<<
>>

Лекція 14 Тактика затримання підозрюваного

План

1. Поняття та види затримання.

2. Організаційно-підготовчі заходи до проведення затримання.

3. Тактичні прийоми проведення затримання.

4. Фіксація результатів затримання.

Література

1. Аверьянова Т. В. Криминалистика : учебник для вузов / Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская ; под ред. Засл. деятеля науки РФ, проф. Р. С. Белкина.

- М. : Издательство НОРМА, 2000. - 990 с.

2. Борисов В. І. Затримання та взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства в Україні / В.

І. Борисов, В. С. Зеленецький, О. Г. Шило. - X., 2004. - 184 с.

3. Григорьев В. Н. Задержание подозреваемого органами внутренних дел : учеб. пособие / Григорьев В. Н. - Ташкент, 1989.

4. Затримання та взяття під варту в Україні: стан, проблеми удосконалення законодавства та практики його застосування : посібник / за ред. Беци О. В., Мельника М. І. - К., 2002.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2-х т. - Т. 1 / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін. ; за заг ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. - Х. : Право, 2012. - 768 с.

6. Криміналістика : підруч. для студ. юрид. спец. вищих закладів освіти / кол. авторів [Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін.] ; за ред. В. Ю. Шепітька. - К. : Видавничій Дім «Ін Юре», 2001. - 684 с.

7. КузьмічовВ. С. Криміналістика : навч. посібник / за заг. ред. В. Г. Гончаренка та Є. М. Моісеєва ; В. С. Кузьмічов, Г. І. Прокопенко. - К. : Юрінком Інтер, 2001.

8. Макаренко Є. І. Розшук і затримання осіб, підозрюваних у наркобізнесі : навч. посіб. / Макаренко Є. І., Тертишник В. М. - Д. : Юридична академія МВС, 2003. - 124 с.

9. Тертышник В. М. Задержание подозреваемого: содержание и процессуальная форма / Тертышник В. М. // Вопросы уголовного процесса и криминалистики. - М. : ВНИИ МВД СССР, 1988.

10. Чаплинський К. О. Тактика проведення окремих слідчих дій : моногр. / Чаплинський К. О. - Д. : ДДУВС, 2006. - 308 с.

11. Чаплинський К. О. Тактичне забезпечення проведення слідчих дій : моногр. / Чаплинський К.О.

- Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2011. - 496 с. [62]

ухиляються від виконання кримінального покарання, втекли з-під варти та місць позбавлення волі (слідчих ізоляторів, ізоляторів тимчасового утримання, виправних колоній, тюрем) або знаходяться у розшуку, виникає необхідність їх встановлення, виявлення та затримання. При цьому правоохоронні органи проводять різноманітні гласні та негласні слідчі (розшукові) дії.

У практичній діяльності працівники правоохоронних органів нерідко ухвалюють ризиковані рішення щодо затримання злочинців, нерідко озброєних. Неякісна та поверхнева підготовка до проведення цієї слідчої дії, незнання, неволодіння та ігнорування тактичними рекомендаціями затримання інколи спричиняють настання тяжких наслідків, що вказує на необхідність постійного оновлення та удосконалення тактики проведення окремих слідчих дій, особливо затримання.

Затримання є тимчасовим запобіжним заходом, який може бути застосований слідчим, прокурором за ухвалою слідчого судді, суду до громадянина України, іноземця та особи без громадянства.

Мета затримання - запобігання протиправним діянням та з’ясування причетності затриманого до вчиненого кримінального правопорушення. Така мета досягається захопленням правопорушника, виявленням та закріпленням слідів кримінального правопорушення та інших фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню, перешкоджанням спробам підозрюваного сфальсифікувати докази та уникнути відповідальності за вчинене діяння.

