§ 2. Дієздатність

Дієздатність включає до себе, як це випливає із змісту закону, здатність особи своїми діями здійснювати права, виконувати обов'язки, а також здатність нести відповідальність за протиправну пове

1 Відомості Верховної Ради України.

2 Стаття 2 Закону України «Про адвокатуру» // Там само. 1993. №9. ст. 62.

63

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 5 ГРОМАДЯНИ ЯК СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

дінку'. Акцентуючи увагу на вольовому характері дієздатності, 3. Ромовська пропонує визначити її як психічну та інтелектуальну здатність громадянина усвідомлювати та керувати своїми діями, які породжують, змінюють чи припиняють цивільні права та обов'язки2. Загальновизнаною є точка зору, відповідно до якої дієздатність в свою чергу поділяється на угодоздатність та деліктоздатність (можливість громадян нести самостійну майнову відповідальність)3. Дієздатність тісно пов'язана з правоздатністю і визначається нею так, як особа своїми діями набуває і здійснює лише ті права і обов'язки, можливість набуття яких входить до змісту правоздатності. Дієздатність відрізняється від правоздатності тим, що: передбачає свідому діяльність громадянина — володіння ним свідомою і самостійною волею, тобто здатністю бажати щонебудь, віддавати собі повний звіт у своїх діях і керувати ними;

правоздатна особа може особисто здійснювати ті чи інші дії правового характеру (правоздатна особа, що не володіє дієздатністю, також може набувати цивільних прав і обов'язків, але не особисто своїми діями, а через дії законних представників: батьків, усиновителів, опікунів);

виникає в повному обсязі з моменту досягнення особою повноліття — 18 років (ст.

Хоча існують й інші думки з цього приводу. Так, В. Мусіяка стверджує, що громадяни України та іноземні громадяни можуть займатися підприємницькою діяльністю починаючи з 16річного віку, якщо вони по суду не обмежені в правоздатності (ст. 15 ЦК)4. На наш погляд, така позиція небезперечна хоча би тому, що для неповнолітніх підприємців існують відповідні обмеження щодо реалізації дієздатності, зокрема, шляхом укладення цивільноправових угод. Звичайно, питання про розширення підстав для набуття неповнолітні

1 Див.: Гражданское право Украины: В 2х ч. / Под ред. А. А. Пушкина, В. М. Самойленко.X., 1996.Ч. 1..С. 86.

2 Див.: Рамовська 3. Цивільна дієздатність громадянина (фізичної особи) (до розроблення нового Цивільного кодексу) // Право України. 1995. №2. С. 24.

3 Цивільний кодекс Російської Федерації, прийнятий Державною Думою 21 жовтня 1994 p., як елемент дієздатності громадянина виділяє також можливість громадянина займатися підприємницькою діяльністю (ст. 23).

4 Див.: Мусіяка В. Л. Правовые основы предпринимательской деятельности. Х.,1995.С. 7.

64

ми повного обсягу дієздатності заслуговує на увагу. Але позитивне

і вирішення його видається можливим лише на законодавчому рівні. Наприклад, згідно з ст. 27 ЦК РФ неповнолітній, який досяг 16 років, може бути визнаний повністю дієздатним, якщо він працює за

'трудовим договором, в тому числі контрактом, або за згодою батьків, усиновителів чи піклувальника займається підприємницькою ді

\ яльністю. Визнання неповнолітнього повністю дієздатним (емансипація) відбувається за рішенням органу опіки і піклування — за згодою обох батьків, усиновителів або піклувальника, а в разі відсутності такої згоди — за рішенням суду. В такому разі в повному обсязі настає і деліктоздатність неповнолітнього. Мета емансипації полягає в наданні

; неповнолітньому повноцінного цивільноправового статусу'.

Закон, виходячи з того, що неповнолітні не володіють здатніс

I тю до самостійних вольових дій, а також враховуючи те, що вони

* набувають зрілості, називає дві вікові категорії неповнолітніх і від

I повідно наділяє їх певним обсягом дієздатності: від 15 до 18 років і

І до 15 років.

Неповнолітні у віці від 15 до 18 років мають право укладати угоди лише за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальників.

і ників, опікунських органів2.

Разом з тим закон передбачає перелік цивільноправових дій, які неповнолітні можуть учиняти самостійно. Згідно зі ст. 13 ЦК це

І дрібні побутові угоди, які сприяють задоволенню повсякденних побутових потреб неповнолітньої особи, наприклад, придбання продуктів харчування. Предмет такої угоди має відносно невелику вартість

\ і відповідає фізичному, духовному та соціальному розвитку неповI нолітнього. Саме поняття дрібної побутової угоди є оціночним і, у разі спору, суд, виходячи з оцінки фактичних обставин справи, по| винен кваліфікувати угоду як дрібну побутову.

1 Див.: Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, Л. П. Сергеева.

М., 1996. Ч. 1.С. 93.

Див.: Гражданское право Украины: Учебник / Под ред. Л. Л. Пушкина. В. М., Самойленко. X., 1996. Ч. I. С 89.

65

| З «Цивільне право України

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Після досягнення неповнолітніми 15річного віку, крім учинення дрібних побутових угод, вони досягають дещо більшого обсягу дієздатності. Зокрема, неповнолітні особи віком від 15 до 18 років мають право укладати угоди, пов'язані з розпорядженням своєю заробітною платою (заробітком) або стипендією. Ці угоди не обмежуються за сумою і характером. Характер таких дій випливає з реалізації права неповнолітнього на працю. За трудовим законодавством громадянин може бути суб'єктом трудових правовідносин з 15річного віку, тому нелогічно було б обмежувати його у розпорядженні результатами своєї праці.

Слід зауважити, що неповнолітні самостійно розпоряджаються тільки своїм заробітком, стипендією, а не речами, які на них придбані.

В обсяг дієздатності неповнолітніх осіб входять й інші дії: реалізація авторських (винахідницьких) прав, реалізація прав вкладників у банківські установи або прав членства у відповідних організаціях. Зокрема, при реалізації авторських або винахідницьких прав на свої твори, винаходи, раціоналізаторські пропозиції і промислові зразки, права на свої відкриття неповнолітні можуть подавати заявку про видачу патенту на винахід, укладати ліцензійні та авторські договори, одержувати винагороду.

Згідно зі ст. 44 Закону України від 20 березня 1991 р. «Про банки і банківську діяльність»1 неповнолітній, який сам вніс на своє ім'я вклад, розпоряджається ним самостійно. Вкладами, внесеними будьякою особою на ім'я неповнолітнього, розпоряджаються: до досягнення неповнолітнім 15 років — батьки або інші законні представники неповнолітнього, а після досягнення неповнолітніми 15 років — самі неповнолітні, але за згодою своїх батьків або інших законних представників.

Глава 5 ГРОМАДЯНИ ЯК СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Неповнолітні можуть бути засновниками і членами громадських та інших організацій, створених на підставі членства. Так, відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян»1 засновниками молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути громадяни, які досягай 15річного віку, а членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, — особи, які досягли 14 років. Вік членів молодіжних та дитячих громадських організацій встановлюється статутами цих організацій.

Незважаючи на досить широкий перелік дій, які неповнолітні учиняють самостійно, певний контроль за ними з боку батьків, опікунів чи піклувальників зберігається до досягнення повноліття.

Неповнолітні у віці від 15 до 18 років несуть самостійну майнову відповідальність по угодах, які вони самостійно уклали, не виходячи за межі своєї дієздатності. Крім договірної відповідальності, вони несуть також відповідальність за заподіяння шкоди. Така відповідальність настає на загальних підставах. Але у випадках, коли у неповнолітнього віком від 15 до 18 років немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, шкода у відповідній частині повинна бути відшкодована його батьками (усиновителями) або піклувальником. І лише у разі, якщо батьки (усиновителі) або піклувальник доведуть, що шкода сталася не з їх вини, вони від відшкодування звільняються (ст. 447 ЦК). Обов'язок батьків та осіб, що їх заміняють, припиняється по досягненні заподіювачем шкоди повноліття, а також в разі, коли у нього до досягнення повноліття з'явиться майно або заробіток, достатній для відшкодування шкоди.

Неповнолітні, які не досягли 15річного віку (малолітні), дієздатні лише частково. Враховуючи певну ступінь їх розвитку, закон

Відомості Верховної Ради України. 1991. №25. Ст. 281.

' Відомості Верховної Ради України. 1992. №34. Ст. 504.

