§ 3. Виконання договорів перевезення вантажів

202

При морських перевезеннях вантажів перевізник повинен заздалегідь, до початку рейсу, привести судно в морехідний стан:

забезпечити технічну придатність судна до плавання, належним чином спорядити його, укомплектувати екіпажем і забезпечити всім необхідним, а також привести трюми та всі інші приміщення судна, де перевозиться вантаж, у такий стан, який забезпечував би приймання, перевезення й схоронність вантажу (ст.143 Кодексу торговельного мореплавства).

У поняття придатності рухомого складу включається і вимога щодо належного опломбування перевізних засобів. За статтею 55 Статуту залізниць завантажені криті вагони й цистерни пломбуються пломбами залізниці, коли вона їх завантажувала, та пломбами відправника, коли вони завантажувались відправником. Опломбування перекриває доступ до вантажу під час його перевезення.

Перевізник повинен забезпечити цілість і схоронність прийнятого до перевезення вантажу. Цей обов'язок виникає з моменту одержання перевізником вантажу до перевезення і до видачі його одержувачеві у пункті призначення. Порушення перевізником цього обов'язку призводить до відповідальності за втрату, недостачу, псування чи пошкодження вантажу. Забезпечення цілості й схоронності вантажу включає також і дотримання особливих правил перевезення, що стосуються певних видів вантажів. Наприклад, вантаж, який швидко псується при перевезенні, потребує дотримання відповідних температур. На автомобільному транспорті контроль за дотриманням температурного режиму здійснюється контрольнопропускними пунктами автотранспортних організацій, що відображається у листі контрольних перевірок.

Перевізник повинен своєчасно виконати свій обов'язок по доставці вантажу до пункту призначення та видачі його одержувачеві. Строки доставки встановлюються транспортними статутами (кодексами) або правилами перевезення. Якщо строк доставки у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право визначити його у договорі (ст.364 ЦК України). При перевезеннях у прямому змішаному сполученні строки доставки вантажів встановлюються за сукупністю строків доставки їх залізничним та іншими видами транспорту і обчислюються на основі діючих на цих видах транспорту правил обчислення строків доставки (ст.113 Статуту залізниць, ст.171 Статуту внутрішнього водного транспорту, ст.118 Статуту автомобільного транспорту).

Існує кілька частин строків доставки вантажу, зокрема на залізничному транспорті вони включають в себе: а) час на вико

203

нання необхідних дій по відправленню вантажу (ст 38 Статуту залізниць); б) час на транспортування, тобто перебування вантажу в дорозі (ст.57 Статуту залізниць); в) строк на видачу вантажу одержувачеві (ст.62 Статуту залізниць).

Нарешті, у пункті призначення перевізник повинен видати вантаж одержувачеві, зазначеному в транспортному документі. Проте у разі, коли, наприклад, залізниця не може видати вантаж одержувачеві в строк, зазначений в накладній, вона протягом трьох днів чекає вказівок відправника щодо подальших дій з цим вантажем. Окрім того, за заявою відправника залізниця вправі замінити зазначеного в документі одержувача на іншого за умови, що при цьому не змінюється станція призначення і вантаж ще не видано початковому одержувачеві. У виняткових випадках залізниця може за заявою відправника, одержувача або його міністерства змінити станцію призначення (переадресувати вантаж).

Видача вантажу одержувачеві — завершальний процес перевезення. Перевізник повинен повідомити одержувачеві про прибут

204

тя вантажу на його адресу. Так, залізниця повідомляє одержувача в день прибуття вантажу, проте не пізніше 12 годин наступного дня. Порушення цього обов'язку дає підставу для звільнення одержувача від відповідальності за простій вагонів та контейнерів і від сплати збору за збереження вантажу до посилання повідомлення про прибуття вантажу (ст.58 Статуту залізниць).

Разом з тим, одержувач повинен прийняти вантаж від перевізника і вивезти його зі станції (порту) призначення. Згідно з статтею 62 Статуту залізниць прибулі вантажі зберігаються на станції призначення безоплатно протягом 24 годин. Цей строк обчислюється з 24 годин дня розвантаження вагона чи контейнера засобами залізниці чи з 24 годин дня подачі вагона під розвантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу понад зазначений строк стягується плата у розмірі, передбаченому тарифом. Одержувач повинен повністю розвантажити вагони, цистерни та контейнери. Після розвантаження вагони й контейнери повинні бути очищені всередині і ззовні. Очищення і промивання, а в необхідних випадках, дезинфекція вагонів після перевезення тварин, птиці, сирих продуктів та вантажів, які швидко псуються, здійснюються засобами залізниці за рахунок одержувача. Залізниця вправі не приймати від одержувача не очищені ним вагони чи контейнери і стягувати з нього штрафи за простій вагонів та затримку контейнерів (ст.51, 156, 157 Статуту залізниць).

При видачі вантажу в пункті призначення перевізник та одержувач повинні дотримуватись правил, чинних на певному виді транспорту. Відповідно до статті 66 Статуту автомобільного транспорту перевізник при здачі вантажу одержувачеві зобов'язаний перевірити вагу, кількість місць і стан вантажу у разі:

— прибуття вантажу в несправному кузові рухомого складу або в справному кузові, але з пошкодженими пломбами чи з пломбами попутної вантажної автостанції;

— прибуття вантажу, який швидко псується, з порушенням строків доставки або встановленого правилами перевезення температурного режиму;

— прибуття вантажу, навантаженого автотранспортним підприємством, зі складу вантажної автостанції;

— видачі вантажу зі складу вантажної автостанції.

205

місць. Перелік випадків, коли перевізник зобов'язаний перевіряти кількість місць, вагу і стан вантажу в пункті призначення, передбачений також статтею 65 Статуту залізниць, статтею 100 Статуту внутрішнього водного транспорту. Згідно з статтею 165 Кодексу торговельного мореплавства одержувач і перевізник мають право вимагати до видачі вантажу його огляду та перевірки кількості. Викликані цим витрати несе особа, яка зажадала огляду та перевірки вантажу. Вантаж вважається виданим з часу, коли одержувач розписався в дорожній відомості про одержання вантажу (ст.64 Статуту залізниць, ст.95 Статуту внутрішнього водного транспорту). На автомобільному транспорті одержання вантажу посвідчують підписом і печаткою одержувача на трьох примірниках товарнотранспортної накладної, два з них залишаються у водіяекспедитора (ст.72 Статуту автомобільного транспорту).

З фактом укладення договору перевезення вантажу певні права та обов'язки виникають також у відправника вантажу. Деякі з них передбачені транспортними статутами (кодексами) і правилами перевезення вантажів і передують укладенню договору, зокрема:

— відправник повинен пред'явити вантаж до перевезення у належному стані, у справній тарі та упаковці, відповідно до державних стандартів і технічних умов, які забезпечують повну його схоронність. Усі необхідні для перевезення матеріали (стойки, прокладки тощо) заготовляються і подаються відправником (ст.47, 48 Статуту залізниць, ст.142 Кодексу торговельного мореплавства, ст.52, 56 Статуту автомобільного транспорту);

— відправник одночасно з пред'явленням вантажу подає перевізникові необхідну кількість примірників правильно заповнених ііранспортних документів, а також прикладає до них усі документи, необхідні для дотримання санітарних, митних, карантинних та інших правил.

З метою ефективного використання транспортних засобів відправник повинен, за загальним правилом, повністю і раціонально завантажувати їх. Зокрема, вагони й контейнери завантажуються не нижче технічних норм, а якщо їх немає, — до повного використання місткості вагонів (контейнерів), але не вище їх

206

вантажопідйомності (ст 47 Статуту залізниць). Водночас на морському транспорті на вимогу відправника, якому для перевезення надано все судно (чартер), перевізник повинен відправити судно в плавання, хоча б не весь вантаж був завантажений. Перевізник у цьому разі зберігає право на повний фрахт, тобто плату за перевезення (ст.155 Кодексу торговельного мореплавства).

Вантажовідправники повинні своєчасно завантажувати подані їм транспортні засоби. На залізничному транспорті строки навантаження та розвантаження вантажів залежать від способу (механізованого чи немеханізованого) здійснення цієї операції. За порушення цих строків (простій вагонів) з відправника чи одержувача стягується штраф (ст.49, 156 Статуту залізниць). При морських перевезеннях строк, протягом якого вантаж повинен бути завантажений на судно (стадійний час), визначається угодою сторін, а за її відсутності — строками, прийнятими в порту завантаження. Угодою сторін може бути встановлений додатковий по закінченні строку завантаження час для очікування (контрсталшний час). Перевізник має право по закінченні контрсталійного часу відправити судно в плавання, якщо навіть увесь обумовлений вантаж не завантажено на судно з причин, не залежних від перевізника. При цьому він зберігає право на одержання повного фрахту (ст.148— 150 Кодексу торговельного мореплавства).

За договором перевезення відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Розрахунки за перевезення вантажів, а також за виконання перевізниками операцій та послуг, пов'язаних з цими перевезеннями, проводяться згідно з затвердженими у встановленому порядку тарифами. Так, відповідно до статті 75 Статуту залізниць усі належні залізниці платежі за перевезення вантажу вносяться на станції відправлення готівкою, чеками або платіжними дорученнями, акцептованими банком. У разі невнесення платежів при здачі вантажу до перевезення з відправника стягується штраф у розмірі 1% суми платежів за кожен день прострочення. Відправлення вантажу залізницею може бути затримано до внесення платежів. Остаточні розрахунки за перевезення здійснюються одержувачем на станції призначення. Після видачі вантажу перебори чи недобори щодо перевізної плати та інших зборів відправникам і одержувачам (організаціям) та залізниці не відшкодовуються. При прямому змішаному сполученні відправник вносить плату за перевезення тим видом транспорту, який прийняв вантаж, а одержувач — усіма наступними видами транспорту.

За договором морського перевезення всі належні перевізникові платежі сплачуються відправником (фрахтувальником). У

207

випадках, передбачених угодою відправника з перевізником, а при перевезеннях у каботажі — діючими на морському транспорті правилами, допускається переведення платежів на одержувача. Фрахт сплачується повністю за вантаж, що загинув або пошкоджений з причин, за які перевізник не несе відповідальності, За вантаж, який загинув внаслідок аварії судна чи іншого нещасного випадку або був насильно захоплений, фрахт не береться. Проте повертається у разі його внесення наперед. Якщо після загибелі судна вантаж було врятовано чи після його захоплення було звільнено, то перевізник має право на фрахт пропорційно фактично пройденій судном відстані (ст.170, 174 Кодексу торговельного мореплавства).

На автомобільному транспорті до внесення перевізної плати автотранспортні підприємства вантажі до перевезення не приймають (ст.104 Статуту автомобільного транспорту). Крім транспортних послуг при перевезенні вантажів, автотранспортні підприємства за договорами з відправниками чи одержувачами надають за плату додаткові послуги (експедиційні операції, зберігання вантажів тощо). На деяких видах транспорту передбачається винагорода (премія) за дострокове навантаження або розвантаження транспортних засобів. Наприклад, за угодою сторін в договорі морського перевезення може бути передбачена винагорода за закінчення вантаження судна раніше, ніж це передбачено стадійним часом (ст.149 Кодексу торговельного мореплавства).