Особливості проявів неправдивості в дітей середнього шкільного віку

Мовлення видає обманщика в тому випадку, якщо він проговорюється, плутається в словах, припускається помилок, протирічь або надовго замислюється над простими запитаннями. Тому недосвідчені обманщики, прагнучи виглядати більш переконливими, заучують свою «історію», щоб не збитися на допиті.

Говорячи правду, ми відповідаємо швидко, а вигадуючи, робимо паузу, бо потрібен час. Звичайно, щоб виграти час і трохи продумати відповідь, можна зробити вигляд, що питання незрозуміле або перепитати його, але це викрив брехню. Потрібна практика, щоб швидко знаходити правдоподібні відповіді.

Неправду можна виявити також за такими відомим індикаторами, як суперечливість, перебільшення і велика кількість зайвої інформації, покликаної відволікати слухача від суті справи.

Багато школярів уже вміють приховувати свої справжні емоції під ввічливою посмішкою або непроникним виразом обличчя. Однак ця маска утримується на обличчі помітним зусиллям, і іноді, на частку секунди, на обличчі може майнути справжній вираз. Такі мікровирази може помітити тільки уважний спостерігач, але вони добре видні при уповільненому перегляді відеозапису. Тоді ж можна помітити фальшиву посмішку або вдаване співчуття, яке виражається асиметрично опущеними бровами. Зустрічаються також тілесні «застереження», коли людина мимоволі видає себе яким-небудь символічним жестом (наприклад, стиснутими кулаками).

У школярів виявлено ознаки неправдивості, в більшості своїй схожі з відомими кримінально-лінгвістичними ознаками. Також були виявлені індивідуальні сценарії брехні в залежності від конкретної психологічної ситуації. Коли людина говорить правду, вона говорить по суті, про те, що в неї запитали. У розмові не буде якихось несуттєвих подій, деталей, що не стосуються справи.

Мова людини, що каже правду, плавна й чітка, в ній є послідовність і логіка. Школяр, який обманює, говорить тихо, уривками, не закінчує пропозиції і збивається. Той, хто говорить правду, не використовує клятви - не відчуває в цьому потреби. Обіцянка казати правду, щиро, по совісті зазвичай свідчать про намір збрехати.

Коли людину звинувачують у брехні несправедливо, вона намагається довести свою невинність, а обманщик веде себе пасивно.

Людині, яка обманює, неприємно дивитися в очі співрозмовнику. Вона часто дивиться вліво та вгору або вліво та вниз, відводить очі. Часто у людини, що говорить явну неправду, кров приливає до обличчя, і шкіра навколо очей червоніє.