<<
>>

Система криміналістики

Криміналістична наука як галузь знань становить собою сукупність окремих частин (розділів), розміщених у певній послідовності залежно від їх значущості, взаємозв’язку та відношення. Відтак, її окремі частини, виділені на певних підставах, характеризуються наявністю внутрішніх зв’язків між елементами їхнього змісту та зовнішніх стійких зв’язків між її розділами, складаючи систему криміналістики.

Насамперед, криміналістику слід розглядати у трьох аспектах: як науку, як навчально-нормативну дисципліну (вузівський навчальний курс) і як практичну діяльність з використання наукових знань і техніко-криміналістичних засобів у боротьбі зі злочинністю.

Згідно із сучасними уявленнями щодо змісту криміналістики її систему традиційно складають чотири самостійні розділи: 1) загальна теорія криміналістики; 2) криміналістична техніка; 3) криміналістична тактика;

4) криміналістична методика.

Далі розглянемо докладніше кожен із цих розділів.

Загальна теорія криміналістики, як перший розділ, являє собою методологічну основу криміналістичної науки та складається з її предмета, завдань, принципів, законів історичного розвитку та місця в системі наукового знання; систему її світоглядних і теоретичних концепцій, категорій і визначень, методів пізнання та зв’язків, термінів і понять, що складають наукову інтерпретацію предмета криміналістики як цілого.

До основних елементів першого розділу криміналістики можна віднести:

а) вступ до загальної теорії криміналістики (положення, що формують уявлення щодо предмета криміналістики, її системи, завдань, принципів, історії та законів розвитку, місця в системі сучасних наукових знань та ін.);

б) окремі криміналістичні теорії (вчення) (наукові положення, які відбивають результати пізнання об’єктивних закономірностей дійсності, що складають предмет криміналістики і є основою для розробки криміналістичних засобів, прийомів, методик та рекомендацій щодо їх використання у практиці боротьби зі злочинністю). До числа окремих криміналістичних теорій (вчень) можна віднести:

- вчення про механізм вчинення злочину;

- криміналістичне вчення про спосіб вчинення, приховання злочину та ухилення від відповідальності;

- криміналістичне вчення про навички;

- криміналістичне вчення про механізми слідоутворення;

- криміналістичне вчення про ознаки (прикмети) та властивості;

- криміналістичне вчення про фіксацію виявленої доказової інформації;

- вчення про систематизацію та реєстрацію криміналістичних об’єктів (джерел доказової інформації);

- теорію криміналістичної ідентифікації та діагностики;

- вчення про криміналістичну версію та планування розслідування;

- криміналістичне вчення про розшук;

- вчення про методи криміналістики (вчення про принципи побудови, форми та способи наукового пізнання);

- вчення про мову криміналістики - систему понять та визначень;

- криміналістичну систематику (принципи розподілу криміналістичних знань за розділами науки, починаючи від системи науки в цілому та її розділів і закінчуючи окремими криміналістичними системами і класифікаціями. До останніх належать класифікації різних об’єктів (слідів, зброї, документів), ознак (почерку, папілярних візерунків, підробки документів), процесів, відносин, понять тощо);

- теорію криміналістичного прогнозування та інше[9].

Характерною рисою вищенаведених окремих криміналістичних теорій (вчень) є їх прикладна, практична спрямованість на обслуговування потреб практики розкриття, розслідування й запобігання злочинам. Однак наведений перелік окремих криміналістичних теорій не є вичерпним і остаточним. Безумовно, із подальшим розвитком криміналістичної науки і практики боротьби зі злочинністю він неминуче буде поповнюватися і змінюватися. Наприклад, у даний час ведуться дослідження в галузі криміналістичної одорології, геномної дактилоскопії та ін.

Криміналістична техніка є розділом криміналістики, що становить собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі технічних засобів, прийомів і методів, призначених для збирання, дослідження й використання доказів. Систему криміналістичної техніки складають такі галузі:

- криміналістична фотографія та відеозапис;

- криміналістична габітологія (ототожнення людини за ознаками зовнішності);

- криміналістична відеофоноскопія (криміналістична акустика);

- криміналістична трасологія (слідознавство);

- криміналістична одорологія (дослідження запахових слідів);

- криміналістичне почеркознавство й авторознавство;

- техніко-криміналістичне дослідження документів;

- криміналістичне дослідження комп’ютерної інформації;

- криміналістичне дослідження холодної та вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухівок і слідів їхнього застосування;

- інформаційно-довідкове забезпечення розкриття та розслідування злочинів (криміналістичні обліки);

- нетрадиційні засоби і методи одержання інформації, значимої для розслідування злочинів, тобто знання, які вже використовуються в розслідуванні злочинів, але ще не набули достатнього розвитку та визнання в теорії криміналістики (наприклад, використання поліграфу, кінесики, телепатії, ясновидіння, гіпнозу та ін.).

