Організаційно-підготовчі заходи до проведення огляду

Однією з умов ефективного проведення слідчого огляду є якісна, ретельна та всебічна підготовка, адже відсутність організаційно-підготовчих заходів призводить до поверховості та неповноти оглядів.

Підготовчий етап починається з моменту прийняття рішення про проведення огляду і включає діяльність слідчого до виїзду на місце події і на місці події.

До виїзду на місце події слідчий повинен здійснити такі підготовчі дії:

- одержати вичерпну інформацію про обставини вчиненого кримінального правопорушення;

- забезпечити до свого прибуття охорону місця події (наприклад, силами ППС, які знаходяться неподалік від місця злочину, або адміністрації установи тощо) та затримати осіб, які є очевидцями злочинної події, до прибуття слідчо - оперативної групи;

- встановити, яких заходів вжито щодо усунення наслідків кримінального правопорушення;

- організувати медичну допомогу потерпілим або особам, які учинили правопорушення;

- визначити склад слідчо-оперативної групи (за необхідності залучити необхідних спеціалістів);

- заздалегідь забезпечити наявність понятих, якщо є підстави вважати, що на місці події залучити їх буде складно або неможливо;

- підготувати необхідні науково-технічні засоби для забезпечення виїзду на місце пригоди та проведення огляду (криміналістичні засоби, транспорт, зв’язок та ін.);

- вирішити питання щодо застосування службово-розшукового собаки;

- забезпечити участь необхідних учасників у проведенні цієї слідчої дії.

Працівники правоохоронних органів, які випадково опинилися на місці

злочину, а також патрульно-постові наряди міліції під час несення служби з охорони громадського порядку на місці події повинні здійснити такі першочергові дії:

- повідомити чергового органу внутрішніх справ про прибуття на місце кримінального правопорушення та характер злочинної події;

- негайно вжити заходів щодо припинення протиправних дій і затримання осіб, які їх скоїли.

- з’ясувати, чи є потерпілі, й у разі необхідності надати їм невідкладну, у тому числі медичну допомогу, та викликати машину швидкої допомоги;

- запам’ятати та позначити на місцевості позу, в якій перебуває потерпілий. З метою виявлення предметів, слідів та інших ознак, що мають безпосереднє відношення до цієї події, оглянути і запам’ятати зовнішній вигляд потерпілого, частини його тіла та одяг. У разі ж виявлення трупа накрити його і з місця не прибирати до прибуття слідчо-оперативної групи;

- якщо склалися виняткові обставини (наприклад, якщо тіло загиблого перебуває на дорозі з інтенсивним рухом транспорту, на трамвайній або залізничній колії та ін.), труп необхідно перенести в інше місце, попередньо обкреслити крейдою, осколком цеглини або іншим подібним предметом позу, в якій він виявлений;

- запам’ятати і за можливості письмово зафіксувати обставини, що можуть змінитися або зникнути: запах, стан погоди, характер освітлення та інші особливості на місці події, що мають значення для розслідування;

- якщо злочинна подія мала місце у приміщенні, то необхідно звернути увагу і точно запам’ятати час, відкрито чи зачинено двері; відкрито чи закрито вікна та кватирки, цілісність у них скла, піднято або опущено занавіски на них. Категорично забороняється торкатися руками дверей, посуду та інших речей і предметів, де можуть бути виявлені сліди кримінального правопорушення;

- опитуванням громадян, які перебувають на місці події, якомога повніше виявити коло свідків, запитати у кожного з них, звідки він спостерігав подію; якщо чув це від інших осіб, то від кого саме, і спробувати з’ясувати: а) час та характер злочинної події; б) особу злочинця, кількість злочинців, їх прикмети, роль кожного з них у вчиненому кримінального правопорушенні, який проміжок часу вони перебували на місці події, в якому напрямку і яким чином зникли з місця події; в) які знаряддя та засоби використовували злочинці під час вчинення кримінального правопорушення, де і які предмети залишили, що змінилось на місці події до прибуття патрульно-постового наряду; г) відомості про громадян, які були очевидцями злочинної події;

- якщо одержані дані свідчать про можливість затримання злочинця за «гарячими слідами», то старший наряду повинен негайно почати його переслідування, попередньо організувавши охорону місця події.

При забезпеченні охорони місця події до прибуття слідчо-оперативної групи патрульно-постовий наряд зобов’язаний:

- видалити з місця події усіх сторонніх громадян, при цьому наполегливо, але ввічливо пояснити, що їх перебування може завадити проведенню досудового розслідування;

- за необхідності оточити місце події та вжити заходів щодо збереження слідів злочину до прибуття слідчо-оперативної групи;

- запам’ятати напрямки своїх рухів на місці події, намагатися залишати якомога менше своїх слідів;

- по прибуттю слідчо-оперативної групи доповісти про заходи, вжиті для забезпечення охорони місця події, та особливості місця злочину, на які наряд звернув увагу в момент прибуття. У подальшому діяти за вказівкою слідчого.

Прибувши на місце події, слідчий повинен:

- відмітити час прибуття слідчо-оперативної групи;

- переконатися, що заходи щодо охорони місця події, надання допомоги потерпілим, ліквідації наслідків вжито;

- вжити заходів щодо збереження речових доказів;

- перевірити зміни, які відбулися на місці події до його прибуття;

- визначитися з колом учасників слідчого огляду і провести інструктивну нараду;

- встановити особу потерпілого (свідків) і при необхідності опитати їх, дати завдання оперативним працівникам щодо встановлення зазначених осіб;

- визначити сліди, що залишені потерпілим, очевидцями та іншими особами, які не причетні до кримінального правопорушення;

- зафіксувати місцеположення потерпілого у випадку необхідності його транспортування до медичного закладу;

- отримати оперативну інформацію для висунення слідчих та розшукових версій;

- видалити з місця події сторонніх осіб, які не пов’язані з проведенням огляду;

- забезпечити збереження слідів, речових об’єктів та охорону обстановки місця події;

- оповістити територіальні органи про характер злочину та прикмети правопорушників;

- організувати спостереження (засідки) у місцях можливої появи злочинців;

- використовувати (за необхідності) засоби масової інформації;

- скласти план проведення огляду місця події.

Після проведення організаційно-підготовчих заходів слідчий приступає до безпосередньо огляду, під час якого знайомиться з обстановкою місця події, визначає межі огляду, висуває версії стосовно події. Якщо діяльність слідчого на підготовчому етапі носить організаційний характер, то на робочому етапі вона набуває дослідницького характеру. ^[60]

- визначення методу (тактичних прийомів) огляду обстановки місця події та окремих її елементів.

Визначення меж слідчого огляду

Основною особливістю слідчого огляду є специфіка визначення його меж. Як свідчить слідча практика, помилки у визначенні меж огляду допускалися саме у випадках механічного фіксування слідів і обстановки на місці події, без їх осмислення. Але саме характер події і обстановка визначають у кожному конкретному випадку межі території, яка повинна ретельно оглядатися. Через необгрунтоване звуження меж залишаються без огляду ті ділянки місцевості, на яких можуть знаходитися об’єкти, безпосередньо пов’язані з кримінальним правопорушенням.

