ВСТУП
Відносини власності між людьми відомі із такої давньої давнини, що можна вважати їх появу одночасно з появою самої людини. Важко заперечувати те, що сама людина пізнає себе такою через власність, через ставлення до речей їй належних, тобто як до своєї власності.
Таке ставлення виникло з появою людини і сформувалось ще у стародавні часи. Проте воно відбувається з кожним з нас від нашого народження і поступово формується до рівня усвідомлення свого власного. Можливо, приклад здасться банальним, але спостереження за боротьбою моїх малолітніх онуків за іграшки чи речі, до яких вони звикли і з якими відчувають себе комфортно, підтверджує цей висновок. Діти з малолітства пізнають себе власниками речей, які вони вважають своїми. Можна припустити, що саме через ставлення до речей як до своїх вони виділяють себе від інших собі подібних і усвідомлюють себе в якості особистостей. У цьому зв'язку можна вважати, що почуття власності притаманне людській природі, яке виникає і формується разом зі становленням самої людини.Безумовно, ставлення до речей як до своїх і відособлення себе від інших через речі виникає й існує лише в оточенні собі подібних. Із цього випливають принаймні дві беззаперечні обставини: по-перше, власність є речовою категорією і, по-друге, власницькі відносини виникають й існують у людському оточенні, тобто є відносинами міжлюдськими. Відомо, що деякі дикі тварини теж оберігають «свою територію», а дикі птахи облаштовують і оберігають «своє житло». Проте навряд чи вони це роблять внаслідок усвідомлення «своєї власності». Їхня поведінка спирається на інстинктивні потреби самозахисту і самозбереження, але така поведінка навіть на інстинктивному рівні також є цікавою.
Наведені погляди і міркування щодо власності є коректними стосовно речей майнового походження, яким присвячено безліч фундаментальних праць і різноманітних наукових досліджень, у тому числі у вітчизняній науці.
Наше ж дослідження присвячено відносинам власності на природні об'єкти та їх ресурси, які не відрізняються таким багатством досліджень. Відомо, що природним багатствам у порівнянні з майновими об'єктами об'єктивно притаманні значні відмінності. Зокрема, вони полягають у наступному: природні об'єкти мають природне походження, тобто вони створені самою природою без трудової участі людини, соціальних зусиль та матеріальних витрат; кількісно й якісно природні об'єкти та їх ресурси обмежені в природному середовищі як у національно-територіальних межах, так і в планетарному масштабі; просторові межі, розміри чи об'єми природних об'єктів не відтворювані, важко відтворювані або взагалі не можуть бути поширені шляхом відтворення; основні природні об'єкти фізично нерухомі та не переміщувані у природному просторі; природні об'єкти та їх ресурси є основним національним багатством будь-якої країни і складають економічну основу виробничо-господарської та інших видів діяльності; у зв'язку з тим, що природні об'єкти не є продуктом людської праці або суспільної діяльності, вони не мають реальної вартості й у економічному сенсі не є товаром. Можна було б назвати багато інших відмінностей природних об'єктів, які, безсумнівно, впливають і на власницькі відносини щодо них.Головна мета й основне завдання монографічної роботи, що запропонована читачеві, полягали у відстеженні ступеня придатності наявних доктринальних вчень, концептуальних засад і наукових досліджень відносин майнової власності до відносин природноресурсової власності. Саме цим пояснюється постановка і розгляд проблемних питань щодо соціально- філософських аспектів відносин власності на природні об'єкти та їх ресурси, економічних відносин власності на природні багатства у статичному стані та динамічному процесі, методологічних засад визначення поняття власності як юридичної категорії, співвідношення економічних та юридичних відносин природноресурсової власності, основних ознак відносин власності на об'єкти природного походження тощо.
Із самої назви роботи зрозуміло, що вона присвячена дослідженню юридичних відносин природноресурсової власності та стану їх регулювання у сучасному українському законодавстві.
Не претендуючи на першість і оригінальність, все ж вважаємо досить цікавим огляд становлення і розвитку права природноресурсової власності на сучасних територіях Української держави, дослідження правового регулювання відносин власності на природні об'єкти та їх ресурси у виключній формі, постановку питання про право власності на об'єкти природного походження у розділеній формі, розгляд проблеми галузевої приналежності інституту права природноресурсової власності тощо. Зазначені проблеми не є абсолютно новими, проте вони були і залишаються найбільш дискусійними, хоча іноді, на жаль, має місце поверхневе ставлення до них, у зв'язку з чим автор не міг обійти їх стороною.Одночасно слід зазначити, що монографічне дослідження не позбавлене новизни у постановці проблемних питань, а також у авторських напрацюваннях щодо їх вирішення. Наукові пошуки та авторські висновки продиктовані набуттям новітніх ознак сучасними відносинами природноресурсової власності в результаті їх поступового і динамічного розвитку у період будівництва самостійної української державності на засадах загальновизнаних цінностей, якими є й відносини власності на природні багатства. До таких ознак відносяться особливості закріплення права власності на природні об'єкти в інтегрованому стані, правове регулювання природноресурсової власності на диференційовані об'єкти та ресурси природного походження, специфіка правооб'єктності природних комплексів, особливості встановлення та закріплення права власності на природно-соціальні об'єкти та їх ресурси тощо.
Наведена структурна будова запропонованої наукової праці дозволила акцентувати авторську увагу на найбільш актуальних правових проблемах саме природноресурсової власності, на правових засадах використання, охорони і відтворення природних об'єктів та їх ресурсів на власницьких засадах. Наскільки вдалося досягти поставленої мети і реалізувати визначені завдання можуть оцінювати лише читачі. Проте автор готовий сприйняти будь-які критичні зауваження та конструктивні пропозиції щодо теоретичних положень і практичних пропозицій, висловлених рекомендацій та запропонованих висновків, а також змістовної структури роботи, які будуть враховуватись у подальших дослідженнях обраної проблематики.
Автор щиро висловлює глибоку вдячність рецензентам рукопису дослідження, а саме: доктору юридичних наук, професору, завідувачу кафедри аграрного, земельного та екологічного права імені академіка В. З. Янчука Національного університету біоресурсів та природокористування України Володимиру Михайловичу Єрмоленку; доктору юридичних наук, професору, завідувачу сектора проблем аграрного та земельного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України Павлу Федотовичу Кулиничу; доктору юридичних наук, професору, члену-кореспонденту Національної академії правових наук України, завідувачу кафедри земельного та аграрного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Михайлу Васильовичу Шульзі. Ними висловлені суттєві зауваження та слушні поради, які були враховані при доопрацюванні рукопису і реально вплинули на структурування та підсумкові результати монографічної роботи. Автор має надію і на подальше творче співробітництво і співпрацю з високоповажними рецензентами.
Щира авторська подяка за доброзичливе ставлення та творчу підтримку висловлюється усім членам кафедри аграрного, земельного та екологічного права Національного університету «Одеська юридична академія», де протягом тривалого часу готувалася і неодноразово обговорювалася монографічна робота. Творча атмосфера на кафедрі та взаємодопомога її співробітників є запорукою подальших наукових досліджень актуальних проблем вітчизняного правознавства.
Еще по теме ВСТУП:
- § 1. Сущность, возникновение и развитие института обжалования судебных решений и определений, не вступивших в законную силу 1. Сущность института обжалования судебных постановлений, не вступивших в законную силу
- ВСТУП
- § 2. Умови вступу до шлюбу
- § 1.2. Внешние свойства приговора, вступившего в законную силу
- § 1.2. Внешние свойства приговора, вступившего в законную силу
- Вступ
- ВСТУП
- ВСТУП
- Вступ
- ВСТУП:
- Вступ.
- ВСТУП
- ВСТУП