Відповідно до ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

- якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

- якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Працівник органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби, Державної прикордонної служби, Державної митної служби та інших правоохоронних органів України має право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, у випадках:

- коли особа безпосередньо вчиняє злочин;

- якщо дана особа з прямим умислом вчинила діяння, спрямоване на вчинення злочину, однак не довела його до кінця з причин, що не залежали від її волі;

- коли безпосередньо після вчинення злочину потерпілий або очевидці прямо вказують на особу, яка вчинила даний злочин;

- якщо на тілі чи одязі особи містяться будь-які ознаки, які вказують на те, що дане суспільно небезпечне винне діяння було вчинене саме цією особою;

- якщо сукупність ознак на місці події підтверджують причетність даної особи до вчиненого нею злочину.

Затримання у криміналістичному розумінні необхідно відрізняти від інших видів затримання (наприклад, в адміністративному порядку, кримінально - процесуальному тощо).

Під затриманням громадян в адміністративному порядку розуміють короткочасне примусове обмеження правоохоронцем свободи та дій особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (проступок, який не являє собою великої громадської небезпеки), з метою припинення і недопущення повторення подібних дій та забезпечення притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Підставою для адміністративного затримання можуть бути: перепинення вчинення адміністративного правопорушення; непокора законним вимогам працівника міліції щодо припинення порушення громадського порядку; відмова правопорушника сплатити штраф; відсутність документів, що засвідчують особу та ін.

У таких випадках затримання громадян здійснюється для складання протоколу про учинене правопорушення (ст. 260 КУпАП) і за своєю тривалістю не може перевищувати трьох годин (ст. 263 КУпАП). У виняткових випадках, у зв’язку з особливою необхідністю встановлюються інші строки адміністративного затримання, наприклад:

- до трьох діб - для встановлення особи та обставин правопорушення, проведення медичного огляду, з’ясування обставин купівлі наркотичних засобів і психотропних речовин тощо з письмовим повідомленням прокурору (протягом 24 годин з моменту затримання);

- до десяти діб - з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що засвідчують їх особу (ст. 263 КУпАП).

При цьому допускається проведення особистого огляду особи, огляд речей та вилучення речей і документів (ст. 264, 265 КУпАП).

Затримання в кримінальному процесуальному розумінні - це тимчасовий запобіжний (примусовий) захід, що полягає у короткочасному арешті особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, за котрий законом передбачене кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі.

Підставою для кримінального процесуального затримання можуть бути: перепинення злочину або злочинної діяльності; з’ясування причетності затриманої особи до учиненого злочину або злочинної діяльності; перепинення спроби сховатися від досудового розслідування та суду; запобігання протидії розслідуванню; вирішення питання щодо обрання стосовно особи, підозрюваної у вчиненні злочину, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (арешту) та ін.

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, слідчий або прокурор зобов’язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу (ст. 207, 208 КПК України).

На підставі протоколу затримання особа, підозрювана у вчиненні злочину, короткочасно (терміном до 72-х годин) позбавляється волі поміщенням в ізолятор тимчасового утримання з письмовим повідомленням прокурора.

Слід зазначити, що протягом шістдесяти годин з моменту затримання особи за вмотивованою постановою слідчого або прокурора: звільняють затриманого - якщо не підтвердилась підозра його у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог закону; доставляють затриманого до слідчого судді, суду з клопотанням про обрання йому запобіжного заходу.

Таким чином, затримання у криміналістичному розумінні має перед собою мету:

- затримання злочинця на місці вчинення кримінального правопорушення або після його учинення;

- припинення учинення кримінального правопорушення;

- виявлення причетності особи до учиненого правопорушення;

- запобігання спробам втекти з місця події і приховатися від досудового слідства та суду;

- виявлення та закріплення слідів кримінального правопорушення та інших фактичних даних, що мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні;

- забезпечення швидкого і повного та неупередженого розслідування;

- запобігання протидії розслідуванню (знищенню, прихованню чи заміні слідів або знарядь злочину, залякуванню свідків та потерпілих; фізичній ліквідації учасників кримінального судочинства);

- викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і кожен невинний не був покараний;

- запобігання та припинення усіх кримінально караних посягань;

- перешкоджання спробам завадити встановленню об’єктивної істини у кримінальному провадженні та ін.

