ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток сучасного суспільства не можливий без належного функціонування та випереджального розвитку капітального будівництва, адже воно створює матеріальну основу як для сталого функціонування господарського комплексу країни, так і для підвищення рівня та якості життя населення.

На рівні кодифікованого акту господарського законодавства будівельна економічна політика визнана складовою структурно-галузевої політики, щодо якої держава здійснює відносно самостійний комплекс заходів стимулюючого впливу. Проте, не зважаючи на високу фактичну значущість капітального будівництва та констатації цього у господарському законодавстві, можемо спостерігати відсутність чіткої стратегічної державної економічної політики, спрямованої на забезпечення випереджального інноваційно-індустріального розвитку будівельного комплексу.

Для випереджального розвитку капітального будівництва необхідним є проведення державою відповідної економічної будівельної політики, спрямованої на початковому етапі на відновлення потенціалу будівельної галузі, а згодом на його розвиток як сучасної інноваційно-індустріальної господарської системи, здатної органічно інтегруватись у європейську та світову економіку. В господарсько-правовій доктрині накопичено значний юридично-технічний інструментарій, що здатен виконувати завдання забезпечення оптимізації капітального будівництва, проте не всі правові інструменти є доцільними для використання у кризових умовах, що обумовлює необхідність пошуку найбільш ефективних на сучасному етапі господарсько-правових засобів оптимізаційного впливу.

Дослідження господарсько-правової оптимізації капітального будівництва обумовлено не тільки практичними потребами, але і необхідністю розвитку теорії господарсько-правових засобів, розуміння їх місця у правовому забезпеченні проведення державної політики, їх системного застосування.

Проблеми правового регулювання будівельних відносин у сучасній Україні досліджували із цивілістичних позицій В.М. Коссак (1991), Н.С. Кузнєцова (1993), С. В. Сеник (2006), І. І. Банасевич (2007), А.Б. Гриняк (2013), М.С. Біленко (2013) та деякі інші. У господарсько-правовій літературі окремі питання будівельної сфери порушували В.В. Луць, О. П. Віхров, Г. М. Гриценко,

О. О. Квасніцька, Н. В. Трофуненко та ін. Проте комплексно проблеми розвитку капітального будівництва не розглядалися. Нерозв’язаними залишаються питання про напрями впровадження державно-правових заходів з інтеграції вітчизняної будівельної галузі в економіку ЄС. Ці обставини й детермінують актуальність теми, обраної для дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія», відповідно до науково-дослідної теми кафедри господарського права і процесу «Організаційно-правовий механізм реалізації експортного потенціалу України на інноваційних засадах» (ДРН 011511002496) та науково-дослідної програми Національного університету «Одеська юридична академія» «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» на 2011-2015 рр. (державний реєстраційний номер 01Ш0006Н).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка концептуальних, методологічних та прикладних засад системного господарсько-правового забезпечення сталого розвитку капітального будівництва у сучасних економічних і політичних умовах.

Для досягнення цієї мети необхідне розв’язання таких задач:

обґрунтувати необхідність проведення систематичної державної економічної будівельної політики стимулюючого розвитку капітального будівництва та розкрити її зміст;

визначити поняття, завдання, критерії, правові інструменти господарсько- правової оптимізації капітального будівництва;

розглянути історичний розвиток державного регулювання капітального будівництва та містобудування на теренах України;

розкрити економіко-правові особливості капітального будівництва, які слід враховувати при здійсненні державою заходів стимулюючого господарсько- правового впливу у рамках реалізації економічної будівельної політики;

з’ясувати сутність містобудування та місця в ньому капітального будівництва для проведення господарсько-правової оптимізації та на цій основі визначити містобудівне право як підгалузь господарського права;

охарактеризувати напрями підвищення ефективності господарського використання земельних ресурсів у містобудуванні;

визначити найбільш доцільні напрями використання зарубіжного досвіду у правовому регулюванні капітального будівництва;

виробити підходи до господарсько-правового забезпечення програмності розвитку капітального будівництва;

визначити напрями підвищення інвестиційної привабливості капітального будівництва та державного стимулювання залучення інвестицій у будівельну галузь;

окреслити напрями господарсько-правового забезпечення досягнення економічної інтеграції вітчизняної будівельної галузі з ЄС;

визначити напрями застосування господарсько-правових засобів для зниження трансакційних витрат будівельних підприємств.

Об’єктом дослідження є механізм господарсько-правового регулювання у галузі будівництва.