Криміналістична тактика є розділом криміналістики, що являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і планування досудового і судового провадження, визначення лінії поведінки осіб, які провадять досудове провадження, прийомів проведення слідчих та судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів, на встановлення обставин, що сприяють вчиненню та прихованню злочинів[10].

Зміст криміналістичної тактики складають:

- вчення про поняття та види засобів криміналістичної тактики - тактичний прийом, тактична рекомендація і тактична операція (або комбінація);

- вчення про організацію та планування розслідування злочинів;

- вчення про криміналістичну версію;

- вчення про слідчу ситуацію, тактичне рішення і тактичний ризик;

- вчення про класифікацію і тактику (етапи підготовки, проведення, фіксації та оцінювання ходу і результатів) окремих слідчих дій;

- вчення про використання спеціальних знань і участь спеціалістів у кримінальному судочинстві;

- вчення про основи взаємодії слідчого з органами дізнання та використання даних, отриманих з оперативних джерел;

- вчення про залучення громадськості до розкриття та розслідування злочинів;

- вчення про розшукову діяльність слідчого тощо.

Рекомендації криміналістичної тактики містять найбільш доцільні та ефективні прийоми проведення огляду, обшуку, затримання, допиту, пред’явлення для впізнання, слідчого експерименту, призначення експертиз та інших слідчих дій, передбачених чинним КПК України, зокрема вибір моменту їх проведення, послідовність виконання, індивідуальний підхід до конкретної ситуації, обрання напряму розслідування та найбільш доцільної лінії поведінки слідчого.

Криміналістична методика є розділом криміналістики, що становить собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації й здійснення розслідування та запобігання окремим видам злочинів. Методика інтегрує всі розділи науки криміналістики в єдину пізнавальну блок-систему, яка є методологічною основою виявлення, збирання, дослідження, оцінки і використання криміналістичної інформації.

Зміст криміналістичної методики складають:

- загальні положення (криміналістична класифікація злочинів, криміналістична характеристика злочинів, криміналістичне вчення про розкриття злочинів, проблеми взаємодії під час розслідування та ін.);

- окремі криміналістичні методики (методики розслідування крадіжок, грабежів, розбоїв, убивств, зґвалтувань, вимагань тощо).

Отже, систему криміналістики складає сукупність чотирьох самостійних, але взаємозалежних і взаємопов’язаних між собою розділів: загальної теорії криміналістики; криміналістичної техніки; криміналістичної тактики та криміналістичної методики. Загальна теорія слугує методологічною та науковою основою техніки, тактики і методики. Криміналістична техніка і тактика реалізуються у практичній діяльності органів досудового розслідування та суду через криміналістичну методику. [11] предмета цієї науки, що відрізняється від предмета науки криміналістики, хоча й тісно з ним пов’язаний.

Суміжною для криміналістики є наука адміністративного права, у першу чергу в тій частині, що присвячена збиранню, дослідженню, оцінці та використанню доказів у справах про адміністративні правопорушення.

Знання судової психології використовується при розробці тактико - криміналістичних прийомів та рекомендацій, а також при аналізі проблем вбивств за відсутності трупа.

Неможливість криміналістичних наукових досліджень без аналізу та синтезу, дедукції та індукції, абстракції, аналогії тощо обумовлюють зв’язок з логікою. Положення логіки, й у першу чергу такого її розділу, як логіка доказування, є відправними при вирішенні багатьох тактичних та методичних питань, наприклад при визначенні послідовності проведення слідчих дій, застосуванні тактичних прийомів, оцінки доказів та шляхів їх використання.

Зв’язок криміналістики з судовою хімією, судовою медициною, судовою психіатрією визначається метою застосування, а саме боротьбою зі злочинністю, спільністю багатьох об’єктів дослідження, а також взаємопроникненням засобів та прийомів дослідження. Дані цих наук враховуються криміналістикою під час розробки практичних рекомендацій. У свою чергу, судова медицина все більше використовує знання, наприклад трасології, для вирішення власних завдань.

