Право на соціальний захист.

Конституційний Суд Укра­їни захищає різні аспекти права на соціальний захист. Так, у низці рішень уточнюється перелік суб'єктів реалізації відповід­ного права. Зокрема, у рішенні від 6 липня 1999 року у справі за конституційними поданнями Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства фінансів України щодо офіційного тлу­мачення положень частини шостої статті 22 Закону України “Про міліцію” та частини сьомої статті 22 Закону України “Про пожежну безпеку” (справа щодо права на пільги) Конституцій­ний Суд України, витлумачивши певні норми Закону України “Про міліцію” та Закону України “Про пожежну безпеку”, по­ширив права на пільги щодо оплати жилої площі, комунальних послуг, а також палива і на членів сімей працівників міліції, осіб рядового та начальницького складу державної пожежної охорони, звільнених зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років.

У рішенні від 27 лютого 2003 року у справі за конститу­ційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутріш­ніх справ та їх соціальний захист” (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті порушених у конституційному поданні питань поло­ження статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист” слід розуміти так, що громадяни України визнаються ветеранами органів внутрішніх справ за наявності умов, перед­бачених зазначеною статтею, незалежно від часу їх звільнення в запас або у відставку з органів внутрішніх спрІншим прикла­дом може слугувати рішення Конституційного Суду України від 25 жовтня 2000 року у справі за конституційним звернен­ням громадянки Стешиної Рити Анатоліївни щодо офіційного тлумачення положення пункту 1 частини другої статті 2 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (справа про зону відчуження), яким визначено, що зоною відчуження є терито­рія, що з 26 квітня 1986 року охоплює ту частину радіаційно небезпечних земель, рівень забруднення яких зумовив необхід­ність евакуації населення у 1986 році на підставі відповідних актів органів державної влади, незалежно від часу прийняття цих актів і проведення евакуації. На підставі цього рішення зна­чній частині громадян України було надано статус таких, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Іншою групою рішень Конституційний Суд України захи­щає різні аспекти права на пенсію. Так, у рішенні від 19 червня 2001 року у справі за конституційним поданням 93 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу другого пункту 2 про ви­значення стажу наукової роботи “з дати присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання” Постанови Кабінету Міністрів України “Про перелік посад наукових працівників державних наукових установ, організацій та посад науково- педагогічних працівників державних вищих навчальних закла­дів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на одержання пенсії та грошової допомоги при виході на пенсію відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” від 27 травня 1999 року (справа щодо стажу науко­вої роботи) Конституційний Суд України вирішив, що не від­повідає Конституції України (є неконституційним), положення згаданої Постанови Кабінету Міністрів України про визначення стажу наукової роботи “з дати присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання”, а не з часу заміщення відпо­відної посади для професійного зайняття науковою, науково- технічною, науково-організаційною чи науково-педагогічною діяльністю (як зазначено у Законі України “Про наукову і науково-технічну діяльність”).

У рішенні від 11 жовтня 2005 року у справі за конститу­ційними поданнями Верховного Суду України та 50 народ­них депутатів України щодо відповідності Конституції Украї­ни (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України “Про статус суддів” (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) Конституцій­ний Суд України вирішив, що практика встановлення граничної верхньої межі вказаних соціальних виплат є неконституційною.