2.2 Режим державного кордону України

Важливою складовою частиною конституційно-правового інституту державного кордону України є система норм про режим цього кордону. Велика радянська енциклопедія дає таке розуміння режиму (франц.

Режим державного кордону України - це система правил, що встановлюються внутрішнім законодавством і міжнародними договорами України з метою забезпечення порядку на державному кордоні та підтримання добросусідських відносин з суміжними державами і регламентують порядок перетинання і утримання державного кордону, провадження на ньому різних робіт (діяльності), вирішення питань, пов'язаних з порушенням цих правил.

Внутрішнє законодавство України регламентує митний, санітарний та інший режим державного кордону, порядок його перетинання, а також порядок провадження на державному кордоні господарської та іншої діяльності (робіт).

Найважливішими актами внутрішного законодавства України, які визначають режим державного кордону, є Закон "Про державний кордон України"[10], Митний [107], Повітряний [108], Водний [109] кодекси, Кодекс про надра [ПО], закони "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" [111], "Про Прикордонні війська України" [24] і інші. Режимні правила встановляються також нормативно-правовими актами:

а) Президента України (Розпорядження “Про прикордонно-митний контроль на державному кордоні України з Республікою Білорусь і Російською Федерацією” від 12 жовтня 1992 року [112]);

б) Кабінету Міністрів України ( Постанови “Про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон” від 20 березня 1995 року [113], “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” від 27 січня 1995 року [114]);

в) центральних органів виконавчої влади ( Наказ Укрголовдержкарантину “Про затвердження Правил фітосанітарного контролю на державному кордоні України” від 25 вересня 1996 року [115], Наказ Держмиткому “Про митний контроль на державному кордоні України” від 29 березня 1993 року [116]);

г) міжвідомчими актами (Інструкція “Про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні” від 29 березня 1994 року - Держ- комкордон, Держмитком, МВС, МЗС, СБУ, Національна гвардія, Мінсільгосппрод, Мінприроди, Мінтранс, МОЗ [117]).

Міжнародні угоди регламентують питання що зачіпають інтереси сусідніх держав: проходження, позначення і утримання державного кордону, порядок його перетинання, користування прикордонними водами, залізницями, шосейними дорогами, а також іншими спорудами, що перетинають державний кордон, провадження різних робот і господарської діяльності на кордоні, охорони навколишноьго природнього середовища, прикордонного співробітництва і ін.

Серед міжнародних договорів, якими регулюється такий елемент режиму державного кордону України як порядок його перетинання можна виділити:

а) двосторонні: договори про режим спільного кордону [118; 119; 120], про пункти пропуску через державний кордон [121; 122], угоди про спрощений порядок перетинання державного кордону громадянами, які проживають у прикордонних районах (областях, повітах) [123; 124; 125], про передавання і приймання осіб через спільний державний кордон і протоколи про їх виконання [126; 127], про залізничне, автомобільне, повітряне, річкове, морське сполучення, про взаємні поїздки громадян у службових справах [128; 129] і ін.;

б) багатосторонні: Угода про безвізове пересування громадян держав СНД по тереторії її учасників від 9 грудня 1992 року [130], Угода про співробітництво дер- жав-учасниць СНД по забезпеченню стабільного становища на їх зовнішніх кордонах від 9 жовтня 1992 року [131].

Режим державного кордону розглядається не лише як система відповідних правових норм (як міжнародно-правових, так і внутрідержавних), але і як правовідносини і акти застосування норм права компетентними орга^шами, а також як можлива відповідальність за порушення прийнятих норм [18, с. 112].

Відповідно до Закону "Про державний кордон України" (ст.8), режим державного кордону України включає в себе наступні п'ять елементів:

1) порядок перетинання державного кордону України;

2) порядок плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх водах України;

3) порядок заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України і перебування в них;

4) порядок утримання державного кордону України;

5) порядок провадження різних робіт, промислової та іншої діяльності на державному кордоні України [10].

