<<
>>

Закон Української РСР «Про економічну самостійність Української РСР» (З серпня 1990 р.)

Цей Закон на основі Декларації про державний суверенітет

України визначає зміст, мету і основні принципи економічної

самостійності України як суверенної держави, механізм господарювання, регулювання економіки і соціальної сфери, організації фінансово-бюджетної, кредитної та грошової системи Української РСР.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Зміст економічної самостійності Української РСР

Забезпечення економічної самостійності Української РСР є

необхідною умовою державного суверенітету України.

Українська РСР самостійно:

визначає економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку в інтересах народу України;

здійснює управління економічними процесами з метою відродження і всебічного розвитку соціальної та культурної сфери, задоволення потреб громадян Української РСР у матеріальних, соціальних і духовних благах, охорони навколишнього середовища;

визначає структуру народного господарства, пріоритетні напрями господарської діяльності, форми і методи господарювання та

управління суспільним виробництвом;

здійснює фінансово-бюджетну, грошово-кредитну, цінову, ін*

ВЄСТИЦІЙНУ, НауКОВО-ТеХНІЧНу І ЗОВНІШНЬОеКОНОМІЧНу ПОЛІТИКУ- "

н-п: 689

Усі розташовані на території України підприємства, установи

і організації становлять її народногосподарський комплекс.

Стаття 2. Основні цілі економічної самостійності Української РСР

Економічна самостійність Української РСР покликана забезпечити:

умови життя народу України, гідні сучасної цивілізації, задоволення його соціальних і культурних запитів;

підпорядкування суспільного виробництва потребам та інтересам людини, створення умов для вільної творчої праці й самоствердження особи;

соціальну захищеність кожного громадянина України;

зростання національного багатства;

розвиток науки, досягнення передового технологічного рівня

виробництва;

підвищення престижу підприємливості та сумлінної праці;

рівні можливості вільного культурного, духовного та інтелектуального розвитку всіх громадян, які проживають на території

республіки;

досягнення екологічної безпеки, створення здорових і безпечних умов життя і праці.

Стаття 3. Основні принципи економічної самостійності Української РСР

Економічна самостійність Української РСР базується на таких

основних принципах:

власності народу республіки на її національне багатство та

національний доход;

різноманітності і рівноправності форм власності та їх державному захисті;

децентралізації власності і роздержавленні економіки;

повній господарській самостійності і свободі підприємництва

всіх юридичних і фізичних осіб у рамках законів Української РСР;

самостійності регулювання грошового обігу;

захищеності внутрішнього ринку.

Стаття 4. Відносини власності в Українській РСР

Основу економічної самостійності Української РСР утворює

власність її народу на національне багатство. Власністю народу

України є земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території Української РСР,

природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний, науковий і технічний

потенціал, розташований на території республіки.

До власності народу України належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, банки, кредитні установи, майно торгових, кому690

кальних та інших підприємств, а також житловий фонд та інше

майно на території України.

Порядок створення і функціонування на території України

нових об'єктів власності радянських республік, інших держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб і громадян визначається законодавством Української РСР.

Власність в Українській РСР виступає в таких формах:

- державна;

- колективна;

- індивідуальна (особиста і приватна трудова власність) та

інші, передбачені Законом «Про форми власності».

Відносини власності встановлюються і регулюються на основі

законодавства Української РСР. Українська РСР гарантує рівноправність усіх форм власності. Право власності охороняється законом.

РОЗДІЛІ!

ФІНАНСОВО-БЮДЖЕТНА, КРЕДИТНА

І ГРОШОВА СИСТЕМА УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Стаття 5. Фінансово-бюджетна система Української РСР

Українська РСР має власну фінансову систему.

Фінансові ресурси Української РСР складаються з коштів

республіканського бюджету, бюджетів місцевих Рад народних депутатів, коштів інших органів місцевого самоврядування, позабюджетних надходжень та інших фінансових ресурсів.

Формування доходної бази республіканського і місцевих бюджетів грунтується на податковій політиці, що визначається законодавством Української РСР і проводиться в республіці самостійно.

Українська РСР на договірних засадах може брати участь у

цільовому фінансуванні зі свого бюджету загальносоюзних і міжреспубліканських програм, спільних проектів і програм з іноземними

державами і міжнародними організаціями.

Стаття 6. Банківська і грошова система Української РСР

Українська РСР на своїй території самостійно організує банківську справу і грошовий обіг.

Банківська система республіки складається з Національного

банку України, Зовнішньоекономічного банку, республіканських

акціонерно-комерційних банків, інших кредитних установ різних

форм власності. Кожний вид банківських установ є економічно

самостійним і керується у своїй діяльності чинним законодавством.

Національний банк України є вищою кредитною та емісійною

установою Української РСР, підзвітний Верховній Раді Української

РСР і проводить в республіці єдину державну грошово-кредитну та

валютну політику, координує діяльність банківської системи у цілому,

організує міжбанківські розрахунки, виконує функції резервного банку.

69І

Кредитними ресурсами республіки є власні кошти банків,

залишки коштів на банківських рахунках підприємств, установ,

організацій, розташованих на території республіки, і громадян,

кошти в міжбанківських розрахунках, грошові заощадження населення, інші грошові ресурси.

За умов запровадження власної грошової одиниці Національний банк України для її валютного забезпечення та повної зовнішньої конвертованості нагромаджує валютні запаси.

В Українській РСР створюється ринок акцій, облігацій та

інших цінних паперів. Порядок створення і діяльності на території

республіки акціонерних банків та інших кредитних установ, у тому

числі з участю іноземного капіталу, визначається законодавством

Української РСР.

Стаття 7. Ціноутворення

Політика ціноутворення на території республіки належить до

компетенції Української РСР і визначається її законодавством.

Перелік товарів і послуг, ціни і тарифи на які підлягають державному регулюванню, визначається законодавством Української РСР.

Р о з д і л III

УПРАВЛІННЯ НАРОДНИМ ГОСПОДАРСТВОМ

УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Стаття 8. Загальні засади державного управління народним

господарством

Українська РСР самостійно формує систему, склад і структуру

державного управління народним господарством.

Державне управління економікою республіки повинно забезпечити:

поступовий перехід до ринкової економіки;

регулювання економіки шляхом податків, кредитів, квот, ліцензій, санкцій, дотацій на основі нормативних актів Української

РСР без безпосереднього втручання в господарську діяльність підприємств та організацій;

розробку, фінансування та реалізацію загальнонаціональних

програм;

раціональні пропорції використання національного доходу,

що забезпечують ефективний соціальний і економічний розвиток

республіки;

захист економічних інтересів Української РСР.

Законодавство Української РСР створює рівні можливості для

розвитку всіх форм підприємницької діяльності та свободи у виборі

методів господарювання, напрямів використання доходу і здійснен692

ня інвестицій, заохочуючи конкуренцію та усуваючи монополізм у

виробництві товарів і наданні послуг.

Втручання державних органів у діяльність підприємств та інших господарюючих суб'єктів можливе лише у випадках і в порядку, що визначаються законодавством Української РСР.

Фінансування фундаментальних досліджень у галузі суспільних, природничих і технічних наук здійснюється за рахунок бюджетних коштів і кредитів.

Українська РСР самостійно організує інвестиційну діяльність

на своїй території, сприяє утворенню інвестиційного ринку і фондових бірж.

Фінансування заходів соціальної та культурної політики здійснюється з республіканського та місцевих бюджетів, за рахунок

коштів підприємств, установ і організацій, населення та інших

джерел.

Стаття 9. Зайнятість, соціальний захист і регулювання доходів

населення

Держава створює умови для зайнятості працездатного населення і забезпечує соціальний захист громадян.

Держава регулює зайнятість, сприяє працевлаштуванню, підготовці та підвищенню кваліфікації кадрів, а при необхідності

забезпечує перепідготовку осіб, які вивільняються в результаті реорганізації та вдосконалення виробництва.

Порядок прийняття на роботу і звільнення працівників, режим

праці та відпочинку встановлюються підприємствами на основі

законодавства Української РСР про працю. Форми і системи оплати праці визначаються підприємствами самостійно.

Регулювання зайнятості жінок, молоді, інвалідів здійснюється

шляхом створення додаткових робочих місць, розвитку надомної

праці, запровадження гнучкого режиму робочого часу, а також

надання пільг при оподаткуванні.

Доходи громадян регулюються диференційованим прогресивним оподаткуванням відповідно до законодавства Української РСР.

Українська РСР гарантує своїм громадянам прожитковий мінімум.

Стаття 10. Охорона навколишнього середовища і раціональне

природокористування

Українська РСР самостійно регулює відносини природокористування та охорони навколишнього середовища в межах своєї

території.

Республіканські та місцеві державні органи відповідно до законодавства Української РСР визначають норми екологічної безпеки,

ліміти і нормативи природокористування, податки за природні ресурси та санкції за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу, здій693

снюють, виходячи з екологічних показників, видачу дозволів і

накладання заборони на діяльність підприємств, установ і організа-

цій.

Стаття 11. Економічні основи місцевого самоврядування

Розвиток усіх регіонів республіки забезпечується в інтересах і

з ініціативи місцевого населення.

Початок господарської діяльності і використання природних

ресурсів на території місцевих Рад народних депутатів здійснюються тільки з їх дозволу.

Місцева Рада народних депутатів має самостійний бюджет.

Підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на території Української РСР, вносять плату за використання

землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних

надходжень, а також сплачують податки до місцевих бюджетів.

Рішення, прийняті в межах компетенції місцевої Ради народних депутатів, є обов'язковими для діючих на даній території

підприємств, організацій та установ, службових та інших осіб.

Стаття 12. Зовнішньоекономічна діяльність та міжреспубліканські відносини

Українська РСР самостійно здійснює керівництво зовнішньоекономічною діяльністю, бере безпосередню участь у міжнародному

поділі праці та розвиває економічне співробітництво з радянськими

республіками, іншими державами на основі принципів заінтересованості, рівноправності і взаємної вигоди.

Підприємства і організації мають право вступати у прямі господарські зв'язки та співробітничати з підприємствами і організаціями

інших радянських республік, створювати з ними спільні підприємства, асоціації, концерни, консорціуми, союзи, інші об'єднання.

Міжнародні угоди Української РСР з питань економічної діяльності укладаються відповідно до законодавства Української РСР.

Українська РСР утворює свій державний валютний фонд у

складі зведеного валютного плану (платіжного балансу) республіки,

в якому враховуються надходження і платежі в діючих грошових

одиницях та іноземній валюті по загальному міжнародному розрахунковому обороту республіки.

Нормативи і порядок розподілу валютної виручки підприємств

і організацій віл експорту товарів (робіт, послуг) визначаються

законодавством Української РСР.

Підприємства і організації, розташовані на території республіки, здійснюють свої зовнішньоекономічні зв'язки відповідно до

законодавства Української РСР.

Українська РСР як суверенна держава бере участь у діяльності

міжнародних економічних організацій.

694

Уряд Української РСР установлює перелік товарів, вивезення

і ввезення яких регулюється квотами і ліцензіями.

Республіка самостійно створює митну систему.

Р о з д і л IV

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ

ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЕКОНОМІЧНУ

САМОСТІЙНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Стаття 13. Принципи юридичної відповідальності

Основними принципами юридичної відповідальності за порушення Закону про економічну самостійність Української РСР є

невідворотність застосування економічних санкцій, правова захищеність суб'єктів економічних відносин, взаємовідповідальність

між державою та учасниками економічних відносин.

Стаття 14. Види юридичної відповідальності

Незаконні дії або бездіяльність у сфері економіки є порушенням

економічної самостійності Української РСР та інтересів юридичних і

фізичних осіб і залежно від способу дії винних караються за законом.

Основним видом відповідальності є економічні санкції. В разі вчинення злочинних дій застосовується кримінальна відповідальність.

* * *

Закон набирає чинності з дня його прийняття.

З серпня 1990 року

№ 142-ХІІ •

Закони України. Том 1.

10-15.

- К., 1996. - С.

Указ Президента СРСР

«Про поновлення прав усіх жертв політичних

репресій 20-50-х років»

(13 серпня 1990 р.)

Тяжкою спадщиною минулого стали масові репресії, сваволя і

беззаконня, що їх чинило сталінське керівництво від імені революції,

партії, народу. Наруга над честю і самим життям співвітчизників» яіса

почалася із середини 20-х років, тривала з найжорстокішою посліде4;

вністю кілька десятиліть. Тисячі людей було віддано на моральну і

фізичні муки, багато з них знищено. Життя їхніх сімей та бли^рк

було перетворено на безпросвітну смугу принижень і страждань* 4%г

Сталін і його оточення присвоїли практично необмежекіїж^*

ду, позбавивши радянський народ свобод, які у демократнгар^*У

суспільстві вважаються природними і невід'ємними. ^н

«95

Масові репресії здійснювалися переважно шляхом позасудових

розправ через так звані особливі наради, колегії, «трійки» і «двійки».

