Методологія наук філософії права і загальної теорії права: поняття, структура

Як зазначалося ще у Вступній частині посібника, гносеоло­гія права - це вчення про закономірності пізнання тих явищ, що відображаються термінопоняттям «право». Серцевиною, центральною частиною цього вчення є наукові положення сто­совно вибору і застосування певних пізнавальних інструментів - підходів, методів, засобів такої діяльності.

Сучасна методологічна ситуація у всьому суспільствознав­стві України (та й інших країн колишнього Союзу РСР), яка ха­рактеризується переходом від колись уніфікованої, єдино до­зволеної, «одержавленої» методології до розмаїття методоло­гічних засад, поширюється, так чи інакше, й на сучасну вітчиз­няну філософію права і загальну теорію права. Демонополізація або, інакше кажучи, «роздержавлення» методології - безперечно, плідний процес, який збагачує, демократизує пошуки істини, вивільняє та стимулює дослідницьку енергію, дозволяє більш

повно і всебічно осягнути предмет дослідження - об'єктивні закономірності того явища, яке відображено термінопоняттям «право».

З огляду на близькість, так би мовити, на спорідненість предметів двох названих наук, видається можливим охаракте­ризувати їхню методологію з здебільшого інтегровано, об'єднано.

Методологія філософії права та загальної торії права - це система концептуальних підходів, загальнонаукових, групових і спеціальних методів та засобів дослідження їхніх предметів, а також знання про закономірності від­повідної наукової діяльності.

До складу такої методології входять:

- дослідницькі концептуальні підходи - певні вихідні ак­сіоматичні ідеї, засади, котрі а) постулюють загальну стратегію дослідження, б) відбір досліджуваних фактів та в) інтерпретацію результатів дослідження. Серед таких підходів вирізняються, зокрема, матеріалістичний та ідеалісти­чний, діалектичний та метафізичний, гностичний та агностич­ний, біологізаторський та соціальний, персоналістичний (люди- ноцентричний), комунітарний (колективістський). Концептуа­льний підхід зумовлює вибір відповідних йому методів дослі­дження - як загальнонаукових чи групових, так і спеціальних;

- дослідницькі методи можна розуміти як процедури інтерпретації та застосування філософських та загально- наукових категорій і понять у процесі дослідження тих явищ, котрі відображаються термінопоняттям «право» (наприклад, метод дослідження переходу, трансформації кіль­кісних змін відповідного явища у зміни якісні). Такі методи реалізуються за посередництва відповідних способів (прийо­мів) і засобів дослідження;

- способи (прийоми) дослідження - це зумовлені пев­ним концептуальним підходом і відповідними йому пізна­вальними методами діяльнісні операції (інтелектуальні й фізичні), які спрямовані на виявлення та інтерпретацію закономірностей тих явищ, що належать відповідно до предметів філософії права і загальної теорії права.

2.