Готуйтеся до проміжного контролю

Тести для самоконтролю

1. Історичними витоками буржуазного права були:

1) рецепійоване римське право, міське право, міжнародне торгівельне право;

2) королівське законодавство, міське право, звичаєве право;

3) римське право, звичаєве право, королівське законодавство.

2. Характерними рисами нового, буржуазного, права були такі:

1) виникнення права у вигляді інтегрованих національних правових систем, спосіб існування в системі законодавства й системі права, організаційне оформлення галузей права, нові принципи права, визнання законодавства як основного правоутворюючого фактора.

2) партикуляризм, спосіб існування в системі законодавства й системі права, організаційне оформлення галузей права, нові принципи права;

3) збереження дореволюційних правових систем, організаційне оформлення галузей права, визнання законодавства як основного правоутворюючого фактора.

3. Становлення світових правових сімей відбувалося такими основними шляхами, як:

1) широка рецепція цілих національних правових систем, трансплантація принципів права одних країн у право інших країн та насильницьке впровадження іноземного права;

2) насильницьке впровадження іноземного права, трансплантація принципів права одних країн у право інших, збереження норм місцевого права;

3) виключне розповсюдження права країн-метрополій.

4. Визнання верховенства права, а не закону, характерна риса права:

1) континентальної світової правової сім’ї;

2) мусульманської світової правової сім’ї;

3) англосаксонської світової правової сім’ ї.

5. На відміну від англо-американської, континентальна (романо-германська) правова сім’я формувалася під безпосереднім впливом правової системи:

1) Франції;

2) Іспанії;

3) Німеччини.

6. Кодифікованість законодавства, своєрідний розподіл права на публічне та приватне — основні риси права:

1) континентальної світової правової сім’ї;

2) мусульманської світової правової сім’ ї;

3) англосаксонської світової правової сім’ ї.

7. Основною тенденцією розвитку права на сучасному етапі є його:

1) індивідуалізація;

2) соціалізація;

3) монополізація.

8. Зміни в джерелах буржуазного права в ХХ ст. характеризувались:

1) збільшенням питомої ваги актів виконавчої влади;

2) посиленням законотворчої діяльності органів законодавчої влади;

3) подальшим обмеженням нормотворчої діяльності західноєвропейських парламентів.

9. Поява делегованого законодавства як джерела буржуазного права —

1) результат посилення ролі урядової влади в розвинутих зарубіжних країнах;

2) результат посилення значення судової практики;

3) результат посилення правотворчої діяльності парламентів.

10. Структурні зміни в буржуазному праві в ХХ ст. характеризувались новими тенденціями:

1) поява кодифікованого законодавства;

2) диференціація системи законодавства й подрібнення основних галузей права, що обумовило появу нових галузей права;

3) поява комплексних галузей права.

11. Зростання впливу норм міжнародного права на внутрішнє право окремих держав є характерною рисою еволюції:

1) римського права;

2) буржуазного права на І-ому етапі історії становлення громадянського суспільства;

3) буржуазного права після Другої світової війни.

12. Посилення впливу норм міжнародного права на внутрішнє право окремих держав є наслідком:

1) «тиску» розвинутих зарубіжних країн;

2) об’єктивних потреб розвитку світового господарства і інтересів транснаціональних компаній;

3) прагнень окремих країн до європейського співтовариства.

13. Історичні межі нового часу всесвітньої історії зумовлені подіями:

1) двох світових війн;

2) перших буржуазних революцій та Першої світової війни;

3) перших буржуазних революцій та сучасності.

14. Система взаємодії держави і суспільства, для якої характерним є визнання провідної ролі парламенту у здійсненні державою своїх функцій, називається:

1) конституціоналізмом;

2) парламентаризмом;

3) тоталітаризмом.

15. Політико-правовий стан, при якому управління державними справами здійснюється у визначених конституціями межах, називають:

1) конституціоналізмом;

2) парламентаризмом;

3) тоталітаризмом.

16. Поява парламентаризму і конституціоналізму пов’язано з історією буржуазної:

1) Франції;

2) Німеччини;

3) Англії.

17. Затвердження конституціоналізму як одного з основних принципів конституційного права пов’язане з досвідом:

1) Англії, Франції;

2) Франції, США;

3) Франції, Німеччини.

18. Важливу роль у формуванні конституційно-правових основ та затвердження конституціоналізму відіграли такі документа революційної епохи як:

1) Велика хартія вільностей, Петиція про право;

2) Знаряддя управління, Конституція Франції 1791 р.;

3) американська Декларація незалежності, Декларація прав людини і громадянина.

19. Вперше таємне голосування в західноєвропейських країнах було запроваджено у:

1) Конституції США, 1787 р.;

2) Конституції Франції 1795 р.;

3) Конституції Франції 1848 р.

20. Загальною тенденцією в розвитку конституційного права на І—ІІ етапах його історії була:

1) демократизація;

2) політизація;

3) соціалізація.

21. Тенденція соціалізації конституційного права є характерною для його розвитку на:

1) І етапі;

2) ІІ етапі;

3) ІІІ етапі.

22. Першою конституцією, в якій знайшла свій прояв тенденція соціалізації конституційного права є:

1) якобінська конституція 1793 р. у Франції;

2) політична конституція Мексиканських Сполучених Штатів 1917 р.;

3) Веймарська Конституція в Німеччині 1919 р.

23. Основними тенденціями в розвитку конституційного права на ІІІ-ому його етапі було:

1) політизація і демократизація;

2) соціалізація, демократизація;

3) соціалізація, інституціоналізація політичних партій, громадських об’єднань, інтернаціоналізація.

24. Конституції, які являють собою єдиний нормативно-правовий акт, норми котрого мають вищу юридичну силу порівняно з іншими, називають:

1) змішаними;

2) кодифікованими;

3) не кодифікованими.

25. Конституції, що складаються з певної кількості рівноцінних конституційних законів, називають:

1) змішаними;

2) кодифікованими;

3) некодифікованими;

26.

1) 04.02.1775 р.;

2) 04.07.1776 р.;

3) 05.09.1787 р.

27. Французька Декларація прав людини і громадянина була прийнята у:

1) 1789 р.;

2) 1791 р.;

3) 1793 р.

28. Октроювання — «дарування» конституції:

1) монархом;

2) народом;

3) президентом.

29. Виборний колегіальний орган держави, який має свої головні повноваження у сфері законотворчості, називається:

1) Кабінет Міністрів

2) Парламент;

3) Конституційний Суд.

30. Першим в історії парламентом вважається:

1) англійський парламент;

2) іспанський парламент;

3) американський конгрес.

31. Вперше виборче право жінкам було надане:

1) у Франції — 1791 р.;

2) у США — 1920 р.;

3) Новій Зеландії — 1893 р.

32. Перший практичний досвід застосування пропорційної системи у виборчому праві мав місце у:

1) Франції 1799 р.;

2) США, 1787 р.;

3) Бельгії, 1889 р.

33. Вперше інститут президента був запроваджений у:

1) США;

2) Франції;

3) Німеччині.

34. Історично першою в Західній Європі системою престолонаслідування вважається:

1) кастильська;

2) салічна;

3) австрійська.

35. Народження конституційної юстиції пов’язують з:

1) розглядом у Верховному суді США «справи Мербері» 1803 р.;

2) створенням у 1920 р. в Австрії вперше в світі конституційного суду;

3) конституційним закріпленням створення конституційного суду у ФРН (1949 р.).

36. Система конституційної юстиції, в котрій немає спеціалізованих Конституційних Судів, а тлумачити конституцію мають право всі суди на чолі з Верховним судом, називають:

1) «американською»;

2) «австро-німецькою»;

3) «французькою».

37. Своїми історичними коренями інститут громадянства пов’язаний з:

1) античною державою;

2) феодальною державою;

3) буржуазною державою.

38. Сучасне поняття громадянства історично пов’язане з:

1) ранньою буржуазною революцією в Нідерландах;

2) англійською буржуазною революцією;

3) французькою буржуазною революцією кінця ХѴШ ст.;

39.

1) ХѴ ст.;

2) V ст.;

3) ХѴІІІ ст.

40. Перший закон про застосування протягом всього життя імені, отриманого при народженні з’явився:

1) у Франції 1790 р.;

2) у США 1789 р.

3) у Франції 1803 р.

41. Перші ідентифікаційні документи, володіння якими встановлювало особистість громадянина з’явилися у:

1) ХѴ ст.;

2) ХѴІІІ ст.;

3) наприкінці ХІХ ст.

42. Першість в юридичному закріпленні особистих прав і свобод належить:

1) Франції;

2) США;

3) Англії.

43. Головним досягненням епохи боротьби за практичне втілення прав і свобод людини вважається:

1) Велика хартія вільностей 1215 р.;

2) американська Декларація незалежності 1776 р.;

3) французька Декларація прав людини і громадянина, 1789 р.

44. Першою країною, де на законодавчому рівні було закріплено свободу слова (друку без цензури) стала:

1) Франція;

2) США;

3) Англія.

45. Вперше загальна ідея свободи друку знайшла законодавче закріплення в:

1) Конституції Франції 1791 р.;

2) шведському законі 1766 р. і датському указі про межі свободи преси 1799 р.;

3) Біллі про права (перших десяти поправках) до Конституції США 1787 р.

46. В епоху становлення та розвитку громадянського суспільства з’являється новий інститут глави держави, а саме:

1) інститут канцлера;

2) інститут президента;

3) інститут імператора.

47. Європейські конституції 50—80-х рр. ХХ ст. визначають як:

1) новітні;

2) конституції перехідного періоду;

3) «компромісні» конституції.

48. Першою некодифікованою конституцією вважають:

1) конституцію Швеції;

2) конституцію Фінляндії;

3) конституцію Австрії.

49. У процесі історичного розвитку сформувалися такі основні системи конституційної юстиції:

1) американська, австро-німецька, французька;

2) кастильська, австрійська, салічна;

3) мажоритарна, пропорційна.

50. Конституції «першої хвилі» (ХѴІІІ ст.

1) питанням організації влади в державі;

2) захисту прав та свобод людини та громадянина;

3) гарантіям соціального захисту людини.

51. Конституції «другої хвилі» (1919—1939 рр.) порівняно з конституціями «першої хвилі» відрізнялися:

1) більш високою юридичною технікою;

2) більшим демократизмом;

3) більшим захистом передусім політичних прав і свобод.

52. «Четверта хвиля» прийняття конституцій була викликана:

1) закінченням другої світової війни та її політичними наслідками;

2) падінням системи колоніалізму;

3) падінням останніх фашистських режимів у Європі.

53. «П’ята хвиля» прийняття конституцій була викликана:

1) закінченням другої світової війни та її політичними наслідками;

2) падінням системи колоніалізму;

3) падінням останніх фашистських режимів у Європі.

54. «Шоста хвиля» прийняття конституцій була викликана:

1) крахом соціалістичного табору й розпадом СРСР;

2) падінням системи колоніалізму;

3) падінням останніх фашистських режимів у Європі.

55. В англійському буржуазному праві цивільне право розглядається як:

1) систематизований виклад норм, що регулюють майнові відносини;

2) сукупність традиційних правових інститутів, які регулюють відносини, пов’язані з правом власності, договорів, деліктів;

3) самостійну галузь права, норми якої регулюють майнові і пов’ язані з ними не майнові відносини.

56. В епоху нового часу в Англії основним джерелом англійського цивільного права виступили:

1) звичай і закон;

2) закон і прецедент;

3) звичай і прецедент.

57. Некодифіковане в цілому англійське буржуазне право, починаючи з другої половини ХІХ—ХХ ст.:

1) зазнає спроб його кодифікації;

2) зазнає спроб його систематизації;

3) залишається без змін.

58. Свідченням робіт щодо систематизації англійського цивільного законодавства в др. половині ХІХ ст. було:

1) поява кодексів цивільного права;

2) поява консолідованих статутів з елементами кодифікації;

3) поява актів делегованого законодавства.

59. Згідно з Конституцією США, регулювання цивільно-правових відносин є компетенцією:

1) штатів;

2) федерального законодавства;

3) конкуруючого законодавства.

60. Конституційні засоби захисту власницьких прав у США знайшли своє закріплення у:

1) V, ХІѴ поправках;

2) ХѴІІ поправці;

3) ХХ поправці.

61. Початок руху за уніфікацію цивільного права в США в ХІХ ст. пов’язують з:

1) появою цивільних кодексів в штатах Луїзіана, Каліфорнія;

2) створенням спеціального комітету з розробки проектів уніфікованих законів, Національної конференції уповноважених з уніфікації права штатів;

3) появою Одноманітного (уніфікованого) закону про шлюб і сім’ю.

62. Перший цивільно-процесуальний кодекс у США з’явився:

1) у штаті Луїзіана;

2) у штаті Каліфорнія;

3) у штаті Нью-Йорк.

63. Цивільний Кодекс французів був прийнятий:

1) 1801 р.;

2) 1804 р.;

3) 1806 р.