Предметом дослідження є господарсько-правові засоби оптимізації капітального будівництва на сучасному етапі розвитку Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження утворюють загальнонаукові та окремі спеціальні методи наукового пізнання. Застосування діалектичного методу дозволило дослідити економіко-правову сутність капітального будівництва та виділити його основні ознаки (п.2.2). Структурно- системний метод використовувався при дослідженні системи відносин, які виникають у процесі функціонування системи містобудування та співвідношення з системою капітального будівництва для розроблення методологічних засад їх системного господарського-правового регулювання (п.2.3). Порівняльно- правовий метод було використано для дослідження іноземного досвіду регулювання відносин капітального будівництва, адаптації актів технічного регулювання (п.п.3.1, 4.3). Статистичний метод використовувався для визначення стану будівельної галузі на сучасному етапі (п.1.1). Метод індукції уможливив визначення поняття державної будівельної політики, економіко-правових цілей оптимізації капітального будівництва (п.п.1.1,1.2). Гіпотетико-дедуктивний метод був застосований при формуванні висновків та пропозицій щодо господарсько - правового забезпечення формування й реалізації сталого розвитку території країни (п.2.4). Методи аналізу та синтезу правових явищ дав змогу визначити найбільш доцільні господарсько-правові засоби оптимізації капітального будівництва та складові Державної програми розвитку капітального будівництва (п.п.1.3,3.2,3.3,3.4). Історичний метод дозволив дослідити розвиток правового забезпечення капітального будівництва та містобудування (п.2.1). Нормативно- догматичий метод використовувався для аналізу основних норм чинного законодавства про капітальне будівництво, а формально-логічний - дав змогу виявити в ньому недоліки та прогалини у правовому регулюванні (п.4.1,4.2).

Теоретичну основу дослідження склали наукові праці, у тому спеціально присвячені проблемам будівельного законодавства, вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів, серед яких: С. С. Алексєєв, М. Г. Александров, Ю. Є. Атаманова,

О. А. Беляневич, А. Г. Бобкова, Т. В. Боднар, М. І. Брагінський, Л.І. Брауде,

О. В. Дзера, Д. В. Задихайло, Г. Л. Знаменський, А.Д. Корецький, В.В. Лаптев, В. К. Мамутов, В. С. Мартем’янов, В. С. Мілаш, Б.І. Мінц, О. П. Подцерковний,

A. Я. Пилипенко, В. В. Рєзнікова, А.П. Ткач, В. А. Устименко, О. В. Шаповалова,

B. С. Щербина, О. Х. Юлдашев та ін., та економістів: R. Ackoff, ЇМ. Rhynes, H. Minsky, Т. Palley, К. Arrow, вчених у галузі містобудування та архітектури:

А.Б. Бєломесяцев, А.В. Іконніков, С.Д. Мітягін, Т.О. Ніщик, Ю.В. Феофілов тощо.

Емпіричну базу дослідження склали нормативно-правові акти України, ЄС, інших країн, матеріали судової практики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняній науці господарського права комплексним концептуальним дослідженням господарсько-правових засобів оптимізації капітального будівництва для стимулювання сталого розвитку будівельної галузі в Україні у сучасних умовах. Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких найважливіших науково-теоретичних положеннях: уперше:

запропоновано поняття господарсько-правової оптимізації капітального будівництва як комплексу заходів стимулюючого господарсько-правового впливу на сферу капітального будівництва, що запроваджується державою у рамках економічної будівельної політики на принципах програмності, економічності та системності з метою забезпечення динамічного розвитку галузі як інноваційно- індустріальної господарської системи, здатної задовольняти сучасні потреби людей, сприяти залученню інвестицій та розбудові промисловості, підвищувати рівень економічної безпеки країни та інтегрувати її економіку в загальноєвропейські економічні процеси на основі вимог сталого розвитку;

визначено ціннісні елементи господарсько-правової методології для розробки комплексних заходів оптимізації капітального будівництва на сучасному етапі розвитку України, а саме: врахування у правовому регулюванні постійного та швидкого обігу коштів між трьома основними внутрішніми ринками: виробництва, фінансів, послуг; визначення корелюючого впливу заходів державної економічної політики не тільки на суміжні, а й - опосередковано - на інші галузі економіки й соціальну сферу, що є основою запровадження системних засобів економічного зростання для господарського комплексу країни загалом і водночас - розв’язання багатьох соціальних проблем (доступність житла, подолання безробіття, підвищення якості життя, ресурсозбереження та сталий розвиток);

обґрунтовано необхідність застосування низки критеріїв ефективності оптимізації капбудівництва, що передбачає: на першому етапі: а) зниження рівня трансакційних та логістичних витрат підприємств галузі, б) підвищення норми прибутковості від будівельної діяльності, в) зростання рівня інвестицій у капітальному будівництві, г) зниження строків окупності будівельних проектів; на стратегічному напрямі оптимізації: а) сталість розвитку будівельної галузі, б) високий рівень інновацій, в) фінансова самодостатність капітального будівництва, г) високий ступень інтегрованості в економіку ЄС, США, країн перспективних ринків та фінансових донорів, ґ) належний рівень конкурентоспроможності підприємств будівельної галузі, д) стимулюючий вплив на інші галузі господарського комплексу країни, е) забезпечення сталого територіального розвитку не тільки у межах країни, а й у європейському просторі;

окреслено напрями імплементації положень Угоди про асоціацію України з ЄС у господарське законодавство щодо капітального будівництва, зокрема: а) щодо державних закупівель у сфері підрядних робіт, б) забезпечення сталого розвитку капітального будівництва, в) розвитку антимонопольного законодавства щодо контролю за концентраціями у будівельній галузі, г) запровадження транспарентності (електронне урядування, спрощення ліцензійних, дозвільних, погоджувальних процедур у капітальному будівництві, прийняття рішень щодо використання земельних ділянок за широкої участі громадськості), ґ) дотримання європейських вимог щодо енергоефективності будівель та споруд, їх доступності для осіб з обмеженими можливостями, д) гармонізація будівельних нормативно - технічних актів з Єврокодами;

запропоновано поняття випереджальної забудови як найбільш перспективного способу оптимізації капітального будівництва, що полягає в освоєнні або переосвоєнні територій країни або населеного пункту шляхом попередньої підготовки органами держави або місцевого самоврядування проектно-дозвільної документації, створення на земельній ділянці всього комплексу лінійної інфраструктури та наступного конкурсного надання на правових підставах права проведення забудови цієї земельної ділянки приватними об’єктами;

обґрунтовано напрями державної підтримки залучення фінансових грантів установ ЄС, країн ЄС, неурядових європейських організацій, Агентства США з міжнародного розвитку, а також приватних європейських інвесторів на запровадження ресурсозбереження, захисту довкілля, проведення реконструктивної будівельної діяльності, зокрема, зобов’язання державних органів надавати необхідну правову, інформаційну, консультаційну та організаційну підтримку будівельним організаціям для отримання відповідних грантів;

обґрунтовано порядок застосування принципу системності у змісті господарсько-правових засобів оптимізації капітального будівництва шляхом унормування ієрархії відповідних державних програм, основною яких має стати Державна програма розвитку капітального будівництва в Україні, що визначатиме стратегічні напрями розвитку, з конкретизацією оптимізаційних заходів у прийнятих на її основі програмних документах, що забезпечить взаємну узгодженість між програмами та дозволить на цій основі окреслити найбільш доцільні для досягнення мети оптимізації інші господарсько-правові засоби;

виділено принципи проведення реконструктивної містобудівної діяльності на підставі аналізу практики країн ЄС для створення правової основи гармонізації різнорідних інтересів мешканців, забудовників, будівельних підприємств, органів місцевого самоврядування, держави;

удосконалено:

завдання господарсько-правової оптимізації капітального будівництва: на сучасному етапі - виведення будівельної галузі з кризового стану шляхом підвищення рівня її прибутковості та залучення інвестицій у будівельну галузь, а у стратегічній перспективі - забезпечення її переходу до стану випереджального сталого інноваційного розвитку та здатності виконувати будівельні роботи, що

відповідають стандартам ЄС з безпечності, надійності, комфортності,

ресурсозбереження, екологічності;

наукове розуміння категорії «оптимізація капітального будівництва» на основі зіставлення понять «розвиток», «оптимізація», «вдосконалення», «гармонізація»; визначено, що дві останні є засобами, необхідними для проведення оптимізації, яка, своєю чергою, виступає інструментом забезпечення перманентного прогресивного розвитку будівельної галузі;

розуміння природи господарсько-правових засобів, які можуть

використовуватися для досягнення не тільки правової мети, а й для розв’язання соціально-економічних завдань при оптимізації капітального будівництва;

поняття економічної будівельної політики як форми реалізації державою суверенної економічної влади у будівельній сфері;

підходи до обґрунтування теоретичної та практичної цінності категорії «капітальне будівництво», що потребує визначення у ГК України, враховуючи необхідність виокремлення спеціальних заходів державної економічної політики, притаманні тільки капітальному будівництву, для сталого розвитку галузі;

обґрунтування важливості широкого залучення громадськості до розробки довгострокових взаємоузгоджених планів територіального розвитку України як частини територіального простору Європи, що має створювати підґрунтя для запровадження державних програм розвитку капітального будівництва з урахуванням положень загальноєвропейського законодавства; для чого пропонується створити електронну базу доступу до планів просторового розвитку всіх рівнів;

