<<
>>

Декларація прав національностей України (1 листопада 1991 р.)

Верховна Рада України, виходячи з Декларації про державний

суверенітет України, з Акта проголошення незалежності України,

керуючись Загальною Декларацією прав людини та ратифікованими Україною міжнародними пактами про права та свободи особистості;

прагнучи утвердження в незалежній, демократичній Україні

священних принципів свободи, гуманізму, соціальної справедливості, рівноправності всіх етнічних груп народу України;

беручи до уваги, що на території України проживають громадяни понад 100 національностей, які разом з українцями складають

п'ятидесятидвохмільйонний народ України, приймає цю Декларацію прав національностей України.

Стаття 1.

Українська держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні політичні,

економічні, соціальні та культурні права.

Представники народів та національних груп обираються на

рівних правах до органів державної влади всіх рівнів, займають

будь-які посади в органах управління, на підприємствах, в установах та організаціях.

Дискримінація за національною ознакою забороняється й карається законом.

Стаття 2.

Українська держава гарантує всім національностям право на

збереження їх традиційного розселення і забезпечує існування національно-адміністративних одиниць, бере на себе обов'язок створювати належні умови для розвитку всіх національних мов і культур.

Стаття 3.

Українська держава гарантує всім народам і національним

групам право вільного користування рідними мовами в усіх сферах

суспільного життя, включаючи освіту, виробництво, одержання і

розповсюдження інформації.

Верховна Рада України тлумачить статтю 3 Закону «Про мови

в Українській РСР» таким чином, що в межах адміністративно-територіальних одиниць, де компактно проживає певна національність, може функціонувати її мова нарівні з державною мовою.

Українська держава забезпечує право своїм громадянам вільного користування російською мовою. В регіонах, де проживає

707

компактно кілька національних груп, нарівні з державною українською мовою може функціонувати мова, прийнятна для всього

населення даної місцевості.

Стаття 4.

Усім громадянам України кожної національності гарантується

право сповідувати свою релігію, використовувати свою національну

символіку, відзначати свої національні свята, брати участь у традиційних обрядах своїх народів.

Стаття 5.

Пам'ятки історії та культури народів та національних груп на

території України охороняються законом.

Стаття 6.

Українська держава гарантує всім національностям право

створювати свої культурні центри, товариства, земляцтва, об'єднання. Ці організації можуть здійснювати діяльність, спрямовану

на розвиток національної культури, проводити в установленому

законом порядку масові заходи, сприяти створенню національних

газет, журналів, видавництв, музеїв, художніх колективів, театрів,

кіностудій.

Стаття 7.

Національні культурні центри і товариства, представники національних меншин мають право на вільні контакти із своєю історичною батьківщиною.

1 листопада 1991 р.

Верховна Рада України

Відомості Верховної Ради України. — 1991.

-№53.- Ст. 799.

<< | >>
Источник: В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький. Хрестоматія з історії держави і права України. — Том 2. Лютий 1917 р. — 1996 р.: Навч. посіб. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 т. / В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький; За ред. члена-кореспондента Академії правових наук України В.Д.Гончаренка. — К. —1997. — 800с.. 1997

Еще по теме Декларація прав національностей України (1 листопада 1991 р.):

  1. 2. Теорія і практика співвідношення в Конституції України принципів народного суверенітету і розподілу державної влади
  2. 1.2. Еволюція національного законодавства про надання послуг у сфері освіти в контексті європейського вибору
  3. Джерела, з яких взято тексти документів
  4. § 3. РОЗБУДОВА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
  5. «Перебудова» у контексті реформування системи управління
  6. Тема 19. Державно-правовий розвиток України в період перебудови (1985-1991 рр.)
  7. Тема 20. Держава і право сучасної України Розбудова незалежної Української держави
  8. Перебудова як невдала спроба вдосконалення державної машини
  9. «ПЕРША» УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (період Центральної Ради)
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -