§ 1. Поняття, види і характеристика відтворення обстановки й обставин події

Відтворення обстановки й обставин події як слідча дія за своїм змістом є більш широкою, ніж слідчий експеримент, бо охоплює ще й перевірку пока­зань на місці (ст. 194,195 КПК України).

Для одержання вірогідніших результатів ця слідча дія має бути проведена в умовах, максимально наближених до тих, в яких відбувалась відтворювана подія, і в кількох варіантах.

Найчастіше відтворення обстановки й обставин події проводиться, щоб перевірити:

а) чи могла конкретна людина в певних умовах сприйняти ту чи іншу по­дію, об'єкт (наприклад, чи міг свідок в описаних ним умовах і з вказаної від­стані побачити, як відбувалася подія);

б) можливість проведення особою певних дій (наприклад, намалювати грошовий білет), з допомогою певного предмета, за певний час тощо;

в) об'єктивну можливість подій чи дії (наприклад, чи може відбутися само­займання певної речовини за відповідних умов, чи можуть утворитися певні сліди);

г) як саме відбувалась певна подія (наприклад, уточнити шлях прямуван­ня обвинуваченого до місця вчинення злочину)¹.

Таким чином, така слідча дія, як відтворення обстановки й обставин події відповідно до ст. 194,195 КПК України структурно і гармонійно поєднує в собі дві слідчі дії, два напрямки досліджень: слідчий експеримент і перевірку пока­зань на місці. Розглянемо ці два напрямки докладніше.

Тактика слідчого експерименту

Слідчий експеримент необхідно відрізняти від експерименту як загально-наукового методу дослідження, який використовується (входить) як пізнаваль­ний прийом у різні слідчі дії.

Експеримент - це цілеспрямована діяльність, основу якої складає дослід­не відтворення у спеціально створених умовах явища, події, речі, що пізна­ються. Експеримент широко використовується в різних галузях знань.

Слідчий експеримент - це слідча дія (ст. 194,195 КПК України), яка ви­конується з метою перевірки та одержання доказів шляхом цілеспрямованого впливу на окремі (такі, що перевіряються) об'єкти або їх копії під час прове-

¹ Михеєнко М.

304

дення спеціальних дослідів. Таким чином, слідчий експеримент - це пізна­вальна дія, суть якої полягає у проведенні досліджень, пов'язаних з перевір­кою або встановленням будь-якого факту, явища, речі.

Наукову основу слідчого експерименту складають загальний експеримен­тальний метод дослідження (пізнання теорії та практики - І. Д. Андреєв) та загальні положення його перевірки. У науці та на практиці, з метою пізнання будь-якого явища, події, їх відтворюють у натуральну величину або моделю­ють, створюють матеріальну чи абстрактну (уявну) модель. Таку модель із додержанням певних відтворених умов спостерігають, як вона змінюється. Таким чином, перевіряють факти, дії, властивості реальних об'єктів, встанов­люють нові факти, ознаки та властивості реальних речей.

Ефективне проведення експериментального методу обумовлене дотри­манням загальних положень:

1) у дослідах (експерименті) необхідно використовувати реальний об'єкт або його модель (матеріальну, уявну);

2) об'єкту дослідження необхідно відтворити такі зовнішні умови, які існу­вали на момент факту, речі, події, що перевіряються;

3) змінювати зовнішні умови дозволяється залежно від мети дослід­ження;

4) дослідницькі дії необхідно повторювати декілька разів. Експериментальний метод дослідження не можна плутати з методами

моделювання та реконструкції.

Моделювання - це загальний метод пізнання теорії й практики, який ви­користовують для вирішення наукових і практичних завдань у різних галузях знань. До основи методу покладено теорію подібності, яка дозволяє виявити зв'язки кількісних та якісних сторін в явищах чи об'єктах однакової фізичної природи. Для таких цілей конструюють модель явища чи об'єкта, що пізнаєть­ся, і досліджують його за певних умов, а одержані результати інтерпретують на реальний об'єкт.

Моделі бувають реальними, матеріальними та уявними (суб'єктивні, абст­рактні).

Реконструкція - це відтворення, відновлення матеріальної обстановки або предметів, умов за відомою інформацією. Джерелами відомостей слу­жать потерпілі, звинувачені, свідки, а також протоколи слідчих дій, спеціально опановані документи наукового дослідження.