Доцільним буде дати їх коротку характеристику.

1. Порядок перетинання державного кордону України.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та інше сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України і її міжнародних договорів. Пунктом пропуску через державний кордон України, відповідно до ст. 9 ч.2 Закону, є спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і інших технічних засобів, де здійснюється прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна [10].

Особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю, які є основними і обов'язковими видами контролю. Інші види контролю (санітарно-карантинний, ветеринарний, фітосанітарний, контроль за вивезенням з території України культурних цінностей та інший контроль) здійснюються по мірі необхідності залежно від особливостей слідуючого через кордон потоку пасажирів, а також характеру перемішуваних вантажів та іншого майна.

Для здійснення контролю в пунктах пропуску через державний кордон України створюються контрольно-пропускні пункти Прикордонних військ, митні, санітарно- карантинні, ветеринарні, фітосанітарні, мистецтвознавчі та інші установи.

Прикордонний контроль здійснюється Прикордонними військами в пунктах пропуску через державний кордон України або в пунктах місцевого (спрощеного) пропуску відносно осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна і включає в себе:

перевірку документів на право в'їзду в Україну чи виїзду з України;

догляд транспортних засобів, вантажів та іншого майна;

спостереження за транспортними засобами і в необхідних випадках їх супроводження з метою недопущення проникнення в них осіб, завантаження (розвантаження) товарів та іншого майна під час огляду або після його завершення; контроль за особами, яким закритий в'їзд в Україну;

контроль за матеріалами і предметами, що перевозяться через державний кордон.

Прикордонний контроль здійснюється в морських (річкових) портах, відкритих для заходження суден закордонного слідування, на прикордонних залізничних станціях, контрольних постах, прикордонних автомобільних станціях, в аеропортах, відкритих для міжнародного сполучення.

Митний контроль - це контроль, що здійснюється митними органами України відносно слідуючих через кордон осіб, транспорних засобів, вантажів та іншого майна з метою захисту економічних інтресів України. Порядок здійснення митного контролю регулюється Митним кодексом України, законодавством про зовнішньоекономічну діяльність, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів, Державного митного комітету, Національного банку, інших органів державної влади.

Санітарно-карантинний контроль здійснюється з метою запобігання занесенню на територію України різного роду інфекційних і заразних захворювань людей. Він проводиться спеціальними санітарно-карантинними підрозділами Міністерства охорони здоров'я України відповідно до Закону "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 р. [132], Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні [133], Правил санітарної охорони території України від занесення і поширення карантинних та інших інфекційних хвороб [134], інших актів.

Завданням ветеринарного контролю є охорона території України від занесення з інших держав заразних хвороб тварин. З цією метою на державному кордоні (в місцях ввезення і вивезення тварин, продуктів і сировини тваринного походження і фуражу) Міністерством сільського господарства і продовольства України за погод- женням з зацікавленими міністерствами і відомствами організуються прикордонні вереринарні пункти. Порядок проведення ветеринарного контролю регламентований Законом “Про ветеринарну медицину України” [135], іншими нормативно-правовими актами.

Фітосанітарний контроль на державному кордоні України організовується з метою охорони території України від проникнення з територій інших держав кара- тинних шкідників, хвороб рослин і насіння бур'янів, а також для здійснення карантинних заходів на території країни.

З метою недопущення незаконного вивезення культурних цінностей за кордон встановлюється контроль за вивезеням культурних цінностей. Для його проведення в складі Міністерства культури України створено відділ художньої експертизи і контролю за вивозом культурних ціностей за кордон. Порядок проведення даного контролю регламентується відповідною Інструкцією Міністерства культури України [137].

Екологічний контроль в пунктах пропуску через державний кордон України організовується з метою здійснення перевірок транспортних засобів і вантажів, що перетинають державний кордон, на предмет дотримання природоохонного законодавства. Здійснення функцій екологічного контролю покладено на Державну екологічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природнього середовища та ядерної безпеки України. Правовою основою його проведення є Закон "Про охорону навколишного природнього середовища" [138], Постанова Кабінету Міністрів України "Про здійснення екологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України", № 196 від 20 березня 1995 р. [113], Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України, № 57 від 6 червня 1995 р, затверджене Міністерством охорони навколишнього природнього середовища та ядерної безпеки України [139], інші акти.

