<<
>>

Ухвалений Радою Міністрів ЗАКОН про громадянство Української Держави

1. Під громадянином Української Держави розуміється та державно- правна приналежність людини до неї, що надає особі права й обов’язки українського громадянина.

2. Громадянинові Української Держави забороняється одночасно бути громадянином чи підданим іншої держави.

3. Вся повнота політичних прав Української Держави, в тім числі активне й пасивне право участі у виборах та публічно-правових установ, а також право державної публічно-громадської служби належить тільки громадянам Української Держави, але ж на них упаде обов’язок дбати усіма силами про добро Української Держави, не жалкуючи для неї навіть свого життя.

191

Примітка 1. На державних й публічно громадських посадах чужоземці можуть служити в тих установах, де це допускається винятковим законом.

Примітка 2. До видання нового закону про державну службу закони російської держави про цю службу мають силу і в Українській Державі.

4. Усі російські піддані, що перебувають на Україні під час видання цього закону, визнаються громадянами Української Держави. Хто з них не схоче підлягти цій постанові, той мусить подати заяву місцевому старості на протязі місяця від дня одержання цього закону на місцях, для запису в окремий алфавіт підданих і громадян чужих держав.

Примітка. Особи, які з російського підданства не перейшли до громадянства Української Держави, повинні одержати від свого уряду національний документ про свою особу, а до того повинні одержати від місцевого старости посвідчення на право перебування на Україні, яке дається на речінець не більше шести місяців.

5. Всякий, хто народився на території України, хоч би він постійно перебував поза межами її, має законне право уважатись українським громадянином при умові, коли він подасть про те заявку на протязі року після осягнення повноліття. Повнолітні ж під час видання цього закону повинні дати таку заяву на протязі року після оголошення закону.

6. Ті особи, котрі самі або їх батьки осіло перебували на Україні, але під час видання цього закону перебувають поза межами її, можуть звернутися на протязі одного року від дня оголошення цього закону з проханням зачислити їх до громадян Української Держави.

Примітка. У випадку пропуску речінця, зазначеного в статті, прохання про прийняття до українського громадянства належить до розгляду, коли особа, яка просить, докаже, що пропуск стався з причин, які заслуговують на увагу.

7. Особи, що зазначені в статтях 5 і 6 цього закону, своє прохання про українське громадянство подають на місцях свого перебування найближчим до них закордонним представникам Українського Уряду, котрі, по розгляду відповідних доказів, видають посвідчення про українське громадянство, одночасно сповіщаючи про списки таких осіб Уряд свого краю і уряд держави, в якій вони пробувають. Не забороняється особам, котрі з причини, яка заслуговує на увагу, не мали змоги звернутися до українських представників поза кордоном, звертатися з відповідними проханнями до адміністрапійного відділу окружного суду по місцю свого приїзду на Україну.

8. Інші особи набувають собі право українського громадянства: а) народженням від громадян Української Держави, б) шлюбом чужоземки з українським громадянином, в) усиновленням чужоземця до 17-го року громадянином Української Держави, г) натуралізацією.

9. Право громадянства набувається через натуралізацію при умовах: а) коли особа має правоздатність і дієздатність, б) коли вона пробуває на Україні на протязі 8 років, в) коли вона має спроможність годувати себе і родину.

10. Крім цього, громадянство Української Держави можуть придбати такі особи: а) українська громадянка, що пішла за чоловіка-чужоземця, коли цей шлюб спиниться ним, б) народжені від шлюбу з чужоземцем діти української громадянки, які після скасування шлюбу залишаються коло

192

матері, в) чужоземці, які скінчили вищу чи середню школу на Україні та не пізніше двох років після скінчення освіти подали прохання про прийняття їх до українського громадянства, г) чужоземці, які зробили Українській Державі значні услуги.

Перераховані в цій статті особи приймаються в українське громадянство, коли оселяться на Україні та зроблять заяву про своє бажання бути українськими громадянами.

11. Право громадянства, придбане згідно з 8 і 9 статтями цього закону, поширюється на дітей осіб, що стали громадянами, коли ті діти не дійшли 17 років.

12. Всім, хто просить про прийняття до українського громадянства, можна відмовити задоволенню їх прохань, коли маються відомості про їх ганебні вчинки, про плямуючі професії або про можливу від них шкоду для Української Держави.

13. Прохання про прийняття до громадянства Української Держави виключно осіб, які зазначені в ст. 5 і 6, подаються до адміністраційного відділу окружного суду по місці перебування прохача. При проханні чужоземця мужеського полу, підлягаючого за законом своєї батьківщини військовому обов’язкові, треба прикласти посвідчення про те, що він виконав військовий обов’язок або вільний від нього. Суд по розгляді прохання з боку всіх умов надбання прав громадянства учиняє постанову про призначення прохань громадянином Української Держави й після об’яви її прохачеві надсилає копію цієї постанови до відповідного губерніального старости.

14. Постанови суду по справам про громадянство можуть бути оскаржені до генерального суду в двотижневий речінець прохачем чи губерніальним старостою. Цей речінець рахується для прохача від дня об’яви йому постанови суду в остаточній формі, а для губерніального старости — від дня одержання в канцелярії його копії постанови суду. Скарги подаються через той адміністраційний суд, який склав оскаржену постанову.