Суть реконструкції як діяльності полягає у відновленні об'єкта, обстанов­ки, умов, які існували раніше, для цілей наукового та практичного пізнання.

Слідчий експеримент як слідча дія (ст. 194, 195 КПК України) спрямова­ний на розв'язання таких завдань:

а) одержати можливість сприймати будь-які явища в певних умовах;

б) встановити механізм або окремі елементи події злочину;

в) перевірити слідчі версії та реальне існування конкретних фактів, явищ.

305

Звідси в криміналістиці виділяють три види слідчого експерименту:

1) слідчий експеримент, що дає можливість установити факт почуттєвого сприйняття будь-яких явищ, тобто спрямований на перевірку стану органів почуттів людини (обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка). На­приклад, перевірка можливості чути, бачити за певних умов;

2) слідчий експеримент, що дає можливість визначити, чи може конкретна особа виконати певні дії. Наприклад, подолати конкретну перешкоду, проникну­ти через отвір; чи вміє користуватися знаряддями, інструментами для виконан­ня роботи, припустимо, відімкнути замок відмичкою, зламати двері домкратом. Інколи такий експеримент називають перевіркою професійних навиків, у тому числі злочинних (наприклад, чи зможе особа виготовити підроблену монету);

3) слідчий експеримент, що дозволяє встановити можливість існування певного факту або механізму його виникнення (наприклад, мимовільний по­стріл зі зброї без натиску на спусковий гачок).

Слідчий експеримент як слідча дія проводиться із дотриманням кримі­нально-процесуального законодавства.

Учасники відтворення обстановки та обставин події слідчого експеримен­ту: слідчий, працівники органів дізнання, прокурор; обвинувачений, підозрю­ваний, свідок, потерпілий; спеціаліст; громадські помічники, виконавці дослід­ницьких дій.

У проведенні слідчого експерименту з приводу перевірки функції органів відчуття участь особи, яка перевіряється, а також для проведення експери­менту з метою визначення володіння певними професійними навиками, обов'язкова. В інших експериментах дослідницькі дії можуть виконувати за­прошені особи-виконавці.

Роль фахівця в слідчому експерименті обмежується консультативною до­помогою під час підготовки, безпосереднього проведення й фіксації слідчого експерименту.

Тактика перевірки показань на місці

Перевірка показань на місці регламентована в ст. 194 КПК як відтворення обстановки й обставин події - це самостійна слідча дія, яка має власну пізна­вальну функцію. Вона схожа на огляд місця події та допит на місці події. Од­нак, це - не огляд і не допит на місці події. Тактична сторона перевірки пока­зань на місці всебічно викладена в КПК Узбекистану: «З метою перевірки або уточнення свідчень підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого або свідка, зв'язаних з конкретним місцем, слідчий у присутності понятих, а в необхідних випадках - з участю спеціаліста прибуває з особою, що допитується, на за­значене місце та пропонує їй показати обстановку, обставини та предмети. При цьому особа, чиї свідчення перевіряються чи уточнюються, вказує шлях слідування до цього місця, а також обстановку, обставини та предмети, сто­совно яких вона раніше давала свідчення, а також відповідає на запитання слідчого, пов'язані з перевіркою та уточненням показань».

306

Перевірка показань на місці - специфічна слідча дія, суть якої полягає в розкритті суб'єктивного образу, сприйнятого особою на місці вчинення злочи­ну.

Звідси перевірку показань проводять тільки за добровільної згоди особи на місці, яке вона визначить.

Пізнавальна функція перевірки показань на місці полягає в тому, що уча­сники дії переконуються у вірогідності раніше даних свідчень, що особа дійсно спостерігала факт, явище, предмет, знає шлях до місця події та орієнтується в його обстановці. З психологічного боку механізм перевірки показань зво­диться до мисленого порівняння дійсної обстановки на місцевості з уявною подобою особи, чиї свідчення перевіряються. Тому позитивні результати пе­ревірки свідчать лише про те, що певна особа дійсно знає відповідне місце, але коли вона його сприймала: під час вчинення злочину або до цього з інших причин - невідомо, що дозволяє тільки висловлювати припущення. Якщо особа не може самостійно знайти шлях до місця, показує не ті предмети і припускає інші помилки - результат перевірки негативний. Виходить, що свід­чення особи, яка перевіряється, недостатні і на місці події її не було.