Тактика слідчого огляду має певні особливості, які залежать від конкретної слідчої ситуації або від того, що оглядається: місце учинення кримінального правопорушення чи місце події. Так, лідери злочинних груп можуть здійснювати загальне керівництво діями угруповання як безпосередньо, так і опосередковано. У першій ситуації лідер безпосередньо присутній на місці події і використовує приміщення, зброю, транспортні засоби тощо. Тому необхідно ретельно оглянути ділянку місцевості, на якій вчинено правопорушення, з метою виявлення слідів правопорушення та слідів перебування там лідера групи. В інших ситуаціях лідер здійснює загальне керівництво поза місцем вчинення кримінального правопорушення, використовуючи сучасні засоби зв’язку. Під час опосередкованого керівництва злочинною діяльністю групи змінюється й характер діяльності слідчого, який проводить слідчий огляд, оскільки оглядається вже не місце злочину, а місце події - ділянка місцевості, приміщення, де можуть бути виявлені сліди готування до кримінального правопорушення чи керівництва його вчиненням, предмети, які пов’язані зі злочином, сліди впливу лідера на хід кримінальної операції, а також сліди очікування (приховування) завершення злочинної діяльності групи тощо.

Отже, межі слідчого огляду повинні охоплювати: місце, де відбулася злочинна подія, виявлено сліди злочину або інші речові докази та предмети, що мають значення для кримінальної справи; приміщення або ділянку місцевості, де відбувалася підготовка до учинення кримінального правопорушення; шляхи підходу злочинця до місця події і шляхи його відходу; місце, де відбувалося приховання злочинної діяльності; інші помешкання і ділянки місцевості, де можуть знаходитися предмети, що мають відношення до справи.

Методи слідчого огляду

Під час слідчого огляду важливе значення має послідовність його проведення, що обумовлюється обставинами кожного конкретного випадку.

Проте, будучи обраною слідчим на початку огляду, вона має дотримуватися до кінця і забезпечити огляд усіх об’єктів, що мають значення для справи.

Загалом, як зазначає М.В. Салтевський, методи слідчого огляду умовно можна класифікувати за різними підставами:

1) за глибиною дослідження:

- загальний (оглядовий): слідчий, не змінюючи обстановки, обходить територію місця події, отримуючи уявлення про характер злочинної події, встановлює положення предметів і явищ, аналізуючи їх взаємозв’язок. Після чого визначає межі огляду, розстановку сил та засобів, порядок руху учасників огляду та методи дослідження обстановки в цілому та окремих її елементів;

- детальний - полягає у ретельному дослідженні слідів кримінального правопорушення, речових об’єктів, що мають відношення до справи. Детальний огляд можна починати тільки у тому випадку, коли обстановка місця події зафіксована у протоколі (схемі, плані) або за допомогою фотозйомки чи відеозапису. За допомогою тактичних і науково-технічних засобів виявляються і фіксуються сліди злочину та інші речові докази, перевіряються дані загального огляду;

2) за повнотою дослідження:

- вибірковий (суб’єктивний): передбачає дослідження об’єкта (обстановки) тільки у місцях розташування слідів кримінального правопорушення та інших речових об’єктів, визначених відповідно до механізму його учинення, тобто вибірково;

- суцільний (об’єктивний): полягає у всебічному дослідженні усієї території (обстановки) місця події в цілому, не минаючи жодного об’єкта;

3) за характером дослідження:

- статичний: передбачає огляд місця події без порушення обстановки і механічного переміщення у просторі окремих слідів кримінального правопорушення та інших речових доказів з місця виявлення.

- динамічний: дозволяє застосовувати засоби дослідження до об’єктів пізнання, що знаходяться у динаміці. Під час огляду об’єкти дослідження можна брати в руки, пересувати, описувати, вимірювати, моделювати та всебічно досліджувати їх ознаки, не змінюючи самий предмет;

4) за послідовністю застосування:

- концентричний: огляд місця події проводиться за спіраллю від периферії до центру. Цей метод доцільно використовувати у тих випадках, коли немає чітко визначеного центру місця події, і проведення огляду пов’язане із виявленням слідів прибуття та відходу злочинців з місця кримінального правопорушення, засідки або очікування об’єкта правопорушення чи виявленням інших слідів та речових доказів;

- ексцентричний: огляд місця події проводиться за спіраллю від центру місця події до периферії. Цей метод доцільно використовувати для огляду місця події, яке має певний центр (наприклад, знаходження у приміщенні трупа, наявність слідів зламу та ін.);

- фронтальний: огляд значних за площею ділянок місцевості. Цей метод застосовується із залученням допоміжної групи, яка розміщується у лінію (шеренгу) і рухається фронтально. Іноді цей метод називають «прочісуванням» території, коли група шикується у розгорнутий стрій і, рухаючись, обстежує відразу велику територію. Лінія руху може бути прямою (огляд траси, залізничної колії) або ломаною (огляд узбережжя річки);

- секторний: полягає у дослідженні території за секторами. Слідчий, перебуваючи у центрі досліджуваної території, за компасом визначає напрямок магнітного меридіану (північ - південь) і за ходом годинникової стрілки відкладає сектор, наприклад, з кутом у 30^о. Оглянувши територію одного сектора, він відкладає другий, після його дослідження - третій і т.д., поки не дослідить усю територію в цілому;

- квадратний: полягає у дослідженні території за квадратами. Слідчий розбиває досліджувану територію на певні квадрати. Оглянувши територію одного квадрату, він переходить до іншого. Орієнтирами у даному випадку можуть виступати будинки, споруди, дерева й інші об’єкти;

- вузловий метод полягає у дослідженні території, яка попередньо поділяється на ділянки, квадрати або вузли, кожний з яких оглядається окремо. Використовується для пошуку дрібних слідів, куль, гільз, схованок у предметах меблі та інших предметів, що мають значення для справи;

- комбінований метод використовується залежно від слідчої ситуації, що склалася під час проведення слідчої дії. Так, під час огляду ділянки місцевості із значними розмірами слідчий розбиває всю територію, що підлягає огляду, на квадрати, кожний з яких оглядає концентричним, ексцентричним або фронтальним методами залежно від характеру місцевості та слідової картини кримінального правопорушення.

Наведені методи огляду місця події у конкретній слідчій дії виступають тактичними прийомами дослідження. Питання про послідовність огляду місця події має вирішуватися слідчим залежно від обставин, умов і обстановки огляду та слідчої ситуації, що склалася на певному етапі розслідування.

Під час слідчого огляду необхідно виявити, дослідити та зафіксувати сліди, які вказують на:

- дії особи до вчинення кримінального правопорушення (наприклад, спосіб прибуття на місце події, організація засідок або очікування потерпілого, безпосередня підготовка до скоєння правопорушення);

- дії особи, пов’язані із вчиненням кримінального правопорушення (наприклад, спосіб скоєння правопорушення, механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, розподіл злочинних ролей);

- дії особи після вчинення кримінального правопорушення (наприклад, спосіб зникнення з місця події та приховання або знищення слідів правопорушення);

- бездіяльність особи, що викликала негативні (злочинні) наслідки;

- предмет (об’єкт) злочинного посягання;

- місце та час вчинення кримінального правопорушення (зокрема, проміжок часу перебування злочинців на місці події);

- фізіологічні, психологічні та інші ознаки особи злочинця;

- характер злочинних наслідків;

- обставини, що сприяли або перешкоджали вчиненню кримінального правопорушення;

- наявність негативних обставин. Необхідно зазначити, що нерідко злочинці намагаються направити слідчого хибним шляхом, створюючи на місці події неправдиву обстановку. Відсутність необхідних та наявність зайвих у цій обстановці предметів являє собою негативні обставини, тобто фактичні дані, які суперечать їх логічному розв’язанню та звичайному поясненню. Негативні обставини можуть виявитися під час проведення будь-якої слідчої дії, але особливу увагу необхідно приділяти при проведенні оглядів місця події. Виявлення слідчим негативних обставин дозволяє встановити, наприклад, інсценування злочину.

Інсценування злочину - це штучне створення зацікавленими особами обстановки, яка б утворювала помилкове уявлення про нібито учинене кримінальне правопорушення.

На інсценування можуть вказувати такі типові ознаки: відсутність слідів злочину на тих ділянках, де вони повинні бути, і, навпаки, наявність слідів у тих місцях, де їх не повинно бути; невідповідність розмірів викрадених об’єктів механізму учинення правопорушення; невиправданий безлад на місці події; невідповідність ситуації, що розповідається учасником процесу, механізму учинення злочину; наявність зайвих, нічим не пояснених численних пошкоджень на перешкодах та ін.

Виявлення слідчим негативних обставин під час огляду місця події має важливе значення для справи, дозволяє вчасно висувати слідчі версії та обирати правильний напрямок розслідування. Отже, слідчий повинен виявляти і закріплювати усі фактичні обставини, які можуть бути підставою для висунення слідчих версій або засобом їх перевірки.

Огляд трупа та його частин

Під час розслідування кримінальних правопорушень проти життя, здоров’я та статевої свободи особи, дорожньо-транспортних пригод та інших подій слідчому нерідко доводиться стикатися із необхідністю проведення огляду трупів або їх частин.

Огляд трупа - це слідча дія, що провадиться слідчим або прокурором на місці знаходження трупа з метою виявлення ознак, що дозволяють встановити особу потерпілого, місце, час, обставини і причини смерті, а також для відшукання ознак, які вказують на злочинця.

Огляд трупа та його частин є складовою частиною загального огляду місця події і проводиться безпосередньо слідчим (прокурором). Зовнішній огляд трупа є обов’язковим і, як правило, проводиться за місцем його виявлення. Однак труп може бути і самостійним об’єктом огляду у морзі чи інших місцях, не пов’язаних зі злочинною подією.

Відповідно до ст. 238 КПК України огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язковою участю судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно не можливо залучити судово-медичного експерта.

Участь експерта (лікаря) у проведенні огляду трупа є обов’язковою. Експерт виявляє пошкодження на тілі трупа та одягу, встановлює анатомічні та фізіологічні особливості загиблого, робить попередній висновок про причину смерті та час її настання, що дозволяє слідчому затримати злочинця за «гарячим слідом», висувати слідчі версії, проводити необхідні розшукові заходи та прогнозувати ймовірні напрями розслідування.

При зовнішньому огляді трупа необхідно зафіксувати такі відомості:

- особу загиблого. Опис зовнішності при цьому проводиться за методом словесного портрета. Зокрема, зазначається стать, приблизний вік, загальна довжина трупа та його тілесна будова, загальний колір шкіряного покрову, характер трупних явищ, вид голови та обличчя (волосся, стан очей, рот, зуби), шиї, грудної клітини, живота, спини, рук, ніг та інші індивідуальні особливості;

- початкові відомості про час та причини смерті. Зміни, які відбулися у первісній обстановці місця події (причини, характер);

- знаряддя кримінального правопорушення, що спричинили смерть потерпілого;

- розташування трупа стосовно оточуючих нерухомих елементів обстановки, його поза (положення);

- наявність або відсутність тілесних ушкоджень, їх форма, характер, розмір та механізм утворення. Ушкодження на тілі трупа, плями крові та інші об’єкти, що мають значення, фотографуються за правилами масштабної зйомки;

- якщо труп виявлений зі слідами вогнепального поранення, то необхідно ретельно оглядати одяг загиблого безпосередньо на місці учинення кримінального правопорушення, щоб відшукати кулі, які можуть знаходитися у складках одягу та під час транспортування до моргу можуть бути втраченими. За наявності «сліпого» поранення необхідно вказати лікарю на необхідність вилучення кулі при розтині та зобов’язати його передати її слідчому;

- сліди боротьби та опору як в оточуючій обстановці, так і на трупі;

- стан одягу і взуття, у які одягнена загибла особа, та пошкодження на них. Кожний елемент одягу оглядається окремо. Під час огляду одягу необхідно встановити відповідність його розмірам трупа, вміст кишень тощо;

- сліди й нашарування сторонніх частин на тілі та одягу загиблого;

- виявлення негативних обставин (відсутність крові, бруду на взутті чи одязі або, навпаки, їх наявність, не властивих місцю знаходження трупа);

- місцезнаходження трупа. Після фіксації положення і пози трупа слід оглянути «ложе трупа». З цією метою труп необхідно підняти та перенести. Не можна перевертати та волочити труп, оскільки об’єкти, що знаходяться під ним, можуть бути знищені або істотно змінені. Переміщення трупа можливо лише тільки після фіксації його первісного положення.

Невпізнаний труп підлягає обов’язковому дактилоскопуванню. За необхідності проводиться «туалет» трупа та фотографування за правилами впізнавальної зйомки. Обов’язково вилучаються зразки крові, волосся, нігті, виготовляються зліпки й відбитки зубів та заповнюється впізнавальна картка.

Огляд предметів та документів

Об’єктами слідчого огляду можуть бути і різноманітні документи, зокрема письмові, графічні, фото- та відеодокументи тощо. Нерідко такі документи можуть виступати як засіб учинення та приховування кримінальних правопорушень.

При огляді документів необхідно встановити та зафіксувати ознаки, які:

- індивідуалізують документ за змістом: найменування, реквізити, наявність підписів, печаток і штампів, серійний номер і дата складання (видачі), слова, з яких починається та закінчується документ, короткий зміст;

- індивідуалізують документ за формою: характер позначень (слова, цифри, малюнки тощо), спосіб виконання письмових знаків (рукописний, машинописний, типографський);

- індивідуалізують матеріал документа: найменування матеріалу, колір, розміри, щільність, характер пошкоджень, ознаки способів відновлення цілісності документа;

- вказують на підробку документа: підчистка, дописка, виправлення, травлення, змивання тексту, копіювання, переклеювання фотокарток або заміна окремих частин документа;

- вказують на зв’язок документа зі злочинною подією іншими якостями.

Документ необхідно сфотографувати за методом репродукційної зйомки або

виготовити його копію.

Під час огляду предметів необхідно зазначити найменування предмета та матеріалу, з якого він виготовлений, колір, форму, розміри, сліди і пошкодження, що виникли у результаті злочинної події, та інші індивідуальні особливості (наприклад, серійний номер, марка, надписи).

Освідування особи

Одним зі способів збирання й перевірки доказів та особливим різновидом слідчого огляду є освідування живих осіб (ст. 241 КПК України). У ході його проведення можуть бути виявлені різноманітні сліди кримінального правопорушення, зокрема плями крові, сперми, слини та інших виділень людського організму, залишки паливно-мастильних матеріалів чи спеціальних фарбників, наркотичних або отруйних речовин, волосся, текстильні волокна, залишки ґрунту та ін., виявлення яких може мати вирішальне значення у кримінальному провадженні.

Освідування особи - це самостійна слідча дія, яка проводиться на підставі постанови прокурора і полягає в огляді тіла живої людини з метою виявлення і фіксації наявності або відсутності особливих прикмет, слідів злочину, тілесних ушкоджень, стану сп ’яніння і його ступеня, інших ознак та властивостей, що мають значення для кримінального провадження.

На відміну від інших видів слідчого огляду освідування особи порушує право на недоторканість та особисту свободу громадян та пов’язане з можливістю розголошення інтимних обставин їх життя. Зважаючи на це, законодавець виділив освідування у самостійну слідчу дію і визначив спеціальні правила його проведення.

Так, відповідно до ст. 241 КПК України освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор вправі бути присутніми при освідуванні особи іншої статі, коли це пов’язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню.

Фактичною підставою для проведення освідування є наявність достатніх даних вважати, що на тілі певної особи є особливі прикмети чи сліди кримінального правопорушення, виявлення яких має значення для встановлення істини у справі. Юридичною підставою є постанова прокурора.

Освідування можна поділити на два види:

- слідче (проводиться слідчим (прокурором) для виявлення слідів кримінального правопорушення та особливих прикмет на тілі людини, коли не потрібно спеціальних знань);

- судово-медичне (проводиться судово-медичним експертом або лікарем, коли необхідними є спеціальні знання у галузі медицини).

До об’єктів освідування можна віднести:

- підозрюваного (обвинуваченого), на тілі якого можуть бути особливі прикмети (татуювання, родимі плями, рубці, шрами), сліди боротьби, залишені потерпілим, поранення та інші ознаки;

- потерпілого, на тілі якого можуть бути різноманітні поранення, тілесні ушкодження і сліди кримінального правопорушення - крові, сперми та інших виділень людини;

- свідка, на тілі якого можуть бути сліди, які мають відношення до кримінального правопорушення.

Виявлені під час освідування сліди повинні бути детально описані у протоколі (зокрема, кількість, форма, розмір, колір, частина тіла, на якій їх виявлено), зафіксовані за допомогою фотозйомки або відеозапису чи складання схем, малюнків та по можливості вилучені й приєднані до справи.

Слідчий огляд необхідно поєднувати з комплексом оперативно-розшукових заходів, які можна поділити на три групи:

- загороджувальні та охоронні заходи (патрулювання, посилення охорони, оточення території, організація засідок, блокування місцевості);

- попереджувальні заходи (оповіщення населення про вчинене кримінальне правопорушення та усіх територіальних органів з метою організації спільних заходів);

- допоміжні заходи (застосування службово-розшукових собак, переслідування злочинців за «гарячими» слідами, використання криміналістичних обліків, інформаційно-пошукових систем, візуального спостереження).

Слідчий огляд можна вважати закінченим, якщо на всі питання, що випливають зі злочинної події, одержано повну інформацію (зокрема, про механізм і спосіб учинення злочину, встановлено особу (ознаки) правопорушника та ін.).

Закінчивши проведення процесуальної дії, слідчий переходить до заключного етапу огляду - фіксації його ходу та результатів. На цьому етапі слідчий ще раз обходить місце події, щоб переконатися у тому, що кожна ділянка, яка стосується до події злочину, повністю та ретельно оглянута, а потім з усіма учасниками оцінює результати огляду. Підбиваються підсумки огляду, вилучаються і упаковуються сліди злочину й речові докази, складається протокол огляду та додатки до нього. ^[61]

- відомості про осіб, які брали участь в огляді;

- привід та підстави для проведення слідчого огляду;

- відомості про понятих;

- умови проведення слідчого огляду;

- орієнтуюче і детальне описання місця події, детальний опис виявлених слідів злочину, речових доказів та інших об’єктів (їх характеристика);

- відомості про застосування науково-технічних засобів;

- відомості про вилучені об’єкти, умови їх фіксації;

- відмітка про ознайомлення з протоколом усіх учасників слідчої дії;

- заяви та зауваження присутніх під час слідчої дії осіб, зроблені з приводу тих чи інших дій слідчого.

Протокол підписує слідчий та всі особи, які брали участь у слідчому огляді.

До додаткових (факультативних) засобів фіксації можна віднести: застосування фотозйомки, аудіо- та відеозапису, складання планів, схем, графіків, діаграм, рисунків, креслень та ін.

Від повноти, всебічності й об’єктивності огляду та докладного описання його результатів багато у чому залежить доказове значення цієї слідчої дії. Неуважне та поверхневе проведення слідчого огляду тягне за собою втрату речових доказів та затягування кримінального провадження.

Питання для самоконтролю

1. Поняття та завдання слідчого огляду.

2. Класифікація слідчого огляду.

3. Загальні принципи слідчого огляду.

4. Підготовчі заходи до проведення огляду.

5. Тактичні прийоми слідчого огляду.

6. Тактика огляду трупа та його частин.

7. Тактика освідування.

8. Фіксація ходу та результатів слідчого огляду.