Чинне законодавство визначає підстави та умови застосування затримання, коло осіб і органів, наділених правом застосувати цей засіб примусу, права особи, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Види затримання:

1) за способом організації.

- одиночне - передбачає фізичне захоплення одного підозрюваного;

- групове - передбачає захват декількох підозрюваних або осіб, які не проходять за одним кримінальним провадженням, але в силу певних обставин в даний момент перебувають в одному місці (наприклад, у ресторані, на дачі або місці злодійської сходки);

2) за часом проведення:

- одночасне - це погоджене за часом проведення взаємодіючими між собою оперативними групами захоплення кількох підозрюваних, які знаходяться у різних місцях (району, міста, регіону, держави, у різних країнах), що здійснюється у межах одного кримінального провадження. При одночасному затриманні важливою є чітка організація та координація дій груп захвату. Інформація про проведений захват чи певні складнощі або перешкоди, що виникли зненацька під час проведення операції (наприклад, відсутність підозрюваного, збройний опір, втеча з місця затримання, нанесення поранень оточуючим громадянам, захват заручників), невідкладно передається керівнику операції, який повинен своєчасно внести корективи у дії інших оперативних груп;

- різночасне (затримання підозрюваних за місцем їх перебування проводиться послідовно);

3) за способом (прийомами) затримання:

- відкрите - працівники групи захвату прямо повідомляють підозрюваному причину і мету затримання та пояснюють, що він буде доставлений в орган досудового розслідування;

- легендоване - працівники групи захвату доставляють підозрюваного до органу внутрішніх справ за якимось приводом, де й повідомляють про дійсну мету та причину затримання;

- гласне - проведення операції із затримання не маскується від оточуючих громадян;

- негласне - операція із затримання приховується від оточуючих осіб;

4) за місцем затримання: у помешканні (приміщення, будівлі, споруди); громадському місці (на вулицях, парках, пляжах, театрі, кафе, нічному клубі, дискотеці); відкритій місцевості (траса, поле, парк, ліс, гори); вокзалах, пристанях, аеропортах; транспорті (міського, міжміського або міжнародного сполучення, у літаках, поїздах, суднах, автобусах, автомашинах) та ін.;

5) за кількістю часу проведення затримання:

- після попередньої підготовки;

- без попередньої підготовки (раптово);

6) за наявності зброї у затриманих: озброєне та неозброєне;

7) за віком затримуваних: затримання дорослих та неповнолітніх.

Затримання може бути очікуване злочинцем чи неочікуване.

Затримання як слідча дія складається з трьох етапів: підготовки до

проведення затримання (підготовчий); безпосереднього проведення затримання (робочий); фіксації ходу та результатів затримання (заключний). [63]

Ретельна та всебічна підготовка до затримання дозволяє якісно й ефективно проводити дану слідчу дію. Одними з головних умов ефективності операції із затримання підозрюваних є конспіративність підготовки до неї, чітка організація, раптовість та несподіваність її проведення. Вчасне проведення затримання дозволяє виявити об’єкти, які прив’язують певних осіб до злочинної діяльності, та визначити подальший хід розслідування. Будь-яке зволікання з проведенням затримання тягне знищення або приховання доказів, зникнення злочинців та ухилення їх від кримінальної відповідальності.