Природничі та технічні науки найбільш тісно пов’язані з розділом криміналістичної техніки. Їх вплив на тактику і методику опосередкований через застосування технічних засобів, прийомів та методів провадження процесуальних дій та у методиках розслідування окремих видів злочинів. Так, дослідження матеріалів документів ґрунтуються у першу чергу на фізико-хімічних методах (рентгено-спектральному аналізі, молекулярній спектроскопії, хроматографії).

Окремі біологічні методи дослідження об’єктів рослинного і тваринного походження були вдосконалені та запроваджені до криміналістичної методики (наприклад, встановлення групової належності за допомогою спорово-пилкового аналізу).

Фізико-хімічні закономірності кольорових матеріалів дозволили розробити новий метод розпізнавання кольору за допомогою фотографування одразу на кольоровий фотопапір, завдяки чому стало можливим розрізнення невидимих відтінків кольорового барвника у випадку дописувань та виправлень у тексті.

Вказана діяльність здійснюється як за допомогою стандартних прийомів та методик, використовуваних у базових природничих та технічних науках, так й (переважно) за спеціально розробленими криміналістичними методиками з урахуванням специфіки об’єктів та можливостей методів.

Такими є зв’язки криміналістики з іншими науками, що визначають її місце у системі наукового знання. Проте тісний контакт криміналістики з іншими науками не визначає їх злиття або поглинання однією науки іншою. Кожна з них посідає свою нішу, визначену її предметом та задачами.

Для успішної боротьби зі злочинністю необхідними є знання, що на нормативно-правовій основі визначають:

- діяння та ознаки, за якими вони є злочинними (кримінальне право);

- правовий порядок збирання, перевірки, оцінки доказів, процесуального провадження у кримінальних справах (кримінально-процесуальне право);

- методи і засоби виявлення і дослідження слідів, що утворюються під час підготовки до злочину, його вчинення та приховування (криміналістика);

- типові причини і умови, що сприяють злочинній діяльності (кримінологія);

- негласні методи і засоби виявлення та запобігання злочинних діянь, що готуються або почалися (оперативно-розшукова діяльність);

- кількісна характеристика злочинності, діяльності органів боротьби зі злочинністю, її тенденції (кримінально-правова статистика).

- можливості одержання і використання кримінальної інформації для контролю латентності й рецидиву злочинів, вчинених в умовах кримінально- виконавчих установ (кримінально-виконавче право)[12].

Науково-технічний прогрес визначає необхідність розширення сфери взаємодії криміналістики з природознавчими і технічними науками та їх спеціальними галузями, до якої включаються усе нові та нові науки, зокрема кібернетика, біофізика та ін.

Одним з суттєвих проявів зв’язку криміналістики з іншими науками є використання нею у ролі спеціальних методів криміналістичних наукових досліджень методів суміжних наук.

Серед юридичних наук проблеми боротьби зі злочинності безпосередньо вивчає кримінально-правова галузь, до якої належать науки кримінального права, кримінального процесу, кримінології, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності, кримінально-виконавчого, адміністративного права, кримінальної статистики і низка інших суміжних: судова медицина, судова психіатрія, судова бухгалтерія та ін. Криміналістика пов’язана з такими науками, як філософія, логіка, етика, соціологія, психологія тощо.

3.

Подготовка к ЕГЭ/ОГЭ
<< | >>
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Система криміналістики:

  1. Поняття, сутність та сучасні тенденції розвитку криміналістичної методики
  2. Лекція 1 Предмет, система і завдання криміналістики
  3. Система криміналістики
  4. Історія розвитку криміналістики
  5. Лекція 2 Методологічні основи криміналістики. Криміналістична ідентифікація та діагностика
  6. Лекція 3 Концептуальні положення криміналістичної техніки
  7. Лекція 11 Загальні положення криміналістичної тактики
  8. Лекція 19 Використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві. Призначення та проведення судових експертиз
  9. Поняття криміналістичної методики, її система, завдання, принципи та місце в криміналістичній науці
  10. § 1. Поняття, предмет і завдання криміналістики
  11. § 2. Система криміналістики
  12. § 3. Закони розвитку науки криміналістики
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -