<<
>>

§ 2. Кредитні правовідносини

Банківське кредитування здійснюється на певних засадах, встановлених законодавчими актами та положенням Національного банку України «Про кредитування» від 28 вересня 1995 року.

Найбільш суттєвою рисою кредитних відносин є зворотність коштів, з приводу яких банк вступає у правовідносини з одержувачем позички.

На відміну від бюджетного фінансування, при якому підприємство без повернення і безоплатного фінансування користується наданими коштами, одержану у банку суму коштів позичальник зобов'язаний повернути. Поворотність позики примушує його раціонально використовувати одержану від банку суму, вести своє господарство так, щоб з настанням строку платежу мати кошти для повернення боргу кредитній установі.

Банківські позички мають цільовий характер, тобто банк видає позичку конкретному одержувачу тільки на потреби, що виникають у його діяльності. Позички підприємствам надаються на потреби поточної діяльності за укрупненими об'єктами чи на капітальні вкладення у розмірі фактичних витрат, до того ж—в міру їх здійснення. Установи банку перевіряють фінансовий стан, виробничу або інвестиційну діяльність, не втручаючись у їх виробничу діяльність. Нецільове використання банківської позички призводить до дострокового її стягнення.

Банківська позичка обов'язково забезпечується. У банківському кредитуванні застосовуються такі види забезпечення: застава, поручительство та гарантії. Кредиторзаставодержатель, надаючи позички, має право в разі невиконання боржником (позичальником) забезпеченого заставою зобов'язання (банківської

233

позички) одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Проте застава має похідний характер від кредитного договору, укладеного у письмовій формі і нотаріально посвідченого на підставі відповідних правоустановчих документів.

Забезпеченням також можуть бути поручительство та гарантії банківських установ, які видаються банками при виконанні третіми особами зобов'язань у грошовій формі.

Перед іноземними банками гарантом іноземних кредитів виступає Кабінет Міністрів України разом з Національним банком України, проте лише по кредитах, які надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності згідно з укладеними міждержавними та міжурядовими угодами.

Платежі за гарантіями, наданими Кабінетом Міністрів України разом з Національним банком України, забезпечуються коштами Державного валютного фонду та іншого державного майна. Перелік і вартість високоліквідного майна, що передається під заставу, може виступати одним з джерел його повернення, визначається Кабінетом Міністрів разом з Фондом державного майна.

Банки можуть приймати рішення щодо надання позички без забезпечення. Це бланковий кредит, тобто позички клієнтам, які мають довготривалі ділові відносини з банком, довіряють йому свої фінансові операції і мають високу платоспроможність.

Важливим принципом банківського кредитування є його строковість. Позичена у банку сума коштів повинна бути повернена в точно встановлений у кредитному договорі строк. Строк кредитування залежить від цілей, на які береться позичка, та об'єктів кредитування. Конкретні строки, на які виділяються кредити, визначаються у кредитному договорі одержувача позичок з банком.

Довгострокові позички надаються в основному індивідуальним позичальникам на будівництво житла і надвірних будов, фермерам та сільськогосподарським підприємствам.

Оплатність — один із принципів банківського кредитування. Кожний клієнт банку, отримавши позичку в кредитній установі, повинен оплатити йому користування грошима. Відповідно до статті ЗО Закону України «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки самостійно встановлюють відсоткові ставки по своїх операціях, однак Національний банк налічений правом регулювання рівня відсоткових ставок банківських та інших фінансовокредитних установ.

Розмір відсоткової ставки за кредит, який надається комерційними банками, встановлюється ними самостійно, визначається попитом та пропозиціями, що склалися на кредитному ринку,

234

строку користування кредитом, облікової ставки, а для кредитів в іноземній валюті враховуються відсоткові ставки, які діють на міжнародних ринках капіталів.

Позички надаються на підставі кредитних договорів, які укладають банки з юридичними особами чи громадянами. В кредитному договорі банк вказує суму позички, строк, на який вона видається, плату за кожний день від одержаної суми кредиту.

Кредитор зобов'язується перерахувати позичкові гроші до певної дати, а клієнт — використати їх на вказані у договорі цілі й до певної дати повернути банкові позичену суму і фактично нараховані на цю дату відсотки. У разі порушення строку користування кредитом після встановленої в договорі дати на прострочену суму боргу, а також по нарахованих, але не сплачених відсотках, банк нараховує підвищену плату за кожний день. У договорі чітко фіксується дата граничного строку користування позичкою. Банк має право по закінченню позички списати суму боргу у безспірному порядку з рахунку клієнта, а у випадку відсутності коштів на встановлену дату — одержати у своє розпорядження майно клієнта на суму боргу для його відшкодування. Клієнт погоджується з тим, що у разі дострокового погашення кредиту раніше встановленої в договорі дати він зобов'язаний повернути банку й нараховану додатково плату. Плату за позичку за поточний рік клієнт зобов'язаний перерахувати до встановленої в договорі дати. Не сплачені своєчасно відсотки банк має право утримати з рахунку клієнта у безспірному порядку. У випадку повернення кредиту напередодні святкових або вихідних днів банк утримує відсотки за ці неробочі дні, оскільки гроші банку лежатимуть нерухомо протягом цього часу. У договорі вказуються повні реквізити як банку, так і позичальника: їх найменування, адреса, номери рахунків, підписи керівників та головних бухгалтерів.

Розмір позики на придбання майна приватизованого підприємства визначається на основі ціни приватизованого об'єкта фахівцями Фонду державного майна, з урахуванням особистих заощаджень громадян, на строк не більше п'яти років.

Надання позики відбувається в основному безготівковим порядком, шляхом оплати розрахунковоплатіжних документів із позичкового рахунку або перерахуванням грошей на розрахунковий рахунок позичальника. Готівка надається для розрахунків із громадянами.

Позичкові кошти надаються в міру необхідності. Для клієнтури з високою фінансовою репутацією відкривається позичкова лінія — одержання коштів в міру потреби в межах раніше вказа

235

ної суми і встановленого ліміту, на рахунок якого приймається кредитування договорів та комерційних контрактів.

Для кредитування позичальникам відкриваються як прості, так і спеціальні позичкові рахунки.

В межах наявних кредитних ресурсів банк може надати додаткові кредити.

Погашення позики може здійснюватися одночасно і в розстрочку, частинами відповідно до оформлених термінових зобов'язань. У банківських правилах зазначено, що кредитний договір визначає взаємні обов'язки і відповідальність сторін. Отже, господарська організація, що порушує умови, встановлені кредитним договором, несе відповідальність, а кредитна установа ні за умовами договору, ні за постановами уряду відповідальності не несе.

Комерційні банки мають право на отримання від Національного банку України, як банку останньої інстанції, кредитів через кредитні аукціони, ломбардні операції, переоблік векселів на умовах двосторонніх договорів.

Кредитні відносини між комерційними банками визначаються на договірних засадах, шляхом укладання кредитних договорів, які передбачають права і обов'язки сторін з належним оформленням справ за міжбанківськими кредитами.

Загальний розмір отримання комерційними банками міжбанківських кредитів обмежується двократним розміром власних коштів банку. Інші обмеження може застосувати Національний банк України, враховуючи фінансовий стан банку.

<< | >>
Источник: О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1997

Еще по теме § 2. Кредитні правовідносини:

  1. 2. Кредитні спілки у сфері господарювання
  2. ПОЛОЖЕННЯ ПРАВА ЄС ПРО КРЕДИТНІ УСТАНОВИ
  3. Співвідношення цивільних правовідносин у сфері здійснення медичної діяльності з суміжними правовідносинами, їх класифікація
  4. 8. Поняття цивільних процесуальних правовідносин, їх особливості та елементи. Передумови та підстави виникнення, зміни та припинення цивільних процесуальних правовідносин.
  5. Характеристика елементів правовідносин (суб'єкти, об'єкти та зміст правовідносин)
  6. 33. Розділ IX "Прикінцеві положення" Закону України "Про кредитні спілки" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 15, ст. 101) доповнити пунктами 5-7 такого змісту:
  7. § 2. Поняття та елементи кредитних правовідносин
  8. Правовідносини з приводу спільного сумісного майна подружжя. Правовідносини з приводу роздільного майна подружжя.
  9. Адміністративні правовідносини.
  10. § 3. Об'єкти та зміст правовідносин.
  11. Склад і зміст правовідносин
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -