СВОБОДА НАДАННЯ ПОСЛУГ ТА ПРАВО НА ЗДІЙСНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
СВОБОДА НАДАННЯ ПОСЛУГ1
Принцип свободи надання послуг закріплено і розвинуто у статтях 49—55 Договору про ЄС. Таким чином, відповідним суб'єктам ринку надано права, які мають бути визнані та захищатися національними органами влади шляхом утримання від застосування конфліктуючих з ними положень національного права, як законодавчих, так і адміністративних, включаючи спеціальні, індивідуальні адміністративні акти2.
Ці положення Договору про ЄС застосовуються в усіх випадках, коли особа, яка надає послуги, пропонує їх у державі-члену, іншій, ніж держава її заснування (постійного здійснення підприємницької діяльності), незалежно від того, де знаходяться отримувачі таких послуг. Положення відповідної глави цього Договору, яка стосується послуг, не застосовуються лише у випадках, коли всі елементи відповідних відносин знаходяться у межах однієї держави-члена3.
«Тимчасовість» як основний критерій
В основі концепції надання послуг лежить тимчасовий характер їх надання. Договір про ЄС у третьому абзаці статті 50 зазначає, що особа, яка надає певні види послуг, має право на тимчасове здійснення підприємницької діяльності в державі, де надаються такі послуги. Європейський Суд Справедливості у рішенні від ЗО листопада 1995 року4 постановив, що тимчасовий характер надання послуг визначається через оцінку тривалості, регулярності, періодичності та постійності такого їх надання.
Зауваження Комісії щодо «тимчасовості»
На підставі цих судових прецедентів Комісія вважає, що якщо банківська діяльність в межах території Співтовариства здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, який використовує свободу надання послуг на тривалій, регулярній, систематичній або постійній основі, то постає питання, чи дійсно • буде мати місце тимчасовий характер у світлі положень Договору про ЄС. З цього випливає інше питання про те, чи може суб'єкт підприємницької діяльності розглядатись як такий, що умисно у своїй діяльності обходить застосування положень про право на здійснення підприємницької діяльності, штучно підпорядковуючи такі відносини положенням про свободу надання послуг.
Інструменти захисту від «недобросовісності»
Суд визнав, що приймаюча держава-член може вживати заходів для запобігання недобросовісному користуванню свободою надання послуг на території
1 Ргеесіот Іо ргоуійе зегуісез.
- Саве С-224/97 Сіоіа [1999] ЕСК 1-2517.
' Іоіпесі Са8Є5 С-225/95, С-226/95 та С-227/95 Караза1
Еще по теме СВОБОДА НАДАННЯ ПОСЛУГ ТА ПРАВО НА ЗДІЙСНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:
- ДИРЕКТИВА РАДИ 64/225/ЕЕС від 25 лютого 1964 року щодо скасування обмежень на свободу здійснення підприємницької діяльності і свободу надання послуг у сфері перестрахування і ретроцесії*
- ДИРЕКТИВА РАДИ 77/92/ЕЕС від 13 грудня 1976 року щодо заходів зі спрощення ефективного здійснення свободи підприємництва та свободи надання послуг стосовно діяльності страхових агентів та брокерів (ex ISIC Group 630) та, зокрема, перехідних заходів стосовно такої діяльності*
- 8.4.4. Деякі практичні аспекти свобод и надання послуг за правом Співтовариства (на прикладі сфер и інвестиційних послуг)
- 8.4. Свобода надання та отримання послуг
- 12.5. Регулювання надання державної допомоги суб'єктам підприємницької діяльності
- 9.3. Особливості регулювання надання фінансових послуг і діяльності кредитних установ
- 1.3. Нормативно-правове регулювання діяльності з надання освітніх послуг
- § 4. Вимоги до надання адміністративних послуг та порядок і строки їх надання
- 8.4.3. Свобода отримання послуг у Співтоваристві та визначення кваліфікацій осіб, які надають послуги
- Чи передбачена можливість видачі судового наказу за договорами про надання населенню житлово-комунальних послуг, послуг водо-, теплопостачання, електрозв'язку?
- 12.3. Регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що посідають домінуюче становище на Спільному ринку Співтовариства