Mито і його специфіка й види

Мито є одним з головних видів митних платежів, воно має форму обов’язкового внеску, що стягується митними органами.

Мито - вид митного платежу, що стягується з товарів, пере­міщуваних через митний кордон держави (тих, що вивозяться або слідують транзитом).

Стимулююча функція формує передумови інтересу до збільшення експорту. Економічно розвинені країни орієнтовані насамперед на регулювання імпортних надходжень. Експорт товарів, вироблених у країні, не обмежується, оскільки подібні процеси сприяють розвитку економіки. Було б помилкою вважати, що це відносно нова ідея. На подібних позиціях перебували кілька століть назад представники школи “меркантилістів”, хоча вони Й надмірно зміщали акценти на галузь торгівлі.

Мито має багато спільного з непрямими податками, й насамперед з акцизним збором:

- як і акциз, сплачується в остаточному підсумку за рахунок споживача;

- збільшує ціну товару на стадії формування ціни реалізації;

- контроль за правильністю сплати як акцизу, так і мита здійснюється податковими органами (у широкому значенні слова).

Однак умовний характер мита (перетинання митного кордону) не дозволяє віднести його до податків.

Диференціація видів мит може здійснюватися за декількома критеріями. Так, за характером спрямованості переміщуваних товарів, об’єктів мита діляться на:

а) ввізні;

б) вивізні;

в) транзитні.

Платниками мит є особи, що ввозять (вивозять) або переміщають товари через митний кордон держави. Специфікою платника є те, що ним може бути як власник товару, так і уповноважена особа (декларант). На відміну від податкового регулювання, тут можлива передача обов’язку щодо сплати митних платежів іншій особі, яка не має відношення до товару.

а) сплачуване юридичними особами;

б) сплачуване фізичними особами. У цьому випадку досить значно розрізняються ставки мита залежно від мети вико­ристання ввезеного товару: для особистого користування (ставки відносно невеликі) або виробничого використання (рівень ставок вище).

Об’єкт мит» являє собою митну вартість переміщуваних товарів, щодо яких повинне нараховуватися мито. Митна вартість перера­ховується в національну валюту за курсом Національного банку України, що діє на день подачі митної декларації.

Ставки мита єдині на всій території. Це, однак, не виключає різноманіття ставок:

а) адвалорні ~ ставки, що встановлюються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів;

б) специфічні - ставки, що нараховуються у встановленому розмірі за одиницю виміру ввезеного товару (кілограм, метр тощо). Дана ставка відображає специфічну характеристику товару, що припускає знеособлення предмета обкладання;

в) комбіновані (змішані) - ставки, що являють собою сполучення адвалорних і специфічних мит при нарахуванні мита. Змішані мита використовуються як доповнення до специфічних мит або при їх недостатній ефективності. Застосовуються в ПАР, Австралії. У США при обкладанні імпорту годинників митна ставка встановлюється залежно як від ціни, так і від кількості каменів у годинниках;

г) сезонні - ставки, за допомогою яких можливо оперативне реагування на ввіз на територію держави і вивіз з її території сезонних товарів. Як правило, строк їх введення не може перевищувати шести місяців;

д) особливі - являють собою ставки, що реалізують захисні функції мит:

- антидемпінгові - ставки, що являють собою певну над­бавку до звичайного імпортного мита. Застосовуються при ввозі на територію держави товарів за цінами більш низькими (демпінговими, викидними), ніж їх ціна в країні, що вивозить, і загрозі підірвати основи виробництва країни-імпортера. За допомогою антидемпінгових мит ціни імпортованих товарів піднімаються до рівня, на якому з ними можуть конкурувати вітчизняні.

