Юридичні особи як платники податків

Платниками податків і зборів з юридичних осіб є:

1) українські підприємства й організації, місцем діяльності яких є Україна або органи управління яких перебувають в Україні;

2) іноземні підприємства й організації.

В основі виникнення у таких платників податкових обов’язків, визначення їх розмірів і особливостей лежить диференціація юридичних осіб на резидентів і нерезидентів з метою оподаткування. Ці положення регулюються ст. 1 Закону України від 22 травня 1997 р. “Про оподаткування прибутку підприємств”. Так, резидентами вважаються юридичні особи й суб’єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені й здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України й з місцезнаходженням на її території. До резидентів також відносяться дипломатичні представництва, консульські установи й інші офіційні представництва України за кордоном, що мають дипломатичні привілеї й імунітет, а також філії Й представництва підприємств і організацій України за кордоном, які не здійснюють господарської діяльності.

Нерезидентами, у свою чергу, виступають юридичні особи й суб’єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Нерезидентами також є розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи й інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації і їхні представництва, що мають дипломатичні привілеї й імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України.

При визначенні резидентства юридичних осіб - платників податків використовуються кілька підстав, а саме: місце реєстрації, місце управління, місце діяльності.

1. Місце реєстрації. Підприємство вважається резидентом, якщо воно засновано в державі для здійснення на її території діяльності у формі певної організаційної структури. Всі підприємства в Україні є резидентами, якщо вони зареєстровані тут, незалежно від місця здійснення діяльності. Іноді для визначення резидентства буває досить реєстрації юридичної адреси. У Франції корпорація визнається резидентом, якщо вона зареєстрована у Франції або зареєстрована її юридична адреса, У разі відсутності місця державної реєстрації й місця, зазначеного в установчих документах, місцем знаходження підприємства вважається місце здійснення основної економічної діяльності цього підприємства.

2. Місцем управління підприємством вважається місце здійснення повноважень діючим вищим органом управління (відповідно до статуту або установчих документів). Якщо управління підприємством здійснюється фізичною особою, що є власником цього підприємства, то місцем управління вважається місце проживання власника. У разі відсутності вищого органа управління місцем управління вважається місце здійснення повноважень виконавчим органом підприємства.

С. Г. Пєпєляєв розділяє тест центрального управління та контролю й тест місця здійснення поточного управління. У першому випадку резидент здійснює центральне керівництво компанією на території країни (так, у Великобританії компанії вважаються резидентами, якщо більша частина засідань Ради директорів проводиться у Великобританії). У другому випадку резидентом визнається компанія, якщо на території країни перебувають її органи, що здійснюють поточне управління. Резидентом у Португалії вважається компанія, якщо її головний офіс або виконавча дирекція перебувають у Португалії.

3. Місце діяльності визначає як резидента особу, що здійснює основний обсяг ділових операцій на території країни. В Італії компанія вважається резидентом, якщо основні цілі реалізуються на території Італії її формальною штаб-квартирою.

Класифікація юридичних осіб - платників податків може здійснюватися за багатьма підставами:

а) за формою власності платників;

б) за галузевою приналежністю;

в) за розмірами;

г) за джерелами фінансування тощо.

Філії й представництва юридичних осіб розглядаються податковим законодавством в якості самостійних платників податків тільки в тому разі, якщо на них покладений обов’язок сплачувати конкретні податки. У цілому філії й інші відокремлені підрозділи юридичних осіб платниками податків не є. Обов’язки щодо сплати податків і зборів, які ними виконуються, € обов’язками тих юридичних осіб, яких вони представляють. Фактично філії й інші відособлені підрозділи не мають обов’язку щодо сплати податку, а тільки виконують цей обов’язок у відповідній частині. Так, постійним представництвом нерезидента в Україні є такий підрозділ, через який повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, належать: місце управління, філія, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова або газова свердловина, кар’єр, інше місце розвідки або видобутку корисних копалин. З метою оподат­кування до постійних представництв прирівнюються резиденти, що мають повноваження діяти від імені нерезидента, що спричиняє виникнення в нерезидента прав і обов’язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента: тримати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, зі складів яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, прирівнювані з метою оподаткування до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку (ст. 1 Закону України від 22 травня 1997 р. “Про оподаткування прибутку підприємств”).

9.5.