Групофікація як окремий метод науки криміналістики

Наряду з встановленням індивідуально-конкретної тотожності широко розповсюдженою є групова ідентифікація, яка дозволяє встановити приналежність об’єкта певному класу, роду, виду, тобто певної множини однорідних об’єктів.

Встановлення групової приналежності об’єкта до певної групи здійснюється на основі вивчення ознак об’єкта та співставлення їх з ознаками інших об’єктів цього ж класу (групи). Встановленням групової приналежності доводиться обмежитись в тих випадках, коли в слідах не відображено ознаки, спроможні індивідуалізувати об’єкт. Так, за слідами транспортного засобу може бути встановлено модель автомобіля, що залишив сліди^[18].

Аналогічним є процес групофікації невідомих речовин, які не мають усталеної зовнішньої форми (сипких, рідких та газоподібних), коли властивості невідомої речовини порівнюються з властивостями речовини відомого виду, роду, класу або групи. На підставі схожості властивостей речовин, що порівнюються, робиться висновок про віднесення їх до конкретної класифікаційної групи. Наприклад, виявлений у злочинця невідомий порошок є гексахлораном і відноситься до класу отруйних речовин.

Таким чином, в основі процедури групофікації - встановлення групової належності - лежить той самий метод порівняння ознак і властивостей об’єкта з його матеріальними відображеннями на іншому об’єкті - носії відображення. При цьому процес дослідження закінчується встановленням не тотожності, а групової належності. Тому за аналогією з відомими поняттями «ідентифікація» та «класифікація», сутністю яких є порівняння, процес встановлення групової належності доцільно називати групофікацією.

Об’єктами групофікації можуть бути: а) індивідуально визначені предмети; б) предмети-речовини (сипучі, рідкі, газоподібні), наділені лише властивостями - внутрішніми якостями, достатніми для віднесення речовин до однієї групи, виду, роду, класу.

Відображувальний об’єкт у процесі групофікації - це те, що було розділено, розчленовано (зруйновано) на частини внаслідок події злочину і зараз не існує, а лише уявляється як суб’єктивний образ існуючого раніше цілого.

Криміналістична ідентифікація та групофікація мають єдину мету дослідження - встановлення тотожності або групової належності. Якщо частини розчленованого цілого зберегли конформність кордонів (країв) на розчленованих об’єктах, то дослідження, як правило, завершується висновком про тотожність розчленованого цілого.

Наприклад, уламок фарного скла, виявлений на місці події, та осколки скла, що залишилися у фарі автомашини, до розчленування становили одне ціле. Якщо ж розчленовані об’єкти, що порівнюються, не зберегли конформності кордонів (лінії розчленування), то встановлюють схожість властивостей, достатніх лише для класифікаційного висновку - уламок фарного скла, виявлений на місці події, та осколки фарного скла у фарі є однорідними за фізико-хімічними властивостями.

При групофікації речовин порівнянню піддаються конкретні маси та об’єми речовин, які не мають зовнішніх усталених ознак форми. Встановлені схожі властивості дозволяють сформувати сукупність, достатню лише для висновку про належність речовин до одного класу, роду, виду або скільки завгодно малої групи. Але це завжди будуть дві порції речовини, які раніше (імовірно) складали одне ціле.

Отже, відображувані об’єкти у процесі групофікації завжди є частинами відображуваного, яке існувало в минулому, до моменту розділення його у зв’язку з подією злочину. Тому відображуваний об’єкт у криміналістиці іноді називають загальним джерелом походження.

Групофікація як стадія ідентифікації. Подальший розвиток теорії встановлення групової належності дав змогу інтерпретувати її, з одного боку, як першу стадію ідентифікації для пізнання загального в конкретному, а з іншого - як самостійний метод дослідження для віднесення об’єкта до класу, роду, виду або більш вузької групи.

Ідентифікація є стадійним процесом дослідження, який включає виділення загального в конкретному. Так, розпочинаючи порівняльне дослідження слідів пальців рук, перш за все їх об’єднують у групи за типом візерунку - дуги, петлі, завитки. Потім кожну групу поділяють на більш вузькі за об’ємом підгрупи за певною сукупністю ознак, а в одержаній підгрупі здійснюють ще поділ, і так доти, доки не звузять її до двох об’єктів, ідентифіковане поле кожного з яких містить неповторну сукупність ознак. Таким чином, процес пізнання конкретного відбувається через відокремлення загального. Тому групофікація завжди є першою стадією ідентифікації об’єктів, щодо яких є вірогідність встановлення тотожності.

Після вчинення злочину можуть залишитися сліди, в яких не відобразилися ідентифікаційні ознаки об’єкта. Такі сліди непридатні для ідентифікації, але можуть використовуватися для вирішення інших завдань розслідування. Так, при розслідуванні вбивства, поєднаного зі зґвалтуванням і вчиненого на лісовій галявині, слідчий при огляді місця події вилучив зразки рослин. Це ґрунтувалося на припущенні, що під час вчинення злочину і боротьби з жертвою на одязі та взутті злочинця могли залишитися частки рослин і, зокрема, їх насіння. Через деякий час було встановлено підозрюваного і вилучено його одяг. При огляді в складках одягу були виявлені часинки рослин (насіння). У зв’язку із цим призначалась судово-ботанічна експертиза, на дослідження якої були подані зразки рослин з місця події і насіння, виявлене в одязі підозрюваної особи. Після дослідження двох зразків насіння рослин експерт встановив їх однорідність, тобто їх належність до однієї групи. Це мало значення непрямого доказу того, що підозрюваний був (міг бути) на місці вчинення злочину^[19].

Групофікація як самостійний метод дослідження застосовується для дослідження сипучих, рідких та газоподібних об’єктів, стосовно яких встановлення тотожності шляхом криміналістичної ідентифікації неможливе, оскільки ці об’єкти не мають усталеної зовнішньої форми.

Розглянемо це на прикладі. З комори вчинено крадіжку пшениці. У підозрюваного виявлено два мішки пшениці. Експерт, порівнюючи зразки пшениці з комори із зразками, вилученими у підозрюваного, встановив, що обидва зразки належать до одного й того ж сорту і виду, одного року врожаю, мають однакову схожість, засміченість і т.п. На підставі збіжних властивостей він дійшов висновку, що порівнювані зразки є однаковими та належать до сорту пшениці «Миронівська 808», тобто встановив клас (злакові), рід (пшениця) і вид («Миронівська 808»). Дослідження зразків зерна можна було б продовжити і встановити ще кілька властивостей, що збігаються, тобто досягнути більшої схожості, але не тотожності, оскільки пшениця, вилучена в підозрюваного, і зерно з комори після поділу на частини утворили два нових конкретних об’єкти, кожний з яких тотожний тільки сам собі^[20].

Отже, встановлення групової належності сипучих, рідких і газоподібних об’єктів є процесом групофікації, самостійним окремим методом науки криміналістики.

Встановлення групової належності об’єктів, що мають усталену зовнішню форму, є процесом криміналістичної ідентифікації, який завершується її першою стадією. Така двоєдина інтерпретація групофікації вважається найбільш обґрунтованою і відповідає логіці пізнання взагалі.

4.