ГЛАВА 33 ДЕРЖАВНЕ МИТО

Мито виступає у формі державного й митного. Державне мито являє собою плату, що стягується за здійснення юридично зна­чимих дій в інтересах юридичних і фізичних осіб уповноваженими на це компетентними органами й за видачу їм відповідних доку­ментів, що мають правове значення.

Платниками державного мита виступають юридичні й фізичні особи, які звертаються до відповідних органів й в інтересах яких останні здійснюють юридично значимі дії й видають документи, що підтверджують це. Об’єктом обкладання виступають певні дії, з яких стягується державне мито (подача в суд позовних заяв, касаційних скарг, здійснення нотаріальних дій, реєстрація актів громадянського стану, оформлення документів на право виїзду за кордон і запрошення в Україну громадян інших держав, видача паспортів, прописка тощо).

Державне мито стягується:

1) з позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг) за справами окремого провадження й скарг на рішення, прийняті щодо релігійних організацій, з касаційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної чинності, а також за видачу судами копій документів;

2) з позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, які подаються до арбітражних судів, і заяв про перевірку рішень, постанов, постанов у порядку нагляду, а також про ’їх перегляд за зновувиявленими обставинами;

3) за здійснення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами й виконавчими комітетами, а також за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів;

4) за реєстрацію актів громадянського стану, а також видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану й свідоцтв у зв’язку зі зміною, доповненням, виправленням і поновленням записів актів громадянського стану;

5) за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення

в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії й за внесення змін до цих документів; за реєстрацію національних паспортів іноземних громадян або документів, які їх заміняють; за видачу або продовження посвідки на проживання; за видачу візи до національного паспорта іноземного громадянина або документа, що його заміняє, на право виїзду з України й в’їзду в Україну, а також із заяв про прийняття в громадянство України й про вихід із громадянства України;

6) за видачу нового зразка паспорта громадянина України (крім

обміну нині діючого паспорта на паспорт нового зразка); за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон; за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії;

7) за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

8) за видачу дозволів на право полювання й рибальства;

9) за операції з випуску (емісії) цінних паперів, крім облігацій державних і місцевих позик, і з видачі приватизаційних паперів;

10) за операції з об’єктами нерухомого майна, які здійснюються на товарних біржах, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;

11) за проведення публічних торгів (аукціону, тендера) об’єктами нерухомого майна, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;

12) за дії, пов’язані з одержанням патентів на сорти рослин і продовженням їх дії;

13) за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи.

Ставки державного мита визначаються декількома методами:

- у відсотках (до ціни договору, вартості майна, позову тощо);

- у твердих сумах:

а) в абсолютних грошових сумах;

б) у сумах, обчислених у відповідних частинах до офіційно встановлених величин (мінімальна заробітна плата, неоподатковуваний мінімум доходів).

Перелік ставок державного мита являє собою досить великий список, оскільки встановлюється відносно конкретних видів об’єктів обкладання (чинених дій).

Досить широко представлена система пільг, використовуваних як щодо юридичних, так і відносно фізичних осіб (позивачі при подачі позову про стягнення аліментів; посвідчення заповітів і договорів дарування майна на користь держави; інваліди І і II груп, Пенсійний фонд України тощо).

Особливістю державного мита, на відміну від податків, є можливість сплати його в іноземній валюті. Якщо податки сплачуються тільки в національній валюті України, то державне мито може сплачуватися й в іноземній валюті (позови, подані до суду або арбітражного суду відносно об’єктів, оцінюваних в іноземній валюті, або за дії й операції в іноземній валюті).

Від сплати державного мита звільняються:

1) позивачі - працівники й службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; члени колективних сільськогосподарських підприємств, працівники селянських (фермерських) господарств - за позовами до колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств про оплату праці й за іншими вимогами, пов’язаними із трудовою діяльністю;

2) позивачі - за позовами, що випливають з авторського права, а також із права на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію й промислові зразки;

3) громадяни - за касаційними скаргами і скаргами на рішення, що набрали законної чинності, у справах про розірвання шлюбу;

4) позивачі - за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим збитком для здоров’я, а також смертю годувальника;

5) позивачі — за позовами про стягнення аліментів;

6) сторони - за спорами, пов’язаними з відшкодуванням збитків, заподіяних громадянинові незаконним осудом, незаконним залученням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням такої міри, як узяття під варту, або незаконним накладенням адміністративного стягнення у виді арешту або виправних робіт, а також пов’язаних з виплатою грошової компенсації, поверненням майна або відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”;

7) органи соціального страхування й органи соціального забезпечення - за регресними позовами про стягнення з особи, що завдала шкоди, сум допомоги й пенсій, виплачених потерпілому або членам його родини, а органи соціального забезпечення - також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги й пенсій;

8) позивачі - за позовами про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином;

9) громадяни - за видачу або посвідчення вірності копій документів, необхідних для призначення й одержання державної допомоги й пенсій, а також у справах опіки й усиновлення (удочеріння);

10) державні й громадські органи, підприємства, установи, організації й громадяни, які звернулися у випадках, передбачених чинним законодавством, із заявами в суд про захист прав і інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, пов’язаними з порушенням їх прав, тощо.

Місцеві органи самоврядування мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників щодо сплати державного мита, що зараховується до місцевих бюджетів, а Міністерство фінансів України - по державному миту, що зараховується до Державного бюджету України.

Державне мито сплачується за місцем розгляду й оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім мита, що стягується з позовних заяв, які подаються до арбітражного суду, із заяв про перевірку рішень, ухвал і постанов арбітражних судів у порядку нагляду, а також за дії, пов’язані з одержанням патентів на сорти рослин, продовженням їх дії, і за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи, що зараховується до Державного бюджету України.

Державне мито з позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що надходять із інших держав і розглядаються відповідними органами України, зараховується до Державного бюджету України.

Сплата мита може здійснюватися в декількох формах:

а) готівкою:

- безпосередньо в національній валюті;

- в іноземній валюті в перерахуванні за курсом Націо­нального банку України;

б) перерахуванням через відділення банків сум мита з рахунків платників;

в) митними марками.

З позовів, що подаються до суду і арбітражного суду в іноземній валюті, а також за дії й операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті. У випадку, коли розмір ставок державного мита передбачений у частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, державне мито сплачується в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці Національного банку України.

Фізичні особи й іноземні юридичні особи, що постійно проживають або перебувають за межами України, сплачують мито у вільно конвертованій валюті, виходячи з розміру неоподатко­вуваного мінімуму доходів громадян, еквівалентним 600 доларам США, або в іншій валюті й розмірах, якщо це передбачено угодами з Україною.

Контрольні питання:

1. Місце державного мита в податковій системі України.

2. Платники державного мита.

3. Об 'єкт нарахування державного мита.

4. Ставки державного мита.

5. Пільги при сплаті державного мита.

6. Форми сплати державного мита.