Погашення податкового боргу

З метою забезпечення платником податків своїх зобов’язань, май­но платника податків, який має борг, передається у податкову заста­ву. Право податкової застави виникає з дня, що настає за останнім днем строку сплати податку, визначеного платником самостійно.

Контролюючий орган зобов’язаний зареєструвати податкову заставу у державному реєстрі.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформляєть­ся актом опису.

Керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, який має податковий борг, призначає йому податко­вого керуючого (посадова особа контролюючого органу).

Опис майна у податкову заставу оформляється рішенням керівника контролюючого органу. Якщо платник податків не допускає податково­го керуючого до опису майна або не подає необхідних документів для такого опису, податковий керуючий складає акт про відмову платника. Відповідно контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника, заборони відчуження май­на та допуск податкового керуючого до опису майна. Не пізніше робо­чого дня, що настає після складання акта опису майна або погашення податкового боргу, або складання акта про відсутність майна, подат­ковий керуючий повідомляє кредитно-фінансову установу та платника про поновлення видаткових операцій платника та скасування заборони на відчуження майна.

Платник зберігає за собою право на користування майном, яке пе­ребуває у заставі, але тільки за згодою податкового органу. При цьому платнику надано право відчужувати готову продукцію і товарні запаси без дозволу контролюючого органу, якщо вони реалізуються за цінами не нижче за звичайні, а кошти від такого відчуження направляються в рахунок погашення заборгованості зі сплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та по­даткового боргу.

Стягнення коштів та продаж майна платника проводиться не рані­ше ніж через 60 к.д. з дня вручення податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника у банках, а також готівкових коштів здійснюється тільки на підставі рішення суду.

Продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах або через торговельні організації. Майно боржника, що може бути згру­поване і стандартизоване, продається на біржових торгах або фондо­вих ринках.

Інше майно, об’єкти нерухомого і рухомого майна, цілісні майнові комплекси підлягають продажу виключно на цільових аукціонах.

Майно, що псується або є недостатнім для організації торгів, підля­гає продажу через торговельні організації на конкурсних засадах. Для продажу цілісного майнового комплексу державної (комунальної) влас­ності потрібна попередня згода державного органу приватизації.

За недостатності коштів для погашення боргу контролюючий орган може звернутися до суду щодо стягнення дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав, в рахунок податкового боргу.

На майно боржника може бути накладено адміністративний арешт: повний або умовний.

Адміністративний арешт накладається на майно у разі виникнення однієї з таких обставин:

- платник порушує правила відчуження майна, що перебуває у по­датковій заставі;

- платник не допускає контролюючий орган або відмовляється від проведення документальної перевірки;

- фізична особа, яка має борг, від’їжджає за кордон;

- відсутні дозвільні документи або державна реєстрація платника;

- боржник не допускає податкового керуючого до опису майна або до перевірки його збереження.

Повний арешт означає заборону платнику користуватися майном.

Умовний арешт - обмеження права платника податків на реаліза­цію його майна без попереднього отримання дозволу керівника конт­ролюючого органу.

Арешт на майно також може бути накладений у разі порушення мит­них правил, порядку продажу валютних цінностей, операцій з підакциз­ними товарами тощо.

Припинення адміністративного арешту майна відбувається у разі по­гашення боргу, скасування судом рішення контролюючого органу, ліквіда­ції платника податків, надання дозвільних документів, що були відсутні.

Забороняється будь-яка уступка грошового зобов’язання або подат­кового боргу платника податків третім особам.

У Податковому кодексі передбачено порядок визнання податкового боргу безнадійним.

До безнадійного боргу відносять:

- податковий борг платника, визнаного банкрутом, у разі відсутності майна для погашення боргу;

- податковий борг, стосовно якого минув строк давності (строк дав­ності - 1095 днів);

- податковий борг фізичної особи, яка визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі від­сутності майна, або понад 720 днів перебуває у розшуку;

- податковий борг, що виник внаслідок обставин непереборної сили;

- податковий борг платника податків, щодо якого внесено запис до Дер­жавного реєстру про його припинення на підставі рішення суду, а щодо бан­ків - рішення НБУ.

Безнадійний податковий борг, в тому числі пеня і штрафи, підлягає списанню.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення і відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти за обліковою ставкою НБУ на день при­йняття рішення, збільшеною на 120%.

Рішення про розстрочення та відстрочення приймається:

- по загальнодержавних податках та зборах - керівником державної податкової інспекції;

- по місцевих податках і зборах - керівником державної податкової інспекції та затверджується фінансовим органом місцевого органу ви­конавчої влади, до якого надходять податки і збори.

Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу щодо загальнодержавних податків і зборів на строк, що виходить за межі одного або більше бюджетних років, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою ДФС Украї­ни), про що повідомляється в Міністерство фінансів України.

Якщо сума, заявлена до розстрочення, відстрочення становить 1 млн грн та більше, рішення про розстрочення, відстрочення чи пере­несення строків сплати приймається керівником ДФС за погодженням з Міністерством фінансів України.

Рішення про відстрочення, розстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу чи перенесення строків сплати, які не були погашені в строк, приймається за обґрунтованим та вмотивованим рішенням Мі­ністром фінансів (його заступником).

Якщо сума розстрочення, відстрочення грошового зобов’язання чи податкового боргу становить 1 млн грн і більше, рішення приймається за умови:

- передачі у податкову заставу майна платника податків, балансова вартість якого дорівнює або перевищує заявлену суму у разі розстро­чення, відстрочення грошових зобов’язань;

- перебування у податковій заставі майна, балансова вартість якого дорівнює або перевищує заявлену суму у разі розстрочення, відстро­чення податкового боргу;

Розстрочення, відстрочення податкового боргу не звільняють майно платника податків з податкової застави.

ДФС України формує та веде Реєстр заяв про розстрочення, від­строчення грошових зобов’язань чи податкового боргу і щодня зміни опубліковує на своєму офіційному веб-сайті.

8.