64. Цивільний кодекс французів (1804 р.) був побудований:

1) за пандектною системою;

2) за інституційною системою;

3) безсистемно.

65. Австрійське цивільне уложення з’явилося в:

1) 1807 р.;

2) 1808 р.;

3) 1811 р.

66. Саксонське цивільне уложення з’явилося в:

1) 1811 р.;

2) 1863 р.;

3) 1895 р.

67. Німецьке цивільне уложення набуло чинності:

1) 1883 р.;

2) 1896 р.;

3) 1900 р.

68. Другим важливим кроком в становленні і розвитку цивільного права країн континентальної світової правової сім’ї після прийняття Цивільного кодексу французів стало:

1) поява Австрійського цивільного уложення 1811 р.;

2) поява Саксонського цивільного уложення 1863 р.;

3) прийняття Німецького цивільного уложення 1900 р.

69. Згідно Конституції Німеччини 1871 р. з поправкою (1873 р.) цивільне право було віднесено:

1) до компетенції імперії;

2) до компетенції земель;

3) визнано сферою конкуруючого законодавства.

70. Цивільний процесуальний кодекс Німеччини з’явився:

1) 1871 р.;

2) 1873 р.;

3) 1877 р.

71. Характерною рисою цивільного права країн західної цивілізації епохи становлення та розвитку громадянського суспільства є поява як суб’єкта цивільно- правових відносин:

1) фізичної особи;

2) юридичної особи;

3) жінки.

72. Досвід корпорацій як форми організації капіталу США запозичили в:

1) Німеччині;

2) Англії;

3) Франції.

73. Особлива увага в сучасному законодавстві країн англо-американської світової правової сім’ї про корпорації приділяється:

1) акціонерному товариству;

2) юридичним особам публічного права;

3) товариствам з обмеженою відповідальністю.

74. Оригінальним інститутом сучасного англійського права продовжує залишатися середньовічний за походженням:

1) сервітут;

2) бенефіцій;

3) траст (довірча власність).

75. Суттєві зміни у праві власності США після громадянської війни пов’язані з розвитком:

1) індивідуальної приватної власності;

2) корпоративної форми власності;

3) асоційованої корпоративної форми власності.

76. Свідченням відходу від класичних принципів договору: свободи, рівності, юридичної непорушності в зобов’язальному праві США стала поява:

1) договорів-приєднання.

2) лізингу;

3) ліцензійних угод.

77. Норми англійського буржуазного права в галузі цивільно-правових відносин складалися шляхом:

1) прийняття спеціальних законів;

2) судової адаптації окремих середньовічних позовів;

3) збереження незмінними норм, котрі існували з епохи середньовіччя.

78. Процес демократизації в регулюванні сімейно-шлюбних відносин в Англії розпочався:

1) в роки буржуазної революції (перша половина ХѴІІ ст.);

2) з другої половини ХІХ ст.;

3) у ХХ ст.

79. Уведення одноманітного порядку успадкування, скасування права першорядності, переваги осіб чоловічої статі, допуск позашлюбних дітей — це основні зміни у праві спадкування країн англо-американської правової сім’ї:

1) ХѴІІІ ст.;

2) ХІХ ст.;

3) ХХ ст.

80. Правовий статус фізичних осіб країн континентальної світової правової сім’ї протягом другої половини ХІХ ст. — ХХ ст. характеризувався:

1) подальшою лібералізацією;

2) незмінністю порівняно з періодом перших буржуазних революцій;

3) подальшою демократизацією.

81. За Німецьким Цивільним уложення основними видами юридичних осіб є:

1) корпорації;

2) ферейни;

3) установи.

82. Поняття юридичної особи в цивільному законодавстві Франції закріплено:

1) законами про товариства і асоціації (1930, 1940, 1965, 1985 рр.);

2) доповненнями до Цивільного кодексу 1978 р.;

3) Цивільним кодексом 1804 р.

83. За Цивільним кодексом Франції власність визнавалась такою, що мала:

1) абсолютний характер;

2) була недоторканою і невідчужуваною;

3) обмежувалась законом.

84. Розвиток усуспільнення виробництва і сфери обігу у країнах континентальної світової правової сім’ї ХХ ст. зумовив зміни в самій концепції власності, яка розглядалася як:

1) виключне право індивіда;

2) соціальний обов’язок індивіда;

3) право індивіда та його соціальний обов’язок.

85. Початок соціалізації права власності в німецькому цивільному законодавстві було покладено:

1) Австрійським цивільним уложення 1811 р.;

2) Веймарською конституцією 1919 р.;

3) Основним законом ФРН 1949 р.

86. Найбільшого вираження контрреволюційні тенденції отримали при створенні буржуазного цивільного законодавства Франції в регулюванні:

1) відносин, пов’язаних з правом власності;

2) договірних відносин;

3) сімейно-шлюбних відносин.

87. Історично поява трудового права обумовлена:

1) прагненням буржуазії захистити свою приватну власність;

2) боротьбою робітничого класу за свої економічні і соціальні права;

3) посиленням економічної функції держави.

88. Важливою віхою в розвитку трудового законодавства Англії вважають:

1) закони 1802, 1803, 1843 рр. про охорону праці жінок та дітей;

2) закон 1911 р. про соціальне страхування у випадку хвороби, безробіття;

3) закон про національну службу охорони здоров’ я.

89. Основи чинної в США системи соціального забезпечення були закладені:

1) Конституцією 1787 р.;

2) законодавством «нового курсу» Рузвельта;

3) у 1960-х рр. соціальним законодавством президента Джонсона.

90. Характерною рисою розвитку німецького трудового права наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. стає його:

1) лібералізація;

2) демократизація;

3) соціалізація.

91. Початок становлення екологічного права як галузі права припадає на:

1) ХѴІІІ ст.;

2) кінець ХІХ ст.;

3) ХХ ст.

92. Перші спроби охорони природних ресурсів було здійснено у:

1) США;

2) Франції;

3) Великобританії.

93. У 1872 році за проектом Філда в США був прийнятий:

1) Цивільний кодекс Луїзіани;

2) Цивільний кодекс Каліфорнії;

3) Закон про федеральну торгову комісію

94. Цивільний кодекс Наполеона складався:

1) зі вступного титулу і двох книг

2) зі вступного титулу і трьох книг

3) зі вступного титулу і чотирьох книг

95. В 1877 році в Німеччині було прийнято:

1) Німецьке цивільне уложення

2) Німецьке торгове уложення

3) Цивільний процесуальний кодекс Німеччини

96. Організаційну структуру, що має насамперед власну правосуб’єктність і майнову відокремленість, називають:

1) юридичною особою;

2) фізичною особою;

3) делегованою особою

97. Що, за визначенням Верховного Суду США 1819 року, є «штучним утворенням, яке не можна побачити, яке існує тільки у припущенні правил закону; вона має ті можливості, що їх надає їй установчий устав або які притаманні самому її існуванню»?:

1) монополія;

2) корпорація;

3) траст.

98. Початок просвітницько-гуманістичній теорії кримінального права було покладено:

1) Савіньї, Пухтою;

2) Бомануаром;

3) Монтеск’є, Беккаріа, Вольтером.

99. У витоків класичної школи кримінального права стояли:

1) Беккаріа, Монтеск’є;

2) А. Фейєрбах, Бентам;

3) Ч. Ломброзо.

100. Основними положеннями класичної школи кримінального права є:

1) немає злочину, немає покарання, не зазначеного в законі, кара (відплата) за скоєний злочин є головною метою покарання, жорстокість кримінального законодавства сприяє утриманню людей від злочинів;

2) немає злочину, немає покарання, не зазначеного в законі, мета покарання не у відплаті за злочин, а в загальній і приватній превенції, жорстокість кримінального законодавства сприяє утриманню людей від злочинів;

3) немає злочину, немає покарання, не зазначеного в законі, мета покарання не у відплаті за злочин, а в загальній і приватній превенції, невідворотність покарання (а не його жорстокість) є ефективним засобом попередження злочинів.

101. Серед представників антрополого-соціологічної школи кримінального права відомі:

1) Чезаре Беккаріа;

2) Чезаре Ломброзо;

3) Ієремія Бентам.

102. Основними джерелами англійського кримінального права періоду нового часу були:

1) звичаєве право, закон;

2) судовий прецедент, закон;

3) делеговане законодавство.

103. Особливістю англійського буржуазного кримінального права є:

1) його кодифікованість;

2) відсутність єдиного кримінального кодексу;

3) його систематизованість.

104. Джерелами федерального кримінального права США є:

1) загальне право;

2) Конституція США, акти Конгресу, підзаконні акти;

3) загальнофедеральний кодекс.

105. Для кримінально-правової системи США епохи становлення громадянського суспільства характерно:

1) правовий дуалізм;

2) виключна компетенція федерації;

3) виключна компетенція штатів.