Порядок взаємодії, координації зусиль та розмежування функцій між органами, що здійснюють контроль на державному кордоні, а також іншими органами, регулюється Інструкцією Держкомкордону "Про взаємодію та розмежування функцій щодо контролю на державному кордоні України від 28 безерня 1994 р. [117]. Дана Інструкція видана відповідно до Положення про Державний комітет в справах охорони державного кордону України [140], згідно з яким рішення Комітету з питань режиму державного кордону України, прикордонного режиму, охорони державного кордону України та її виключної (морської) економічної зони є обов'язковими для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян (ч.З п.7).

Пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється Прикордонними військами за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Документи для перетинання державного кордону України вважаються дійсними, якщо вони оформлені у встановленому порядку і не викликають сумніву в їх справжності і належності володільцям. Перелік документів, необхідних для перетинання державного кордону України закріплений в законодавстві і міжнародних договорах України.

Згідно з міжнародними договорами України Кабінетом Міністрів може бути встановлений спрощений порядок пропуску осіб, траспортних засобів, вантажів та іншого майна через державний кордон України. Зокрема, спрощений порядок пропуску осіб, транспорних засобів встановлений на кордонах з Польщею, Словачиною, Угорщиною, Румунією. Особливий порядок пропуску встановлений на кордонах з Росією, Білоруссю, Молдовою.

Спрощений порядок пропуску через державний кордон України відрізняється від традиційного низкою особливостей :

1) територіально він допускає взаємне відвідування чітко визначених пунктів, розміщених в глибину, як правило, адміністративного району;

2) строк перебування громадян на суміжній території обумовлюється (нетривалий, в основному до 7 діб, - в родинних та інших справах, щоденний - на період виробничого циклу на різних роботах). Через пункти спрощеного пропуску можуть слідувати лише жителі найближних населених пунктів;

3) документами для переходу в спрощеному порядку є національні паспорти чи інші документи, що засвідчують особу, перепустки на разовий (багаторазовий) перехід державного кордону;

4) режим роботи в пунктах спрощеного пропуску, як правило, денний.

Морські та річкові навійськові судна та військові кораблі перетинають державний кордон України відповідно до законодавства України, а також правил, що видаються уповноваженими на це державними органами України і публікуються у встановленому порядку.

Дані нормативні документи розробляються на основі таких міжнародно- правових актів як Конвенція ООН з морського права 1982 р., Конвенція по забезпеченню міжнародного морського судноплавство 1965 р ; Конвенція про режим судноплавства на Дунаї 1948 р., Конвенція про національну приналежність моряка 1958 р.

Перетинання державного кордону України морськими і річковими невійськовими суднами і військовими кораблями може відбуватися у двох випадках:

1) з метою перетинання територіального моря без заходження у внутрішні води і порти України або перетинання державного кордону України на судноплавних річках без заходження в порти України;

2) для проходу у внутрішні води і порти України і виходу з них або на судноплавних річнках для проходу в порти України і виходу з них.

Повітряне сполучення через державний кордон України здійснюється відповідно до Закону "Про державний кордон України [10], Повітряного кодексу [108], Постанови КМУ "Про порядок повітряного сполучення через державний кордон України" [141], а також інших актів компетентних органів, в тому числі правил, що видаються Державним комітетом по використання повітряного простору, Міністерством транспорту і публікуються у встановленому порядку. Основним міжнародним документом, що регулює міжнародні польоти цивільних повітряних суден, є Чикагська конвенція "Про міжнародну цивільну авіацію" 1944 р.

