Податкова декларація

Найпоширенішою формою повідомлення платниками податків відомостей з метою оподаткування є подання їх письмово на бланках, які видаються безкоштовно податковими органами. У спеціально передбачених випадках відомості можуть подаватися на дискеті або іншому носії, що допускає комп’ютерну обробку.

Податковою декларацією вважається документ податкової звітності, який подає платник податків у формі заяви, з викла­дом у ньому відомостей про отримані ним за звітний період доходи і понесені видатки, майно, що перебуває в його власності (підлягаюче оподаткуванню), та інших відомостей, визначених податковим законодавством. Податкова декларація подається платником податків по кожному податку окремо за місцем його обліку.

Основним нормативним документом, яким до 1 січня 2000 р. керувалися при організації бухгалтерської служби всі підприємства, їх об’єднання, госпрозрахункові організації (крім банків) незалежно від форм власності, установи й організації, основна діяльність яких фінансується за рахунок бюджету, було Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. №250 (з наступними змінами й доповненнями).

З 1 січня 2000 р. набув чинності Закон України від 16 липня 1999 р. “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зі Стандартами, затвердженими Мінфіном України. Суб’єкти підприємницької діяльності - платники єдиного податку ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, установленому законодавством про спрощену систему обліку й звітності, і на них прийняті нововведення не поширюються. План рахунків впроваджувався підприємствами в міру їх готовності до таких дій. Отже, якщо підприємство перейшло на новий План рахунків 31 грудня 2000 р., порушенням це не вважається. Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (п.

Традиційно податкова декларація як форма податкової звітності відповідає такому порядку сплати податку, при якому обов’язок по його сплаті покладається безпосередньо на платника. У більшості випадків податкова декларація має характер податкового розрахунку, відповідно до якого платник податків вчасно сплачує податок. Податкова декларація подається податковому органу у двох екземплярах, один із яких вертається платникові з позначкою посадової особи податкового органу про дату її прийняття. Підпис посадової особи має бути посвідчений. Форми податкових декларацій встановлюються Державною податковою адміністрацією України за узгодженням з Міністерством фінансів України й Міністерством статистики України.

У відповідності зі ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 р. платник податків самостійно обчислює суму податкового обов’язку, яку вказує в податковій декларації.

Податкові декларації приймаються контролюючим органом без попередньої перевірки зазначених у них показників.

Якщо відповідно до правил податкового обліку та норм законів, податкова звітність по окремому податку, збору (обов’язковому платежу) складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації, при цьому остання не подається.

Встановлення форм або методів обов’язкової податкової звітності, які передбачають подання зведеної інформації про окремі доходи, видатки, пільгі, інші елементи податкових баз, які були раніше відображені в податкових деклараціях або розрахунках по окремих податках, зборах (обов’язкових платежах), не дозволяється, якщо інше не встановлено законами з питань оподаткування.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, що слідують за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю - протягом

40 календарних днів, що слідують за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року - протягом 60 календарних днів після останнього календарного дня звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників прибуткового податку із громадян - до 1 квітня року, що слідуює за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) відповідно до закону з питань оподаткування, така декларація подається в строки, визначені для базового податкового періоду.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.

Платник податків має право вибрати один із трьох порядків подачі податкової декларації:

а) особисто (з позначкою про дату подачі на копії декларації);

б) пересиланням (датою подачі декларації буде вважатися дата відправлення рекомендованого листа);

в) в електронному виді.

Податковий орган не вправі відмовити в прийомі декларації. При цьому момент передачі й сам факт передачі декларації засвідчує ться позначкою на копії декларації. Це особливо важливо, оскільки виконання податкових обов’язків пов’язано з певними часовими рамками й податкова декларація має бути подана платником у чітко визначений термін.

Платник податків не має обов’язку по здачі податкової декларації, якщо обов’язок по обчисленню й сплаті податків або зборів покладено на податковий орган або податкового агента, податкового пред­ставника. При цьому податкова декларація повинна бути подана в податковий орган за місцем обліку платника податків. Затверджені форми податкових декларацій носять нормативно-правовий харак­тер, що означає обов’язковість їх дотримання як для платника податків, так і для податкових органів.

Податкова декларація повинна містити в собі такі обов'язкові відомості:

1) ідентифікаційний код платника податку;

2) повне найменування платника податку, відомості про його місцезнаходження або місце проживання;

3) період, за який подається декларація, або дата, за станом на яку подається декларація;

4) дату подання податковому органу податкової декларації;

5) розмір бази оподаткування;

6) суму й розмір видатків і пільг;

7) суму, не оподатковувану податком;

8) ставку оподаткування;

9) суму податку, що підлягає сплаті.

Декларація підписується платником податків або його пред­ставником у межах його повноважень. У податковій декларації платник податків зобов’язаний самостійно обчислити суму податку.

Існує дві форми податкових декларацій.

1. Майнова декларація - відомості, надавані фізичними особами про перелік майна, що перебуває у власності даної особи (у тому числі й коштів), або майна, що може служити джерелом доходів, що формують об’єкти оподаткування¹³⁴.

2. Спеціальна декларація - відомості, надавані фізичними особами на вимогу податкового органу, складені за встановленою формою, де міститься інформація про джерела й розміри коштів, витрачених на придбання певного майна.

Якщо платник податків після подачі декларації виявив ариф­метичну помилку або описку, що призвела або могла призвести до заниження (завищення) податку, він вправі подати податковому органу уточнену декларацію разом із заявою про це. Виявлення в ході податкової перевірки невідповідності відомостей, викладених

^,мДнв. докладніше: Грачева Е. Ю., Соколова 3. Д. Налоговое право: Вопросы и ответы. M., 1998. С. 66. у податкових деклараціях, позбавляє платника податків права на подання уточненої декларації. У цих випадках виявлені невідпо­відності повинні бути виділені в декларації, що подається за наступний податковий період.

Після подачі податкової декларації платник податків може виявити в ній неточності, неповноту або помилки. Якщо в цьому випадку сума податку занижена, то платник податків зобов’язаний внести в декларацію необхідні доповнення й зміни шляхом подачі відповідної заяви. Така заява прирівнюється до подачі нової декларації, зміст якої визначається як раніше поданою декларацією, так і наступними змінами, які були в неї внесені. В окремих випадках платник податків вправі відкликати свою податкову декларацію з податкового органу й представити нову. Всі зміни в декларації здійснюються на підставі заяви про зміни й доповнення, яку платник подає в податковий орган. Найважливішим моментом при цьому є фіксація дати подачі заяви, тому що це визначає порядок застосування санкцій. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за податкове правопорушення у випадках:

1) подачі такої заяви до закінчення строк подачі заяви:

2) подачі такої заяви після закінчення строку подачі заяви, але до строку сплати податку;

3) подачі такої заяви після закінчення строку подачі заяви й сплати податку, коли платник податків подав заяву про внесення змін і доповнень у декларацію й сплатив суму податку й пені до вручення йому акта податкової перевірки. Необхідно враховувати, що це стосується тільки змін і доповнень у деклараціях за минулі звітні періоди.

Контрольні питання:

1. Поняття податкової звітності.

2. Групи податкових документів.

3. Податкова декларація.

4. Зміст і структура податкової декларації.

5. Форми податкових декларацій.