66

67

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 5 ГРОМАДЯНИ ЯК СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

надав їм можливість самостійного учинення лише деяких дій. Переважна більшість угод та інших дій від імені неповнолітніх віком до 15 років здійснюється їх батьками (усиновителями) або опікунами.

Громадяни віком до 15 років також неделіктоздатні.

З досягненням 18річного віку, а також з вступом до шлюбу в меншому віці в порядку, передбаченому законом, дієздатність громадян виникає в повному обсязі і вікові фактори більше не впливають на її зміст. Однак здатність до вольових дій особи може бути порушена внаслідок психічного захворювання чи зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами. При цьому страждають перш за все майнові інтереси такого громадянина або його сім'ї.

Громадянин, який внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним. У такому разі всі угоди від імені душевнохворого або недоумкуватого, в тому числі і дрібні побутові, укладає його опікун (ст. 16 ЦК). Тобто існують два критерії для визнання громадянина недієздатним: душевна хвороба і недоумство. Для з'ясування кожного з них, згідно зі ст. 258 ЦПК, призначається судовопсихіатрична експертиза.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 березня 1972 р. «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним», в ухвалі про призначення експертизи на вирішення експертів мають бути поставлені такі питання:

1) чи хворіє даний громадянин на психічну хворобу;

2) чи розуміє він значення своїх дій;

3) чи може керувати ними1.

При проведенні підготовки справи до судового розгляду від заявника повинні бути витребувані дані про психічну хворобу або недоумство громадянина. Це можуть бути довідки про стан здоров'я, виписка із історії хвороби та інші документи, видані лікувальнопрофілактичними закладами2.

1 Див.: Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. К., 1995. Ч. 1.

2 Див.: Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 1993. №2.

С. 17.

68

Громадянин вважається недієздатним з часу набрання законної сили рішенням суду про визнання громадянина недієздатним. У таких випадках, коли від часу виникнення недієздатності залежать певні правові наслідки, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, з урахуванням висновку судовопсихіатричної експертизи та інших даних про психічний стан громадянина, в рішенні може зазначити, з якого часу громадянин є недієздатним. Призначення опікуна не входить до компетенції суду. Він лише зобов'язаний після набрання рішенням законної сили надіслати його копію органу опіки та піклування для призначення опікуна.

В разі видужання або значного покращення здоров'я громадянина, визнаного недієздатним, суд поновлює його в дієздатності.

Зловживання громадянином спиртними напоями або наркотичними засобами є підставою для судового обмеження такого громадянина в дієздатності. Визнання особи обмежено дієздатною є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів громадян. Обмеження в дієздатності громадянина внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, крім того, спрямоване на посилення боротьби з пияцтвом та зловживанням наркотичними засобами.

Відповідно до ст. 15 ЦК громадянин, який внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами ставить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище, може бути обмежений судом у дієздатності і над ним встановлюється піклування. Обмеження дієздатності можливе лише стосовно повнолітніх осіб.

Правове становище обмеженого в дієздатності нагадує статус неповнолітньої особи віком від 15 до 18 років. Він може укладати угоди по розпорядженню майном, а також одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів і розпоряджатись ними лише за згодою піклувальника, за винятком дрібних побутових угод. Крім цього, він може здійснювати угоди особистого характеру, які не допускають представництва, наприклад, подавати заяву про припинення шлюбу. Суд при винесенні такого рішення має встановити зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, тобто систематичне зловживання, а не одноразове вживання спиртних напоїв і наркотичних засобів. Крім того, таке зловживання повинно призводити до тяжкого матеріального становища самого громадянина і членів його сім'ї. Даними про це можуть бути акти міліції і громадських організацій та інші докази, які підтверджують факти зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, а також те, що громадянин ставить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище.

69

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

В рішенні суду про обмеженням дієздатності не вказується строк такого обмеження. При припиненні громадянином зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами суд скасовує обмеження його дієздатності.

В літературі висловлену точка зору щодо розширення переліку підстав, який нині є вичерпним, для обмеження дієздатності громадянина. Прибічники такого розширення зазначають, що поставити в тяжкий матеріальний стан свою сім'ю можна і азартними іграми, ризикованим заняттям підприємницьюю діяльністю, нерозумним колекціонуванням1. Видається, що вони мають рацію. Досвід римського приватного права свідчить, що обмежувались в дієздатності марнотратці — особи, які були не здатні розумно розпоряджатися своїм майном, витримувати міру2.