Повітряні судна перетинають державний кордон України в спеціально визначених коридорах перельоту. Українські цивільні повітряні судна перетинають державний кордон України за дозволом Міністерства транспорту України, а іноземні повітряні судна відповідно до умов міжнародних договорів, на підставі спеціальних дозволів на здійснення разових польотів, що видаються у встановленому порядку. Інший порядок перетинання державного кордону України допускається лише за рішенням компетентних органів.

Виліт українських та іноземних повітряних суден з території України, а також їх посадка після вильоту на територію України проводяться в аеропортах ( на аеродромах), відкритих для міжнародних польотів, де є контрольно-пропускні пункти Прикордонних військ України і митні установи. Інший порядок вильоту і посадки допускається мише за дозволом відповідних органів України. Під іншим порядком вильоту і посадки повітряних суден розуміють випадки, коли виникає конечна необхідність виконання спеціальних міжнародних рейсів з аеропортів (аеродромів), де нема контрольно-пропускних пунктів Прикордонних військ, а також вимушених посадок у невстановлених місцях іноземних та українських повітряних суден, що здійснюють міжнародні польоти. Останні можуть проводитися в аеропортах (на аеродромах), які є запасними для суден, що здійснюють міжнародні польоти. їх перелік публікується в "Збірнику аеронавігаційної інформації", що видається Службою аеронавігаційної інформації Міністерства транспорту України.

У виняткових виліт і посадка літаків військово-транспортної авіації, а також бойових літаків Військ повітряної оборони України, що здійснюють польоти за кордон, регламентується спеціальними правилами, встановлюваними компетентними органами України.

Під час надзвичайних ситуацій, зумовлених великими аваріями, катастрофами і стихійними лихами, аварійноретувальні та аварійно-відновлювальні формування перетинають державний кордон України за правилами, передбаченими "Порядком перетинання державного кордону України аварійно-ретувальними та аварійно-відновними формуваннями для локалізації та ліквідації надзвичайних ситуацій, зумовлених стихійним лихом, аваріями і катастрофами", затвердженим Постановою КМУ № 912 від 21 серпня 1997 р. [142].

2, Плавання і перебування іноземних невійськових суден та військових кораблів у територіальному морі України можливе з метою його перетинання без заходження у внутрішні води України або з метою проходу у внутрішні води України чи виходу у відкрите море. Воно відбувається за правилами мирного проходу. Право мирного проходу є міжнародним звичаєм, який отримав своє договірно-правове оформлення (закріплення) в прийнятій в 1958 р. Женевський конвенції про територіальне море і прилеглу зону, положення якої стали складовою частиною Конвенції ООН з морського права 1982 р.

Норми цих конвенцій знайшли своє відображення в національному законодавстві держав, в тому числі і України.

Відповідно до ст. 13 ч. 1 Закону "Про державний кордон України", яка відповідає положенням Конвенції ООН з морського права [143], прохід вважається мирним, якщо при цьому не порушується мир, а також правопорядок і безпека України. Такий прохід повинен бути безперервним і швидким. Він допускає зупинку і стоянку на якорі лише у виняткових випадках [10].

Іноземні невійськові судна, здійснюючи мирний прохід, повинні прямувати звичайним навігаційним курсом або курсом, рекомендаваним компетентними органами України, а також морськими коридорами або відповідно до схем поділу руху, які вказуються на морських картах, що публікуються у встановленому порядку.

Іноземні військові кораблі, а також підводні транспортні засоби здійснюють мирний прохід через територіальне море України в порядку, визначеному Правилами плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів від 16 травня 1996 р. [144]. Підводні човни, інші підводні транспортні засоби повинні йти на поверхні і під своїм прапором. У разі недодержання законодавства України, що стосується проходу іноземного невійськового судна або військового корабля (підводного човна, іншого підводного транспортного засобу) через територіальне море України, та нехтування звернутою до них вимогою про необхідність додерження законодавства, компетентні органи України вправі зажадати від судна (корабля) негайно залишити територіальне море України.

3. Порядок заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них.

Іноземні невійськові судна можуть заходити на рейди і в порти України, відкриті для заходження таких суден. При цьому додаткового дозволу з української сторони не вимагається. Національним законодавством встановлюється перелік відкритих для заходження іноземних невійськових суден рейдів і портів, порядок заходження і перебування в них, провадження вантажних і пасажирських оперецій, сполучення суден з берегом, сходу на берег членів екіпажу судна та інші правила, пов'язані з заходженням іноземних невійськових суден у внутрішні води і порти України, у частину вод прикордоних річок, озер та інших водойм, що належать Україні, і пересування в цих водах.

Іноземні військові кораблі, якщо не передбачено іншого порядку, заходять у внутрішні води і порти України, відповідно до Правил плавання і перебування в територіальному морі, внутрішних водах, на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів від 16 травня 1996 р. [144], з використанням морських коридорів і схем поділу руху або по наперед узгодженому моршруту, але в усіх випадках за дозволом Кабінету Міністрів України.

У водах і портах України іноземні військові кораблі звільняються від сплати портових, корабельних і інших зборів. Збори беруться лише за надані послуги (буксировка, лоцманське проведення і т. п. і матеріально-технічне постачання (паливо, вода і т. п.). Іноземні військові кораблі звільняються також від митного огляду і сплати мита. Митом обкладаються лише товари і вантажі, що відвантажуються з корабля на берег.

Іноземні невійськові судна і військові кораблі під час плавання і перебування в територіальному морі і внутрішніх водах України зобов'язані додержувати правил радіозв'язку, навігаційних, портових, митних, санітарних та інших правил. У разі вимушеного заходження в територіальне море, внутрішні води України або у разі вимушеного недодержання правил плавання і перебування в цих водах такі судна і кораблі забов'язані негайно повідомити про це адміністрацію найближчого порту України.

В територіальному морі і внутрішніх водах України іноземним невійськовим суднам і військовим кораблям забороняється будь-яка промислова, дослідна і пошукова діяльність, за винятком випадків, коли така діяльність здійснюється з дозволу компентних органів України або на підставі міжнародних договорів України.

За рішенням компетентних органів України у її територіальному морі і внутрішніх водах можуть бути встанолені райони, в яких плавання і пепребування українських та іноземних кораблів тимчасово забороняється.

4. Порядок утримання державного кордону України регламентований в договорах України з суміжними державами. Договірні сторони зобов'язуються утримувати державний кордон в такому стані, щоб місцезнаходження, вигляд, форма, розміри і забарвлення прикордонних знаків, ширина і чистота просік відповідати всім вимогам, що випливають з документів демаркації кордону та інших документів, які визначають проходження лінії кордону на місцевості.

Встановлено наступний порядок догляду за прикордонними знаками: кожна сторона забезпечує догляд за прикордонними знаками і розміщеними на її території, і за прикордонними знаками, розміщеними на самому кордоні (залежно від нумерації знаків: за знаками з парною нумерацією - одна сторона, за знаками з непарною нумерацією - інша). Щоб кордон проглядався, прикордонні просіки (смуги очищення) повинні утримуватися в належному порядку і в міру необхідності очищуватися від чагарників та іншої рослинності. Очищення прикордоні просіки здійснюється кожною стороною на своїй території.

Кожна сторона самостійно праводить огляд стану і місцезнаходження прикордонних знаків і стану просік (смуг очищення). Крім цього, проводяться і спільні контрольні огляди прикордонних знаків: періодичні (як правило, раз на два роки) і додаткові (за ініціативою однієї з сторін). За результатами таких оглядів представниками Прикордонних комісій сторін складається протокол.

Від спільного контрольного огляду прикордонних знаків треба відрізняти спільний контроль (перевірку) проходження лінії державного кордону, який проводиться спільною прикордонною комісією, як правило, раз на десять років (якщо в цьому є необхідність).

Даний контроль являє собою повномасштабну перевірку відповідності існуючої лінії кордону діючим дермаркаційним документам. За його результатами складаються нові редемаркаційні документи або вносяться зміни і доповнення до чинних. Такі рішення спільної прикордонної комісії вимагають затвердження відповідно до законодавства кожної з сторін. В Україні рішення про такі зміни, виходячи з ст.2 Закону "Про державний кордон" [10], повинні бути ратифіковані Верховною Радою.

Дещо інші правила перевірки і уточнення лінії проходження державного кордону встановлені в українсько-угорському договорі.

5, Господарська діяльністьна державному кордоні України (судноплавство, користування водними об’єктами для потреб лісосплаву та інші види водокористування, створення різних гідроспоруд, провадження інших робіт у внутрішніх водах України, користування землею і лісами, тваринним світом, ведення гірничої справи, геологічних розвідувань та інша діяльність) проводяться відповідно до законодавства України та її міжнародних договорів.

Серед національного законодавства України господарська діяльність на державному кордоні регулюється Водним [109], Повітряним [108], Земельним [145], Лісовим [146] кодексами, законами "Про тваринний світ" [147], "Про виключну (морську') економічну зону" [148] та іншими актами законодавства. Разом з вимогами економічного та екологічного характеру вони містять широке коло положень, дотримання яких має пряме відношення до питань забезпечення належного порядку на державному кордоні України.

Господарська діяльність на державному кордоні України регулюється також міжнародними договорами України (загальними - про режим спільного міждержавного кордону чи спеціальними - про конкретні види господарської діяльності на державному кордоні). При цьому, якщо міжнародним договорам встановлені інші правила, аніж ті, що містясться в українскому законодавстві, то застосовуються правила міжнародного договору.

З урахуванням місцевих умов порядок здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України встановлюється за погодженням з Прикордонними військами органами місцевого самоврядування.

Господарська діяльність на державному кордоні України здійснюється таким чином, щоб, по-перше, на ньому забезпечувався належний порядок, і, по-друге, щоб не заподіювалась шкода господарству суміжних держав.

Для вирішення питань, пов'язаних з підтриманням режиму державного кордону України, а також врегулювання прикордонних інцидентів призначаються прикордонні представники України. їх правовий статус регулюється в основному міжнародними договорами про режим міждержавних кордонів, а також Законом "Про державний кордон України” (ст. 21).

Режим державного кордону України диференційований на різних його ділянках залежить від обстановки та взаємовідносин України з суміжними державами.

2.1,2. Прикордонний режим

Одним з найважливіших заходів в системі забезпечення охорони державного кордон\ України є встановлення і підтримання прикордонного режиму в прикордонній смузі і контрольованому прикордонному районі. Дані питання, крім відповідних положень Закону "Про державний кордон України" (ст.ст. 22-26), врегульовані Постановами Кабінету Міністрів "Про прикордонний режим" від 27 липня 1998 року [149] і "Про контрольовані прикордонні райони" від 3 серпня 1998 року [150], а також відповідними актами місцевих державних адміністрацій.

Прикордонний режим - це система віднесених до внутрішньої компетенції України режимних заходів, які встановлюються у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі і регламентують відповідно до законодавства правила:

- в'їзду, тимчасового перебування і проживання громадян України та інших осіб в них;

- провадження робіт на цих територіях;

- обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, плавзасобів і засобів пересування по льоду, їх плавання та перебування у внутрішніх водах України.

Проте прикордонний режим розглядається не лише як система нормативних приписів, але й як правовідносини і акти застосування норм права [18, с. 170].

Основне призначення прикордонного режиму полягає у створенні умов для забезпечення надійної охорони державного кордону, підвищенні можливості виявлення і припинення випадків незаконного перетинання державного кордону особами і транспортними засобами, незаконного переміщення через кордон товарів (вантажів) та іншого майна. У своїй сукупності режимні правила повинні гарантувати дотримання законності і правопорядку на державному кордоні.

На відміну від режиму державного кордону, який встановлюється як національним законодавством, так і міждержавними договорами, прикордонний режим відноситься, як правило, до внутрішньої компетенції України і встановлюється в односторонньому порядку Кабінетом Міністрів України (вищевказаними постановами), за поданням Держкомкордону, узгодженим з Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Службою безпеки та Державною митною службою України.

Прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпесередньо вздовж державного кордону на його сухопутніх ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Державного комітету у справах охорони державного кордону, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена в межах території району, міста, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється Прикордонними військами, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод України, української частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів. Перелік адміністративних районів і міст, в межах території яких встановлено контрольовані прикордонні райони, визначений Постановою Кабінету Міністрів України "Про контрольовані прикордонні райони" від 3 серпня 1998 року [150]. Цією ж Постановою прикордонний режим у контрольованих прикордонних районах запроваджено з 1 вересня 1998 року.

М.Ф. Орзіх контрольований прикордонний район (якщо бути точним, то він писав про прикордонну зону, але остання на сьогодні за чинним законодавством іменується контрольованим прикордонним районом), а також зону територіальної оборони розглядає як складові конституційної моделі державного устрою України [151, с.57]. Що стосується зони територіальної оборони, то під нею він розуміє територію, яка встановлюється з матою прикриття, оборони та захисту державного кордону, морського узбережжя острівних зон, важливих об'єктів і комунікацій від нападу агресора [151, с.57].

Правила прикордонного режиму, що встановлюється в прикордонній смузі і контрольованому прикордонному районі, включають:

1. Порядок в'їзду, тимчасового перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі.

Наперед звернемо увагу на колізію між нормою ст. 24 Закону “Про державний кордон України” і нормами п.п. 7 і 8 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року. Відповідно до Закону, дозвіл на в'їзд, тимчасове перебування, проживання і пропуск у прикордонну смугу дають і здійснюють Прикордонні війська України разом з органами внутрішніх справ. Згідно ж з Положенням, останнім громадяни України в'їжджають у прикордонну смугу та контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в їх межах на підставі документів, що посвідчують їх особу, а тимчасове перебування іноземних громадян та осіб без громадянства у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району допускається за наявності документів, що посвідчують їх особу і підтверджують необхідність їх перебування на цих територіях. Але оскільки, за загальним принципом, норми підзаконних правових актів (якою є Постанова Кабінету Міністрів) діють лише в тій частині, в якій вони не суперечать закону, то положення прикордонного режиму повинні діяти в такому вигляді, як це подано нижче:

1) дозвіл на в'їзд, тимчасове перебування, проживання і пропуск у прикордонну смугу дають і здійснюють Прикордонні війська разом з органами внутрішніх справ. Цей порядок не поширюється на випадки транзитного проїзду через прикордонну смугу, в тому числі з перетинанням державного кордону України.

2) в'їзд у контрольований прикордонний район, перебування, проживання або пересування в його межах здійснюється громадянами України за наявності документів, що підтверджують їх особу, а іноземцями і особами без громадянства, крім цього, - документів, що підтверджують необхідність їх перебування у контрольованому прикордонному районі;

3) в'їзд і перебування у місцевості, яка знаходиться між державним кордоном і лінією прикордонних інженерних споруджень, громадян України та інших осіб допускається як виняток лише за спеціальним дозволом відповідного підрозділу Прикордонних військ;

4) громадяни України та інші особи, які перебувають у межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району, на вимогу уповноважених осіб Прикордонних військ та органів внутрішніх справ, а також членів добровільних формувань зобов'язані пред'являти документи, що посвідчують особу і підтверджують необхідність їх в'їзду або перебування на цій території;

5) з метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань у межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району уповноваженим особам Прикордонних військ та органів внутрішніх справ, а також членам добровільних формувань надається право в установленому законодавством порядку у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби будь-якої форми власності;

6) у межах прикордонної смуги обмежується дорожній рух;

7) масовий відпочинок населення і купання у межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району здійснюється в місцях і порядку, визначених місцевими державними адміністраціями разом з відповідними підрозділами Прикордонних військ.