106.Основними джерелами кримінального права штатів у США є:

1) Конституція США, конституції штатів, кримінальні закони, кримінальні кодекси, підза- конні акти;

2) Конституція США, акти Конгресу, підзаконні акти;

3) кримінальні кодекси штатів, загальне право.

107. Основоположні принципи буржуазного кримінального права і процесу значною мірою знайшли своє закріплення в:

1) Декларації незалежності США, 1776 р.;

2) Декларації прав людини і громадянина, 1789 р.;

3) перших десяти поправках до Конституції США (Біль про права), 1791 р.

108. Характерною, особливою рисою КК Франції 1791 р. було:

1) наявність простору для суддівського розсуду;

2) наявність системи абсолютно визначених санкцій;

3) наявність великої кількості норм, присвячених судовому процесу.

109. КК Франції 1810 р. складено під впливом ідей:

1) просвітницько-гуманістичної школи кримінального права;

2) класичної школи кримінального права;

3) антрополого-соціологічної школи кримінального права.

110. Новий КК Франції було прийнято в:

1) 1958 р.;

2) 1975 р.;

3) 1992 р.

111. У змісті КК Франції 1992 р. знайшла прояв основоположна тенденція розвитку сучасного кримінального права, а саме:

1) лібералізація;

2) криміналізація;

3) гуманізація.

112. Кримінальне законодавство Германської імперії за Конституцією 1871 р. визнавалось сферою компетенції:

1) виключно імперії;

2) виключно земель;

3) як імперії, так і земель.

113. Серед джерел кримінального права Германської імперії були:

1) Кримінальне уложення Німеччини 1871 р.;

2) Прусський кримінальний кодекс 1851 р.;

3) Кримінальне уложення Північно — Германського союзу 1870 р.

114. Особливістю сучасного англійського кримінального права у вченні про покарання є визнання метою покарання:

1) відплату за скоєний злочин;

2) залякування і виправлення;

3) відплату за скоєний злочин, залякування і виправлення;

115. Вперше пробація, як форма умовного осуду, в Англії з’явилася в:

1) 1887 р.;

2) 1907 р.;

3) 1948 р.

116. За КК Франції 1810 р., злочинні діяння поділялися на:

1) злочини, провини, порушення;

2) фелонію, місдімінор;

3) злочини і провини.

117. Федеральне кримінальне законодавство Німеччини вперше було кодифіковано:

1) 1873—1877 рр.;

2) 1909 рр.;

3) 1948 р.

118. За Конституцією ФРН (1949 р.), кримінальне право належить до сфери компетенції:

1) Республіки;

2) земель;

3) конкуруючого законодавства.

119. Закони 1836 р., 1898 р., 1907 р., прийняті в Англії, є свідченням:

1) демократизації процедури розгляду кримінальних справ;

2) пристосування норм кримінального, кримінально-процесуального права, феодальних за походженням, до нових буржуазних відносин;

3) консервування феодальних за походженням норм кримінального, кримінально-процесуального права.

120. Загальною тенденцією в розвитку кримінально-процесуального права розвинутих зарубіжних країн в епоху становлення та розвитку громадянського суспільства є:

1) гуманізація;

2) соціалізація;

3) уніфікація.

121. Вперше принципи буржуазного кримінального і кримінально-процесуального права знайшли юридичне закріплення в законодавстві:

1) США;

2) Франції;

3) Англії.

122. Початок становленню сучасної системи кримінального законодавства Німеччини було покладено:

1) Конституцією 1871 р.;

2) Конституцією 1919 р.;

3) Основним законом ФРН 1949 р.

123. Основними видами покарань в сучасному кримінальному праві США є:

1) позбавлення волі, грошові штрафи;

2) смертна кара, позбавлення волі, грошові штрафи;

3) позбавлення волі, пробація.

124. Основними видами покарань в сучасному кримінальному законодавстві Франції, Німеччини є:

1) позбавлення волі, грошові штрафи;

2) смертна кара, позбавлення волі, грошові штрафи;

3) позбавлення волі, пробація.

125. Кримінально-процесуальне право Німеччини початку ХІХ ст. за характером було:

1) інквізиційним;

2) демократичним;

3) антидемократичним.

126. Зразковий Кримінальний кодекс США (1962 р.):

1) набув офіційного статусу;

2) не набув офіційного статусу;

3) послужив «єдиним орієнтиром» для уніфікації кримінального законодавства штатів.