класифікацію форм капітального будівництва для вірного сприйняття об’єкта оптимізації, зокрема, виділення нового будівництва, розширення, капітального ремонту, реконструкції і технічного переоснащення діючих підприємств, будинків і споруд, лінійних об’єктів, об’єктів виробничої та соціальної інфраструктури, нової забудови окремих територій, адміністративно - територіальних одиниць, їх частин, мікрорайонів та реконструктивної діяльності вже існуючої забудови;

підходи до природи містобудівного права як підгалузі господарського права, що регулює цілісну групу господарських відносин з розвитку територій, має сукупність системоутворюючих чинників та є ширшою за предмет регулювання капітального будівництва;

підходи до застосування договорів аутсорсингу та аутстафінгу для зниження трансакційних витрат будівельних підприємств на основі оптимізації їх організаційної структури та чисельності персоналу; визначено напрями удосконалення правових норм щодо цих договорів;

обґрунтування значення адаптації національних актів технічного регулювання до аналогічних актів ЄС, що, з одного боку, дозволить швидше залучати інвестиції міжнародного приватного капіталу у будівельну галузь, а, з іншого, у перспективі дозволить вітчизняним будівельним компаніям інтегруватись у загальноєвропейський ринок;

підходи до забезпечення прозорості залучення бюджетних коштів для проведення капітального будівництва, зокрема запропоновано запровадити винятково конкурсний порядок розповсюдження відомостей через мережу Інтернет з наступним публічним розкриттям його результатів та необхідністю подання на конкурс, серед інших документів, висновку аудитора про відповідність запропонованої вартості будівельних робіт рівню звичайних цін і притягненню до штрафної відповідальності у разі її недотримання переможцем конкурсу;

положення про впровадження у капітальному будівництві конкурентних засад шляхом обмеження для природних монополій принципу свободи договору при приєднанні до мереж новозбудованих об’єктів через запровадження типових договорів, заходів відповідальності за порушення прав споживачів; набули подальшого розвитку:

розуміння природи містобудування (містобудівної діяльності) як діяльності учасників господарських відносин із забезпечення сталого розвитку територій, в тому числі поселень, шляхом створення містобудівних об’єктів та проведення їх реновації в установленому законом порядку на основі поєднання приватних, суспільних та публічних інтересів;

напрями гармонізації положень про підрядні відносини між ЦК України та ГК України, а також удосконалення норм ГК України про капітальне будівництво, зокрема правового вдосконалення організаційно-господарських відносин для зниження трансакційних витрат будівельних підприємств;

обґрунтування напрямів розвитку правових положень щодо земельних відносин у сфері містобудування, що передбачає застосування таких господарсько-правових засобів оптимізації: планування розвитку територій, електронного обігу документації, електронного урядування, що дозволить наблизитись до вимог європейських стандартів у цій сфері;

розуміння природи капітального будівництва як провідного виду господарської діяльності, спрямованого не тільки на створення та реновацію основного капіталу у вигляді нерухомих об’єктів, а й на забезпечення сталого розвитку територій країни, в тому числі населених пунктів, розв’язання інших загальнозначимих соціально-економічних завдань шляхом проведення капітальних будівельних робіт, що дозволить виокремити цей вид будівельної діяльності з-поміж інших як предмета першочергових системних господарсько- правових засобів;

сприйняття реконструкції житлового фонду як виду капітального будівництва, що проводиться на основі визначених принципів з метою поліпшення умов проживання людей, що дозволяє підвищувати ефективність такої господарської діяльності та створювати основу для досягнення балансу різноспрямованих інтересів;

розуміння правової сутності договору аутсорсингу як господарської угоди, відповідно до якої замовник, відмовляючись від використання своїх внутрішніх ресурсів для виконання функцій, бізнес-процесів, робіт, необхідних йому для здійснення своєї господарської діяльності, передає їх реалізацію на систематичній, оплатній основі зовнішньому виконавцеві (аутсорсеру), який здійснює підприємницьку діяльність у певній вузькопрофільній, спеціалізованій сфері;

розуміння правової природи договору аутстафінгу як господарської угоди, відповідно до якої виконавець надає в оперативне підпорядкування замовнику працівників, з якими перебуває у трудових відносинах, для подальшого використання замовником їх праці у своїй господарській діяльності нарівні з власними працівниками, а замовник зобов’язується прийняти зазначену послугу та оплатити її, організувавши запозичену працю із забезпеченням дотримання трудового законодавства;

пропозиції про доцільність використання досвіду інших держав, зокрема, ОАЕ, Туреччини, Єгипту, Франції, Чехії, Іспанії, Швеції щодо забезпечення прав покупців при купівлі об’єктів, що споруджуються; Німеччини, Польщі, Канади, Данії, Нідерландів, Естонії, Латвії, Литви - щодо правового забезпечення інвестицій у реконструкцію та нове будівництво; країн СНД - щодо довгострокових державних програм розвитку будівельної галузі тощо.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані у: нормотворчій діяльності - для вдосконалення законодавства, зокрема, норм ГК України, гармонізації вітчизняних нормативних актів з актами ЄС у сфері капітального будівництва, містобудівного законодавства; правозастосовний діяльності - у договірній, судовій практиці; науково-дослідній діяльності - при проведенні подальших наукових досліджень з проблем господарсько-правового забезпечення розвитку економіки України; освітній діяльності - при підготовці підручників, навчальних посібників, науково-практичних коментарів, при викладанні дисципліни «Господарське право».

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною працею, а сформульовані та викладені у ній теоретичні положення, висновки, наукові рекомендації та пропозиції були одержані автором особисто під час науково- дослідних робіт у результаті аналізу науково-інформаційних, правових джерел, матеріалів судової практики. У співавторстві написані одна монографія де особистим внеском дисертанта є розділ щодо договору будівельного підряду та одна стаття, де особисто дисертант визначив особливість інституту безпідставного збагачення у підрядних відносинах.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки роботи обговорювалися на конференціях та круглих столах, серед яких: ІІІ Міжнародна наукова конференція «Актуальні проблеми сучасного розвитку цивільного, міжнародного морського і транспортного права». (м. Київ, 11-12 квітня 2013 р.); Міжнародний цивілістичний форум «Цивільне законодавство: система, міжгалузеві зв’язки, шляхи вдосконалення» (м. Київ, 25-26 квітня 2013 р.); Міжнародна науково-практична конференція професорсько-викладацького складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 16-17 травня 2013 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних, аграрних та господарських правовідносин» (м. Хмельницький, 17-18 травня 2013 р.); Круглий стіл, присвячений 40-річчю утворення кафедри господарського права, на тему «Діалектика приватних і публічних інтересів у державному регулюванні господарської діяльності» (м. Київ, 8 листопада 2013 року); IV Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція «Правові проблеми взаємодії держави і бізнесу» (м. Луганськ, 18-22 листопада 2013 р.); Международная научно-практическая конференция «Государство и правовая история, современность. Перспективы развития» (Санкт-Петербург, 27 ноября 2013 г.); Міжнародна науково-практична конференція «Духовні засади сучасного правогенезу» (ІХ Прибузькі юридичні читання) (м. Миколаїв, 29-30 листопада 2013 р.); IV Міжнародна науково-практична Інтернет конференції «Гармонізація правових засад підприємництва» (м. Луганськ, 24-28 березня 2014 р.);

Всеукраїнська науково-практична конференція «Нові завдання та напрями розвитку юридичної науки у ХХІ столітті» (м. Одеса, 4 квітня 2014 р.);

Международная научно-практическая конференція «Правовые реформы в постосоветских странах: достижения и проблемы» (Кишинев, 28-29 марта 2014 г.); Міжнародна науково-практична конференція «Нові завдання та напрями розвитку юридичної науки у ХХІ столітті» (м. Одеса, 4 квітня 2014 р.);

Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання публічного та приватного права у контексті сучасних процесів реформування законодавства» (м. Херсон, 11-12 квітня 2014 р.); Науково-практичний круглий стіл «Правовий порядок у підприємницьких відносинах: засоби забезпечення» (м. Київ, 11 квітня 2014 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Особливості

нормотворчих процесів в умовах адаптації законодавства України до вимог Європейського Союзу» (м. Херсон, 6-7 червня 2014 року); Науково-практична конференція «10 років застосування Господарського кодексу України: сучасний стан та перспективи вдосконалення кодифікації» (м. Київ, 14 листопада 2014 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція, присвячена 50-ій річниці створення Донецького Національного університету та 30-ій річниці створення кафедри господарського права Донецького Національного університету (м. Вінниця, 14-15 травня 2015 р.).

Публікації. Результати дослідження опубліковано в одній особистій монографії, одній монографії, виданій у співавторстві, трьох навчальних посібниках з грифом МОН, 27 основних наукових працях у фахових виданнях, з них 5 наукових праць у зарубіжних фахових виданнях, а також у 1 7 додаткових друкованих працях, які є науковими статтями, матеріалами та тезами доповідей на науково-практичних конференціях, круглих столах.