2, Порядок провадження робіт у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі:

1) рибальство, утримання і випасання худоби в межах прикордонної смуги здійснюється в місцях і порядку, визначеному місцевими державними адміністраціями разом з відповідними підрозділами Прикордонних військ;

2) з метою охорони території України від занесення з території інших держав збудників карантинних хвороб тварин, занесення або самостійного розповсюдження з-за кордону карантинних об'єктів рослин уздовж державного кордону встановлюється профілактична смуга, в якій забороняється утримання і випасання худоби. Ширина цієї смуги, а також конкретні заходи щодо здійснення на її території контролю за санітарно-карантинним, ветеринарним, фітосанітарним та екологічним станом визначаються обласними державними адміністраціями разом з відповідними підрозділами Прикордонних військ;

3) дозвіл на провадження робіт у прикордонній смузі дають відповідні підрозділи Прикордонних військ;

4) порядок проведення сільськогосподарських робіт, будь-якого будівництва,

рубки лісу, а також водокористування у прикордонній смузі встановлюється обласними державними адміністраціями разом з відповідними підрозділами Прикордонних військ; *

5) у межах прикордонної смуги, а також території відповідних населених пунктів, які межують з державним кордоном, польоти всіх типів повітряних суден, аерофотознімання, геодезичні та топографічні роботи можуть провадитися лише з дозволу Міноборони та Держкомкордону, геологічні, дорожні та інші дослідження, а також гідротехнічні, землевпорядні, меліоративні та інші роботи, пов'язані зі зміною водного режиму прикордонних річок, озер та інших водойм, відео- та кінофотознімання місцевості - з дозволу відповідного підрозділу Прикордонних військ;

6) у прикордонній смузі забороняється полювання.

З, Порядок обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних і несамохідних суден, плавзасобів і засобів пересування по льоду, їх плавання і перебування у внутрішніх водах України:

1) вказані плавзасоби підлягають обов'язовій реєстрації в органах, які здійснюють нагляд за ними, а також у відповідних підрозділах Прикордонних військ, після чого вони приписуються до пристаней, причалів і пунктів базування;

2) самохідні та несамохідні судна, інші плавзасоби протягом 24 годин з часу прибуття у прикордонну смугу або контрольований прикордонний район повинні бути поставлені їх власниками на тимчасовий облік у найближчому підрозділі Прикордонних військ і утримуватися на визначених пристанях, причалах і в пунктах базування;

3) забороняється утримувати самохідні та несамохідні судна поза встановленими пристанями, причалами і пунктами базування або на них, але з порушенням правил утримання, а також відходити від берега або причалювати до берега поза пристанями, причалами і пунктами базування;

4) поза пристанями, причалами і пунктами базування забороняється посадка і висадка пасажирів, завантаження і розвантаження самохідних і несамохідних суден, інших плавзасобів;

5) під час плавання і перебування самохідних і несамохідних суден, інших плавзасобів у внутрішніх водах забороняється їх підхід до іноземних та українських суден закордонного прямування, якщо це не санкціоновано відповідним підрозідлом Прикордонних військ;

6) забороняється пересування по берегу і льоду прикордонних річок, озер та інших водойм поза встановленими для цього шляхами, стежками або з порушенням правил пересування.

Заходи по забепеченню прикордонного режиму є адміністративною діяльністю Прикордонних військ і здійснюється ними самостійно або у взаємодії з іншими компетентними органами (органами МВС, СБУ, державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та ін.).

У необхідних випадках, пов'язаних з розшуком і затриманням порушників державного кордону, Прикордонні війська, відповідно до п. 15 ст.7 Закону "Про Прикордонні війська України", можуть здійснювати режимні заходи, пов’язані з охороною державного кордону, і за межами прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району [24]. Ці заходи зводяться головним чином до обмеження допуску в райони пошуку людей, транспортних засобів, випуску в море (річку) самохідних і несамохідних суден, інших плавзасобів.

2.1.3.