Організаційно-підготовчі заходи до проведення затримання повинні складатися з таких елементів:

1) повне та всебічне вивчення матеріалів кримінального провадження;

2) визначення підстав затримання підозрюваного;

3) збір орієнтуючої інформації про особу, яка підлягає затриманню (зокрема, про її зовнішність, соціально-психологічні дефекти у психіці, тяжкість скоєного злочину, місце у складі злочинної групи, наявність судимостей, зброї, володіння прийомами рукопашного бою, зброєю або іншими спеціальними знаннями чи навичками, можливі дії під час затримання, фізичні властивості), та осіб, що мешкають з нею, стереотип поведінки та ін. Якщо необхідно затримати раніше засуджену особу, то відомості про неї можна отримати із архівних справ. Під час збирання інформації про особу затримуваного необхідно дотримуватися принципу конспірації, щоб не насторожити ані самого злочинця, ані інших заінтересованих у справі осіб;

4) встановлення місця перебування особи, яка підлягає затриманню;

5) аналіз та оцінка зібраної інформації та слідчої ситуації, що склалася на певному етапі розслідування, до ухвалення рішення про проведення затримання;

6) прийняття рішення про проведення затримання. Рішення на проведення операції приймає працівник, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа. Він же й проводить організаційно-підготовчі заходи із затримання підозрюваних (обвинувачених) осіб;

7) визначення часу та способу проведення затримання. Час затримання необхідно обирати так, щоб затримувана особа була саме у тому місці, де планується провести операцію (наприклад, час прибуття на роботу, повернення додому, прибуття автобусу, в якому злочинець має приїхати). З тактичних міркувань затримання краще проводити удень, оскільки у нічний період часу легше зникнути з місця проведення операції та знищити речові докази чи об’єкти, що мають значення для справи;

8) вивчення (визначення) району або місця (приміщення, споруди, окремі ділянки місцевості), де передбачається проведення затримання. За необхідності керівник операції повинен завчасно виїхати та оглянути місце проведення затримання. Це дозволить більш точно розподілити функції між учасниками операції, завчасно блокувати шляхи можливої втечі злочинців, запобігти захопленню заручників, затримати злочинців раптово та забезпечити безпеку оточуючих осіб.

Під час огляду необхідно з’ясувати план приміщення, наявність (кількість) входів і виходів, пожежних східців, ліфту, місць укриття тощо. Якщо затримання планується проводити на відкритій місцевості, то необхідно вивчити її рельєф, наявність та розташування доріг, будинків, прохідних під’їздів, маршрутів і графіку міського (міжміського) транспорту та ін.

При визначенні часу, місця та способу затримання керівник операції має враховувати особу злочинця - спосіб життя, навички, знайомства (не обов’язково злочинні), інтереси, схильності, денний розпорядок, маршрути і засоби пересування;

9) вирішення питання щодо черговості або послідовності проведення затримання підозрюваних (якщо злочинців кілька). Як правило, спочатку необхідно затримувати тих осіб, які можуть приховатися від слідства та суду, чинити протидію або мають можливість приховати, знищити, замінити чи змінити речові докази. З цією метою необхідно встановити місце особи у складі організованої злочинної групи, особливості взаємовідносин між її членами, ступінь участі й роль кожного співучасника під час учинення злочинів та ін.;

10) розробка тактичних прийомів та комбінацій, що будуть застосовуватися під час проведення операції із затримання;

11) визначення маршрутів пересування учасників операції до місця її проведення. Керівник операції повинен завчасно визначити вид транспорту, з’ясувати маршрути під’їзду та час прибуття (зосередження) оперативної групи на місце затримання;

12) з’ясування можливих методів, прийомів та хитрощів, до яких можуть вдатися злочинці з моменту початку операції;

13) добір учасників для проведення слідчої дії. До учасників затримання належать особи, які залучаються для якісного і ефективного проведення цієї слідчої дії, для охорони, спостереження, оточення, блокування, захвату, застосування технічних засобів, забезпечення зв’язку, надання технічної та іншої допомоги під час проведення операції.

До складу оперативної групи затримання можна віднести:

а) керівника операції - особу, яка керує усією операцією із затримання та здійснює таку організаційну роботу:

- визначає мету і завдання затримання, завчасно залучає необхідну кількість професійно підготовлених працівників та керує їх діями;

- враховуючи кількість осіб, які підлягають затриманню, визначає кількість і склад оперативних груп із захвату та їх керівників;

- оптимально розподіляє між групами технічні засоби та засоби зв’язку;

- проводить інструктивну нараду серед створених оперативних груп із затримання зі складанням єдиного оперативного плану,

- підтримує безперервний зв’язок з групами захвату під час проведення операції та забезпечує постійний обмін інформацією між ними;

- за необхідності безпосередньо бере участь у проведенні затримання;

б) заступника керівника операції. У випадку відсутності керівника операції (виїхав на місце затримання), його функції з організації та проведення затримання виконує заступник;

в) робочу групу (зокрема, групу пошуку, спостереження, засідки, захвату, оточення, блокування, перехоплення).

Пошукова група застосовується для виявлення осіб, які підлягають затриманню; група спостереження - для проведення візуального спостереження за діями (поведінкою) осіб, які підлягають затриманню, або певними об’єктами, до появи підозрюваних. Засідка для захвату осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, організується в місцях ймовірної появи злочинців. Група захвату здійснює безпосереднє затримання (захват) підозрюваної особи за місцем її перебування або в блокованому, оточеному районі чи укритті; групи оточення, блокування та перехоплення застосовуються у випадках втечі злочинців з місць затримання;

г) зв’язківців - забезпечують безперервний зв’язок між групами захвату;

д) допоміжну групу (залучаються представники громадськості, спеціалісти до участі у невідкладних слідчих діях, що проводяться після затримання).

При підготовці до позапланового затримання передбачається отримання загальної інформації та рекомендацій щодо типових ситуацій затримання на вулиці, у громадських місцях, приміщеннях, на транспорті. Окрім цього практичний працівник повинен володіти інформацією стосовно ознак зовнішнього вигляду осіб, яких необхідно затримати, що має допомогти уникнути помилок під час затримання.

У ході підготовки планового затримання потрібно більше уваги приділяти таким заходам, як:

- збирання інформації про особу, що підлягає затриманню;

- вибір місця та часу затримання підозрюваного;

- вивчення місця затримання;

- вирішення питання про кількісний склад групи затримання, визначення обов’язків її учасників;

- інструктаж учасників затримання щодо проведення дій, спрямованих на фізичне затримання особи та його процесуальне закріплення;

- оснащення групи захвату необхідними технічними засобами.

Під час вивчення особи, що підлягає затриманню, слід враховувати наявність у неї зброї чи інших засобів, що являють небезпеку для життя і здоров’я громадян.

У процесі визначення часу та місця затримання слід звернути увагу на такі особливості: наявність прохідних дворів у будинках, які мають два виходи, планування приміщення, входи та виходи, пожежні сходи, ліфти, місця укриття, маршрути та засоби пересування особи.

Затримання завжди здійснюється групою працівників. За загальним правилом робоча група добирається у розрахунку 2-3 працівника міліції на одну особу, яка підлягає затриманню. Учасники затримання мають бути відповідно екіпіровані й озброєні. Але при цьому керівник операції повинен враховувати особливості місця проведення операції, кількість правопорушників, які підлягають затриманню, їх суспільну небезпеку та особливості поводження, озброєність, фізичні властивості, наявність спеціальних вмінь й навичок та ін.

У затриманні озброєних чи особливо небезпечних правопорушників повинні брати участь спеціально сформовані оперативні групи з числа працівників спеціальних підрозділів.

При визначенні виду й складу робочої групи необхідно виходити з необхідності кількісної переваги таких груп над злочинцями, що затримуються, а також можливості оточення або блокування району (місця) перебування останніх. Якщо передбачається затримувати жінку, то необхідно передбачити участь в операції жінки - працівника правоохоронних органів (зокрема, для подальшого проведення особистого обшуку відповідно до вимог ст. 223, 234 КПК України).

На жаль, у слідчій практиці мають місце порушення зазначених тактичних рекомендацій. Нерідко працівники правоохоронних органів самотужки намагаються затримувати декількох злочинців (18%), не маючи табельної вогнепальної зброї (72%) та необхідних спеціальних засобів (51%), що інколи призводить до тяжких наслідків;

14) розподіл функцій і обов’язків між учасниками слідчої дії, визначення порядку та послідовності їхніх дій;

15) розробка заходів для маскування групи захоплення (до проведення операції), форми одягу та озброєння (визначення порядку її застосування);

16) визначення та підготовка необхідних науково-технічних, транспортних та спеціальних засобів (оперативна валіза, гумові кийки, наручники, фотоапарат, прилади нічного бачення, ліхтар, рації);

17) підготовка засобів зв’язку та визначення схеми і порядку обміну інформацією між учасниками слідчої дії;

18) вирішення питання про застосування службово-розшукового собаки;

19) розробка заходів, які забезпечують швидке та раптове захоплення підозрюваних, з метою запобігання знищенню речових доказів та активному фізичному або збройному опору;

20) визначення способу фіксації ходу та результатів затримання;

21) розробка заходів щодо фіксації обстановки та обставин затримання, охорони місця події, здійснення невідкладних дій з виявлення, вилучення і закріплення слідів злочину та інших фактичних даних;

22) створення оптимальних умов для проведення слідчої дії;

23) розробка заходів, що передбачають дії учасників затримання у випадках виникнення непередбачених ситуацій або ускладнень (затримання значної кількості осіб, наявність зброї та автотранспорту, надання активного фізичного чи збройного опору, труднощі з проникненням до приміщення, спроби знищення злочинцями речових доказів, захвату заручників);

24) визначення місць доставляння затриманих. Усі затримані повинні конвоюватися та утримуватися окремо один від одного з метою запобігання спробам протидії, домовленостям та виробленню єдиної лінії поведінки;

25) складання плану проведення затримання;

26) проведення інструктивної наради серед усіх учасників слідчої дії.

Безпосередньо перед проведенням затримання керівник операції проводить

ретельний інструктаж, під час якого повідомляє про загальний план операції; час, місце та спосіб проведення затримання; відомості про осіб, які підлягають затриманню; місця їх знаходження та озброєність; маршрут прибуття до певного місця та особливості пересування на ньому; дотримання заходів конспірації; способи проникнення у приміщення; обов’язки кожного учасника групи та послідовність їх дій; способи зв’язку та ін.

Відомості про злочинців, час, спосіб та місце проведення затримання керівник операції повідомляє учасникам слідчої дії безпосередньо перед виїздом або під час слідування до місця проведення операції з метою забезпечення конспіративності заходу, запобігання витоку інформації та втрати фактору раптовості й несподіваності. Раптовість та несподіваність затримання перешкоджає можливості учинення опору підозрюваними, їхнім спробам до втечі або знищення речових доказів тощо.

Керівник операції повинен мати чіткий план проведення затримання, правильно організувати взаємодію між учасниками слідчої дії, забезпечити раптовість, скритність та ефективність дій кожного члена оперативної групи. У тих випадках коли за браком часу або відсутністю необхідних даних немає можливості розробити детальний план затримання, рекомендується намітити декілька варіантів дій, розрахованих на різні обставини, котрі можуть раптово виникнути під час проведення операції.

Після вжиття усіх (необхідних) організаційно-підготовчих заходів керівник операції переходить до робочого етапу проведення затримання, який складається з низки тактичних заходів. [64]

Залежно від місця затримання керівник операції повинен обирати ті чи інші тактичні прийоми, які дозволяють ефективно проводити дану слідчу дію. Тому розглянемо особливості проведення затримання підозрюваних, які знаходяться у приміщенні, на відкритій місцевості і транспорті.

<< | >>
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Лекція 14 Тактика затримання підозрюваного:

  1. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  2. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  3. ЗМІСТ
  4. Лекція 14 Тактика затримання підозрюваного
  5. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -