Додаток 2 КОМЕНТАРІ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ДЕЛЕГАЦІЇ МОЛДОВИ. ГОЛОД У МОЛДОВІ - ІСТОРИЧНА ПЕРСПЕКТИВА

Інформація, підготовлена під керівництвом пані Ана Гуту

Глави молдавської делегації в Парламентській Асамблеї

A. Г олод 1932-1933 років у Молдавській Автономній Радянській Соціалістичній Республіці (у цей час - територія Наддністрянщині)

Радянська влада була остаточно встановлена в Наддністрянщині на початку 1923 року.

Тоді радянська влада почала проводити політику, спрямовану на зниження націо­нальної самосвідомості, індустріалізацію й колективізацію в Наддністрянщині, що приз­вело до значних людських втрат.

В 1920-і роки, внаслідок руйнувань, викликаних війною, і політичної анархії, що при­внесли більшовики спробами розвитку економіки, різні райони Наддністрянщини стика­лися із численними труднощами. Сільське господарство, основна галузь економіки, була в дуже поганому стані. Виробництво зернових і поголів'я худоби скоротилися вдвічі порів­няно з 1913 роком. Проте, незважаючи на ці труднощі, владою були організовані кампанії з вилучення зерна й колективізації. На цьому тлі також проводилася кампанія з ліквідації заможних селян — куркулів,згідно з радянською термінологією. В 1929-1930 роках, по­над 3000 селянських господарств були оголошені куркулями, їхнє майно було конфіско­вано, а власники депортовані. Антиселянська кампанія досягла свого апогею в 1932 році, коли цілі села були зруйновані й фізично, і духовно.

Методи насильницької колективізації, пов'язані з голодом, призвели до масової втечі селян до Румунії, уплав через Дністер. Радянська влада відповіла зміцненням кордону й вбивством тих, хто намагався його перетнути. Світова громадськість була шокована жорстокістю прикордонників. У ніч проти 23 лютого 1932 вони відкрили вогонь по 60 се­лянам, 40 з яких загинули на льоді ріки при спробі перетнути кордон. Наступного дня близько 100 жителів з району Бендер були вбиті по тій же причині. Проте, кількість ба­жаючих покинути автономну республіку, продовжувала зростати, і приблизно 20 000 осіб знайшли притулок у Румунії.

B. Г олод у Бессарабії 1946-1947 років

Окупація Бессарабії в 1940 році і її повторна окупація радянською владою в 1944 році ознаменували собою чорний період в історії цієї румунської провінції. Радянська вла­да створила тоталітарний і антинародний режим у регіоні, що супроводжувався роз­боєм і терором. Відразу ж після другої світової війни й у перші роки радянської окупації (в 1946 і 1947 роки) Молдавську Радянську Соціалістичну Республіку, створену 2 серпня 1940 року, охопив безпрецедентний в історії країни голод.

Причини голоду 1946-1947 років

Радянська комуністична література намагалася, без яких-небудь підтверджувальних документів, пояснити голод двома причинами:

— фашистська окупація;

— розруха й страшна посуха 1945-1946 р.

Ці ідеї висловлювалися в низці тодішніх доповідей, таких, як доповідь Тутушкіна, міністра внутрішніх справ у Кишиневі, що він надіслав своєму начальству до Москви.

Реальність: документи свідчать, що голод 1945-1946 р. був наслідком нелюдських і злочинних дій сталінського режиму, партійних працівників і держави.

Відповідно до свідоцтв очевидців:

— протягом 1944-49 років Центральний комітет Комуністичної партії Молдавії й ко­мітет міністрів республіки, під тиском з боку молдавського бюро Центрального Комітету Комуністичної партії й усього Радянського Союзу, видав близько 100 інс­трукцій для місцевих органів, що вимагають, аби селяни здавали сільськогоспо­дарську продукцію державі. Іншими словами, ці органи вимагали обов’язкової здачі державі тієї мінімальної кількості сільськогосподарських продуктів, що були у селян у цю безпрецедентну посуху. Посадові особи конфісковували всю сільсько­господарську продукцію у молдавських селах, аж до останнього зернятка. Преса тієї епохи щедро публікувала тріумфальні звіти про поставки сотень тонн збіжжя державі й перевиконанні планів поставок. На практиці групи активістів відбира­ли всю цю сільськогосподарську продукцію без урахування власних продовольчих потреб селян, необхідних для виживання.

— партії було важливо виконати п’ятирічний план, навіть якщо це відбувалося на шкоду населенню. Виконання цих планів будь-якими методами було головною ме­тою радянської влади. Існували навіть заохочення за перевиконання плану. Таким чином, в умовах, коли люди помирали від голоду, в 1946 році план з виробництва вершкового масла був перевиконаний на 33,2%, олії — на 39,5%, м’яса — на 32,5%, консервів — на 101,9%. Ці продукти були отримані за рахунок вилучення у селян і експорту Радянським Союзом пшениці.

За місяці й роки, коли молдавський народ помирав від голоду, Сталін експортував 1,7 млн. тонн зерна до інших країн — вантажівки із продовольством відправлялися до інших соціалістичних країн, особливо до Східної Німеччини, з пропагандистською метою.

Наслідки голоду

Дистрофія.

Канібалізм. Страшна реакція голодуючих людей. Низка випадків людожерства була зареєстрована у різних районах Молдавії на початку 1946 року. Наприклад, у червні 1946 року мав місце ряд випадків, у селах Александрешти, Рецея-Слободзея й Стуржени Ришканського району. Високопоставлений діяч Комуністичної партії Радянського Союзу О. М. Косигін був свідком такого випадку канібалізму. Він прибув до Молдови в 1947 році й відвідав ряд сіл на околицях Кишинева, у тому числі один будинок, де бачив труп, під­готовлений для їжі.

8 вересня 1947 року районний комітет Комуністичної партії Кагула, де в період між лютим 1946 і лютим 1947 було офіційно зареєстроване10 випадків канібалізму, підготу­вав рекомендації секретарям райкомів партії про те, як запобігти канібалізму. Відповідно до цього документа, керівники районів мали інформацію про канібалізм і вживання люд­ського тіла в їжу в деяких селах у районах Вулкенешті, Тараклія, Чадыр-Лунга, Баймаклія, і особливо, Конгазському районі. Партійним і державним діячам доповідали, що 7 і 8 лю­того 1947 року в селі Баурчи Конгазського району (зараз — Автономне територіальне ут­ворення Гагаузія), було зареєстровано чотири вбивства з метою канібалізму. Відповідно до цього джерела, вживання в їжу тіл стало частим явищем. Були випадки викрадення тіл, доставлених на цвинтар, які ще не були похованих.

Людські жертви. Недоїдання, викликане відсутністю нормального харчування й спо­живанням рослин і інших шкідливих для здоров'я речей, таких, як падалиця, поєднане із зростанням кількості епідемій, призвело до смерті приблизно 100 тисяч осіб. Головним чином це відбувалося в селах, тому що міста, де жила радянська номенклатура, одержу­вали більше продуктів харчування, які силоміць забирали у селян. Люди помирали від го­лоду у своїх будинках і на вулицях. Десятки тіл щодня підбирали на вулицях. У Кишиневі, наприклад, за інформацією, що повідомлялася Міністерством внутрішніх справ респуб­ліки московському керівництву, міліція регулярно забирала з вулиць 8-12 тіл селян, що приїхали із села.

Наступна таблиця ілюструє зростання смертності в Молдавській Радянській Соціаліс­тичній Республіці в 1946-1947 р.:

Існує величезна різниця між кількістю народжень і кількістю смертей.

В 1946 році сільське населення республіки скоротилося на 447 чоловік, а в 1947 році, після спалаху дистрофії, уже на 100 633 осіб, тобто річні втрати були понад 10%. В 1947 році сільське населення скоротилося на 193 900 осіб. Голод також викликав загибель значної кількості людей у першій половині 1948 року. На початку цього року кількість смертей була вищою, ніж наприкінці попереднього.

Результати

Точна кількість загиблих невідома. Проте, дослідження останніх років показали, що під час голоду 1946-1947 років і у першому півріччі 1948 р. від 250 000 до 300 000 осіб по­мерли від голоду, причому історики, як правило, погоджуються із середньою цифрою — близько 280 000, 70% з яких загинули від дистрофії.

Безпритульність. Після смерті батьків тисячі незахищених дітей блукали селами й містами у пошуках їжі. Сироти із сіл відправлялися до міст, сподіваючись знайти шма­ток хліба. У першій половині 1946 року тільки у відділення міліції було забрано приблиз­но 1500 безпритульних дітей.

Еміграція. Голод у Бессарабії дав імпульс до еміграції, і було зареєстровано чимало спроб бігти в Румунію. Долі цих людей різні. Деякі емігранти були розстріляні радянсь­кими прикордонниками. Декільком сотням осіб вдалося перетнути румунський кордон, а інші були заарештовані під час таких спроб. Наприклад, 37 осіб були заарештовані в серп­ні 1946 р., 49 — у вересні, 46 — у грудні й 63 — у січні 1947 року. Деяких осіб, які хотіли бігти в Румунію, було поміщено під нагляд.

C. Висновки

Не посуха викликала катастрофу — вони відбуваються в Молдові час від часу, не при- водячи до поширення канібалізму, — а методи, які застосовувалися сталінським режимом, що намагався створити «світле майбутнє», незалежно від того, чого це коштуватиме. Бес­сарабських селян цілком свідомо присудили до страждань від голоду по двох причинах:

— Їх вважали класовими ворогами. Некоректний термін куркуль, або заможний селя­нин, був придуманий для опису працьовитих членів цієї групи. Потім їм призначи­ли важкі податки, і прирекли їх на загибель, включаючи фізичне знищення.

— Їх вважали етнічними румунами, тобто зрадниками й союзниками нацистської Ні­меччини. До румунських селян у Молдавії ставилися вороже, оскільки вони вва­жалися союзниками Гітлера, і, отже, «зрадниками нації». Щоб подолати всілякий опір і зігнати бессарабських селян до колгоспів, влада використовувала ті ж самі методи, що й в Україні в 1932 і 1933 роках. Голодний терор став інструментом для реалізації планів радянської влади.

Україні вдалося одержати підтримку з боку міжнародного співтовариства у кваліфі­кації трагічних подій 1932-1933 років як геноцид. Республіка Молдова повинна насліду­вати приклад України.

Посилання

Gribincea Mihai, Basarabia т primii ani de ocupatie sovietica (1944-1950) (Бессарабія в перші роки радянської окупації), Cluj-Napoca, 1995

Moraru Anton, Istoria Romanilor. Basarabia pi Transnistria, 1812-1993 (Історія румунів: Бессарабія й Наддністрянщина, 1812-1933), Chisinau, 1995

⅛canu Elena, Basarabia sub regimul bolpevic (1940-1952), (Бессарабія при більшовиць­кому режимі, 1940-1952), Bucure^ti: Semne, 1998

Turea Larisa, Cartea foametei, (Книга про голод) Bucharest, 2008.

Turcanu Ion, Foametea din Basarabia in anii 1946-1947 (Голод у Бессарабії в 1946-1947 р.), Chisinau, 1993