Проте і в судах нехтувалися елементарні норми судочинства.

Відновлення справедливості, розпочате XX з'їздом КПРС, велося непослідовно і по суті припинилося у другій половині 60-х років.

Спеціальною Комісією для додаткового вивчення матеріалів,

пов'язаних із репресіями, реабілітовано тисячі безвинно засуджених;

скасовано незаконні акти проти народів, які було піддано переселенню з рідних місць; визнано незаконними рішення позасудових органів

ОДПУ—НКВС—МДБ у ЗО—50-і роки у політичних справах; прийнято

й інші акти щодо поновлення у правах жертв сваволі.

Але й сьогодні ще не піднято тисячі судових справ. Пляму

несправедливості досі не знято з радянських людей, які безвинно

постраждали під час насильственої колективізації, були ув'язнені,

виселені з сім'ями у віддалені райони без засобів до існування, без

права голосу, навіть без оголошення строку позбавлення волі.

Повинні бути реабілітовані представники духовенства і громадяни,

яких переслідувано з релігійних мотивів.

Якнайшвидше подолання наслідків беззаконь, політичних

злочинів на грунті зловживань владою потрібне всім нам, усьому

суспільству, яке стало на шлях морального відродження, демократії

і законності.

Виражаючи принципове засудження масових репресій, вважаючи їх несумісними з нормами цивілізації і на підставі статей 127

і 114 Конституції СРСР постановляю:

1. Визнати незаконними, такими, що суперечать основним

громадянським і соціально-економічним правам людини репресії,

які проводилися щодо селян у період колективізації, а також щодо

всіх інших громадян з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів у 20—50-х роках, і повністю поновити

права цих громадян.

Раді Міністрів СРСР, урядам союзних республік, відповідно до

цього Указу, внести у законодавчі органи до 1 жовтня 1990 року

пропозиції про порядок поновлення прав громадян, які постраждали від репресій,

2. Цей Указ не поширюється на осіб, обгрунтовано засуджених

за вчинені злочини проти Батьківщини і радянських людей під час

Великої Вітчизняної війни, у передвоєнні і післявоєнні роки.

Раді Міністрів СРСР внести у Верховну Раду СРСР проект

законодавчого акта, який визначав би перелік цих злочинів і порядок визнання по суду осіб, засуджених за їх вчинення, такими, що

не підлягають реабілітації з підстав, передбачених цим Указом.

696

3. Враховуючи політичне і соціальне значення повного вирішення усіх питань, пов'язаних з поновленням прав громадян,

необгрунтовано репресованих у 20—50- і роки, покласти нагляд за

цим процесом на Президентську Раду СРСР.

Президент

Союзу Радянських

Соціалістичних Республік

М. ГОРБАЧ0В.

Москва, Кремль. 13 серпня 1990 р. *

№ 556.

Відомості З'їзду народних депутатів СРСР

і Верховної Ради СРСР. - 1990. - № 34. —

Ст. 647.

<< | >>
Источник: В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький. Хрестоматія з історії держави і права України. — Том 2. Лютий 1917 р. — 1996 р.: Навч. посіб. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 т. / В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький; За ред. члена-кореспондента Академії правових наук України В.Д.Гончаренка. — К. —1997. — 800с.. 1997

Еще по теме Закон Української РСР «Про економічну самостійність Української РСР» (З серпня 1990 р.):

  1. 1. Державна влада як інститут конституційного права
  2. 1.2. Еволюція національного законодавства про надання послуг у сфері освіти в контексті європейського вибору
  3. Глава 38 Адміністративна відповідальність юридичних осіб у різних сферах їх функціонування
  4. 3. Джерела житлового права
  5. Закон Української РСР «Про економічну самостійність Української РСР» (З серпня 1990 р.)
  6. Джерела, з яких взято тексти документів
  7. Тема 19. Державно-правовий розвиток України в період перебудови (1985-1991 рр.)
  8. ХРОНОЛОГІЯ ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ
  9. Основні риси розвитку окремих галузей законодавства
  10. Перебудова як невдала спроба вдосконалення державної машини
  11. «ПЕРША» УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (період Центральної Ради)
  12. Ґенеза правового регулювання праці засуджених до позбавлення волі
  13. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  14. 1.1 Історико-правовии аналіз діяльності недержавних організацій та їх інформаційного забезпечення в Україні
  15. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -