Державна служба.

Реалізація державного управління неможлива без людей, установ, які будуть виконувати функції держави. Професійну діяльність осіб, які займають посади в органах державної влади та їх апараті, виконують завдання й функції держави та одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, називають державною службою.

Відповідно до законодавства, кожен громадянин України незалежно від його походження, соціального та майнового стану, расової та етнічної належності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання має право вступити на державігу службу. Прийом на державну службу відбуваегься, як правило, на конкурсних засадах. Особа, яка бажає стати державним службовцем, повинна мати відповідну професійну підготовку, досвід, прийняти присягу державного службовця. Державний службовець — це особа, яка на професійній основі займає посаду в державних органах та їх апараті, наділена відповідними службовими повноваженнями для практичного вико- нация завдань і функцій держави й одержує заробітну плату з державного бюджету. Важливо зазначити, що державними службовцями є не всі працівники державних органів, а лише ті, які безпосередньо мають певні повноваження щодо виконання функцій держави. Так, водій, прибиральниця, спеціаліст-комн’ютерник, навіть якщо вони працюють у найвищих державних установах, не мають статусу державного службовця.

Державний службовець зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов’язки, шанобливо ставитися до громадян, утримуватися від дій та вчинків, які можуть зашкодити інтересам служби, від використання свого становища у власних цілях. Державний службовець не має права проявляти бюрократизм, виявляти упередженість чи прихильність до будь-яких осіб, установ, організацій, використовувати своє службове становище в корисливих цілях.

Кожному державному службовцю присвоюється певний ранг, який залежить від органу, у якому він працює, га займаної ним посади.

т

Позбавити державного службовця присвоєного рангу може лише суд у разі визнання його винним у скоєнні злочину.

Державні службовці не мають права займатися підприємницькою діяльністю, займати інші оплачувані посади, крім викладацької, творчої, наукової діяльності у вільний від роботи час.

У разі порушення службовцем його обов’язків, їх недбалого виконання можливе застосування до нього заходів дисциплінарного впливу, накладення на нього дисциплінарних стягнень.

Пригадайте, які дисциплінарні стягнення передбачені Кодексом законів про працю.

Крім стягнень, передбачених для всіх працівників, до державних службовців можуть застосовуватися попередження про неповну службову відповідність, їм може бути затримано присвоєння черговою рангу або призначення на вищу посаду строком до року.

Адміністративне право, державне управління, державна служба, державний службовець.

1. Поясніть поняття: адміністративне право, державне управління, державна служба, державний службовець.

2. Назвіть основні джерела адміністративного права.

3. Визначте предмет та основний метод адміністративного права.

4. Наведіть приклади застосування різних методів державного управління.

5*. Висловіть свою думку щодо співвідношення різних методів державного управління на сучасному етапі та тенденцій їх розвитку.

6. Дізнайтеся, які державні службовці працюють у вашому населеному пункті, районі.

7*. Висловіть свою думку щодо ефективності та якості роботи державних службовців у вашому населеному пункті, районі, області.

8'. Визначте позитивні та негативні сторони роботи державних службовців. Чи приваблює вас ця робота в майбутньому?

Один із найдавніших списків «Руської правди* та «золотий ковчег», у якому зберігалася «Руська правда»

«Руська правда» — найдавніша збірка правових норм Давньої Русі. Збереглася в більш пізніх списках (копіях) XIII—XV ст. Більшість учених уважає, що найдавніші списки збірки («Правда Ярослава») з’явилися за часів князювання в Києві Ярослава Мудрого (1019-1054). Згодом текст було уточнено та доповнено синами Ярослава («Правда Ярославичів»). «Руська правда» була створена на основі кодифікації звичаєвого права старослав'янських племен із використанням норм скандинавського та візантійського права. Певний вплив на створення збірки мали також норми церковного права. У збірці містилися норми, які за сучасними критеріями можна віднести до кримінального, цивільного й сімейного права.