно залучати інвестиції шляхом випуску при-

вілейованих акцій і водночас обмежувати коло акціонерів

з перспективою, однак, у майбутньому перетворення ЗАТ

на ВАТ. АТ також доцільно створювати в тих випадках,

коли започатковується страхова організація, засновники

(а згодом - учасники) якої бажають обмежити свій ризик

за можливі збитки межами сплачених часток, адже відпо-

відно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про страхування" ви-

користання організаційно-правової форми ТОВ для ведення

страхової діяльності не допускається.

Як уже зазначалося, ТОВ створювалися штучно для за-

доволення потреб малого бізнесу, що прагнув мати привілеї

АТ [обмеженість відповідальності за борги товариства лише

майном останнього та увільнення від неї учасників у разі

повної сплати ними свої часток (акцій), що дозволяє гово-

рити про обмеженість їхнього ризику за збитки товари-

ства] на відміну від персональних товариств (повного й ко-

мандитного) з їхньою додатковою необмеженою солідарною

відповідальністю учасників (повних учасників) за борги то-

вариства. Водночас від зазначених товариств зберігались

оперативність, простота управління справами і відносна

спрощеність процедури зміни основного капіталу.

В узагальненому вигляді спільні та відмінні риси пов-

ного товариства (правове становище якого розглядати-

меться пізніше) і ТОВ можна визначити так.

-193-

Спільні риси:

господарські товариства;

договірні засади створення;

статус юридичної особи;

обов'язкова наявність установчого договору;

наявність власного майна (внесеного учасниками як

вклад, виготовленої продукції, доходів від господарської

діяльності, набутого на інших законних підставах майна);

обов'язковість не лише майнової, а й персональної

участі в товаристві;

обмежений рух учасників.

Відмінні риси:

рівень законодавчого регулювання: більш значне в

ТОВ на відміну від повного товариства, внутрішня органі-

зація якого регулюється установчим договором;

обов'язкова наявність у TІB, крім установчого дого-

вору, статуту;

вимоги до майна товариства: для ТОВ закон встанов-

лює обов'язковість статутного фонду та його мінімальний

розмір, а щодо повного товариства це питання вирішуєть-

ся на локальному рівні (в установчому договорі);

наявність і розмір субсидіарної майнової відповідаль-

ності учасників за зобов'язаннями товариства: учасник

ТОВ. який повністю сплатив свою частку, такої відповідаль-

ності не несе, а на учасника повного товариства покладаєть-

ся додаткова повна майнова відповідальність (при цьому

учасники повного товариства відповідають перед кредито-

рами останнього як солідарні боржники);

порядок управління (в ТОВ управління здійснюють

органи - збори учасників, дирекція чи директор, діяльність

останніх контролюється ревізійною комісією, а в повному

товаристві - безпосередньо самі учасники);

обсяг персональної участі: в ТОВ обмежується необ-

хідністю брати участь у зборах учасників, на яких вирішу-

ються питання, що потребують одностайності; у повному

-194-

товаристві - це обов'язкова участь в управлінні справа-

ми, яку, однак, можна делегувати іншим учасникам (учас-

никові);

установлення для учасників повного товариства не

притаманних ТОВ обмежень: щодо виходу з повного това-

риства (обов'язковість попередження про це інших учас-

ників принаймні за три місяці, а щодо товариства, створе-

ного на певний строк, - за шість місяців за умови наяв-

ності для цього поважних причин); щодо заборони конку-

рувати з повним товариством.

* * *

Підсумовуючи характеристику ТОВ, можна визначити

такі його основні риси:

господарська організація корпоративного типу;

різновид господарського товариства з усіма притаман-

ними останньому ознаками, включно з наявністю: статусу

юридичної особи і власного майна (що належить на праві

власності);

обов'язковість двох фондів (статутного і резервного),

вимоги до мінімального розміру, співвідношення й поряд-

ку формування яких установлюються законом;

поділ статутного фонду на частки, розмір яких визна-

чається установчими документами і може бути будь-яким

(рівним або різним);

відповідальність товариства за власними зобов'язан-

нями усім майном, що належить йому на праві власності;

відсутність в учасників товариства субсидіарної відпо-

відальності за борги товариства, якщо вони повністю спла-

тили свої частки;

наявність органів товариства, з допомогою яких здій-

снюється управління справами товариства: вищий орган

- збори учасників, виконавчий орган - одноособовий ди-

-195-

ректор або дирекція (може формуватися не лише з учас-

ників, а й з найманих працівників), контрольний - реві-

зійна комісія (формується виключно з учасників товари-

ства);

обов'язковість для учасників майнової участі в това-

ристві (вносити основний і додаткові, якщо вони передба-

чені установчими документами або рішенням зборів учас-

ників, внески);

обмеження обов'язкової персональної участі лише

випадками прийняття зборами учасників рішень із питань,

щодо яких закон вимагає одностайності;

обмежений рух учасників;

припинення участі в товаристві відбувається внаслі-

док: а) смерті учасника - фізичної особи або реорганізації

чи ліквідації учасника - юридичної особи; б) відступлен-

ня частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі;

в) виключення учасника з товариства; г) добровільного

виходу учасника з товариства з викупом його частки са-

мим товариством; д) виділення частки учасника на вимо-

гу кредиторів останнього, якщо для покриття його боргів

не вистачає його (учасника) власного майна.

-196-