Методологія, функції теорії держави і права. Роль цієї науки у підготовці юриста

24

держави і права, які виражають вихідні позиції й підходи до досліджуваних явищ.

Сучасна наука виділяє такі методи вивчення державноправових явищ, які умовно поділяються на три групи: загальнофілософські, загальнонаукові та спеціальні.

До загальнофілософських методів дослідження належать:

S діалектичний метод (вивчення державноправових явищ у їхньому розвитку, багатоманітності та зв'язку);

•S метод метафізики (розглядає державу і право як вічні й незмінні інститути, які не пов'язані один з одним та з іншими суспільними явищами).

До загальнонаукових методів дослідження відносять:

S історичний метод (вивчення явищ в їх історичному розвитку, хронологічному порядку);

S конкретносоціологічний метод (отримання даних про фактичну поведінку суб'єктів у державноправовій сфері);

•S статистичний метод (вивчення кількісних змін у державноправовому житті, обробка цих цифрових спостережень);

•S системнофункціональний метод (виявлення функцій окремих елементів, їхня взаємозалежність, особливість способу дії кожного з них);

S логічний метод (можливість уникнути випадковостей, неважливих відомостей у ході дослідження державноправових явищ);

•S метод сходження (дослідження державноправових явищ у переході від абстрактності до конкретності) та інші.

Спеціальні методи дослідження, тобто такі, які прийнятні для дослідження лише однієї науки (наприклад, в юриспруденції способи усвідомлення, тлумачення

25

юридичних норм, своєрідні прийоми узагальнення юридичної практики тощо), включають:

•S нормативнодогматичний метод (вивчення самих правових явищ, їхньої зовнішньої обробки і кваліфікації');

•S порівняльноправовий метод (зіставлення загальних і особливих якостей правових систем чи їхніх окремих елементів);

S спеціальноюридичний метод (аналіз державноправової практики в процесі опису юридичних норм, зовнішні ознаки правових явищ);

•S тлумачення змісту чинного законодавства (встановлення, на основі різноманітних прийомів і принципів, точного змісту законів, підзаконних актів, з'ясування та роз'яснення їх.

Сукупність усіх цих методів дає змогу виробити певну доктрину.

Розвиток теорії держави і права обумовлений не тільки поставленими перед нею завданнями, а й пов'язаний зі здійснюваними нею функціями.

Функції теорії держави і права до певної міри співпадають у цілому з функціями правознавства, оскільки є вона теоретичною основою правознавства.

поперше, у зв'язку з тим, що теорія держави і права є одним із ефективних напрямків отримання нових знань про державноправову дійсність, їх накопичення і систематизації, засвоєння і обмін, вона виконує онтологічну функцію (онтологія наука про буття грец.). Завдяки цій функції здійснюється пізнання сутності державноправових явищ;

подруге, з розвитком науки пов'язана й евристична функція (евристика мистецтво віднаходити істину). Теорія держави і права володіє системою прийомів, методичних правил дослідження, які дають змогу їй не тільки пізнати, а й відкрити нові закономірності розвитку держави і права,

26

що є особливо важливим у період реформ, соціальних змін, розбудови нових держав;

потретє, як фундаментальна наука, теорія держави і права виконує щодо галузевих і спеціальних юридичних наук методологічну функцію. Метод (методос з грец. "дослідження") це спосіб дослідження державноправових явищ, планомірний шлях наукового пізнання і встановлення істини. Дефініції та концепції загальної теорії держава і права слугують своєрідною базою для інших юридичних наук;

почетверте, важливою є ідеологічна функція. Ідеологія (ідеа грец. "поняття", "уявлення") та ідеологічна функція теорії характеризує світоглядну сторону. Ідеологічна функція сприяє визнанню значимої і дедалі зростаючої ролі держави і права у соціальнополітичному та культурному житті країни. Вона дає можливість визначити вагомість правової свідомості, правової культури різних суб'єктів суспільного життя, вільного вибору ними усвідомленої поведінки на основі суб'єктивних прав і обов'язків;

поп'яте, практичноприкладна функція теорії держави і права пов'язана з інтересами кожного юриста реалізувати на практиці варіанти поведінки, визначені теоретично. На основі цієї функції теорія держави і права виступає як знаряддя перетворення, реформування реальних процесів і явищ державноправової дійсності. Ця функція знаходить своє застосування при вирішенні важливих проблем практичного державноправового життя.

пошосте, найбільш характерним для теорії держави і права є передбачення розвитку державноправових явищ. І це виконує прогностична функція. Прогноєне з грецького "передбачення" на основі певних даних. У теорії держави і права такими даними можуть бути нові розроблені теорії, доведені нею факти, зібрані статистичні матеріали. На теорію покладають відповідальність за стан справ у юридичній науці. Вона повинна виконувати завдання

27

акумуляції найновіших знань не тільки з юриспруденції, а й суспільних, природничих, технічних. Ця теорія є фільтром згаданих знань для юридичних наук.

Успішний розвиток теоретичної науки про державу і право передбачає тісний взаємозв'язок усіх функцій, тому, що відкриття, передбачення і прогнозування можуть базуватися на юридичній практиці, а вона не може проходити успішно без пізнавальної та методологічних функцій, які, в свою чергу, не зможуть досягти мети без ідеологічної функції (див. праці В.В. Копєйчикова).

Про роль курсу "Теорії держави і права" та розробленого на основі його курсу "Проблеми теорії держави і права" у підготовці юриста можна зробити висновок на основі матеріалу цього посібника. Разом з тим, необхідно підкреслити значимість названих курсів.

Суттєві демократичні перетворення у суспільстві, повернення його до сучасної цивілізації, досягнення в ньому громадянського миру, спокою та повної злагоди люди дедалі більше пов'язують з правом, із правовою державою, з правосуддям, з правами людини.

Уявлення про право і державу в сучасній науці і в громадській думці нашого суспільства були обмежені ідеологією "марксизмуленінізму". І ця ідеологія зумовила вузькокласове, тоталітаристське тлумачення права — ідейну орієнтацію, яка незважаючи на відомі модифікації догматичних поглядів, збереглась в якійсь мірі й тепер.

Нині демократизація суспільнополітичного та державного життя, визначення нових принципів і соціальних цінностей стимулювали до створення нових підручників, посібників.

Тому предмети "Теорія держави і права", "Проблеми теорії держави і права" мають на меті висвітлення феномена права з позиції зміни нашого світогляду, зорієнтованого на загальнолюдські проблеми і цінності, загальновизнані гуманістичні ідеї. Для проголошення складного багатогранного явища права необхідно включитись у всесвітній цивілізаційний процес і йти вперед шляхом істини, стверджуючи ідеали свободи та цінності права, його високе покликання в житті суспільства й кожної людини.

Сучасна правова наука знає багато різноманітних концепцій розвитку права. До них належать, зокрема, "природноправова", "соціологічна", "позитивістська", "реалістична", "психологічна" та інші. Спільним для багатьох цих напрямків розвитку права є заперечення зв'язку між державою і правом. На основі аналізу праць представників різних підходів можна зробити висновок, що право в більшості випадків вони розуміють як явище самостійне, яке існує незалежно у відношенні щодо держави. Право найчастіше подають як категорію, створену суспільством, що досягло визначеного рівня розвитку, яка захищає саме його інтереси, а тому, з деяких міркувань, стоїть над державою. Відмінність права від держави обґрунтовують поширеним у значній мірі твердженням про те, що основним джерелом права є судовий прецедент і звичай, а не нормативноправовий акт. Визначальним аргументом підтвердження судового прецедента і звичаю як основних джерел права є посилання на те, що вони випливають з «природного права», «справедливості», «правди», а держава зобов'язана лише санкціонувати реалізацію правових норм.

Історія і сучасний світ характеризуються різноманіттям правових систем держав різних типів, форм та режимів. У реальному житті правові системи різних держав відрізняються іншим національноісторичним розвитком, звичаями, традиціями, релігією.

28

29

Разом з тим, при всій гамі аналізу, факторів і шляхів розвитку національних систем важливо те, що існують спільні закономірності, пов'язані з домінуючим становищем того чи іншого різновиду правової системи.

У кожній країні є своя особливість, специфіка явища, і це визначає порівняльне правознавство при висвітленні проблем теорії держави і права.

Вищевказані курси мають суттєве значення для подолання розриву між наукою і вузівською освітою, зміцнення наукових основ навчальноосвітнього процесу.