Досить гостро стоїть питання про чітке юридичне визначення поняття “демпінг”. В 1967 році Женевська конференція ГАТТ прийняла Міжнародний антидемпінговий кодекс, ратифікований більшістю розвинених країн, який набрав у чинності в 1968 році. До цього часу приймалися й аналогічні національні акти (США - 1921 рік; Франція - 1958 рік; Великобританія - 1957 рік; ФРН - 1962 рік; Італія - 1963 рік). Австрійський антидемпінговий закон відрізняється досить чітким визначенням, відповідно до якого експорт уважається демпінговим, якщо експортні ціни на 20% і більш нижчі за ціни товару на внутрішньому ринку й мінімум на 8% менше світової ціни;

- спеціальні - ставки мит, шо захищають митну територію від ввозу товарів, що загрожують вітчизняним виробникам (аналогічних або безпосередньо конкуруючих). Іноді спе­ціальні мита використовуються як відповідна міра стосовно дій інших держав, що зачіпають інтереси вітчизняних виробників;

- компенсаційні - ставки мит, застосовувані до ввезених товарів, щодо яких використовувався механізм субсидій, що відповідно занизило їх ціну, і це загрожує завдати шкоди вітчизняному виробництву.

Механізм застосування пільг при сплаті мит досить різноманітний і включає в себе:

1. звільнення від сплати мита певних категорій платників;

2. зменшення ставок мита;

3. повернення раніше сплачених сум мит;

4. звільнення від мита певних предметів.

Порядок сплати й ставки мита визначаються Єдиним митним тарифом України. Митний тариф являє собою систему ставок мит, застосовуваних до товарів, переміщуваним через митний кордон.

В Україні оподатковувані товари зосереджені в товарній класи­фікаційній схемі, заснованій на Гармонізованій системі опису й кодування товарів. Усі товари, що підлягають митному оформленню, зосереджені в 21 розділі, 97 главах, 1241 товарній групі, 5019 товарних позиціях. Кожний товар має чотиризначний цифровий код, де два перших знаки означають товарну групу, два інших - товарну позицію.

В основі обчислення мита лежить митна вартість товару й транспортного засобу.

J. Метод оцінки за ціною угоди із увезеними товарами - митна вартість визначається як ціна угоди, фактично сплачена або підля­гаюча сплаті за ввезений товар на момент перетинання ним митного кордону.

2. Метод оцінки за ціною угоди з ідентичними товарами (використовується у разі неможливості використання першого) - митна вартість визначається як ціна угоди з ідентичними товарами. Ідентичність припускає подібність за основними характеристиками (виробник, країна виготовлення, якість, зношування).

3. Метод оцінки за ціною угоди з однорідними товарами - нагадує механізм попереднього методу. При цьому однорідні товари не обов’язково однакові у всіх відношеннях, але мають подібні характеристики й комерційно замінні.

4. Метод оцінки на основі вирахування вартості - митна вартість визначається як ціна за продаж ідентичних або однорідних товарів на внутрішньому ринку за винятком сум імпортних митних платежів, комісійних винагород, видатків на транспортування тощо.

5. Метод оцінки на основі додавання вартості - митна вартість визначається як сума загальних витрат, характерних для продажу ідентичних або однорідних товарів.

6. Резервний метод - використовується у разі неможливості застосувати попередні методи. Ціна угоди визначається з урахуванням світової практики й на основі чинного законодавства. Рішення про використання даного методу приймається митними органами.

Мито сплачується безпосередньо митному органу одночасно із прийняттям митної декларації або до її прийняття. Мито зараховується до Державного бюджету, а митні органи здійснюють контроль за правильністю її обчислення й збору. Механізм внесення мита при­пускає певні гарантії (форми забезпечення внесення платежів):

- застава товарів;

- гарантії фінансово-кредитних установ;

- гарантії третіх осіб;

- внесення належних сум на депозит.

Контрольні питання:

1. Система митних платежів.

2. Єдиний збір, здійснюваний у пунктах пропуску через державний кордон України.

3. Поняття мита.

4. Платники мита.

5. Об ’єкт мита.

6. Ставки нарахування мита і його види.

7. Пільги по миту.

8. Методи визначення митної вартості.