15. Коли з боку губерніального старости не буде надіслана в певний речінець скарга на постанову суду про прийняття до громадянства, суд видає зацікавленій людині посвідчення про її українське громадянство.

16. Кожний прийнятий до громадянства в порядку ст. 7 і 13 цього закону повинен виконати присягу на вірність Державі при прикладеному до цього тексту.

Примітка. Особи, які по своїм переконанням не признають присяги, дають замість неї урочисту обіцянку.

17. Право громадянства відпадає, коли громадянин Української Держави приймає громадянство або підданство іншої держави.

18. Кожний громадянин Української Держави має право зріктися громадянства України. Але ж те зречення розрішується не раніш, як після трьох років перебування в українськім громадянстві.

19. Хто без належного дозволу вступить до підданства іншої держави, той підпадає карі, зазначеній віч. ст. 325 «Улож. о наказе» і йому забороняється повертання на Україну.

20. Заява про бажання зріктися українського громадянства подається до адміністраційного відділу місцевого окружного суду. В тій заяві з доказом по документах зазначується, до громадянства чи підданства якої держави прохач переходить. Коли громадянин Української Держави повинен відбувати військову повинність, то увільнення від громадянства розрішується тільки після того, як він документально докаже, що відбув цю повинність або по закону увільнився від неї. Увільнення від громадянства

193

розрішується тільки тим, за котрими не лічиться ніяких доплат по особистих податках.

21. Хто зрікся громадянства Української Держави, той має право прохати знову про прийняття в громадянство її не раніше як через п’ять років-з часу виключення з громадянства. Виїмки з цього строку можуть бути зроблені тільки з розрішення Ради Міністрів.

22. Закон про громадянство, якого ухвалено Центральною Радою 2-4 березня 1918 року, касується.

Як додаток до закону про громадянство Української Держави буде вироблено й ухвалено Радою Міністрів ще текст заприсяжного обіцяння при вступі до українського громадянства:

«Обіцяю та заприсягаюсь бути завжди вірним Українській Державі як своїй Батьківщині, охороняючи інтереси Держави і всіма силами допомагаючи її славі та розцвіту, не жалкуючи для цього і свого життя.

Обіцяю та заприсягаюсь не визнавати другої Батьківщини, крім Української Держави, щиро виконувати всі обов’язки громадянина і коритися її правительству і всім поставленим від нього властям, завжди маючи на думці, що добро та розцвіт моєї Батьківщини мусить бути для мене вище моїх особистих рахунків».

Голова Ради Міністрів Ф. Лизогуб

В. об. Державного Секретаря Ігор Юстяківський

(Державний вістник. 1918. № 21)

L Затверджую:

Павло Скоропадський.

24 липня 1917 року. Київ.

Посвідчив: В. об. Державного Секретаря Ігор Юстяківський Ухвалений Радою Міністрів

ЗАКОН

про порядок призначення осіб на урядову службу

В додаток до ст. З законів про тимчасовий державний устрій Украін ської Держави постановити:

1. Призначення на державні посади III класу переводиться наказами за підписом Гетьмана і відповідного Міністра й за скріпленням Державного Секретаря.

2. Призначення на посади IV класу переводиться наказами за підписом Гетьмана та скріпленням відповідного Міністра.

3. Кандидатури осіб на зазначені ст. 1 і 2 посади вперед представляються на ухвалу Ради Міністрів.

Примітка до ст. 1, 2 і 3: Сенатори призначаються в порядкові, як зазначено в Статуті Державного Сенату.

4. Призначення на посади V класу переводиться наказами по відповідних Міністерствах після затвердження Гетьманом докладів Міністрів про ті призначення. Накази ці оголошуються в такій формі: «Згідно з ухваленням Гетьманом докладом Міністра (зазначається якого), призначаються».

13 - 7-1546

194

5. Призначення на посаду VI класу переводиться наказом відповідного

Міністра.

6. Всі останні посади на державній службі заміщуються в порядкові, який визначається кожним окремим Міністром по підлягаючому йому Міністерстві, за винятком тих випадків, коли в самому законі вже встановлено певний порядок призначення осіб на урядову службу.

7. Увільнення з посад переводиться в тім же порядкові, в якім і призначення на посади.

8. Накази про призначення на державну службу осіб перших 6 класів передаються до Державної Канцелярії для оповіщення в «Державному Вістникові» та ведення службових списків (формулярів) осіб, займаючих посади І та II класів. Призначення на посади VII класу та нижче в установи Центральних Відомств також надсилаються до Державної Канцелярії й оголошуються в «Державному Вістникові», призначення на такі ж посади в місцеві установи оголошуються в місцевих офіційних органах преси.

Ф. Лизогуб Ігор Кістяківський

Голова Ради Міністрів

В. об. Державного Секретаря

(Державний вістник. 1918. № 28)

І Затверджую:

Павло Скоропадський.

8 липня 1918 року. Київ.

Посвідчив: В. об. Державного Секретаря Ігор Кістяківський Ухвалений Радою Міністрів

<< | >>
Источник: Копиленко О. Л., Копиленко М. Л.. Держава і право України. 1917—1920: Навч. посібник.— К.: Либідь,1997.— 208 с.. 1997

Еще по теме Ухвалений Радою Міністрів ЗАКОН про громадянство Української Держави:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -